Постанова № 77537546, 26.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1037/18

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

26 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представників відповідачів: Чорної А.А., Нетребко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання ним законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), результати якої оформлено актом фактичної перевірки від 23 січня 2018 року №142/22-01-13-07/НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 грудня 2017 року по 31 січня 2018 року, результати якої оформлено актом перевірки від 06 лютого 2018 року № 0281/22-0113-07/НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року № 22/88 про накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення вказаних позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення

Також не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги відповідача, у зв’язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої скасувати та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги управління Держпраці у Хмельницькій області та просили її задовольнити. Також заперечили проти доводів апеляційної скарги позивача, у зв’язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої скасувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі наказу від 16 січня 2018 року № 181 та направлень на перевірку від 16 січня 2018 року № 131, 132, 133, 134, у зв'язку з надходженням інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, Головне управління ДФС у Хмельницькій області здійснило фактичну перевірку фітнес-клубу "Акула" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За наслідками фактичної перевірки складений акт фактичної перевірки від 29 січня 2018 року № 142/22-01-13-07/НОМЕР_1, яким встановлено використання позивачем праці одного неоформленого найманого працівника та двох працівників оформлених не належним чином, також виплати не облікованої заробітної плати без утримання та перерахунку до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, чим порушено пункт 168.1 статті 168, пункт 171.1 статті 171, пункт 164.6, статті 164, пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, статтю 176, підпункт 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, частин 5, 7 статті 8, частини 2 статті 9 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, статті 21 Кодексу законів про працю України.

На підставі наказу від 01 лютого 2018 року № 505 Головне управління ДФС у Хмельницькій області здійснило документальну позапланову ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 грудня 2017 року по 31 січня 2018 року.

За наслідками документальної позапланової перевірки складений акт від 06 лютого 2018 року № 0281/22-01-13-07/НОМЕР_1, яким встановлено використання позивачем праці ОСОБА_6, ОСОБА_7 оформлених неналежним чином, чим порушено статтю 21 Кодексу законів про працю України.

Листом від 07 лютого 2018 року № 3411/9/22-01-13-06-11 Головне управління ДФС у Хмельницькій області, на виконання пункту 2 Протоколу селекторної наради ДФС та Державної служби України з питань праці, надало управлінню Держпраці у Хмельницькій області матеріали документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2.

Рішенням від 15 лютого 2018 року № 19 управління Держпраці у Хмельницькій області розгляд справи про накладення штрафу на позивача призначила на 22 лютого 2018 року о 09:30 год.

16 лютого 2018 року управління Держпраці у Хмельницькій області надіслало позивачу повідомлення про розгляд справи з накладення штрафу від 15 лютого 2018 року № 626/18. Також додатково повідомило позивача про слухання справи в телефонному режимі.

Постановою від 22 лютого 2018 року № 22/88 управління Держпраці у Хмельницькій області застосувало до ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 223380,00 грн.

Позивач, вважаючи спірну постанову протиправною, а також протиправними дії щодо проведення перевірки, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_8 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат. Тому постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року № 22/88 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 80.2.7 статті 80 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що на підставі наказу від 16 січня 2018 року № 181 та направлень на перевірку від 16 січня 2018 року № 131, 132, 133, 134, у зв'язку з надходженням інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, Головне управління ДФС у Хмельницькій області здійснило фактичну перевірку фітнес-клубу "Акула".

До початку проведення перевірки посадові особи Головного управління ДФС у Хмельницькій області пред'явили службові посвідчення, направлення на перевірку та вручили наказ від 16 січня 2018 року № 181, що підтверджується підписом позивача на ознайомленні.

Згідно з пунктом 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

На підставі встановлених фактичною перевіркою обставин, відповідно до наказу від 01 лютого 2018 року № 505 Головне управління ДФС у Хмельницькій області здійснило документальну позапланову ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 грудня 2017 року по 31січня 2018 року.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року по справі К/9901/8259/18, 804/5402/14.

Колегією суддів встановлено, що позивач допустив посадових осіб Головного управління ДФС в Хмельницькій області до проведення фактичної перевірки, тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо проведення перевірок необхідно відмовити.

Згідно з статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Зазначена норма свідчить про безпідставність твердження позивача про те, що штрафи за порушення законодавства про працю накладаються виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 Кодексу законів про працю України визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що 11 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_8 (виконавець) уклали цивільного правову-угоду.

Відповідно до умов цієї угоди виконавець зобов'язується виконувати ремонтні роботи у строк з 11 грудня 2017 року по 01 січня 2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконавець виконує роботу на свій ризик, замовник забезпечує виконавця необхідним для роботи інвентарем. За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі визначеному актом приймання виконаних робіт.

03 січня 2018 року ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_8 (виконавець) уклали цивільного правову-угоду.

Відповідно до умов цієї угоди виконавець зобов'язується виконувати ремонтні роботи у строк з 03 січня 2018 року по 03 лютого 2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконавець виконує роботу на свій ризик, замовник забезпечує виконавця необхідним для роботи інвентарем. За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі визначеному актом приймання виконаних робіт.

08 січня 2018 року ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) уклали цивільного правову-угоду.

Відповідно до умов цієї угоди виконавець зобов'язується надавати індивідуальні заняття в тренажерному залі три дні на тиждень у строк з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконавець виконує роботу на свій ризик, замовник забезпечує виконавця необхідним для роботи інвентарем. За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі визначеному актом приймання виконаних робіт.

Зміст цих договорів не носить характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства.

Предметом договорів є виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконану ними роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці.

Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цим договором працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, трудові функції виконували разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання, вказаними договорами, трудова діяльність робітників з позивачем припинилася.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_8 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

Також вказані обставини підтверджуються наданими на вимогу апеляційного суду копіями таблиць форми 6, в яких, зокрема наявні відомості про оплату виконаних робіт за цивільно-правовими угодами ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за своїм змістом договори, укладені позивачем, є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у нього ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, є помилковими.

Крім того, про наявність цивільно-правових угод було відомо відповідачам під час перевірки та прийняття рішень. Проте, доказів щодо визнання таких угод недійсними суду не надано.

Таким чином, постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року № 22/88 є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі також не знайшли свого підтвердження з мотивів викладених вище.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.