Рішення № 77535584, 01.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/2824/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді- Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10.08.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1815 і просить визнати протиправним та скасувати пункт 1.3 наказу командира військової частини А 1815 № 703 від 07.07.2018 «Про результати службового розслідування по фактам незаконного списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами», відповідно до якого, командира механізованого батальйону підполковника ОСОБА_1, притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 9396,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом № 703 від 07.07.2018 його безпідставно було притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності. Позивач наполягає на тому, що притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця можливе лише у виключних випадках та за доведеності вини у завданні шкоди. Підставою для такої відповідальності є невжиття командирами військових частин належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності. Позивач зазначає, що за результатами проведеного розслідування документально не підтверджено вини позивача в розтраті паливно-мастильних матеріалів. З огляду на зазначені обставини, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.08.2018 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом 10-денний строк, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.09.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ухвалою сторонам надано терміни для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем у встановлені терміни не було подано до суду відзиву, за наведених обставин, користуючись повноваженнями, наданими частиною 6 статті 162 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ А1815 (В1688) на посаді командира механізованого батальйону.

Відповідно до наказу командира військової частини А 1815 №1020 від 04.06.2018 комісія військової частини А 1815 у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» було проведено службове розслідування з метою зясування причин і умов незаконного (безпідставного) списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) 219547 л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973 л, на загальну суму 20227067,00 грн.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що на виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26.04.2018 №244 "Про проведення службового розслідування військовою частиною А4583 за фактом нестачі пального у військовій частині А 1815" комісією військової частини А 4583 було проведено службове розслідування з метою зясування причин і умов незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме автомобільний бензин 219547 л та дизельне пальне - 549973 л, на загальну суму 20227067,00 грн.

За результатом вказаного розслідування наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 30.05.2018 № 342 військовослужбовців військової частини А 1815 було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі в особі військової частини А 1815, яка виникла внаслідок незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами.

Комісією військової частини А 1815 під час проведення службового розслідування у в/ч А 1815 було встановлено наступне.

Аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року у військовій частині А1815 були встановлені порушення вимог пуншу 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12 січня 2015 року № 17, які виявилися в тому, що дорожні (робочі) листи до донесення про наявність та рух пального в обов'язковому порядку не додавались, та в порушення вимог п. 5.14.7 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 грудня 2010 року № 690, що діяло до 02 листопада 2017 року, а також Інструкції з обліку військового майна № 440, що набрала чинності з 03 листопада 2017 року, щомісячні донесення Ф.24 командирами підрозділів не подавались, внаслідок чого було виявлено незаконне (безпідставне) списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) 219547 л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973 л, на загальну суму 20227067,00 грн.

Аудитом також було встановлено, що в порушення вимог Інструкції про порядок використання автомобільної техніки № 678, переважна кількість дорожніх (робочих) листів, попередньо виписаних до автомобільної, бронетанкової служб, не здавалась, але посадовими особами відповідних служб нові дорожні листи оформлювалися.

В ході проведення аудиторського дослідження у військовій частині А1815 було встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів.

Також в порушення вимог п. 3.38 Інструкції про порядок використання автомобільної техніки №678 та №70, якими визначено: у подальшому повністю оформлені дорожні листи передаються до фінансового органу для відображення у бухгалтерському обліку та зберігання протягом встановленого терміну для зберігання первинних документів, командирами підрозділів військової частини А1815 передача визначених документів не здійснювалась.

В порушення вимог ведення книги реєстрації та руху облікових документів (додаток №1 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року №440) було встановлено, що книги реєстрації дорожніх листів в автомобільній та бронетанковій службах були заведені не встановленого зразку. Під час реєстрації дорожніх листів не вказувалися підрозділи та були відсутні підписи осіб, які отримали документ. Також існували випадки реєстрації дорожніх листів під одним номером в декількох підрозділах. Нумерація дорожніх листів в пункті постійної дислокації та і районі проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей здійснювалася за однаковими номерами, тільки у різних книгах реєстрації.

Також було встановлено, що посадовими особами військової частини не вживались заходи щодо щомісячного звітування командирами підрозділів про рух пального, і лише під час проведення аудиту командиром військової частини А1815 був виданий наказ від 22 лютого 2018 року № 338, відповідно до якого визначено механізм передачі командирами підрозділів донесень про рух пального з обовязковим додаванням первинних документів (дорожніх листів), які є підставою для списання пального.

