Постанова № 77543346, 24.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2615/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

за участю:

представника позивача Плескач І.С.

представника відповідача Квартенка О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Спірідонов М.О.) від 13.06.2018 р. (повний текст рішення складений 15.06.2018 р.) по справі № 820/2615/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Фірма Лайт-Тек», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02.03.2018 р. № 00000511411 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02.03.2018 р. № 00000501411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018р. по справі №820/2615/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у звязку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма Лайт-Тек» (п. н. 37458975) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «СІТІЛАЙНПРОМ» (п. н. 39866896) за грудень 2015 року; ТОВ «КРОН ЖТФ» (п. н. 41311559) за липень, серпень 2017 року; ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» (п. н. 41311386) за серпень, вересень 2017 року.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт від 08.02.2018 р. № 472/20-40-14-11/37458975, в якому перевіряючими зафіксовані порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, які призвели до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у грудні 2015 року на суму 7963,00 грн. та заниження суми, що сплачується до державного бюджету (ряд. 18.1 або 18.2) на загальну суму ПДВ 865257,00 грн., у тому числі у грудні 2015 року на суму ПДВ 231827,00 грн., у липні 2017 року на суму ПДВ 111586,00 грн., у серпні 2017 року на суму ПДВ 335063,00 грн. та у вересні 2017 року на суму ПДВ 186781,00 грн.

У звязку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2018 р. № 00000511411 підприємству позивача зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7963,00 грн., а спірним податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2018 р. № 00000501411 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1081571,25 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 865257,00 грн., за штрафними санкціями - 216314,25 грн.).

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновки ГУ ДФС у Харківській області, викладені в акті повторної перевірки є лише припущеннями, які не обґрунтовані належними засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та ТОВ «СІТІЛАЙНТРОМ» укладений договір від 03.08.2015 р. № 22/08 на поставку товарів (комплектуючі до світлотехнічного обладнання, прожекторів, світильників) у грудні 2015 року на загальну суму 1438737,12 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 239789,52 грн.

Між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та ТОВ «КРОН ЖТФ» укладений договір від 10.07.2017 р. № 12/07, згідно з яким було здійснено поставку товарів у липні та серпні 2017 року на загальну суму 2328695 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 388115,9 грн. (ПДВ у липні 2017 року - 115586,0 грн., у серпні 2017 року - 276529,86 грн.).

Між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» укладений договір від 15.08.2017 р. № 15/08 на поставку товарів, відповідно до якого у серпні та вересні 2017 року було придбано товару на загальну суму 1471882,44 грн., у т.ч. ПДВ 245313,74 грн. (ПДВ у серпні 2017 року - 58533,02 грн., у вересні 2017 року - 186780,72 грн.).

На підтвердження реальності вчинення вказаних вище правочинів позивачем належним чином складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за періоди грудень 2015 року, липень, серпень та вересень 2017 року на загальну суму ПДВ 873220,00 грн.; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на перерахування коштів за отриманий товар та письмові пояснення. Факт розрахунку за поставлений товар сторонами по справі не заперечувався.

Також судовим розглядом встановлено, що виконання зобов'язань за вище вказаними господарськими операціями здійснювались позивачем з метою подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Фірма Лайт-Тек» згідно з КВЕД 27.40 «виробництво електричного освітлювального устаткування».

Так, придбані у зазначених вище постачальників товари (комплектуючі до світлотехнічного обладнання, прожекторів, світильників) були використані у виробництві (збірці) світильників, прожекторів і станом на 31.01.2018 р. в залишках бухгалтерського обліку (рахунок 202) не значаться. Зібрані світильники, прожектори (готова продукція) реалізовані покупцям (замовникам) - ПАТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ДП «Адміністрація морських портів України», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «Єристівськйй гірничо-збагачувальний комбінат», КП ОСК «Металіст», ТОВ «VLADI», ТОВ «Євроцемент-Україна», ТОВ «Смартхолд компані», ТОВ «Електроперспектива», ДП «ЗАВОД 410 ЦА», ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Енергосталь», ТОВ «Агроцентр ЄвроХім-Україна», ТОВ «ЮРАТЕ», ТОВ «Будартель СХ 65», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ТОВ «МАСТЕР-БУД», ТОВ «ЕНЕРГОТЕХМАШ», ПП «ГАРШ-СТРОЙ», НВП «ФЕРОЛІТ», ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД».

