Вирок № 77542875, 31.10.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1208/17

Номер провадження 1-кп/530/15/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2018 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., Стрілець Л.Г., Удовенко О.Я., з участю прокурора Шарайкіна О.В., Маюра С.В., Чубенка А.І., захисника-адвоката обвинуваченого Козленка О.М., розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170000357 від 13.07.2017 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.м.т. Опішня, Зіньківського району, Полтавської області, проживаючого АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова середня, одружений, має на утриманні 3 дітей, непраюючого, інвалід 3 групи, раніше не судимий, не військовозобов"язаного, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Обвинувачення органів досудового розслідування відносно ОСОБА_2 ґрунтується на наступних обставинах.

12.05.2017 Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 181 капітан поліції ОСОБА_4 призначений на посаду начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області. При цьому ОСОБА_4, як працівник поліції та керівник відділення поліції відповідно до ст.ст. 2, 17, 23 Закону України «Про Національну поліцію» уповноважений на надання поліцейських послуг у сфері протидії злочинності; здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень та припинення виявлених кримінальних правопорушень; здійснення реагування на заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення. Крім цього, відповідно до п.п. 1,3,7 ч. 3 Положення про Зіньківське ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, затвердженого Наказом ГУНП в Полтавській області №941 від 07.12.2016, начальник очолює Зіньківське відділення поліції та здійснює керівництво його діяльністю, організовує та контролює виконання підпорядкованими працівниками Зіньківського відділення поліції вимог нормативно-правових актів та організаційно-розпорядчих документів, що належать до сфери діяльності Національної поліції України, реалізовує свої повноваження у формі усних і письмових наказів (доручень) організаційно-розпорядчого характеру. Таким чином, відповідно до ч. 2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_4 як керівник Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

11 липня 2017 року, з метою забезпечення запланованої злочинної діяльності, направленої на здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, організацію незаконного пункту прийому металобрухту та гарантування невчинення дій, спрямованих на притягнення його та третьої особи - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 до кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 звернувся до начальника Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 з пропозицією надання останньому неправомірної вигоди за умови невжиття ОСОБА_4 заходів, направлених на виявлення, документування та припинення злочинної діяльності ОСОБА_2 та третьої особи - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та попередження подібних дій з боку його підлеглих співробітників.

19 серпня 2017 року, о 14 годині 40 хвилин, в приміщенні службового кабінету начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, в ході особистої зустрічі, ОСОБА_2 розповів ОСОБА_4 про деталі здійснення ним та третьою особою прийому брухту кольорових і чорних металів та організацію незаконних пунктів прийому металобрухту. Одразу ж після цього, на подвір'ї Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 2 000 гривень одноразово за умови невжиття ОСОБА_4 заходів, направлених на виявлення, документування та припинення злочинної діяльності ОСОБА_2 та третьої особи - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та попередження подібних дій з боку його підлеглих співробітників.

Також ОСОБА_2 висловив свої та ОСОБА_7 наміри у послідуючому здійснювати прийом кольорових і чорних металів та організацію незаконних пунктів прийому металобрухту на території Зіньківського району Полтавської області, та з метою уникнення відповідальності за здійснення вищезазначених незаконних дій, запропонував надавати ОСОБА_4, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду в сумі 2 000 гривень щомісячно за невикриття протиправної діяльності та за невчинення останнім дій з використанням наданої йому влади, направлених на припинення його, ОСОБА_2, та ОСОБА_7 злочинної діяльності, пов'язаної зі здійсненням прийому брухту кольорових і чорних металів та організацією незаконних пунктів прийому металобрухту.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 20.07.2017, о 12 годині 38 хвилин, в приміщенні службового кабінету начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, направленим на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, надав начальникові Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2 000 гривень за невчинення останнім дій з використанням наданої йому влади, направлених на припинення його та третьої особи злочинної діяльності, пов'язаної зі здійсненням прийому брухту кольорових та чорних металів та організацією незаконних пунктів прийому металобрухту а території Зіньківського району Полтавської області.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах, третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Крім цього встановлено, що 26.06.2017 Зіньківським ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12017170170000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України. По вказаному кримінальному провадженню створено слідчу групу, старшим якої призначено начальника слідчого відділення Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_19.

09.12.2016 Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 433 ОСОБА_19 призначений на посаду заступника начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГНУП в Полтавській області - начальника слідчого відділення і як керівник органу досудового розслідування, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК України уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, відповідно до п. 1.2 ч. 1 Посадової інструкції Начальника слідчого відділення Зіньківского ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області керує діяльністю слідчого відділення та є відповідальним за виконання покладених на слідче відділення завдань, дотримання слідчими вимог законодавства України. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_19 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

11 липня 2017 року, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочинної діяльності, направленої на здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, організацію незаконного пункту прийому металобрухту, гарантування непритягнення його та третьої особи - ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_4 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170170000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, ОСОБА_2 звернувся до начальника Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4, як до керівника структурного підрозділу органу державної влади з пропозицією надання останньому неправомірної вигоди в розмірі 4000 гривень за вплив на прийняття рішення заступником начальника Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області - начальником слідчого відділення ОСОБА_19 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170170000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

19 липня 2017 року, о 14 годині 40 хвилин, в приміщенні службового кабінету начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, в ході особистої зустрічі, ОСОБА_2 розповів ОСОБА_4 про деталі здійснення ним та третьою особою прийому брухту кольорових і чорних металів та організацію незаконних пунктів прийому металобрухту. Одразу ж після цього, на подвір'ї Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 4 000 гривень за вплив на прийняття рішення заступником начальника Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області - начальником слідчого відділення ОСОБА_19 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170170000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 20.07.2017, о 12 годині 38 хвилин, в приміщенні службового кабінету начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, направленим на надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, надав начальникові Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 4 000 гривень за вплив на прийняття рішення заступником начальника Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області - начальником слідчого відділення ОСОБА_19 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170170000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме: пропозиція та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Відповідно до ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною першою ст.23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.23 КПК України).

Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 17 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2, свою вину не визнав та показав, що зазначені в обвинувальному Акті обставини, умисно вказано. А саме події, які мали місце раніше дають йому право ствердити, що відносно нього була спланована провокація, тобто були умисні дії службової особи, націлені на підбурювання його на пропонування та надання неправомірної вигоди, щоб покращити свої показники в роботі, оскільки розкривати реальні злочини нинішня поліція не вміє і не бажає. Існування таких дій з боку посадових осіб нинішньої поліції дає йому право ствердити, що він не може нести будь-якої відповідальності і це випливає з вимог статті 370 КК України. Вказав, що проживає в селищі Опішня все життя. Має власний житловий будинок, який перейшов від батьків у спадок, які його збудували, оскільки із-за нинішнього стану життя в України збудувати будь-який будинок не має можливості навіть при великому бажанні, так як відсутня будь-яка робота, яка б давали належні заробітки. Крім того має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, яких потрібно утримувати. Є інвалідом 3-ї групи і отримує пенсію по інвалідності в сумі 1499 грн.. Щоб вижити, став декілька років тому назад самостійно збирати металобрухт та здавати його на прийомні пункти у м. Полтава, про існування яких дізнавався з мережі Інтернет. Такий підзаробіток для сім'ї розпочав десь років 8-9 тому назад, тобто, орієнтовно, у 2009 році. Рік чи два збирав металобрухт самостійно, а потім йому стали допомагати племінники, а саме: ОСОБА_7, якому на той час було близько 27 років і він також не мав роботи, ОСОБА_10, якому було 19 років. Спочатку, коли металобрухт збирав один, то зберігав його до вивезення у м. Полтаву у себе на подвір'ї, а коли став збирати з племінниками, то вирішили зберігати його на подвір'ї їхнього будинку, бо там більше подвір'я і відсутні (на той час) малі діти.

Металобрухт збирав 5-6 днів, а потім відвозив у м. Полтаву і отримував за це грошові кошти. Така процедура існувала всі ці роки. Десь років 5 чи 6 тому назад до них з племінниками стали заносити металобрухт односельці і залишали його у дворі, а коли вони відвозили його на Полтаву, то повертали їм гроші з урахуванням кількості зданого металобрухту. Вагу визначали візуально, а потім з урахуванням узгодженої ваги, передавав цим людям кошти, які привозив з м. Полтави. Як правило грошей повертав на сотню-другу менше, щоб покрити свої витрати на перевезення металобрухту і про це всім говорив, щоб не було непорозумінь. Інколи люди самі приходили і говорили, що вони зважили металобрухт, який приносили чи привозили і називали ціну, яку вони за цей металобрухт мають намір отримати. А на металобазі у м. Полтава міг здати по більшій ціні, а відтак решта була його заробітком. Щоб не забути хто і скільки приніс металобрухту інколи вів записи у робочий зошит. Жодних непорозумінь ніколи не існувало. Намагався робити чесно. Його дії всіх влаштовували. Не було у нього жодних непорозумінь з працівниками міліції, які інколи намагалися перевіряти щодо порушень умов роботи з металобрухтом, але коли з'ясовували спосіб заробітку на металобрухті, то ніяких претензій не пред'являли, бо це не був той вид, за який передбачена кримінальна чи інша відповідальність. Все було спокійно до 11 липня 2017 року, коли до житлового будинку по АДРЕСА_2, який належить його племіннику ОСОБА_7, близько 11 години дня, приїхали працівники Зіньківського ВП: ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і через матір ОСОБА_7 - ОСОБА_16, стали вимагати прибуття до будинку його власника, посилаючсь, що у них є дозвіл на обшук будинку і подвір'я.

