Постанова № 7754290, 20.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-17473/09/0570

час прийняття постанови: 17 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод»

до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000282343/0-16857 від 26 червня 2009 року, № 0000272343/0-16856 від 26 червня 2009, № 0000282343/1-22368, № 0000272343/1-22369 від 31 серпня 2009 року стосовно зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

за участю представників сторін:

від позивача: Желябовська О.В. – за дов. від 12 січня 2010 року, Ляховський О.П. – за дов. від від 12 січня 2010 року

від відповідача: Берест Ю.А. – за дов. від 18 січня 2010 року, Ємельяненко Л.А. – за дов. від 31 грудня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Костянтинівський металургійний завод» заявлено позов до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000282343/0-16857 від 26 червня 2009 року, № 0000272343/0-16856 від 26 червня 2009, № 0000282343/1-22368, № 0000272343/1-22369 від 31 серпня 2009 року стосовно зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає наступне. Відповідно до абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). У поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2009 року та за квітень 2009 року, розрахунок частини залишку від’ємного значення склав суму фактично оплаченого постачальникам товарів. Також, суми бюджетного відшкодування, які відповідач вважає заниженням по рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 128920 грн. та по рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року на 75861 грн. не можуть бути включені позивачем до відшкодування, оскільки саме, ці суми не були оплачені позивачем. Тому позивач не має право заявляти вказані суми до бюджетного відшкодування. Крім того, податковим органом підтверджується сплата податкового кредиту за лютий 2009 року у розмірі 125556 грн., але згідно акту перевірки відповідачем ця сума визначається як завищення бюджетного відшкодування за квітень 2009 року, у зв’язку з тим, що зазначена сума є сумою заниження бюджетного відшкодування за березень 2009 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначає, що позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у деклараціях з податку на додану вартість за березень – квітень 2009 року порушено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), установлений пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33467279, є платником податку на додану вартість з 14 квітня 2005 року, свідоцтво № 06214353 (арк. справи 28-30).

З 25 травня 2009 року по 5 червня 2009 року відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2009 року, квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, з 1 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 січня 2009 року, 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 1 березня 2009 року по 31 березня 2009 року , наслідки якої викладені в акті від 15 червня 2009 року № 526/23-3-33467279 ( арк. справи 65-79).

На підставі зазначеного акту перевірки 26 червня 2009 року начальником податкового органу (відповідача у справі) згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, абзацу «а» підпункту 7.7.2 , підпункту 7.7.3, абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000282343/0-16857 (арк. справи 40), предметом якого визначене збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року у розмірі 128920 грн.00 коп. та за квітень 2009 року у розмірі 75861 грн. 00 коп. , усього – 204781 грн. 00 коп., та № 0000272343/0-16856 (арк. справи 41), предметом якого визначене зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 125556 грн. 00 коп.

          За результатами адміністративного оскарження податкових зобов’язань визначених цими первісно прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, скарги позивача залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року № 0000282343/1-22368 (арк. справи 38) та № 0000272343/1-22369 (арк. справи 39), якими визначені такі ж суми податкових зобов’язань, прийняті за тих самих підстав, що первісно прийняті податкові повідомлення-рішення.

Підставою збільшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми підпункту підпунктів 7.7.3, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Суть спору полягає у правильності визначення позивачем бюджетного відшкодування за березень 2009 року та квітень 2009 року яке, на думку податкового органу, занижене на суму 204 7781 грн. 00 коп. та завищене на 125 556 грн.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону, підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Різне розуміння підпункту „а” між сторонами є проблемою даного спору. Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до яких належать: наявність від’ємного значення звітного податкового періоду; зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг); здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді; включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

          Згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року (арк. справи 127-18) від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 265112 грн. 00 коп. - рядок 21 та включена до рядку 22.2. «до складу податкового кредиту наступного звітного періоду».

Даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року (арк. справи 129-131) позивачем в рядку 25.1 «сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено суму 171089 грн.

Даними податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року (арк. справи 97-98 ) позивачем в рядку 25.1 «сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено суму 834 682 грн.00 коп.

Позивач не включив суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року у розмірі 128920 грн. та за квітень 2009 року в рядку 25.1 «сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку» не включив суму бюджетного відшкодування у розмірі 75 861 грн., тобто не виявив своє бажання щодо віднесення цієї суми у зменшення податкових зобов’язань наступних періодів, зазначивши їх в рядку 26 декларації, що в подальшому дало право включення цих сум до рядку 23.2 та рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року та у наступних періодах. Рядком 26 декларації за березень 2009 року визначений залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 755148 грн. 00 коп., до складу якої увійшла спірна сума 128920 грн. Рядком 26 декларації за квітень 2009 року визначений залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 444639 грн. 00 коп., до складу якої увійшла спірна сума 75 861 грн.00 коп.

          Згідно додатку 2 до податкової декларації за березень 2009 року (арк. справи 131) позивачем визначено залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) за звітний період, у якому виникла сума - лютий 2009 року у розмірі 265112 грн. 00 коп., частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів визначена за лютий 2009 року у розмірі 136192 грн. 00 коп., у зв’язку з чим сума рядка 26 декларації звітного податкового періоду складає за лютий 2009 року 128920 грн. 00 коп.

Згідно додатку 2 до податкової декларації за квітень 2009 року позивачем визначено залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) за звітний період, у якому виникла сума – лютий у розмірі 128920 грн. 00 коп. та березень 2009 року у розмірі 524173 грн. 00 коп., частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів визначена за лютий 2009 року у розмірі 125 556 грн. 00 коп. та за березень 2009 року у розмірі 448312 грн. 00 коп. у зв’язку з чим сума рядка 26 декларації звітного податкового періоду складає за лютий 2009 року 3 364 грн. 00 коп. та за березень 2009 року 75861 грн. 00 коп.

Матеріали справи містять платіжні доручення, які підтверджують факт сплати позивачем суми податку на додану вартість у лютому в сумі 136192 грн. 00 коп. та у березні в сумі 125 556 грн. 00 коп. та 448312 грн. 00 коп. відповідно, що не спростовується відповідачем.

Суд вважає, що різний підхід до визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок невідповідності приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування визначених колонкою 4 додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 9 липня 1997 року за № 250/2054), (надалі - Порядок).

Зазначена невідповідність полягає у наступному. Наведеною колонкою передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним абзацом «а» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, якщо законом визначена сума сплаченого податку без прив’язки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року та квітень 2009 року, якими визначені суми бюджетного відшкодування, 17 квітня 2009 року № 12863 та 20 травня 2009 року, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 –Ш, тобто до початку позапланової виїзної перевірки, яка була проведена з 25 травня 2009 року по 5 червня 2009 року, тому не можуть бути самостійно виявлені працівниками відповідача.

Виходячи з принципу законності, викладеному у пункті 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що податковий орган безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

Суд вважає, що норми абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною від’ємного значення, яке склалося у попередньому періоді.

Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Безпідставність висновків податкового органу щодо заниженням позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року та квітень 2009 року та завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року доводить неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000282343/0-16857 від 26 червня 2009 року, № 0000272343/0-16856 від 26 червня 2009, № 0000282343/1-22368, № 0000272343/1-22369 від 31 серпня 2009 року стосовно зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000282343/0-16857 від 26 червня 2009 року, № 0000272343/0-16856 від 26 червня 2009, № 0000282343/1-22368, № 0000272343/1-22369 від 31 серпня 2009 року стосовно зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 25 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.