Рішення № 77535797, 23.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Житомир справа №0640/4288/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001219/5313-0650 від 22.03.2018,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_3 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області Головного управління ДФС у Житомирській області №0001219/5313-0650 від 22.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було невірно визначено об'єкт оподаткування, що призвело до неправомірного нарахування податкового зобов'язання.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання призначено на 27 вересня 2018 року о 10:00.

3. 21 вересня 2018 року у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) представником відповідача до відділу документального забезпечення суду подано відзив на позовну заяву вих. №1288/06-30-10-03 від 21 вересня 2018 року (а.с. 19-20).

4. 27 вересня 2018 року у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України представником позивача до відділу документального забезпечення суду подано відповідь на відзив від 26 вересня 2018 року (а.с. 30-31).

5. В підготовче судове засідання, призначене на 27 вересня 2018 року о 10:00 прибули представник позивача та представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2018 року о 12:00, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 27 вересня 2018 року.

6. 08 жовтня 2018 року у строк та в порядку, визначеному статтею 164 КАС України представником відповідача до відділу документального забезпечення суду подано заперечення на відповідь на відзив вих. №1363/06-30-10-03 від 05 жовтня 2018 року (а.с. 39-40).

7. В судове засідання, призначене на 23 жовтня 2018 року на 15:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній та заяві та у відповіді на відзиві від 26 вересня 2018 року (а.с. 30-31).

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. №1288/06-30-10-03 від 21 вересня 2018 року (а.с. 19-20) та у запереченнях на відповідь на відзив вих. №1363/06-30-10-03 від 05 жовтня 2018 року (а.с. 39-40).

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України складення рішення у повному обсязі відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У відповідності до змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні пояснень, належне позивачу приміщення не є об'єктом оподаткування відповідно до положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. За твердженнями позивача, їй на праві власності належить виключно частина нежитлового приміщення площею 188,048 кв.м, в той час як контролюючим органом обраховано розмір податкового зобов'язання виходячи із загального розміру вказаного нежитлового приміщення 671,6 кв.м.

9. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Вказує, що доводи позивача в частині нарахування податкового зобов'язання виходячи із площі нежитлового приміщення як 671,6 кв.м є безпідставними, оскільки контролюючим органом було нараховано податкове зобов'язання на належну позивачу 1/2 частку власності, а саме 335,80 кв.м.

Відповідач також звертає увагу, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Натомість об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Крім того, позивач також не має статусу фізичної особи-підприємця.

Враховуючи вищевикладене наголошує, що контролюючий орган при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв у межах, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності від 11 березня 2015 року ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення, а саме: 56/100 частин приміщення квасильно-засолочного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1. (а.с. 9)

11. Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0001219/5313-0650 від 22 березня 2018 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2017 рік у розмірі 10 745,60 грн (а.с. 8).

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, розрахунок податкового зобов'язання ОСОБА_3 проводився виходячи із розміру площі приміщення 335,80 кв.м як 1/2 частки від загальної площі приміщення 671,60 кв.м (а.с. 23).

12. Вказане податкове повідомлення рішення оскаржувалось у адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України №10897/Д/99-99-11-02-01-14 від 26 липня 2018 року податкове повідомлення-рішення №0001219/5313-0650 від 22.03.2018 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_3 - без задоволення (а.с. 11 та зворот).

Не погоджуючись із рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, наголошуючи, що контролюючий орган нарахував суму податкового зобов'язання на невірно визначений об'єкт оподаткування та без достатніх правових підстав, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

14. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пунктом 266.5.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Положеннями підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

15. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

ОЦІНКА СУДУ

16. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи податкове повідомлення-рішення №0001219/5313-0650 від 22.03.2018 на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено із матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу, що належна позивачу на праві спільної часткової власності 1/2 частини нежитлового приміщення площею 335,80 кв.м є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Суд критично ставиться до доходів відповідача в частині визначення об'єкту та бази оподаткування та зазначає, що позивачу на праві власності належить саме 56/100 частин приміщення квасильно-засолочного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 9), а не 1/2 (50/100 частин), як про це зазначає відповідач.

17. Так, в порушення підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України контролюючим органом не були взяті до уваги відомості про належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення із наданих платником податків документів, зокрема свідоцтва про право власності від 11 березня 2015 року, згідно якого ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення, а саме: 56/100 частин приміщення квасильно-засолочного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1. (а.с. 9)

Крім того, враховуючи наявність процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем в порушення підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України не було проведено перерахунку суми податку із надісланням нового податкового повідомлення-рішення та скасуванням (відкликанням) попереднього.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом із численними порушеннями норм Податкового кодексу України.

18. Водночас, щодо доводів позивача про неправомірність нарахування спірного податкового зобов'язання, суд зазначає наступне.

Застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Так, використаний у положенні підпункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.

Відтак, об'єкт нерухомості (швейна фабрика), який на праві власності належить позивачу не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній господарській діяльності.

Правова позиція суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №823/1702/16 (адміністративне провадження №К/9901/40145/18), які у відповідності до частини пятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, спірним податковим повідомленням-рішенням порушується право позивача в частині неправильного визначення розміру спірного податкового зобов'язання та не застосування контролюючим органом положень підпункту 266.3.2 пункту 266.3, підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, позаяк саме нарахування податкового зобов'язання є правомірним.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

19. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Житомирській області при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення №0001219/5313-0650 від 22.03.2018 діяло в порушення частини другої статті 19 Конституції України, а оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

20. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001219/5313-0650 від 22 березня 2018 року.

21. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність винесення спірних податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001219/5313-0650 від 22 березня 2018 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

22. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог та керуючись частиною першою 139 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Житомирській області на користь позивача 704,80 грн судових витрат по сплаті судового збору, сплачених позивачем згідно квитанції від 30 серпня 2018 року.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (НОМЕР_2. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001219/5313-0650 від 22.03.2018 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001219/5313-0650 від 22 березня 2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 01 листопада 2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова