Постанова № 77537476, 25.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/544/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

25 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в якому просив:

-визнати протиправними дії відповідачів у застосуванні для визначення позивачу в 2017 році і в 2018 році посадового окладу зі встановленої п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774 від 06.12.2016 року розрахункової величини 1600 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в незастосуванні для визначення позивачу в 2017 році і в 2018 році посадового окладу у встановленому п. 23 Закону №1402-VIII від 02.06.2016 року, ч. 3 ст. 129 Закону №2453-VV від 07.07.2010 року, ч. 3 ст. 133 Закону №192-VIII від 12.02.2015 року в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (32000 грн. на місяць в 2017 році і 37230 грн. на місяць в 2018 році);

- стягнути з Державної судової адміністрації України протиправно недонараховану і невиплачену позивачу винагороду судді (суддівську винагороду) за весь 2017 рік в розмірі 348709.40 грн.;

- зобов’язати Державну судову адміністрацію України щомісячно надавати територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в повному обсязі кошти для визначення позивачу в 2018 році і наступних роках посадового окладу у встановленому п. 23 Закону №1402-VIII від 02.06.2016 року, ч. 3 ст. 129 Закону №2453-VV від 07.07.2010 року, ч. 3 ст. 133 Закону №192-VIII від 12.02.2015 року в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, встановлених на 2018 рік і на наступні роки Законом України «Про державний бюджет України» - з 02.01.2018 року і по день припинення у позивача такого права;

- зобов’язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області донарахувати і виплатити позивачу з 02.01.2018 року, нараховувати і виплачувати надалі до дня припинення у позивача такого права суддівську винагороду, виходячи з розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» та аналогічними законами в наступні роки.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 26.03.1993 року працює суддею Гайсинського районного суду Вінницької області.

При цьому, позивач кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді) не проходив.

За період з 2017 року по січень 2018 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду 16000 грн.

Не погоджуючись з визначенням мінімальної заробітної плати в розмірі 1600,00 грн., як розрахункової величини, яка використовується при обчислені розміру суддівської винагороди позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” та Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000,00 грн. та 37230,00 грн. відповідно, не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Так, стаття 130 Конституції України гарантує, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIIІ (Закон №1402- VIІI) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, п. 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст. 83 №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними закономкритеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

При цьому, п. 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (Закон № 2453-VI).

Так, ч. 3 ст. 133 Закону №2453-VI визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (Закон №1801-VIII) визначено в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Також, ст. 7 Закону №1801-VIII визначено в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

При цьому, п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (Закон №1774-VII) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. До приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, аналіз наведених вище норм Конституції України, Закону №1402-VIII, Закону № 2453-VI із застосуванням Закону №1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн. не передбачені, а тому відповідачі не мали правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №825/933/17 та від 20.04.2018 року у справі №П/811/638/17.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин на підтвердження обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Полотнянко Ю.П. Біла Л.М.