ОСОБА_16 зателефонувала йому та молодшому сину і через годину він та ОСОБА_10 прибули до житлового будинку та стали виясняти, що трапилось і чому вони мають таке велике бажання і навіть уже з дозволу суду провести обшук на території будівлі і в самій будівлі ОСОБА_7.

Старший із вказаної групи, ОСОБА_11, як він сам зрозумів, бо він більше за всіх говорив та демонстрував документи, йому з племінником повідомив, що з ініціативи нового начальника Зіньківського ВП порушена кримінальна справа по факту незаконної діяльності з металобрухтом і вони мають право провести обшук, щоб виявити металобрухт та якісь документи на нього.

Коли продемонстрували ухвалу суду від 06.07.2017 року, то він звернув увагу, що там вірно вказано, що будинок належить ОСОБА_7, але його не було вдома, а тому стали шукати в телефонному режимі ОСОБА_7. Він відповів, що перебуває на роботі в м. Полтава і залишити роботу не має можливості і звільниться не раніше 22 години. З цих підстав запропонував працівникам поліції приїхати пізніше, але ОСОБА_11 став вимагати допустити їх до будинку і території без господаря, але він особисто і ОСОБА_10, який проживає за іншою адресою, відмовились це робити, бо це було б незаконними діями з їх сторони.

ОСОБА_11 заявив, що він має вказівку нового керівника ВП, щоб обшук був проведений негайно, а то їм усім буде догана.

Як зараз йому відомо цим новим керівником ВП був ОСОБА_4, який дійсно недавно був призначений на свою посаду, якого він раніше не знав. ОСОБА_2 запропонував працівникам поліції почекати все таки до приїзду господаря будинку, який вказаний в ухвалі суду, доки він з'явиться, та запропонував всім посидіти за столиком в магазині, який розташований поруч і яким володіє також ОСОБА_7, як ФОП. Також запропонував випити чаю чисто з людських міркувань, але ОСОБА_11 став говорити, що їх всіх за це ОСОБА_4, як новий керівник ВП, з роботи вижене, бо він вимагав від них лише терміново виконати ухвалу суду.

Як повідомив ОСОБА_11 - новий начальник ВП намагається всіма силами показати свою роботу, щоб зробити кар'єру під час перебування у Зіньківському районі, а тому від них вимагає все робити як він це особисто бачить і лише те, що він вважає за потрібне.

ОСОБА_11 дуже часто телефонував начальнику поліції і про щось з ним розмовляв, а потім підходив до них і казав, що ОСОБА_4, як новий начальник, вимагає від нього їх не слухати, а ламати двері чи бити вікна та вриватись в будинок і робити обшук. Також ОСОБА_11 сказав, що зі слів нового начальника поліції все це вони постійно робили у Кременчуці, де він раніше працював, і все проходило без скандалів, а тому і в Зінькові їм всім також нічого не буде. ОСОБА_2 заявив ОСОБА_11, що якщо він вважає такі дії законними, то нехай ламає двері та вривається в будинок, але ні ОСОБА_2 особисто, ні племінник до будинку заходити не будуть, а будуть все знімати на відеозапис, щоб потім показати на всю України про їх беззаконня.

ОСОБА_11 знову телефонував ОСОБА_4, знову вимагав від них погодитись, щоб вони з ним зайшли у будинок, але ОСОБА_2 відмовився, а самі поліцейські також цього не робили, незважаючи на вимоги нового начальника.

ОСОБА_2 навіть пропонував ОСОБА_11, що якщо ОСОБА_4, як новий начальник, особисто приїде на обшук, то вони з племінником погодяться зайти в будинок, але ОСОБА_11 відмовився йому це повідомляти. ОСОБА_4 не приїхав. При цьому ОСОБА_11 якось сказав, що якщо він такий сміливий, то може особисто поїхати до начальника і з ним поговорити, оскільки вони і самі не знають всіх обставин по цій справі, по якій повинні провести обшук.

В період доки поліцейські, на чолі з ОСОБА_11, чекали приїзду ОСОБА_7 то він вирішив з племінником ОСОБА_10 дійсно поїхати до нового начальника поліції ОСОБА_4, щоб з'ясувати суть подій, а тому близько 18 години, на належному ОСОБА_10 легковому автомобілі Мазда-6, поїхали в м. Зіньків, щоб потрапити на прийом до ОСОБА_4. Коли вирішили їхати до нового начальника поліції, то поліцейським ОСОБА_15 та ОСОБА_11, які стояли рядом, він сказав, що дійсно їдуть до начальника і попрохав їх йому зателефонувати, щоб він був на місці. Чи телефонували вони ОСОБА_4 він не став чекати, а відразу ж поїхали у Зіньків. Близько 18 год. 30 хв. він з племінником приїхали до ВП у м. Зіньків, і у двох зайшли в приміщення, і через чергового повідомили ОСОБА_4, шо приїхали та попрохали їх прийняти.

Черговий отримав дозвіл пропустити і вони обидва піднялись на 2-й поверх та зайшли у кабінет начальника ВП. Вірніше в кабінет ОСОБА_2 зайшов один, а племінник ОСОБА_10, залишився в коридорі, оскільки він сказав, що раз ОСОБА_10 такий молодий, то можливо начальник поліції не захоче з ним і розмовляти, бо він думав, що начальник поліції старшого віку.

Коли зайшов, то ОСОБА_4 підвівся, привітався та запитав хто він такий. ОСОБА_2 відповів, що є дядьком ОСОБА_7 і з його подачі на його території інколи перебуває металобрухт по якому виникла проблема. Коли ОСОБА_4 запитав, що ОСОБА_2 цікавить, то повідомив, що він разом з племінниками тривалий час займається збором металобрухту і ніколи не мав проблем з міліцією, а зараз нова поліція наробила шуму на все село, хоча ніяких злочинів ні він, ні племінники не скоювали і робити з них злочинців непотрібно. ОСОБА_4 відповів, що раз порушена справа, наданий дозвіл судом на обшук, то напевно якісь проблеми існують, бо він сам цього всього не видумав.Потім ОСОБА_4 заявив, що йому відомо, що ОСОБА_2 платив гроші попереднім керівникам міліції, а тому у нього і проблем не було, а зараз все буде по іншому. Всю роботу буде контролювати він особисто і, що він буде платити гроші і дальше, але є і додаткова вимога - ОСОБА_2 повинен взяти на себе і статтю 213 КК України.

ОСОБА_2 став заперечувати такі його посилання щодо платежів колишнім начальникам міліції, але ОСОБА_4 заявив, що його заперечення не цікавлять, бо він володіє ситуацією і переконувати його не потрібно. Також ОСОБА_4 сказав, що якщо він має бажання працювати і в подальшому та допомогти племіннику уникнути відповідальності, то у нього не має іншого шляху, як погодитись на його умови щодо надання йому певної суми та додатково до цього визнати себе винуватим по статті 213 КК України.

На запитання ОСОБА_2 чим для нього все таки обернеться визнання вини по 213 статті та подальші добрі відносини, то ОСОБА_4 відповів, що відносно наслідків визнання ним вини по 213 статті, він зараз все вияснить у керівника слідства, а щодо можливих витрат з боку ОСОБА_2, за подальші добрі відносин, він повідомить конкретні умови, коли ОСОБА_2 погодиться на 213 статтю і це обов'язкова, як сказав ОСОБА_4, умова.

ОСОБА_2 зрозумів, що ОСОБА_4 пропонує платити йому за те, щоб у нього в подальшому не було жодних проблем по збору металобрухту, тобто, як вже всім відомо це називається "криша", але свої конкретні умови він назве лише, як ОСОБА_2 погодиться визнати свою вину за ст.213 КК України.

Після цього ОСОБА_4 по селекторному зв'язку запросив до кабінету ОСОБА_19, а доки той ішов, то ОСОБА_4 попрохав ОСОБА_2 продиктувати свій мобільний номер, який записав на записнику, що знаходився на столі, а після цього набрав його, щоб ОСОБА_2 побачив номер його телефону.

Коли ОСОБА_19 зайшов то ОСОБА_4 повідомив йому, що майже знайшли спільну мову та попрохав роз'яснив ОСОБА_2, що чекає його після визнання вини по 213 статті КК. Перед тим, як відповідати, ОСОБА_19 запитав, хто там стоїть за дверима, а коли узнав, що це інший племінник ОСОБА_10, то ОСОБА_4 запропонував і його покликати до кабінету. Коли він покликав ОСОБА_10, то вже при ньому, ОСОБА_19 став говорити, що вони можуть зробити, щоб ОСОБА_2 дали в суді 6 місяців іспитового терміну. Але коли він поцікавився, а що буде потім, то вже ОСОБА_4 сказав, що в подальшому буде дружити і все буде добре, якщо ОСОБА_2 буде виконувати його вимоги. Після цього ОСОБА_4 сказав, щоб він з племінником йшли і щоб думав над його пропозицією, але не довго, а також сказав щоб дозволили поліції провести обшук у вечері, без ніяких перешкод. Також добавив, якщо хтось буде чинити перешкоду, то він особисто приїде в Опішню і всім переламає руки, будуть то жінки чи чоловіки. Це було сказано саме таким чином і після цих слів він та племінник вийшли з кабінету і направились на вулицю. Було близько 19 години. На вулиці він з племінником порадились, як діяти. Так тривало до 19 години 20 хвилин, а потім ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 зі свого номера і сказав, що подумав і хоче зустрітись, щоб розставити всі точки по цій справі. ОСОБА_4 запропонував зустрітись біля АЗС, що на трасі в сторону м. Полтави на виїзді з м. Зінькова і сказав, щоб вони їхали туди і там його чекали. Під час розмови ОСОБА_10 повідомив, що чув всю розмову з ОСОБА_4 і також зрозумів, що той має намір брати з них гроші за безперешкодну роботу з металобрухтом. ОСОБА_2 розповів ОСОБА_10, що він все вірно зрозумів, але це ще не факт, що будуть взагалі тепер працювати, бо ОСОБА_4 вимагає від них крім грошей іще і взяти на себе статтю 213 КК, а раз так, то ОСОБА_2 вже немає ніякого сенсу займатись металобрухтом, бо не бажає мати судимість.

Десь близько 19 години 40 хвилин він з племінником приїхали на вказану ОСОБА_4 АЗС і стали його чекати. Чекали ОСОБА_4 до 20 години 21 хвилини, а в зазначений час ОСОБА_2 не витримав і йому особисто знову зателефонував. ОСОБА_4 відповів по телефону, що хвилин через 10 буде. ОСОБА_2 з пленінником почекали певний час і о 20 годині 42 хвилини, ОСОБА_2 вдруге від АЗС зателефонував ОСОБА_4 і той відповів, що вже на під'їзді. І дійсно хвилин через 5-6 він під'їхав до АЗС і вони стали з ним спілкуватись.

ОСОБА_10 стояв біля них і чув розмову з ОСОБА_4. ОСОБА_4 задав ОСОБА_2 відразу ж пряме запитання: "Що ти надумав?". ОСОБА_2 відповів, що при всій повазі до нього визнавати себе винуватим по статті 213 не може, бо це надумана ситуація, а не дійсність, але в іншому на його пропозицію погоджується, але хоче знати яка саме буде сума.

ОСОБА_4 відповідь не сподобалась і він заявив, що від своїх слів буде відмовлятись і якщо ОСОБА_2 не погоджується на визнання вини, то і всі інші домовленості не матимуть міста. При цьому він заявив, що навіть, якщо справа по 213 статті не пройде у суді, то він знайде можливість ОСОБА_2 покарати і тоді вже ніякі домовленості не поможуть і ще раз вказав подумати, щоб потім не жалкувати. Цим словам спочатку ОСОБА_2 особисто на той час не придав значення, а їх реальність оцінив лише 20.07.2017 року, а на той час, спільно з племінником ОСОБА_10, стали прохати ОСОБА_4 вирішити питання про подальшу співпрацю без визнання ОСОБА_2 вини по статті 213. Тобто ОСОБА_2 особисто та племінник ОСОБА_10 вказували тим самим, що будуть платити ОСОБА_4, гроші у сумі, яку він вкаже і про що ним говорилось в кабінеті, але без визнання вини по ст. 213.КК

ОСОБА_4 заявив, що його слово незмінне і після цього став відходити від них, але добавив, що спочатку 213 стаття, а потім всі інші домовленості і сказав, щоб вони сьогодні дозволили провести обшук в будинку та вказав що відповідь чекає до 12.07.2017 року. Близько 22 години ОСОБА_2 з племінником виїхали від АЗС і хвилин через 20 приїхали до будинку ОСОБА_7.

Власник будинку ОСОБА_7 приїхав додому близько 23 години і всі троє вирішили, що в нічний час не можуть погодитись, щоб поліція проводила обшук, бо в темряві вони щось підкинуть, а потім у них всіх будуть проблеми.

До такої спільної думки дійшли виходячи з тих розмов з ОСОБА_11 та іншими поліцейським, а також з аналізу наполегливих вимагань ОСОБА_4 допустити для обшуку приміщення саме в темну пору, і всі троє вони зрозуміли, що затівається якась гра проти них всіх, так як жодних протиправних дій в своїх діях вони не бачили. Крім того ОСОБА_2 розповів і ОСОБА_7 про свої розмови з ОСОБА_4, в тому числі і його прямі посилання щодо передачі йому грошей за "кришу" - щоб ніяких проблем по збору металобрухту у нього не було, але при умові згоди на 213 статтю. Після такої спільної домовленості з племінниками ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_11, що на обшук вночі вони не погоджуються. Він знову поговорив по телефону з начальником і сказав, що вони залишаються біля будинку і будуть чергувати біля воріт будинку, бо їм дав наказ ОСОБА_4 не залишати будинок та територію без нагляду. З цих підстав в службових автомобілях поліції, яких було два, постійно і всю ніч перебувало 4 працівники поліції, а він та племінники по черзі перебували в приміщенні магазину, щоб бачити поліцейських та не дати їм можливості щось підкинути в будинок чи на подвір'я.

В ранці 12.07.2017 року, о 10 годині 20 хвилин, розпочався обшук в житловому будинку ОСОБА_7В та на прилеглій території, який завершився о 10 годині 45 хвилин. Вони постійно ходили за працівниками поліції та контролювали їх дії, а тому їм не вдалося нічого підкинути. Після проведеного обшуку поліція, ще близько 2-х годин, стояла біля будинку і він з ними навіть розмовляв. ОСОБА_11 відверто сказав, що тепер у нього будуть проблеми, бо обшук не дав тих результатів, яких вимагав ОСОБА_4.

Які саме наслідки повинні були бути під час обшуку ОСОБА_11 не казав, але ОСОБА_2 вирішив, що поліцейським не вдалося нічого незаконного підкинути. 13.07.2017 року об 11 год. 06 хвилин, ОСОБА_2 зателефонував особисто начальник ВП ОСОБА_4 і на диво спокійно сказав, що має бажання зустрітись та поговорити з ним. ОСОБА_2 поцікавився де і коли. ОСОБА_2 зазначив, що в протоколі огляду телефонних роздруківок, який у справі і який виготовлений слідчим, невірно вказано, що 13.07.2017 року об 11 год. 06 хвилин ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_4, бо телефонував начальник поліції, а не він. Під час цієї розмови ОСОБА_4 попрохав ОСОБА_2 особисто зателефонувати йому 14.07.2017 року, близько 12 години дня. 14.07.2017 року, близько 12 години дня, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4, але він не відповів і прислав СМС-повідомлення, що перезвонить пізніше. О 12 г. 52 хв., ОСОБА_2 вдруге телефонував ОСОБА_4, так як не дочекався від нього дзвінка. ОСОБА_4 відповів, що їх зустріч відміняється, бо він на колегії у м. Миргороді. Сказав, щоб ОСОБА_2 йому зателефонував у понеділок чи вівторок, тобто 17-18 липня 2017 року.

17.07.2917 року, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4, о 12 годині дня, але ОСОБА_4, знову сказав, що він зайнятий та попрохав зателефонувати йому 18.07.2017 року після обід. 18.07.2017 року ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_4, о 15.41 год і цікавиться, які будуть вказівки щодо їх зустрічі. ОСОБА_4 відповів, щоб 19.07.2017 року, ОСОБА_2 приїхав до нього прямо у ВП. 19.07.2017 р. ОСОБА_2 приїхав до ВП у м. Зіньків і набрав номер ОСОБА_4, о 14 г. 19 хв., і він дозволив ОСОБА_2 зайти до нього в кабінет. ОСОБА_2 думав, що і 19.07.2017 року ОСОБА_4 у тій же манері, що мала місце під час їх зустрічей 11.07.2017 року, почне вести розмову, але при цій зустрічі ОСОБА_4, відразу ж повів себе по другому, і ОСОБА_2 це збило з пантелику. Коли він розпочав розмову, то ОСОБА_4, постійно намагався робити все так, нібито ніякої розмови та зустрічей 11.07.2017 року не було і, в тому числі, не було і його прямих посилань, що ОСОБА_2 йому буде платити гроші за непершкоджання у зборі металобрухту.

Така поведінка ОСОБА_4 насторожила, а тому ОСОБА_2 також не став з ним говорити прямо, а лише один раз сказав, що погоджується на те, про що вони раніше домовлялись, але ОСОБА_4, попрохав його самому вказати про що вони конкретно домовлялись і коли. Саме така його фраза ОСОБА_2 насторожила, а тому він не став нічого конкретно говорити, а вів загальну розмову, посилаючись, що хоче спокійно працювати. ОСОБА_4, це помітив і запропонував вийти на вулицю, говорячи, що ОСОБА_2 напевно стіни смущають. Крім того він подумав, що можливо вдень ОСОБА_4 і сам не бажає вести відверту розмову, яка була між ними у вечері 11.07.2017 року. На вулиці вони зайшли до курілки і там стали вести розмову, але ОСОБА_4 і тут вів себе не так як 11.07.2017 року. Вони знову вели загальну розмову під час якої ОСОБА_2 чекав, що ОСОБА_4 вкаже суму, яку він хоче від нього отримувати, бо саме так він говорив 11.07.2017 року, оскільки він постійно вказував, що назве суму, коли ОСОБА_2 погодиться на статтю 213.