Враховуючи вищевикладені результати службового розслідування, командиром військової частини А 1815 було прийнято наказ від 07.07.2018 №703, п. 1.3 якого відповідно до п. 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95 за порушення ст.ст.11, 16, 58, 101, 102 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ, ст. 3 Закону Україци Про правовий режим майна у Збройних Силах України, ст.ст. 2,5,6,15,16 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225 частині обовязків організації належного ведення обліку та своєчасної подачі встановлених форм звітних документів про рух пально-мастильних матеріалів підлеглими підрозділами, здійснення не менш ніж 1 раз на 3 місяці контролю за наявністю пально-мастильних матеріалів та правильним застосуванням техніки; контролю за використанням підлеглими водіями військового майна (пально-мастильних матеріалів, військової техніки) у відповідності до нормативно-правових актів та нормативних документів Міністерства оборони України, за списанням пального за дорожніми листами - притягнено до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі місячного грошової забезпечення командира механізованого батальйону підполковника ОСОБА_1 у розмірі 9369,00 грн.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі Положення №243/95).

Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.

Згідно із пунктами 10, 11 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Військові будівельники військово-будівельних частин, окремих батальйонів і рот у випадках, передбачених цим пунктом, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов'язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.

У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

З цього слідує, що обмежена матеріальна відповідальність військовослужбовців, відповідно до пунктів 10-11 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95, настає тільки якщо командири своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна та не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності.

В той же час, притягнення позивача до відповідальності, з підстав виявлення різниці шляхових листів які надавались на списання ніж тих, які рахувались за підрозділом, не свідчить про розкрадання, пошкодження, втрату чи незаконне використання військового майна, погіршення або заниження його цінності. Тобто, внутрішнім аудитом, а згодом проведеного службового розслідування, не встановлено, що втрата майна сталася з вини позивача саме шляхом розкрадання, пошкодження, втрати чи незаконного використання військового майна, погіршенням або заниженням його цінності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 11 Положення № 243/95 на позивача, як на командира підрозділу Військової частини А 1815 покладено обовязок щодо вжиття заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 13.12.2016 було подано рапорт про призначення службового розслідування по факту нестачі, яка була виявлена під час прийому посади командира механізованого батальйону та викладена в акті прийому посади № 3014 від 10.11.2016 (а.с. 52). Зазначений акт міститься в матеріалах справи (а.с. 54-80). В цьому акті зокрема йдеться і про пально-мастильні матеріали.

На підставі рапорту позивача наказом командира Військової частини 1815 від 13.12.2016 № 300 було призначено службове розслідування по факту нестачі виявленої під час прийому посади командира механізованого батальйону.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 було виконано обовязок щодо вжиття заходів щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна та виявлення винних в цьому осіб.

Також, суд зазначає, що згідно із п. 16 Положення № 243/95 розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено:

в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;

вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;

ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (пункти 17-19 Положення № 243/95).

Відповідно до п. 37 Положення № 243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозвязку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. Отже чітко визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.

Як вбачається з наказу командира військової частини А 1815 від 07.07.2018 №703, підставою для висновків відповідача про нездійснення ОСОБА_1, належного контролю за списанням пального за дорожніми листами і як наслідок заподіяння матеріальної шкоди державі в особі військової частини А 1815 було зроблено фактично за наслідками проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ А1815", аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 у ВЧ А1815.

Водночас, як свідчить довідка про проведений аудит та акт службового розслідування, що був затверджений командиром військової частини А 1815 не містить жодних посилань на фактичні обставини, що свідчать про те, що саме винні дії позивача призвели до розтрати паливно-мастильних матеріалів.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списання пального.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність висновків Військової частини А 1815 про притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню за відсутності доведеності вини позивача у вчиненні порушення.

Також, суд зважає на таке, що аудит Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було завершено 26.04.2018, після чого було встановлено, що майну військової частини А 1815 завдано матеріальної шкоди, тобто фактично встановлено порушення. Водночас, службове розслідування у військовій частині А 1815 було призначено 04.06.2018 та завершено наказом командира військової частини А 1815 № 703 від 07.07.2018. Таким чином, службове розслідування було завершено після спливу більше двох місяців з моменту виявлення завдання матеріальної шкоди. Зазначене свідчить про те, що під час проведення службового розслідування відповідачем не було дотримано вимог пункту 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР. Військовою частиною А 1815 не було надано суду доказів продовження цього термін.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що враховуючи протиправність висновків відповідача про притягнення позивача до відповідальності, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п. 1.3 наказу командира військової частини А 1815 від 07.07.2018 № 703 підлягають задоволенню, оскільки він винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що наданий чинним законодавством України.

Згідно з частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати п. 1.3 наказу командира військової частини А 1815 № 703 від 07.07.2018 «Про результати службового розслідування по фактам незаконного списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами».

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 15558, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Військова частина А 1815 (вул. Танкістів, військова частина А 1815, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688).

Повне судове рішення складено 01.11.2018.

Суддя О.В. Кашпур