Рішення № 77543058, 26.10.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/127/2018

Справа № 537/4806/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2018 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді – Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання – Головньової Л. М., представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитним договором №10006С7/31 від 17 листопада 2006 року в розмірі 135843,40 доларів США; судові витрати покласти на відповідачів.

Свої вимоги мотивував тим, що 17 листопада 2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 10006С7/31, за яким надано позичальнику кредитні кошти у суму 98 000 доларів США.В забезпечення зобов’язань по кредиту 17.11.2006 року було укладений договір поруки № 10006P2/31 з громадянкою ОСОБА_4. Внаслідок невиконання своїх зобов’язань за кредитним договором позивач звертався 04.12.2009 року до Крюківського районного суду м. Кременчука, яким було ухвалене рішення, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за Кредитним договором №10006С7/31 від 17 листопада 2006 року у сумі 697284,24 грн. та звернено стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.04.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь банку заборгованість за Кредитним договором №10006С7/31 від 17 листопада 2006 рокуу розмірі 337 088,83 грн. та 24 931,79 Доларів США. Позивач зазначив, що внаслідок невиконання своїх зобов’язань протягом часу з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року утворилась заборгованість за Кредитним договором в сумі 135 843,40 доларів США, з яких:прострочені платежі за нарахованими відсотками 29282,17 доларів США; пеня за порушення строків погашення кредиту 91421, 13 доларів США;нараховані поточні відсотки 877,05 доларів США;пеня за порушення строків сплати процентів 14263,05 доларів США.

05.04.2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 відповідно до якого, що в обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що 17 листопада 2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 було укладений кредитний договір за яким позичальнику надано кредитні кошти в сумі 98000 доларів США. В забезпечення зобов’язань по кредиту був укладений договір поруки з громадянкою ОСОБА_4 Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.12.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 697284,24 грн. Таким чином, позивач в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, скористався правом, визначеним ст. 1050 ЦК України та змінив строк виконання зобов’язання за кредитним договором з 15 листопада 2021 року на лютий 2009 року. Вимоги позивача про дострокове повернення позики були задоволені рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 04 грудня 2009 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за Кредитним договором №10006С7/31 від 17 листопада 2006 року у розмірі 697284,24 грн. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.04.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь банку 337088,83 грн. та 24931,79 доларів США. З огляду на викладене зазначав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилось після пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України та просив врахувати висновки, викладені ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі 444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі 564/2199/15-ц. Також зазначав, що сума заявлених вимог не підтверджена належними доказами, оскільки надані банком виписки не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язань просив застосувати позовну давність та зазначав, що позивачем пропущений встановлений ст. 258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки пеню нараховано за період з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року, а позов подано до суду у листопаді 2017 року. Також, щодо вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя вказував, що, оскільки, строк виконання основного зобов’язання настав у 2009 році, кредитор мав право пред’явити вимоги до поручителя за новими зобов’язаннями, які на його думку виникли після ухвалення судового рішення, протягом встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, проте таким правом не скористався, тому порука ОСОБА_4 припинилась.

26.04.2018 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 відповідно до яких слід відмовити повністю у задовленні позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, оскільки доводи позивача про правомірність нарахування процентів за користування кредитом та пені за порушення зобов’язань за кредитним договором після ухвалення смудом рішення про стягнення заборгованості за цим кредитним договором є незаконними та необґрунтованими, а позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню.

03.05.2018 року до суду надійшла відповідь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на відзив ОСОБА_3 на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитом, відповідно до якої, позивач має повне право на стягнення заборгованості за відсотками та пені, що нараховані після ухвалення попередніх судових рішень. Також, сума відсотків була нарахована на наявну заборгованість за кредитом, вона визначена за період в 1035 днів з 01.11.2014 року, а оскільки позовну заяву по дано до 01.11.2017 року, то позивачем не було пропущено строку позовної давності щодо заявлених відсотків та вимога щодо їх стягнення підлягає задоволенню.

12.06.2018 року ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_2 про витребування доказів та витребування від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» засвідченні належним чином виписки за кредитом та процентами нарахованими за кредитним договором № 10006С7/31 укладеними 17.11.2006 року з ОСОБА_3 з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовну заяву в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ній та відповіді на відзив та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити у позову повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю – ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити повністю у задоволенні позову, підтримав доводи викладені у відзиві на позов та письмових запереченнях.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з’ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №10006С7/31, за яким надано позичальникуБові Л.П. кредитні кошти у суму 98 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 2.1 статті 2 Кредитного договору кінцевою датою погашення кредиту є 15 листопада 2021 року.

