Рішення № 77534930, 24.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Справа № 0840/3302/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача в частині відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років;

визнати право на призначення пенсії за вислугою років з квітня 2015 року, зарахувавши період проходження військової служби у Збройних силах СРСР з 01.08.1980 по 25.04.1988 до строку вислуги років;

зобовязати відповідача вчинити дії щодо призначення і виплати позивачу пенсії за вислугу років з 31.05.2017.

Ухвалою суду від 20.08.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10 вересня 2018 року позивачем до суду надано документи на виконання вимог ухвали суду, серед іншого уточнюючу позовну заяву, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача в зарахуванні позивачу періоду проходження військової служби у Збройних силах СРСР з 01.08.1980 по 25.04.1988, що складає 8 років 3 місяці та відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років;

зобовязати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, як працівнику льотного складу цивільної авіації 8 років 3 місяці проходження позивачем військової служби у Збройних силах СРСР (в Казанському суворівському військовому училищі льотчиків ДТСААФ, Качинському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків імені А.Ф. Мясникова) з 01.08.1980 по 25.04.1988;

зобовязати відповідача вчинити дії щодо призначення і виплати позивачу пенсії за вислугу років з 31 травня 2017 року.

Ухвалою суду від 20.08.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 16.10.2018.

Судовий розгляд адміністративної справи 16.10.2018 відкладено, у звязку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернувся до Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії, як працівнику льотного складу. Разом з тим, відповідачем було необґрунтовано та безпідставно відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії. Після звернення позивача до органу Пенсійного фонду з заявою про розяснення підстав для відмови у призначенні пенсії, позивача було повідомлено про те, що він має 30 років 25 днів страхового стажу, в тому числі 16 років 9 місяців 16 днів за вислугу років, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.

Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не було зараховано до його пільгового стажу 8 років 3 місяці проходження позивачем військової служби у Збройних силах СРСР (в Казанському суворівському військовому училищі льотчиків ДТСААФ, Качинському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків імені А.Ф. Мясникова) з 01.08.1980 по 25.04.1988, що і послугувало підставою для необґрунтованої відмови у призначенні пільгової пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач у встановленому порядку не звертався до Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя з заявою про призначення пільгової пенсії за вислугою років. Вказує, що 31.05.2017 від позивача до Пенсійного фонду надійшла заява, як майбутнього пенсіонера, в якій позивач просив попередньо визначити право виходу на пенсію за вислугу років. Відповідач вказує, що Правобережним ОУПФУ м. Запоріжжя було розглянуто заяву та подані копії документів та розяснено позивачу порядок призначення пенсії у майбутньому. Зазначає, що позивачем не було дотримано порядку звернення до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, у звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для призначення пільгової пенсії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 263 КАС України розгляд адміністративної справи здійснюється судом в порядку письмового провадження без виклику та участі представників сторін. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 31 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя з заявою довільної форми, в якій просив, з метою реалізації права на своєчасне призначення пенсії, прийняти надані документи для призначення пенсії, а також за цими документами визначити право виходу позивача на пенсію, розрахувати кількість стажу та провести перевірку підстав видачі довідок про пільговий стаж та заробіток.

До заяви додано наступні документи: копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, копію диплому про навчання, копію військового квитка, копії льотних книжок, довідку про наліт льотчика-інструктора Запорізького центру льотної підготовки надану Державним навчально-виробничим закладом авіаційного профілю Запорізьким центром льотної підготовки, копію виписки з наказу про звільнення в запас, довідку про заробітну плату надану Державним навчально-виробничим закладом авіаційного профілю Запорізьким центром льотної підготовки від 12.04.2017 року №7 та надану філіалом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 14.02.2017 №5/1006., довідку №3/84 від 26.03.1998 року про проходження військової служби з 01.08.1980 по 25.04.1988, яка видана Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя.

26.07.2017 року позивачу направлено повідомлення №260, в якому зазначено, що право на призначення пенсії за віком позивач матиме лише з 11.12.2022 року після досягнення пенсійного віку (60 років), оскільки його загальний страховий стаж становить 30 років 25 днів, в тому числі стаж за вислугу років 16 років 9 місяців 16 днів.

28.09.2018 року позивач звернувся до об'єднаного управління з заявою про надання інформації, в якій просив роз'яснити причини, чому йому не нарахована пенсія за вислугу років.

Листом від 12.10.2017 року №319/П-9 позивачу було роз'яснено умови призначення пенсії за вислугу років працівникам льотного і льотно-випробного складу відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також зазначено, що період його навчання у вищому навчальному закладі авіації не має можливості зарахувати до стажу по вислузі років, оскільки йому не передувала робота на льотних посадах. Для зарахування часу проходження військової служби до стажу за вислугу років йому необхідно надати довідку про фактичний нальот годин. В разі надання вказаних документів можливо буде повернутися до питання визначення права на пенсію за вислугу років.

Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії за вислугою років, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, став висновок Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про те, що загальний страховий стаж ОСОБА_3 складає 36 років 10 місяців 21 день, в тому числі 25 років 11 місяців 10 днів спеціального стажу замість необхідних 26 років і 6 місяців.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 затверджено Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (далі Порядок №418).