Оскільки ОСОБА_4 вже знав, що ОСОБА_2 не погоджується брати на себе злочин за статтею 213 КК, якого не скоював, то він чекав, що ОСОБА_4 саме з цих підстав назве ОСОБА_2 значну суму за відмову. Йшов час, а ОСОБА_4 не називав суму, а тому ОСОБА_2 вирішив назвати її самостійно, подумавши про себе, що назву невелику суму і можливо ОСОБА_4 на неї погодиться і на цьому і зупиниться. ОСОБА_2 так вирішив діяти, бо боявся, що ОСОБА_4, як вже говорив, назве таку велику суму, яку він взагалі не зможе йому платити і ОСОБА_2 прийдеться відмовитись працювати з металобрухтом, а за що тоді жити. Крім того ОСОБА_2 виходив з розмов з ОСОБА_4 11.07.2017 року, коли він яскраво розповідав, які у ОСОБА_2 будуть проблеми, коли не буде погоджуватись на його пропозиції і такою проблемою, як ОСОБА_2 вирішив про себе, буде значна сума за його "кришу". На той час ОСОБА_2 саме в цьому розрізі сприймав його посилання, що він ОСОБА_2 накаже в любому випадку, якщо він відмовляється взяти на себе статтю 213 КК, але на теперішній час ОСОБА_2 вже розуміє, що ОСОБА_4 в дійсності мав намір вчинити і вчинив - створити відносно нього відверту провокацію у виді дачі неправомірної вигоди. Зазначає, що він назвав особисто півтори тисячі гривень. Коли ОСОБА_2 назвав таку малу суму, то помітив, що у ОСОБА_4 і очі стали круглі, бо він не чекав від нього такої пропозиції. Потім ОСОБА_4 сам вказав, що навіть за 2 тисячі він не дуже бажає їх не чіпати і вони стали торгуватись. Врешті решт зійшлися на тому, що 2 тисячі ОСОБА_2 буде платить ОСОБА_4 кожен місць, але при цьому заплатить і 4 тисячі грн., за понесені поліцією витрати під час обшуку, оскільки використовувався службовий транспорт. На цьому 19.07.2017 року, вони розійшлися та домовились зустрітись наступного дня - 20.07.2017 року. Наступного дня, а саме, 20.07.2017 року, ОСОБА_2 прийшов у кабінет ОСОБА_4 та приніс обумовлену суму коштів, яку передав йому і його було затримано. ОСОБА_2 зазначає, що всі дії, які відбувались 19 та 20 липня 2017 року, вказують на його власну пропозицію дати неправомірну вигоду ОСОБА_4, але якщо взяти до уваги все те, що в дійсності відбувалось до цього, а саме події під час наміру вчинити обшук 11.07.2017 року та розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_4 в цей же день, то очевидним є факт, що ОСОБА_4 сам особисто запропонував ОСОБА_2 платити йому гроші за "кришу" і саме для того, щоб ОСОБА_2 до цього винудити, була створена кримінальна справа по статті 213 КК України - порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. Саме такі обставини є дійсними. ОСОБА_2 не був ініціатором дачі неправомірної вигоди, як вказано в обвинувальному акті і такого наміру не мав. Його, ОСОБА_2 дії, які офіційно зафіксовані на відповідних протоколах та записах за 19 та 20 липня 2017 року, це все наслідок провокаційних дій ОСОБА_4, на вимоги якого в частині надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_2 погодився, оскільки потрібно за щось жити та утримувати дітей, а позбавлення ОСОБА_2 можливості збирати та продавати скупщикам металоброхут поставило всю сім'ю на межу виживання взагалі. ОСОБА_4 знав, що ОСОБА_2 ніколи і нікому не платив ніяких грошей, а тому вирішив заставити це робити.

Свідок, ОСОБА_10, в судовому засіданні підтвердив покази ОСОБА_2 та доповнив, що до нього зателефонувала мама та сказала, що до господарства брата під'їхала поліція. Приїхавши до господарства, зустрівся із дядьком та працівниками поліції, які бажали провести обшук. Повідомив брата про обшук, як власника господарства. Старший із поліцейських повідомив, що потрібно переговорити із начальником. Він та ОСОБА_2 сіли до його автомобіля та поїхали до м.Зінькова. Він залишився в коридорі, а ОСОБА_2 зайшов до кабінету начальника поліції. Під час їх розмови, яку повністю він чув,пПо голосу він узнав свого дядька, та, як потім узнав, начальника поліції, який розмовляв весь час російською мовою. Під час розмови ОСОБА_4 сказав, що він знає, що вони тут платили, та він все знає, а тому пропонував далі збирати металобрухт, але це тепер буде з ним. Тобто він зрозумів, що начальник поліції пропонував свою «кришу» дядькові. А щоб було все зрозуміло докладніше, викликав, як він потім дізнався, начальника слідства, ОСОБА_19. Його, ОСОБА_10 було запрошено до кабінету, і в його присутності, ОСОБА_19 та начальник розповіли своє бачення та сказали, щоб вони «подумали». Також начальник повідомив, щоб вони впустили працівників поліції бо в разі не допуску до господарства, сам особисто приїде в Опішню, і тому хто буде створювати перепони проводити обшук, власноручно повиламує руки. Тобто він чув, як начальник поліції, робив прямі погрози ОСОБА_2.

Під час розмови ОСОБА_10 та дядька, вони домовилися, що потрібно ще раз переговорити із ОСОБА_4. Перетелефонувавши до нього, зустрілися на заправці. Під час розмови, начальник поліції вів себе некоректно, повідомив, що в нього є ричаги впливу на них. При цьому, начальник поліції, прямо погрожував їм. Коли приїхав брат, ОСОБА_7, було проведено обшук в господарстві. Весь цей час біля господарства чергувало дві машини поліцейських. Під час обшуку нічого не знайшли. Всі вийшли з господарства. Через деякий час дядько повідомив, що мав розмову з начальником поліції, а потім дізнався, що дядька було затримано. ОСОБА_2 нікому не давав ніяких взяток. Вважає, що дядька підставили, а зі сторони начальника поліції була сама пряма провокація.

Свідок, ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що коли до нього передзвонили родичі, він приїхав додому, в с.м.т.Опішня, і дав працівникам поліції дозвіл на проведення обшуку господарства. Під час обшуку нічого не було знайдено. Про всі події знає зі слів своїх родичів ОСОБА_2 та ОСОБА_10.

Свідок, ОСОБА_21, в судовому засіданні пояснив, що 26 числа, місяця, не пам'ятає, він поїхав на скутері з м.Зіньків до с.м.т.Опішня, назбирав металолом і здав, за що отримав кошти. Пам'ятає, що здавав по АДРЕСА_2, а самого номер будинку та адреси, він не пам'ятає. З магазину вийшла жінка і запропонувала в нього купити металобрухт. Зважила і в магазині дала гроші. Дану жінку він бачив в перший раз. Більше посторонніх осіб він не бачив. По факту вимагання коштів йому нічого не відомо.

Свідок, ОСОБА_11, в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_2, як особу, яка має відношення до операцій з металобрухтом. Раніше даного чоловіка не бачив і не знав. Знає що проводили обшук в с.м.т.Опішня. Слідчий був присутній. Конфліктних ситуацій під час обшуку не було. Підтвердив факт розмови з начальником поліції ОСОБА_4.

Свідок, ОСОБА_22, в судовому засіданні пояснив, що в літку 2017 року, слідчих дій по незаконних операціях з металобрухтом, що мали місце в с.м.т.Опішня, окрім однієї, не проводив.

Свідок, ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що 11.07.2018 року, вони працівники поліції, приїхали за адресою АДРЕСА_2, згідно ухвали слідчого судді. На місці власника господарства не було. Через деякий час, приїхав ОСОБА_2 з іншими людьми та пояснив, що дане господарство не його. Після чого ОСОБА_2 поїхав. Поліція залишилася чекати власника. Вранці приїхав власник і було проведено обшук. Під час обшуку нічого вилучено не було. Яка доля кримінального провадження, згідно обшуку, яке не було в його провадженні, йому невідомо.

Свідок, ОСОБА_19, в судовому засіданні пояснив, що в липні 2017 року, працював на посаді начальника слідчого відділення Зіньківського ВП. В липні було внесено відомості до єдиного реєстру досудового розслідування за за ч.1 ст. 213 КК України про незаконні операції з металобрухтом, що мали місце в АДРЕСА_2. Під час слідчих дій було отримано ухвалу від слідчого судді на обшук господарства. Під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 був відсутній власник. Під час проведених заходів був встановлений власник господарства.

Біля обідньої пори, коли він зайшов до кабінету начальника поліції, його покликали, як саме не пам'ятає, там побачив, що знаходився в приймальні чоловік, який не був йому знайомий. В кабінеті також був незнайомий йому чоловік. Під час розмови, було встановлено, що відбувалася розмова про обшук. Деталізації розмови він не пам'ятає, але фрази звучали в плані відшкодування понесених витрат під час обшуку. Які саме матеріальні чи не матеріальні блага, при ньому не озвучувалося. Чи чув чоловік, який сидів у приймальні, саму розмову, він не може сказати. Чи двері мають якусь особливу ізоляцію, він не знає. Після обшуку в господарстві за адресою АДРЕСА_2, нічого не було знайдено, а тому було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Коли саме було проведено обшук, він не пам'ятає. В чому саме була пропозиція від ОСОБА_2, він не пам'ятає. Зазначає, що при ньому нічого ні ОСОБА_2, ні начальником поліції, ні ним, ніякі пропозиції не озвучувалися. З його боку ніяких погроз він не робив.

Про те, що за адресою: АДРЕСА_2, проводяться незаконні операції з металобрухтом, перший раз почув, коли вносив дані до державного реєстру. До цього ніякої інформації не чув.

