Рішення № 77535725, 31.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 р. Справа№0540/8474/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.09.2018 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій щодо припинення з 01 серпня 2018 року виплати пенсії за віком протиправними та зобовязання поновити нарахування та виплату пенсії і сплатити виниклу заборгованість з 01 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона отримує пенсію за віком, перебуває на обліку та отримувала пенсію у відповідача, проте відповідач припинив їй виплату пенсії з 01.08.2018. Обґрунтованого рішення про зупинення пенсії вона не отримувала, тому правових підстав для відмови в поновленні (продовженні) виплати пенсії у відповідача не має.

Позивач вважає дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії такими, що порушують її конституційні права, Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що у серпні 2018 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана на імя ОСОБА_1, Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради була скасована згідно ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб». Зазначене призвело до зупинення виплати пенсії позивачеві. Рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про скасування довідки позивачем не оскаржено. Скасування зазначеної довідки позбавляє на сьогоднішній день управління відновити позивачу виплату з 01.08.2018 пенсії за віком.

Ухвалою суду від 01.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2.

Відповідач в даних правовідносинах є субєктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком. Виплату пенсії переведено з територіального управління Пенсійного фонду України в м. Донецьк.

З 01.08.2018 відповідачем призупинена виплата ОСОБА_1 пенсії за віком.

Як вбачається з відзиву на адміністративний позов відповідача, виплата пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 з 01.08.2018 призупинена на підставі Рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої на імя ОСОБА_1

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно - правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено жодної з підстав, на які посилається відповідач, зокрема і посилання на рішення органу соціального захисту населення. Відповідач при прийнятті рішення про призупинення виплати пенсії не послався на Закон та його норму, що передбачає таке припинення, тобто не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати (призупинення виплати) позивачу пенсії.

Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам і Порядок здійснення контролю за їх проведенням, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як вбачається з довідки № 0000275702/1414016586 від 24.07.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському обєднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком.

Згідно із ч.1 і ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018, а отже позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн.

Таким чином, позивач при зверненні до суду з даним позовом мав сплатити судовий збір у сумі 704, 80 грн., але, зважаючи на те, що ухвалою суду від 10.09.2018 йому відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Зелінського, буд. 27а) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) з 01 серпня 2018 року.

Зобов`язати Маріупольське обєднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Зелінського, буд. 27а) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) нарахування та виплату призначеної пенсії з 01 серпня 2018 року з виплатою виниклої заборгованості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Зелінського, буд. 27а) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.