Постанова № 77537524, 26.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/19247/18

Головуючий у 1-й інстанції: Палінчак О.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

26 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2018 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Управління ДМС України в Хмельницькій області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про затримання для ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та примусового видворення з України громадянина Народної Республіки Бангладеш,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2018 року Управління ДМС України в Хмельницькій області звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про затримання для ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та примусового видворення з України громадянина Народної Республіки Бангладеш.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, у якій просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

26 вересня 2018 року на адресу суду через канцелярію надійшло клопотання від представника позивача про відкладення судового засідання. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що представник УДМС України в Хмельницькій області Мартьянова Р.А., яка брала участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, перебуває у відпустці з 11 вересня по 10 жовтня 2018 року.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що наведені позивачем обставини не створюють об'єктивних перешкод для його участі в судовому засіданні, а тому не є поважними.

Згідно ч.1 ст.223 КАС України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.205 КАС України, а відкладення розгляду справи можливе лише в межах встановленого цим Кодексом строку.

Розгляд даної справи здійснюється із урахуванням особливостей, передбачених ст. 289 КАС України.

Відповідно до ч.17 ст. 289 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Крім того, згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказані обставини та скорочені строки розгляду даної категорії адміністративних справ, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідачі повноважного представника у судове засідання не направили, хоча були повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідачі просили розглядати зазначену справу без їх участі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в лісосмузі біля с. Климентовичі Шепетівського району працівниками Шепетівського МВ ГУНП в Хмельницькій області було виявлено четверо іноземних громадян вихідців із народної республіки Бангладеш, без документів, що посвідчують їх особу.

18 серпня 2018 року громадян Бангладешу було доставлено до службового приміщення Шепетівського МВ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з метою встановлення осіб та підстав перебування на території України.

Згідно бази даних "Відомості про осіб, які перетнули кордон України" вищезазначені громадяни державний кордон на в'їзд в Україну законним шляхом не перетинали.

Відтак, Управління ДМС України в Хмельницькій області звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про затримання для ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та примусового видворення з України громадянина Народної Республіки Бангладеш.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі - громадяни народної республіки Бангладеш можуть ухилятися від виїзду з території України в добровільному порядку про що свідчить порушення чинного законодавства України, відсутність в них документів, що дають право на виїзд з України та документів на право перебування в Україні, а також відсутність у них законних підстав перебування та проживання на території України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно частини 3 статті 3 розділу I Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Частиною 1 статті 9 розділу II Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 16 розділу II зазначеного вище Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі, які є іноземними громадянами, прибули в Україну в серпні 2018 року, перетнувши кордон нелегально. За інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система "Аркан") встановлено, що відповідачі не значаться як такі, що перетинали державний кордон України.

Частиною 15 стаття 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно частини 4 статті 4 З вище Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Абзацом статті 21 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" зазначено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.

Згідно п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч. 1 статті 23 розділу III Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено, що "…іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій".

Частиною 2 статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень:

1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації;

2) зобов'язати іноземця або особу без громадянства внести заставу;

3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 183-7 строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.

Колегією суддів встановлено, що у відповідачів відсутній документ, який дає право законно перебувати на території України та здійснити виїзд з території України.

Таким чином, у відповідачів були відсутні визначені законодавством та міжнародними договорами України підстави для перебування в Україні.

Що стосується посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції неправомірно об'єднав в одне провадження зі справою № 686/19247/18 справи № 686/1925/18, № 686/19248/18, № 686/19251/18, то колегія суддів вважає зазначені доводі безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позови по вищезазначеним справам мають однаковий предмет спору, були подані одним позивачем, відповідачами є громадяни однієї країни, які були разом виявлені без документів, що посвідчують їх особу.

Таким чином, у суду першої інстанції були всі підстави об'єднати в одне провадження зі справою № 686/19247/18 справи № 686/1925/18, № 686/19248/18, № 686/19251/18.

Враховуючи те, що відповідачі - громадяни народної республіки Бангладеш можуть ухилятися від виїзду з території України в добровільному порядку про що свідчить порушення чинного законодавства України, відсутність в них документів, які дають право на виїзд з України та документів на право перебування в Україні, а також відсутність у них законних підстав перебування та проживання на території України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 вересня 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Драчук Т. О.