Свідок, ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що він працював начальником поліції з середини травня по грудень 2017 року. Наприкінці червня 2017 року, на його думку, це було 21 числа, він працював начальником Зіньківському ВП Гадяцького ВП. Було внесено до єдиного державного реєстру за ч.1 ст. 213 КК України про незаконні операції з металобрухтом що мали місце в АДРЕСА_2. На його думку даний будинок належав трьом власникам. Поліція збирала матеріали для проведення обшуку. Обшук проводився, на його думку, 12.07.2017 року. Під час обшуку була продавщиця. Один з власників приміщення, з'явився до його службового кабінету, близько 18 години. Точно час не пам'ятає. Приїхав та сказав, що має відношення до будинку, де проводився обшук. Під час розмови, було ним та власником приміщення, обговорено питання, що потрібно співпрацювати з органами поліції. Вислухавши його, громадянин поїхав. При цьому, він, начальник поліції, надав свій номер мобільного телефону. Біля 22 год., того вечора, відбулася у нього з ОСОБА_2 телефонна розмова. Під час розмови вирішували питання про те, що поліція, закриває кримінальне провадження по ст. 213 ч 1 КК України, а ОСОБА_2 буде надавати щомісячну винагороду. Після розмови всі роз'їхалися. Працівники поліції залишалися біля господарства до ранку. В ранці провели обшук за адресою: АДРЕСА_2. Металобрухт, за даною адресою якийсь був. Після цього, через деякий час, в нього в м.Зіньків, відбувалася розмова із ОСОБА_2. А потім ОСОБА_2 прийшов до нього, до службового кабінету, де відбулася розмова. Під час розмови, яка фіксувалася, ОСОБА_2 передав кошти. Під час розмови, яка відбувалася перший раз в кабінеті, чи був присутній родич ОСОБА_2, він не пам'ятає, можливо родич стояв в коридорі. На час розмови його та ОСОБА_2, останній не мав статусу підозрюваного.

Чим завершилося розслідування по кримінальному провадженню внесеному до єдиного державного реєстру за ч.1 ст. 213 КК України про незаконні операції з металобрухтом, що мали місце в АДРЕСА_2, він не пам'ятає.

Також свідок добавив, що під час однієї з розмов із ОСОБА_2, був присутній начальник СВ ОСОБА_19.

Свідок, ОСОБА_23, суду пояснив, що коли він працював в Зіньківському ВП Гадяцького ВП начальником поліції з червня 2016 року по 15.05.2017 року, інформації відносно ОСОБА_2, що він займався скупкою металобрухту, від громадян не надходило. Якби надходила відповідна інформація, то поліція б вживала відповідні заходи та реагувала. Йому невідомі факти давання хабарів кому небудь громадянином ОСОБА_2.

Свідок, ОСОБА_24, в судовому засіданні пояснив, що його та ще іншого чоловіка взяли понятими, щоб засвідчити, як їм сказали факт взятки. Про події, які були раніше, йому не розповідали. Зайшли в кабінет, побачили підсудного та ще одну людину. Потім людина вийшла, а поліцейськими було зроблено обшук, і в кабінеті знайшли гроші. Коли саме це було не пам'ятає. Номінал та кількість купюр, яку знайшли, він не пам'ятає. Знає, що це було в Зінькові, але яке це було приміщення та будівля не пам'ятає.

Свідок, ОСОБА_25, суду пояснив, що дату та час не пам'ятає, знає що його, запросили бути понятим, при проведенні слідчої дії. Приїхали в м.Зіньків з м. Полтави. Зайшов та побачив процес, що саме було не пам'ятає. На запитання прокурора повідомив, що приміщення це було поліції. Заходили в один з кабінетів. В кабінеті одна людина сиділа "во главе" столу, а інша сиділа поряд, з боку столу. Під час обшуку знайшли гроші, але не пам'ятає ні суму ні її номінал. Гроші знайшли в столі, в одній з шухляд. Занесли до протоколу і вилучили. Чиї кошти не пам'ятає.

Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, в силу вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, суд дослідив докази, надані стороною обвинувачення, оскільки сторона захисту доказів суду не подавала. При цьому, сторони кримінального провадження не заперечували щодо закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Відповідно до положень ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Ч.1 статті 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є, зокрема, «щоб для кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

В статті 7 КПК України закріплено основоположні, загальні засади здійсненя кримінального провадження, такі як верховенство права, повага до людської гідності, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, доступ до правосуддя та обов»язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, розумність строків та інші.

В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Іншими словами обвинуваченням є офіційна, сформована органами досудового розслідування версія про вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно із законом. Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року.

Відповідно логічним є положення ст. 92 КПК України, згідно з яким на слідчого і прокурора покладається обов'язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно тієї особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_2 обвинувачення, вважаючи достатнім для підтвердження обвинувачення докази, які досліджувалися в судовому засіданні.

Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунк 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 р.

У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 р., «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Принцип правової визначеності є одним з основних принципів європейського права і часто використовується у практиці Європейського суду з прав людини, та охоплює собою три групи вимог, а саме, вимоги до визначеності законодавства, вимоги до визначеності повноважень та вимоги до визначеності судових рішень.

Відповідно до закону, відсутність хоча б однієї із ознак, що характеризують дії особи, як злочин, не утворює складу кримінального правопорушення.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» /рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»/. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність /рішення у справі «Вєренцов проти України»/.

Відповідно до статті 11 КК України, вказано: ʺЗлочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочинуʺ. Саме в ст.11 Загальної частини КК України, визначено таке поняття, як склад злочину. Склад злочину - сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. До складу злочину входять обов'язкові 4 його елементи і ними є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона злочину. У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину. Відсутність навіть однієї із вказаних ознак складу злочину виключає і сам злочин.

Об'єктивна сторонам злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи на стадії підготовки до злочину та в момент його вчинення. Ознаками суб'єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою (необхідною) і основною ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи.

Відповідно до ст. 23 КК виною є "психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності". При відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали чи мали місце передбачені законом суспільно небезпечні наслідки. У цьому положенні відображається найважливіший принцип кримінального судочинства - принцип суб'єктивного ставлення особи до вчиненого нею діяння, закріплений у ст. 62 Конституції України.

Відповідно до стаття 369 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі ). Частина 1, пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Частина 3, діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Стаття 369-2 ( Зловживання впливом ). Частина1, пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Аналізуючи дії ОСОБА_2 в розрізі вимог матеріального закону, виходячи з встановлених фактичних даних.

11.07.2017 року, у складі оперативно-слідчої групи, представників Зіньківського ВП в особі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які прибули за місцем проживання ОСОБА_2 племінника ОСОБА_7 та його матері (сестри ОСОБА_2) ОСОБА_16, за адресою АДРЕСА_2, Зіньківського району, посилаючись, що у них є дозвіл суду на проведення обшуку у вказаному житловому будинку і подвір'ї з підстав, що невстановленими особами за вказаною адресою здійснюється злочинна діяльність, пов'язана зі здійсненням прийому брухту кольорових та чорних металів, що є складом злочину, передбаченого ст. 213 КК України та вимагали прибуття до будинку його власника - ОСОБА_7, щоб провести такий обшук за його участю.

За телефонним викликом ОСОБА_16, ОСОБА_2 та його інший племінник ОСОБА_10, прибули до житлового будинку, де пояснили працівникам поліції, що власник житлового будинку ОСОБА_7, у відрядженні і прибуде через декілька годин та попрохали його почекати і стали цікавитись про наявність підстав для порушення кримінального провадження та спланованого обшуку, оскільки збором металобрухту він спільно з племінником ОСОБА_10 займаються більше 5 років, щоб утримувати сім'ю і інколи зберігає металобрухт на подвір'ї вказаного житлового будинку, але про це було відомо всі ці роки працівникам поліції і ніякого злочину ніхто в їх діях не вбачав, а зараз чомусь все змінилося.

Старший із вказаної групи ОСОБА_11, бо, як вказує ОСОБА_2, він більше за всіх говорив та демонстрував документи, повідомив ОСОБА_2, що все це відбувається з ініціативи нового начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ОСОБА_4, який намагається всіма силами показати свою роботу, щоб зробити кар'єру під час перебування у Зіньківському районі, а тому всі питання необхідно було з'ясовувати саме у нього.

Виходячи з вказаного ОСОБА_2 вирішив, доки приїде власник будинку ОСОБА_7, спільно з племінником ОСОБА_10 на належному йому легковому автомобілі поїхати в м. Зіньків, щоб зустрітись з новим начальником поліції ОСОБА_4 та вияснити причину такого відношення до факту збирання ним металобрухту, в якому він особисто та всі попередні керівники міліції, а в подальшому і поліції, не вбачали ніякого злочину.

Близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_2 з племінником ОСОБА_10, приїхали до ВП у м. Зіньків і разом зайшли в приміщення будівлі, де через чергового повідомили ОСОБА_4 про свій приїзд та про намір попасти до нього на прийом.

Черговий по ВП отримав дозвіл їх пропустити і вони обидва піднялись на 2-й поверх адміністративної будівлі поліції та підійшли до кабінету начальника, де дійшли спільної думки, що з молодим племінником, начальник поліції, про молодий вік якого вони на той час не знали, напевно, не стане розмовляти, а тому ОСОБА_2 зайшов в кабінет ОСОБА_4, а племінник, ОСОБА_10, залишився чекати в коридорі.

В кабінеті ОСОБА_4 ОСОБА_2 розповів, що він дійсно тривалий час займається особисто з племінниками збором металобрухту, який зберігає до перевезення на прийомні пункти в м. Полтаву, на подвір'ї житлового будинку, ОСОБА_7 і ніколи не мав проблем з законом і міліцією, оскільки збір металолому не являється злочином.