Відповідно до пункту 3 Порядку №418 право на пенсію за вислугу років мають:

а) льотний склад, який безпосередньо виконує дослідні польоти на штатних робочих місцях літальних апаратів і парашутно-десантної техніки: льотчики (пілоти)-випробувачі, штурмани-випробувачі, бортінженери-випробувачі, бортмеханіки-випробувачі, бортелектрики-випробувачі, бортрадисти-випробувачі, бортоператори-випробувачі, парашутисти-випробувачі, провідні інженери з льотних випробувань або експериментальних робіт;

б) інженерно-технічний склад, який здійснює випробні (дослідні) польоти, а також польоти по здачі, прийманню літальних апаратів, їх систем, агрегатів, приладів та обладнання, парашутно-десантної техніки (при наявності діючого посвідчення про допуск до проведення льотних випробувань): інженери, техніки, механіки, оператори та експериментатори всіх найменувань;

в) працівники, які інспектують льотний склад у випробних польотах, а також особи, які здійснюють керівництво льотно-випробними службами і беруть участь в дослідних польотах як члени екіпажу літального апарата (при наявності діючого посвідчення про допуск до проведення льотних випробувань).

Згідно пункту 5 Порядку №418, до вислуги років працівникам льотно-випробного-складу зараховується:

час служби на посадах льотного складу Збройних Сил колишнього Союзу РСР і України та робота на посадах льотного складу цивільної авіації - в порядку, встановленому для призначення пенсій відповідно військовослужбовцям і льотному складу цивільної авіації;

час роботи на посадах льотного складу в цивільній авіації інших країн - в порядку, встановленому для призначення пенсій льотному складу цивільної авіації, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (за період роботи починаючи з 1992 року);

час навчання у вищих і середніх навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на посадах льотного складу (льотчикам-випробувачам, штурманам-випробувачам незалежно від цієї умови), - за фактичною тривалістю навчання, в інших випадках - за фактичною кількістю годин нальоту; час навчання у школі льотчиків-випробувачів (центрі підготовки льотного складу) - у подвійному розмірі за умови участі їх у випробних польотах;

час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, що надається жінкам, - за тривалістю, встановленою законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, строки вислуги років працівників льотного складу за період роботи до 1 січня 1992 р. обчислюються за правилами, що діяли до зазначеної дати.

Суд зазначає, що відповідно до приписів Закону СРСР «Про загальний військовий обовязок» та Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

Відповідно до записів у військовому квитку позивача, ОСОБА_1. проходив військову службу з 01.08.1980 по 25.04.1988, що свідчить про зарахування періоду навчання у вищому навчальному військовому учбовому закладі до строку проходження військової служби.

Більш того, в матеріалах адміністративної справи містяться довідка Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя від 26.03.1998 №3/84, відповідно до якої ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах з 1.08.1980 по 25.04.1988 на посаді льотчика-інструктура та має вислугу в пільговому обчисленні 8 років 3 місяця (а.с.28).

Аналогічна інформація міститься у виписці з наказу Міністра оборони союзу РСР від 26.03.1988 №0240, відповідно до якого вислуга років позивача у пільговому обчисленні складає 8 років 3 місяці (а.с.29).

Відтак, наданими до матеріалів адміністративної справи довідками підтверджується наявність у позивача пільгового стажу за період проходження військової служби в Збройних силах СРСР в розмірі 8 років 3 місяці.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем не надано до суду доказів проведення перевірки зазначених довідок та доказів того, що зазначені докази надані з порушенням вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав зобовязати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, як працівнику льотного складу цивільної авіації 8 років 3 місяці проходження позивачем військової служби у Збройних силах СРСР (в Казанському суворівському військовому училищі льотчиків ДТСААФ, Качинському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків імені А.Ф. Мясникова) з 01.08.1980 по 25.04.1988.

Стосовно вимог позивача про зобовязання відповідача призначити позивачу пільгову пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

При цьому, ч.5 ст.45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п.7 Порядку №22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з п.30 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (п.38 Порядку).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (п.39 Порядку).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.43 Порядку).

При цьому, за приписами ч.1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки останній не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за формою, встановленою Порядком №22-1, а подав заяву від 31.05.2017 року в довільній формі, з якої крім того не можливо було встановити зміст порушеного питання. При цьому, до поданої позивачем заяви були додані лише копії довідок, які підтверджували стаж його роботи та розмір заробітної плати, в той час Порядок №22-1 передбачає подання оригіналів або належним чином засвідчених копій трудової книжки чи інших документів.

З огляду на означене, відповідача були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя (69041, м. Запоріжжя, вул.Трегубова, буд.18) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя в зарахуванні ОСОБА_1 періоду проходження військової служби у Збройних силах СРСР з 01.08.1980 по 25.04.1988, що складає 8 років 3 місяці у пільговому обчисленні.

Зобовязати Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, як працівнику льотного складу цивільної авіації, 8 років 3 місяці проходження позивачем військової служби у Збройних силах СРСР (в Казанському суворівському військовому училищі льотчиків ДТСААФ, Качинському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків імені А.Ф. Мясникова) з 01.08.1980 по 25.04.1988.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста пятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 30.10.2018.

Суддя М.С. Лазаренко