Пунктами 2.2.1 та 2.4.1 ст. 2 Кредитного договору передбачено обов’язок ОСОБА_3 щомісячно сплачувати позивачеві проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначатиметься наступним чином: LIBOR (12m) +6,55%, але не менше 12,25% річних; погасити кредит на рахунок, вказаний у п. п. 2.3.1. Договору в строки, зазначений в п. 2.1 цього Договору. Погашення кредиту відбувається у валюті Кредиту щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту у сумах визначених графіком надання та погашення кредиту. При цьому строки, передбачені графіком, є обов’язковими.

Пунктом 2.4.2 ст. 2 кредитного договору визначено санкцію за порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку, процентів та платежів за цим договором, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, процентами та платежами за цим договором у повному обсязі.

В забезпечення зобов’язань за даним кредитним договором, 17.11.2006 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 10006Р2/31.

Відповідно до ст. 3 договору поруки ОСОБА_4 зобов’язалася перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 основного зобов’язання, а також відшкодувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в тому числі суму кредитів, проценти, пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання основного зобов’язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання основного зобов’язання.

Відповідно до пункту 2.6.2 Кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування Кредитом, комісій зборів та інших належних до сплати платежів протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення кредиту, зокрема, у випадку якщо позичальник не виконував будь-яке зобов’язання за цим договором.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору передбачено, що якщо виникла і триває подія невиконання зобов’язань, у банку виникає право вимоги дострокового виконання Позичальником зобов’язань за цим Договором, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина Кредиту, нараховані проценти за користування кредитом,а також інші платежі за цим договором підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов’язаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом десяти банківських днів з дати отримання повідомлення.

На виконання вимог ЗУ «»Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року та постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 15.04.2009 року, назва Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» замінена на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», скорочена назва: АТ «Укрексімбанк».

Відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 04 грудня 2009 року у справі № 2-1191/2009р. за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10006С7/31 від 17 листопада 2006 року встановлено, що з грудня 2008 року ОСОБА_3 почала допускати неналежне виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, в зв’язку з чим 10.02.2009 року на її адресу банком було направлено претензію щодо погашення заборгованості за вихідним номером 100-01/127, яку ОСОБА_3 отримала 16.02.2009 року.

Вказаним рішенням було задоволена вимога ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 10006С7/31 від 17 листопада 2006 року та стягнуто з відповідачів солідарно 697284,24 грн. заборгованості за кредитом. Звернув стягнення на предмет іпотеки – квартиру № 6, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Цюрупи, 21-а, та належить ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки на рівні заставної вартості, визначеної п. 1.3 р.1 Договору іпотеки № 1006Р2/31 від 17.11.2006 року, в розмірі 894880 грн.

Рішенням від 03.04.2012 року Крюківським районним судом м. Кременчука задоволено позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 337 088, 83 грн. та 24931,79 доларів США та судові витрати в рівних частках.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості на загальну суму 135 843,40 доларів США та поясненнями представника позивача вбачається, що банк після пред’явлення позичальнику вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом та ухвалення судовими рішеннями від 04 грудня 2009 року та 03.04.2012 року про стягнення всієї заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, продовжив нарахування процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредитному договору.

Так, банком нараховано прострочені проценти за користування кредитом у сумі 29 282,17 доларів США за період з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року, пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 91421,13 грн. за період з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року, нараховані поточні відсотки у сумі 877,05 доларів США, пеня за порушення строків сплати процентів 14263,05 доларів США.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Таким чином, позивач в зв’язку з неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору № 10006С7/31 від 17.11.2006 року, змінив строк виконання зобов’язання за кредитним договором з 15 листопада 2021 року на лютий 2009 року шляхом пред’явлення позову до суду про стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 за кредитним договором, що підтверджуються відповідними рішеннями від 04.12.2009 року та 03.04.2012 року.

Таким чином, банком у позові заявлено вимогу про стягнення заборгованості у сумі 135843,40 доларів США, яка складається з процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по поверненню кредиту, які нараховані у період з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року, тобто після пред’явлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту від 10.02.2009 року та ухвалення судом рішення про стягнення всієї суми кредиту та процентів від 04.12.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об’єднаної палати, ОСОБА_5 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки, сформульовані ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 відповідно до яких встановлено, що:

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

За умовами договору сторони погодили строк кредитування до 15 листопада 2021 року, разом з тим, банк скористався правом, визначеним п. 4.2 кредитного договору та ст. 1050 ЦК України, та заявив вимогу про дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів від 10.02.2009 року, що підтверджується відповідними рішеннями суду від 04.12.2009 року та 03.04.2012 року.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося внаслідок пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення процентів та пені у сумі 135843,40 доларів США нарахованих за період з 01.11.2014 року по 31.08.2017 року задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача до поручителя ОСОБА_4 то дані вимоги задоволенню також не підлягають, оскільки дані вимоги є похідними відносно вимоги до основного відповідача, в задоволенні яких банку було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпотрний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя : В.І. Хіневич

Повний текст рішення суду виготовлено 01.11.2018 року