ОСОБА_4 відповів, що раз порушена справа, наданий дозвіл судом на обшук, то напевно якісь проблеми існують, бо він сам цього всього не видумав. Потім ОСОБА_4 заявив, що йому відомо, що ОСОБА_2 платив гроші попереднім керівникам міліції, а тому у нього і проблем не було, а зараз все буде по іншому. Всю подальшу діяльність ОСОБА_2 відтепер буде контролювати він особисто і щоб не мати жодних перешкод і проблем він (ОСОБА_2) зобов'язаний буде за їх ʺдобрі відносиниʺ платити гроші йому особисто, але є і додаткова вимога - ОСОБА_2 повинен взяти на себе і статтю 213 КК України, оскільки справа порушена і іншого виходу у нього не існує.

Коли ОСОБА_2 став заперечувати такі посилання ОСОБА_26 щодо існування платежів колишнім начальникам міліції та відмовлятись брати на себе злочин за ст. 213 КК України, якого в дійсності, на його думку, не існувало, то ОСОБА_4 заявив, що його заперечення ОСОБА_2 не цікавлять, бо він володіє ситуацією і переконувати його в іншому не потрібно.

Крім того ОСОБА_4 повторно заявив, якщо ОСОБА_2 має бажання працювати і в подальшому та допомогти племіннику уникнути відповідальності, то у нього іншого шляху, як погодитись на його умови щодо надання йому особисто певних сум від своєї діяльності і визнати себе винуватим по статті 213 КК України немає.

На запитання ОСОБА_2 чим для нього все таки обернеться визнання вини по 213 статті та які будуть витрати за подальші їх ʺдобрі відносиниʺ, то ОСОБА_4 відповів, щодо наслідків визнання вини по 213 статті він зараз все вияснить у керівника слідства, а щодо можливих витрат у ОСОБА_2 за їх подальші добрі відносин, то він повідомить ОСОБА_2, коли останній погодиться взяти на себе і злочин за 213 статтю, але рішення з вказаних ним питань потрібно прийняти терміново.

Після цього ОСОБА_4 по селекторному зв'язку запросив до кабінету свого заступника по слідству ОСОБА_19, а доки той йшов, то вони обмінялись з ОСОБА_4 номерами мобільних телефонів.

Коли ОСОБА_19 зайшов то ОСОБА_4 повідомив йому, що він майже знайшов спільну мову з ОСОБА_2 щодо визнання ним вини за злочин по статті 213 та попрохав роз'яснити останньому, що чекає ОСОБА_2 після визнання ним вини по цій нормі закону.

Перед тим, як відповідати, ОСОБА_19, поцікавився у ОСОБА_2, хто там в коридорі стоїть за дверима, а почувши відповідь, що це його племінник ОСОБА_10, ОСОБА_4 вказав, щоб його також покликали до кабінету, що і виконав ОСОБА_2.

В присутності ОСОБА_10 ОСОБА_19 став говорити, що вони можуть домовитись, щоб ОСОБА_2 дали в суді 6 місяців іспитового терміну і все буде добре.

Після цього ОСОБА_4 сказав, щоб ОСОБА_2 з племінником йшли і щоб ОСОБА_2 думав над його пропозицією, але не довго, а також сказав щоб дозволили поліції провести обшук у вечері, без ніяких перешкод, бо якщо хтось буде чинити перешкоду, то він особисто приїде в Опішню і всім переламає руки, будуть-то жінки чи чоловіки, бо саме так він діяв, працюючи в м. Кременчук і це потрібно враховувати ОСОБА_2

На вулицю ОСОБА_2 вийшов з племінником близько 19 години і вони стали думати та радитись, як діяти в подальшому. При цьому ОСОБА_10 став обурюватись на агресивну заяву ОСОБА_26, щодо ламання рук і ніг та розповів ОСОБА_2, що чув майже всю його розмову з ОСОБА_4 і знає, що той має намір брати з ОСОБА_2 гроші за безперешкодну роботу по збору металобрухту.

Розмова ОСОБА_2 і ОСОБА_10 тривала до 19 години 19 хвилин, а потім ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 зі свого номера НОМЕР_1 на його номер НОМЕР_2 і сказав, що подумав над його пропозицією і хоче зустрітись, щоб розставити всі точки по цій справі.

ОСОБА_4 запропонував зустрітись біля АЗС, що на трасі в сторону м. Полтави, на виїзді з м. Зінькова і сказав, щоб вони їхали туди і там його чекали. Десь близько 19 години 40 хвилин, ОСОБА_2 з племінником приїхали на вказану ОСОБА_4 АЗС і стали його чекати. Чекали вони ОСОБА_4 до 20 години 21 хвилини, а потім ОСОБА_2 вдруге, знову зателефонував і ОСОБА_4 відповів по телефону, що хвилин через 10 буде.

За перебігом вказаного ОСОБА_4 часу ОСОБА_2 о 20 годині 42 хвилини вдруге від АЗС зателефонував йому і останній відповів, що вже на під'їзді. І дійсно хвилин через 5-6 ОСОБА_4 під'їхав до АЗС і став спілкуватись з ОСОБА_2, а ОСОБА_10 стояв біля них і чув всю розмову, але особисто не втручався.

На запитання ОСОБА_4, що ОСОБА_2 вирішив, останній відповів, що при всій повазі до нього, як начальника поліції, визнавати себе винуватим по статті 213 він не може, бо це дійсно надумана ситуація, а в частині надання йому коштів від своєї діяльності з металобрухтом, він погоджується, але просить вказати суму, яку він буде сплачувати, щоб визначитись щодо можливості таких виплат.

ОСОБА_4 така відповідь ОСОБА_2, як він вважає, не сподобалась і він заявив, що він від своїх вимог не буде відмовлятись і якщо ОСОБА_2 не погоджується на визнання вини, то і всі інші домовленості не матимуть міста. При цьому ОСОБА_4, перш ніж поїхати з місця їх зустрічі, прямо заявив ОСОБА_2, що навіть, якщо справа по 213 статті не пройде у суді із-за його відмови визнати себе винуватим, то він знайде можливість його покарати в інший спосіб і тоді вже ніякі домовленості не допоможуть.

Близько 22 години ОСОБА_2 з племінником виїхали від АЗС і хвилин через 20 приїхали до будинку ОСОБА_7, де спільно з членами ОСГ стали чекати його приїзду. З урахуванням, що ОСОБА_7 приїхав дуже пізно, то огляд житлового будинку і подвір'я було перенесено на ранок 12.07.2017 року і з цих підстав декілька працівників поліції залишались за вказаною адресою до ранку за вказівкою ОСОБА_4(том 1 а-с. 43-54).

12.07.2017 року було проведено обшук і під час обшуку в будинку по АДРЕСА_2 і на території його подвір'я ніяких слідів та доказів злочинної діяльності ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 в розрізі вимог статті 213 КК України, не було виявлено.

З урахуванням результату обшуку ОСОБА_2 вирішив, що на цьому все і завершиться, а тому не став більше цікавитись щодо наявної справи. Але 13 липня 2017 року, як вказує ОСОБА_2, йому на номер його мобільного телефону НОМЕР_1 зі свого номера мобільного телефону № НОМЕР_2 зателефонував особисто начальник поліції ОСОБА_4 об 11 годині 06 хвилин та запропонував зустрітись, щоб прискорити вирішення питань, які вони обговорювали в його кабінеті 11.07.2017 року, а то чекати довго він не може. При цьому повідомив, що день та час зустрічі він вкаже наступного дня і попрохав ОСОБА_2 зателефонувати йому 14.07.2017 року, близько 12 години дня. 14.07.2017 року, близько 12 години, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4, але з'єднання телефонних номерів не відбулося. Разом з тим, об 11 годині 59 хвилин, з номера мобільного телефону № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, на номер мобільного телефону ОСОБА_2 НОМЕР_1, надійшло СМС-повідомлення, в якому ОСОБА_4 вказав, що їх зустріч відміняється, бо він на колегії у м. Миргороді. Вказав При цьому вказав у тексті, щоб ОСОБА_2 йому зателефонував у понеділок чи вівторок, тобто 17-18 липня 2017 року, а о 12 г. 52 хв., ОСОБА_2, знову зателефонував ОСОБА_4 і той підтвердив, що питання вирішать, але знову вказав, щоб той зателефонував 17 чи 18 липня. Розуміючи, як вказує ОСОБА_2, що начальник Зіньківського ВП не відмовляється від висунутих ним 11.07.2017 року вимог, тому вже самостійно, 17.07.2017 року, об 11 годині 59 хвилин дня, телефонує ОСОБА_4 зі свого номера мобільного телефонуНОМЕР_1 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 та запитує щодо їх зустрічі, але ОСОБА_4 знову заявляє, що він зайнятий та висуває вимогу зателефонувати йому 18.07.2017 року після обід. 18.07.2017 року, ОСОБА_2, знову телефонує ОСОБА_4,. о 15годині 41 хвилина, і запитує які будуть вказівки щодо їх зустрічі для з'ясування суми неправомірної вигоди, щоб визначитись чи буде він займатись дальше збором металобрухту чи ні, але на цей раз ОСОБА_4 відповів, що для вирішення цього питання йому необхідно прибути 19.07.2017 року до нього прямо у ВП і там вони все з'ясують. 19.07.2017 р. ОСОБА_2 приїхав до ВП у м. Зіньків, як було вказано ОСОБА_4, і набрав номер ОСОБА_4, о 14 г 19 хв. і з дозволу останнього зайшов до нього в кабінет і тільки встиг привітатись, як ОСОБА_4 відразу ж запитав : ʺЗ чим він пожалував до нього?ʺ. Оскільки ініціатором розмови 11.07.2017 року та 13.07.2017 року, завжди був ОСОБА_4, як стверджує ОСОБА_2, а тому він розгубився і не знав яким чином говорити. ОСОБА_4 продовжував з'ясовувати чому він прийшов до нього та постійно намагався робити все так, нібито ніякої розмови 11.07.2017 року не було і, в тому числі, не було і його прямих посилань, що ОСОБА_2 буде йому платити гроші за безперешкодний збір металобрухту.

