Ухвала суду № 77535474, 01.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

01 листопада 2018 р. Справа № 0240/3013/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Перевертака В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Гуменюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_3

до: Жмеринської міської виборчої комісії

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Жмеринської міської виборчої комісії про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ухвали суду від 13.09.2018 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні 01.11.2018 року представником відповідача подано заяву про відвід головуючого судді Альчука М.П., яка обгрунтована незгодою сторони з процесуальними рішеннями головуючого судді у даній справі, зокрема, відмовою в клопотанні від 01.11.2018 року про приєднання та дослідження доказів, а також відмовою в підготовчому засіданні клопотання про виклик свідків, наданням часу представнику позивача для додаткового обгрунтування позовних вимог. У зв'язку із викладеним, у відповідача існують сумніви щодо неупередженості та об'єктивності головуючого судді Альчука М.П.

Представник позивача щодо вирішення клопотання поклався на розсуд суду.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив із наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно до положень ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд зазначає, що незгода відповідача із процесуальними рішеннями суду та діями судді у даній адміністративній справі, є формою реалізації процесуальних та позапроцесуальних прав відповідача. Відтак, сумнів у неупередженості судді у звязку із вчиненням процесуальних дій та прийняття рішень у справі, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивності суду. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що клопотання відповідача від 01.11.2018 року про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, зареєстроване в суді за вхідним номером 49180, в судовому засіданні не вирішувалось, у звязку із вирішенням даного питання про відвід.

Крім того, при вирішенні питання про відвід судді, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" від 17.07.1997 року, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 року, "для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".

Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".

Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996 року).

Як зазначалося, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Тому, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на субєктивних сумнівах відповідача у неупередженості суду, переконливих підстав для таких сумнівів відповідачем не наведено, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, зупинення провадження у справі та необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 236, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 0240/3013/18-а зупинити та передати для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альчук Максим Петрович