Порушення вимог податкового законодавства підприємством позивача контролюючий орган повязує з наявністю податкової інформацію від інших податкових органів, а саме:

1) по ТОВ «СІТІЛАЙНПРОМ» складено податкову інформацію від 29.06.2017 р. № 305/26-15-14-04-05 за звітні періоди декларування ПДВ грудень 2015, якою встановлено відсутність трудових та виробничих ресурсів, безпідставне формування показників податкової звітності по отриманих та виданих податкових накладних, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій.

2) по ТОВ «КРОН ЖТФ», по якому з причин відсутності цього підприємства за місцезнаходженням, складено та отримано узагальнену податкову інформацію від 06.09.2017 р. № 269/06-30-14-05/41311559 за звітні періоди декларування червень-серпень 2017 року. Цією інформацією встановлено у ТОВ «КРОН ЖТФ» реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсам. При цьому, під час проведення аналізу діяльності ТОВ «КРОН ЖТФ» встановлено придбання реалізованого ТОВ «Фірма Лайт-Тек» товару у постачальника ТОВ «ЦЕППЕЛІН ПФ» (п. н. 41075858), який дані товари не придбавав та не імпортував.

3) по ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ», по якому з причин відсутності цього підприємства за місцезнаходженням, складено та отримано узагальнену податкову інформацію від 09.10.2017 р. № 311/06-30-14-05/41311386 за звітні періоди декларування ПДВ червень-жовтень 2017 року. Цією інформацією встановлено у ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсам.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 78 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Сама по собі наявність кримінальних проваджень відносно осіб, які повязані з контрагентом підприємства позивача не може слугувати належним доказом нереальності вчинення наведених вище правочинів на не тягне за собою правових наслідків для підприємства позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його звязку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства повязують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до суду першої інстанції договори є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнані недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п. 2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Що стосується посилання апелянта на наявність податкової інформації від інших контролюючих органів стосовно контрагентів підприємства позивача, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відомості податкової інформації не можуть бути взяті до уваги, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення або воно вважається відкликаним.

З огляду на викладене, в силу ч. 7 ст. 9, ст.ст. 73, 74 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді податкової інформації.

Що стосується посилання апелянта на те, що позивачем не надано до перевірки документів, у яких зазначались би технічні характеристики придбаних товарів за вказаними вище правочинами, колегія суддів зазначає, що такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, а тому і не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням, реальності господарської операції.

Що стосується доводів апелянта з приводу невідповідність адреси навантаження у ТТН юридичній адресі постачальника ТОВ «СІТІЛАЙНПРОМ», суд першої інстанції правомірно зазначив, що зазначене твердження є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 267 ГК України договором поставки може бути передбачене відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки товару № 22/08 від 03.08.2015 р., укладеного між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та ТОВ «СІТІЛАЙНПРОМ», поставка товару здійснюється на умовах EXW (ex works), відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору. Умова поставки EXW Інкотермс 2010 («Ex Works», «Франко завод») означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він передав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому зазначеному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Договором визначено місце поставки: м. Харків, пр. Гагаріна, 123.

Щодо доводів апелянта з приводу невідповідності адреси навантаження у ТТН юридичній адресі постачальника ТОВ «КРОН ЖТФ» та ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначене твердження відповідача є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 3.3 договорів поставки товару між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та ТОВ «КРОН ЖТФ», ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» поставка товару здійснюється транспортом покупця зі складу постачальника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність ТТН чи неправильність її оформлення не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних чи неправильність її оформлення є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018р. по справі № 820/2615/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018р. по справі №820/2615/18 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018р. по справі №820/2615/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек» до Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений 01.11.2018 року.