Як вказує ОСОБА_2, його, така манера розмови ОСОБА_4 насторожила, а тому він і сам не став з ним говорити прямо, а лише один раз сказав, що погоджується на те, про що вони раніше домовлялись, але ОСОБА_4 попрохав ОСОБА_2 самому вказати про що вони конкретно домовлялись. Після цього ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 вийти на вулицю з кабінету вказуючи, що напевно стіни кабінету перешкоджають йому сказати, що він хоче. На вулиці ОСОБА_2, як він вказує, під постійними психологічними запитаннями ОСОБА_4, сам вказав, що згоден платити по 2000 грн. ОСОБА_4 за не перешкоджання в роботі та відшкодувати витрати на теперішній час в сумі 4 000 грн..

Під час подальшої розмови, яку постійно провокував ОСОБА_26, останній заявив, що зараз він не готовий це вирішити, а тому запропонував повторно зустрітись 20.07.2017 року. А 20.07.2017 року, як вказує ОСОБА_2, він прийшов у кабінет ОСОБА_4, поклав йому кошти на стіл та був затриманий іншими працівниками поліції й прокуратури.

Показання ОСОБА_2 в частині його спілкування з начальником Зіньківського ВП ОСОБА_4 в період 11, 13, 17 та 18 липня 2017 року, які б спростовували наведені вище показання ОСОБА_2 щодо підбурення та вимагання від нього неправомірної вигоди безпосередньо зі сторони начальника Зіньківського ВП ОСОБА_4, ні органом досудового розслідування, ні прокурором до суду не надано, а тому, з урахуванням приписів частини 3 статті 62 Конституції України, частини 4 статті 17 КПК України, правових позицій Вищих судових інстанцій України та ЄСПЛ, наведені показання ОСОБА_2 є належним й допустимим доказом його невинуватості у пред'явлених кримінальних правопорушеннях, оскільки його дії не були умисними і націленими на пропозицію та надання неправомірної вигоди посадовій особі правоохоронного органу, такі його дії не охоплювались таким умислом, не були діями його власного волевиявлення, а були наслідком протиправних дій вказаної особи у виді підбурення особи на пропонування та надання неправомірної вигоди щоб потім викрити того, хто вчинив такі дії.

Вмотивованість таких висновків за вказаний період, які об'єктивно випливають, як з показань самого обвинуваченого так і з показань і свідків по справі, а саме:

- ОСОБА_10, який постійно перебував з обвинуваченим ОСОБА_2 11.07.2017 року, і особисто чув всі його перемовини з начальником ВП Зіньківського району ОСОБА_4 і, в тому числі, і твердження останнього, що йому все відомо про незаконну діяльність ОСОБА_2 та його вимоги щодо передачі йому неправомірної вигоди за неперешкоджання за збирання металобрухту та згоду ОСОБА_2 на визнання вини по порушеній з цього приводу кримінальній справі. Свідок повністю підтвердив всі інші показання ОСОБА_2 та уточнив, що в цей же день вони зустрілись, але досить пізно з ОСОБА_7 і все йому розповіли та стали радитись спільно чи погоджуватися ОСОБА_2 на умови чи взагалі не збирати металолом та переждати;

- ОСОБА_7, який вказав, що дійсно на подвір'ї належного йому житлового будинку АДРЕСА_2, його брат ОСОБА_10 та дядько ОСОБА_2 інколи зберігали металобрухт, який збирали та потім відвозили на приймальні пункти в м. Полтаву. Вдень 11.07.2017 року, він був на роботі в м. Полтава і, отримавши інформацію про наміри поліції провести обшук, виїхав в с. Опішня, але пізно із-за зайнятості на роботі. Обшук провели лише зранку 12.07.2017 року. Нічого не виявили і не вилучали. Підтвердив, що під час розмови з ОСОБА_2 та своїм братом ОСОБА_10 дізнався, що начальник поліції ОСОБА_4 вимагав від ОСОБА_2 за безперешкодне збирання металобрухту неправомірну вигоду і вони зараз думають чи платити йому чи взагалі не збирати металолом та переждати;

- ОСОБА_27, який повідомив, що працював начальником Зіньківського ВП у 2016-2017 роках і володів інформацією, що в смт. Опішня, ОСОБА_2 збирає та відвозить на офіційні приймальні пункти металобрухт, але даних про скоєння ним кримінальних правопорушень в розумінні статті 213 КК України не було. Також не було жодного випадку, щоб ОСОБА_2 чи хтось інший надавав йому в цей період неправомірну вигоду;

- ОСОБА_19, який підтвердив, що як заступник начальника відділу поліції по слідству, він володів інформацією, що дійсно в липні 2017 року було внесено до ЄРДР заяву за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст..213 КК України, а 11.07.2017 року у вечері його запросив до себе в кабінет начальник ОСОБА_4 та повідомив, що до нього прийшов ОСОБА_2, з яким вони майже домовились, що він бере на себе злочин за вказаною нормою закону. ОСОБА_2 був при цьому в кабінеті, а в коридорі біля дверей кабінету він бачив іще одну особу і вказав про це ОСОБА_4. Останній, отримавши відповідь від ОСОБА_2, що то його племінник, дав вказівку ОСОБА_2 запросити і його в кабінет. Під час його ( ОСОБА_19) особистого перебування в кабінеті ОСОБА_4 він не чув жодних розмов щодо надання чи отримання неправомірної вигоди, але коли ОСОБА_2 і його племінник пішли, то ОСОБА_4 вказав, що напише заяву на ОСОБА_2 про пропозицію надати йому неправомірну вигоду;

- ОСОБА_11, ОСОБА_22, ОСОБА_15, як працівники поліції, дали показання в якості свідків, що приймали участь в проведенні обшуку з ініціативи начальника поліції 11.07.2017 року, який в дійсності провели 12.07.2017 року з підстав порушеного кримінального провадження за ст.. 213 КК України. Подальшими даними по цій справі не володіють, але пам'ятають, що під час обшуку нічого не виявили і не вилучали.

Вмотивованість та вірність показань ОСОБА_2 щодо його телефонних перемовин, а відтак і подальших зустрічей та спілкувань з ОСОБА_4 у вказані ОСОБА_2 періоди з 11.07.2017 по 18.07.2017 року, включно, узгоджується: з даними офіційних роздруківок телефонних з'єднань його номера з належного йому мобільного телефону НОМЕР_1 з номером НОМЕР_2, що є номером мобільного телефону начальника Зіньківського ВП ОСОБА_4 за період з 10.07. по 21.07.2017 року, згідно яких такі з'єднання вказаних мобільних телефонів дійсно мали місце, а саме:

- о 19 год. 19 хв., о 20 г. 20 хв. та о 21 год. 42 хв. 11.07.2017 року,

- об 11 год. 06 хв. 13.07.2017 року,

- об 11 год. 59 хв., СМС-повідомлення, та о 12 год. 52 хв., 14.07.2017 року з'єднання,

- об 11 год. 59 хв., 17.07.2017 року,

- о 15 год. 41 хв., 18.07.2017 року,

- о 14 год. 19 хв., 19.07.2017 року,

- о 12 год. 34 хв. 20.07.2017 року. (том 2 а.с.184-230);

З даними протоколу огляду вказаних вище телефонних роздруківок від 28.08.2017 року за період з 10.07. по 21.07.2017 року (том 2 а.с. 168) та іншими доказами в їх сукупності.

З даними протоколу обшуку в будинку по АДРЕСА_2 і на території його подвір'я 12.07.2017 року, проведеного в рамках кримінального провадження № 12017170170000303, внесеного до ЄРДР 26.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 213 КК України (Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом), яке витребуване судом на вимогу сторони захисту та проаналізовано в судовому засіданні, згідно якого, ніяких слідів та доказів злочинної діяльності ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 в розрізі вимог статті 213 КК України, не було виявлено про що і було вказано у відповідному протоколі, який наявний в матеріалах справи. (справа № 12017170170000303 а.с 23-26).

З даними постанови заступника начальника Зіньківського ВП ОСОБА_19 від 30.11.2017 року про закриття кримінального провадження № 12017170170000303 із-за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.213 КК України в діяннях невстановлених осіб ознак вчинення ними незаконних операцій з брухтом чорних та кольорових металів по АДРЕСА_2 ( справа № 12017170170000303 а.с 28).

В своїх показаннях в суді, в якості свідка ОСОБА_4, не заперечує щодо вказаних телефонних розмов між ним та ОСОБА_2 та їх зустрічей, але наполягає, що з перших хвилин їх зустрічі, 11.07.2917 року, безпосередньо ОСОБА_2 став пропонувати йому неправомірну вигоду. Разом з тим, з урахуванням вище наведених фактичних обставин, приписів норм просувального закону та існуючої судової практики в України та ЄСПЛ, такі свідчення зацікавленої особи, підлягають критичній оцінці і націлені лише на перешкоджання суду у винесенні законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення, як того вимагає стаття 370 КПКУ.

