Рішення № 77535244, 31.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/286/18-а

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сторожинецького лісового коледжу до управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Сторожинецький лісовий коледж (позивач) звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Чернівецькій області (відповідача) про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 24-13-40/018/025 від 21.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27-28 лютого 2018 року відповідачем проведена перевірка позивача в результаті якої винесена постанова про накладення штрафу № 24-13-40/018/025 від 21.03.2018 року у сумі 11169,00 грн. Зазначає, що вказаній перевірці передувала ще одна перевірка, яка проводилась 14-15 грудня 2017 року, за результатами якої винесена постанова про накладення штрафу № 24-13-40/441/007 від 04.01.2018 року у сумі 9600,00 грн. Зазначені перевірки виявили порушення ст. 115 КЗпП та ст. 97 КЗпП і стосуються тієї ж самої заборгованості, яка виникла з причини недоотримання доходів у попередні періоди, про що свідчить лист Управління західного офісу держаудитслужби в Чернівецькій області від 02.06.2017 року № 13-24-03-14/3359.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства без врахування істотних обставин, є протиправною, необґрунтованою, непропорційною та такою, що підлягає скасуванню.

30.05.2018 року до суду надійшов відзив управління Держпраці у Чернівецькій області відповідно до якого зазначив, що при інспекційному відвіданні Сторожинецького лісового коледжу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість, яке проведено 14-15 грудня 2017 року і інспекційному відвіданні, яке здійснено 27-28 лютого 2018 року виявлена заборгованість із виплати заробітної плати, але за різні періоди. В грудні 2017 року заборгованість за жовтень 2017 року, а в лютому 2018 року за грудень 2017 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 12.12.2017 року № 506 "Про проведення інспекційного відвідування" та направлення на проведення перевірки від 12.12.2017 року № 04-251 з 14.12.2017 року по 15.12.2017 року посадовою особою відповідача, проведено перевірку Сторожинецького лісового коледжу. (т. 2 а. с. 32-33)

За результатами інспекційного відвідування складено акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-13-40/441, відповідачу видано припис на усунення виявлених порушень законодавства про працю №24-13-40/258 від 15.12.2017 року. З урахуванням виявлених порушень складено Протокол № 24-13-40/248 про адміністративне правопорушення від 15.12.2017 року щодо порушення законодавства про працю. Із вказаними документами позивач ознайомлений, що підтверджується підписом директора Сторожинецького лісового коледжу. (т. 2 а. с. 34-41, 42, 43).

Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-13-40/441 встановлені наступні порушення: в порушення ст. 115 КЗпП України станом на 01.12.2017 року виникла часткова заборгованість заробітна плата за жовтень 2017 року по спеціальному фонду державного бюджету коледжу в сумі - 31527,43 грн. (44 чоловік). На день перевірки (15.12.2017 року) наявна заборгованість із виплати заробітної плати в сумі - 47878,28 грн., (за жовтень 2017 року - 10837,10 грн. - 26 чоловік + 37041,15 грн., за листопада 2017 року - 36 чоловік; в порушення ч. 5 ст. 97 КЗпП України згідно довідки про використання коштів коледжу впродовж вересня - листопад 2017 року на рахунки і в касу підприємства та товарами дозволеними до виплати надійшло 477709,15 грн., з яких 369437,32 грн., що становить 77,3 % від усіх надходжень грошових коштів використано на виплату заробітної плати. Використання підприємством коштів на інші цілі, а не на виплату заробітної плати призвело до порушення вищевказаної статті, так як оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. (т. 2 а.с. 34-41).

04.01.2018 року позивачем на виконання припису на усунення виявлених порушень законодавства про працю №24-13-40/258 від 15.12.2017 року надано інформацію відповідачу, відповідно до якої вказав, що виплата заборгованості по спеціальному фонду коледжу здійсненна 18.12.2017 року в сумі 48162,89 грн.; станом на 04.01.2018 року заборгованість по заробітній платі по спеціальному фонду складає 100442,79 грн., по 42 працівниках коледжу, графік погашення заборгованості не складено у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису на 2018 рік, щодо коштів спеціального фонду, які не були використанні у 2017 році для оплати праці працівників, вказує, що ці кошти використанні на першочергові платежі, які забезпечували життєдіяльність коледжу, а саме на придбання паливно-мастильних матеріалів на забезпечення навчальних практик та заготівлю і завезення дров, а також на комунальні послуги та оплату енергоносіїв. (т. 1 а. с. 68).

04.01.2018 року Відповідачем прийнято рішення про накладення на Сторожинецький лісовий коледж штрафу за порушення вимог законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема прийнято Постанову від 04.01.2018 року № 24-13-40/441/007 в сумі 9600,00 грн. (т. 1 а. с. 6).

На підставі наказу від 26.02.2018 року № 60 "Про проведення інспекційного відвідування" та направлення на проведення перевірки від 26.02.2018 року № 04-019 з 27.02.2018 року по 28.02.2018 року посадовою особою відповідача, проведено перевірку Сторожинецького лісового коледжу щодо дотримання законодавства про працю, строки виплати заробітної плати. (т. 1 а. с. 76-77, 78)

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 24-13-40/018, відповідачу видано припис на усунення виявлених порушень законодавства про працю № 24-13-40/012 від 28.02.2018 року, з урахуванням виявлених порушень складено Протокол № 24-13-40/018 про адміністративне правопорушення від 01.03.2018 року щодо порушення законодавства про працю. Із вказаними документами позивач ознайомлений, що підтверджується підписом директора Сторожинецького лісового коледжу. (т. 1 а. с. 79-85, 86 т. 2 а. с. 24-31, 52, 54-56, 59-60).

Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 24-13-40/018 встановлені наступні порушення: в порушення ст. 115 КЗпП України на день перевірки (27-28.02.2018 року) наявна заборгованість із виплати заробітної плати в сумі - 100442,79 грн. (за грудень 2017 року - 43 чоловік) по спеціальному фонду державного бюджету коледжу; в порушення ч. 5 ст. 97 КЗпП України згідно довідки про використання коштів коледжу впродовж грудня 2017 року - січня 2018 року на рахунки і в касу підприємства та товарами дозволеними до виплати надійшло 182,6 тис. грн. з яких 142,9 тис. грн., що становить 78,3% від усіх надходжень грошових коштів використано на виплату заробітної плати. Використання підприємством коштів на інші цілі, а не на виплату заробітної плати призвело до порушення вищенаведеної статті, так як оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. (т. 1 а. с. 79-85, т. 2 а. с. 54-56).

27.02.2018 року головним бухгалтером позивача надано пояснення до Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 24-13-40/018 відповідно до якого зазначила, що заборгованість по заробітній платі не зареєстрована у формі 3 7 д звіт про надходження за бюджетними коштами в зв'язку з тим, що були відсутні надходження коштів спеціального фонду у 2017 році. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету. Надходження спеціального фонду коледжу за 2017 рік, використанні згідно затвердженого кошторису на цілі передбачені в кошторисі доходів та видатків на 2017 рік. Кошторисом доходів та видатків на 2018 рік не передбачено виплату не бюджетної заборгованості за 2017 рік (т. 1 а. с. 89)

28.02.2018 року директором коледжу надано пояснення до Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 24-13-40/018 відповідно до якого зазначив, що з метою забезпечення своєчасності виплати заробітної плати її розміри для всіх працівників колежу встановлені наказом № 6 від 26.01.2018 року по Сторожинецькому лісовому коледжу. Нові тарифні списки і новий штатний розпис готові і надані для затвердження в Департамент освіти і науки Чернівецької ОДА. (т. 1 а. с. 88).

16.03.2018 року на виконання припису на усунення виявлених порушень законодавства про працю № 24-13-40/012 від 28.02.2018 року надано інформацію відповідачу, відповідно до якої вказав, що заборгованість із виплати заробітної плати в сумі - 100442,79 грн. (за грудень 2017 року) по спеціальному фонду Державного бюджету коледжу погашена. (т. 1 а. с. 91)

21.03.2018 року Відповідачем прийнято рішення про накладення на Сторожинецький лісовий коледж штрафу за порушення вимог законодавства про працю, зокрема прийнято Постанову від 21.03.2018 року № 21-13-40-018/025 в сумі 11169,00 грн. (т. 1 а. с. 7).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

У відповідності до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено ПКМ України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Згідно пункту 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пунктів 20-21 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Пунктом 29 Порядку № 295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно пункту 30 Порядку № 295 видно, що припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги.

Статтею 97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

З урахуванням дослідження письмових доказів, судом встановлено, що у позивача на день передвіки наявна заборгованість із виплати заробітної плати в сумі - 10044,79 грн., по спеціальному фонду державного бюджету коледжу, що є порушенням статті 115 КЗпП України.

Крім того, згідно довідки про використання коштів коледжу впродовж грудня 2017 року - січня 2018 року на рахунки і в касу підприємства та товарами дозволеними до виплати надійшло 186,6 тис. грн., з яких 142,9 тис. грн., що становить 78,3 % від усіх надходжень грошових коштів використано на виплату заробітної плати. Таким чином позивач в порушення ч. 5 ст. 97 КЗпП України використав кошти на інші цілі, а не на виплату заробітної плати, що є порушенням вказаної статті, так як оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 11169,00 грн., а тому оскаржувана постанова від 21.03.2018 року № 21-13-40-018/025 є правомірною, правові підстави для її скасування відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржено в адміністративному та в судовому порядку Припис про усунення виявлених порушень № 24-13-40/012 від 28.02.2018 року, Наказ управління Держпраці у Чернівецькій області 26.02.2018 року № 60 "Про проведення інспекційного відвідування" та Направлення на проведення перевірки від 26.02.2018 року № 04-019.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що, перевірками 14-15 грудня 2017 року та 27-28 лютого 2018 року встановлено порушення ст. 97 та 115 КЗпП України і вказані порушення стосуються тієї ж самої заборгованості, яка виникла з причин недоотримання доходів у попередні періоди.

Однак суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне, оскільки при інспекційному відвідуванні, яке проведено 14-15 грудня 2017 року, а також при інспекційному відвідуванні, яке здійснено 27-28 лютого 2018 року виявлена заборгованість із виплати заробітної плати, за різні періоди. Зокрема, в грудні 2017 року заборгованість за жовтень 2017 року, у лютому 2018 року за грудень 2017 року. Таким чином, посадовими особами відповідача, зазначено про виявлені різні порушення.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваних рішень. При їх прийнятті суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає, оскільки обставини порушення законодавства про працю знайшли своє підтвердження та визнані позивачем під час проведення вказаних перевірок. Позивач, представник позивача не спростував доводи відповідача щодо правомірності прийнятого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя П.Д. Дембіцький