Для вірної правової оцінки показань ОСОБА_2, щодо відсутності у нього прямого умислу на надання неправомірної вигоди, як стверджує сторона обвинувачення, суд бере до уваги постійні, стабільні й послідовні показання, як ОСОБА_2, так і його племінника, свідка по справі, ОСОБА_10, щодо існування провокації підкупу та підбурення зі сторони службової особи правоохоронного органу, якою був на той час начальник Зіньківського ВП ОСОБА_4, на надання йому неправомірної вигоди, чого ні коли б не могло бути і не було б без вказаних дій останнього, а такі дії виключають кримінальну відповідальність особи, яка піддалася на провокацію та подібні підбурювання.

Згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, яка визначена з огляду на специфіку спеціальних слідчих заходів, що проводяться з метою боротьби з кримінальними проявами, що ніякі суспільні інтереси не можуть обґрунтовувати використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації чи отриманих шляхом підбурювання особи з боку поліції до неправомірних дій, оскільки застосування таких доказів піддасть обвинуваченого ризику позбутися справедливого судового розгляду з самого початку і для цього суди обов'язково повинні з'ясувати, чи було б зазначене правопорушення вчинене без втручання представників влади.

Визначальними в контексті сказаного є Рішення ЄСПЛ від 26 травня 2016 року у справі ʺ Банникова протии Росії ʺ (Bannikova v. Russia); Рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року по справі " Тейшейра де Кастро проти Португалії " (v. Portugal, 9 june 1998, Reports of Judgments and Decisions 1998-IV), Рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі ʺРаманаускас проти Литвиʺ (Ramanauskas v. Lithuania).

Рішення ЄСПЛ є джерело права при розгляді по суті конкретних справ, що випливає зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року (№ 3477-1У) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року та згідно ч. 2 ст. 8 КПК України в редакції на 20.12.2017 року. Виходячи з вказаного, аналізуючи практику ЄСПЛ Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 16 березня 2017 року(справа № 5364кс/16), також звернула увагу судів всіх рівнів, що при вирішенні питання справедливості судового розгляду суд в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів - агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв'язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні подібних методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками і вимогами (справа «Раманаускас проти Литви»).

Підсумовуючи все вище вказане суд констатує, що без провокаційних дій та прямих підбурювань зі сторони начальника Зіньківського відділу поліції ОСОБА_4, в період не фіксованих НСРД обставин, обвинувачений ОСОБА_2 ніколи б не вчинив протиправних дій і такі його дії не були наслідком його власного волевиявлення, що є достатньою підставою вказати, що за вказаних обставин в його діях відсутній прямий умисел на пропонування та надання неправомірної вигоди, оскільки його умисел внаслідок протиправних дій керівника правоохоронного органу був націлений саме на виконання вимоги (підбурювання) до вчинення протиправних дій, а відсутність прямого умислу за диспозицією статті 369 та статті 369-2 КК України, виключає кримінальну відповідальність особи в цілому.

Аналізуючи докази, надані стороною обвинувачення внаслідок виконання негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_2 в розрізі вимог діючого законодавства та існуючої судової практики, суд бере до уваги, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135˗XII від 18.02.1992 року ʺПро оперативно-рошзукову діяльністьʺ, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Главою 21 КПК України, статті 246-257, також врегульовані та чітко прописані правові підстави, процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій (надалі НСРД) в рамках кримінальних проваджень, їх використання та розкриття процесуальним сторонам. Зокрема в ч.2 статті 246 КПК України прямо передбачено, що НСРД у виді аудіо-відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних та електронних інформаційних систем (ст..ст. 260,263,264) проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді.

Положення норм КПК щодо проведення НСРД розкриті та більш детально приписані в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокурори України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби, міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України № 114\1042\516\1199\936\1687\5 від 16.11.2012 року.

В п.5.1. Інструкції вказано, що постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.

В подальшому п. 5.9 Інструкції вимагає, що після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. А після розсекречення зазначених матеріальних носіїв інформації (МНІ) щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку в РСО та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (пункт 5.27 Інструкції) і до всіх розсекречених матеріалів, згідно приписів пункту 5.30 Інструкції, надається доступ разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Стаття 290 КПК України регламентує не лише права, але й обов'язки сторін - учасників кримінального провадження і, зокрема, частина друга вказаної норми вимагає від прокурора або слідчого за його дорученням в обов'яковому порядку надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

При цьому частина 12 статті 290 КПК передбачає і кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, оскільки прямо констатується, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, то суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З наведених положень діючого законодавства вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази.

При цьому відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, чого в даному конкретному кримінальному провадженні зроблено не було, оскільки ні під час виконання вимог ст. 290 КПК України, ні під час судового розгляду справи учасникам судового процесу стороною обвинувачення так і не було надано доступ до Ухвали слідчого судді щодо встановлених обмежень прав і свобод ОСОБА_2, які застосовувались відносно нього 19 та 20 липня 2017 року, в рамках кримінального провадження № 12017170000000757, що випливає з постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 19.07.2017 року про контроль за вчиненням злочину (том 2 а.с.88-90).

Сторона обвинувачення надала до суду Довідку за підписом Голови експертної комісії Апеляційного суду Полтавської області за № 01-52\64 від 27.12.2017 року, в якій констатується, що 18.07.2017 року слідчим суддею Апеляційного суду за клопотанням СУ ГУ НП було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-відео контролю особи, стосовно ОСОБА_2 терміном на 2 місяці (том 1 а.с.226).

Системний аналіз всіх вище перелічених норм процесуального закону дає право ствердити, що подібна Довідка, не може бути доказом законності здобуття інформації, отриманої внаслідок НСРД, оскільки процесуальним документом, який визначено законодавством є лише Ухвала слідчого судді. Вказана Довідка свідчить про істотне порушення прав та свобод людини, а тому і будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими доказами по кримінальному провадженні.

За вказаних обставин, суд у відповідності до приписів ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, визнає недопустими доказами, отримані внаслідок НСРД 19 та 20 липня 2017 року, відносно ОСОБА_2, на відповідні матеріальні носії інформації та які оформлені у виді Протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудо-відеоконтролю особи від 26.07.2017 року (том 2 а.с.96-108).

Така позиція і вимога до суду повністю узгоджується не лише з наведеними вище та іншими Рішення ЄСПЛ, але узгоджується і з судовою практикою вищих судових інстанцій України, що випливає з Постанови Верховного Суду України № 5-364/кс16 від 16 березня 2017 року; з Постанови Верховного Суду України № 5-237кс/(15)17 від 12.10.2017 року та з Постановою Верховного Суду по справі № 554/12215/15 від 25.07. 2018 року, які є доступними в загальному реєстрі судових рішень.

Такий висновок Верховного Суду України та Верховного Суду в повній мірі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, який у своєму Рішенні № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1˗31/2011) даючи Конституційне тлумачення положень статті 62 Конституції України вказав, що положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно ˗ розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135˗XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ˗ Закон № 2135˗XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України, прямо передбачено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально˗процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Перевірка щодо законності отримання доказів без аналізу правових підстав їх отримання, безумовно, позбавляє суд ухвалити законне і справедливе рішення, а обвинуваченого та його захисника здійснювати захист у повному обсязі.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд, при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Отже, аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх, допустимих та переконливих доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в тому, що він, 20.07.2017 року о 12 год. 38 хв., в приміщенні службового кабінету, начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУ НП в Полтавській області, ОСОБА_4, у м. Зіньків, по вул. Воздвиженська, 28, діючи з прямим умислом, направленим на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення вказаною службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади, надав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2 000 грн. за не вчинення начальником ВП дій, направлених на припинення його (ОСОБА_2) та третьої особи злочинної діяльності, пов'язаної зі здійсненням прийому брухту кольорових та чорних металів та організацію незаконних пунктів прийому металобрухту на території Зіньківського району Полтавської області та що, 20.07.2017 року, о 12 год. 38 хв., в приміщенні службового кабінету, начальника Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУ НП в Полтавській області, ОСОБА_4, у м. Зіньків, по вул. Воздвиженська, 28, діючи з прямим умислом, направленним на надання неправомірної вигоди особі, яка погоджується за таку винагороду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, надав начальникові Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 4 000 грн. за вплив на прийняття рішення заступником начальника Зіньківського ВП - начальником слідчого відділення ОСОБА_19, про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017170170000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.213 КК України.

В Україні діє принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідност. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що (серед іншіх) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 284 КПК України у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, кримінальне провадження закривається.

Враховуючи вище викладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення не надані інші докази, які беззаперечно можуть довести вину обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а тому кримінальне провадження щодо нього необхідно закрити з підстав, встановлених п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, а особу необхідно виправдати.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.07.2017 р. - скасувати.

Скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21.07.2017 р. про накладення арешту на майно, та повернути вилучене майно власнику.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 17, 91, 337, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, по пред'явленому обвинуваченню у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, визнати невинуватим та виправдати у зв'язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу цих злочинів.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України закрити в зв»язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави, застосований відносно ОСОБА_2 на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.07.2017 р. - скасувати, суму застави повернути обвинуваченому чи заставодавцю.

Скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21.07.2017 р. про накладення арешту на майно, та повернути вилучене майно власнику, ОСОБА_2.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_2 та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко