Ухвала суду № 77534922, 24.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

24 жовтня 2018 року о 16 год. 40 хв.Справа № 808/2015/18 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Лазаренко М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача Кордупа М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»

до Державного реєстратора виконавчого комітету Бердянської міської ради Прасолова Олексія Миколайовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Бердянської міської ради Прасолова Олексія Миколайовича, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати дії державного реєстратора Виконавчого комітету Бердянської міської ради Прасолова Олексія Миколайовича про проведення розподілу нерухомого майна, що раніш знаходилось за одною адресою: АДРЕСА_1 на дві адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 неправомірними.

Крім того, ухвалою суду від 18.09.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3.

Суд, розглянувши питання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобовязує надавати такі послуги виключно субєкта владних повноважень, і спір виник у звязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є субєктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звязку із порушенням її прав у такому процесі з боку субєкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду стало те, що на його думку державним реєстратором неправомірно проведено розподіл нерухомого майна, що раніш знаходилось за одною адресою: АДРЕСА_1 на дві адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

При цьому, позивач самостійно зазначає в поясненнях про те, що відповідно з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2016 право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на обєкт нерухомого майна сезонний готель, розташований за адресою: АДРЕСА_4.

Також, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що шляхом поділу майна третя особа фактично намагається уникнути виконання рішення про стягнення на користь ТОВ «Розагропродукт» грошових коштів в розмірі 1 787 731,35 грн.

В свою чергу, ч.1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що незважаючи на те, що ТОВ «Розагропродукт» не має на меті висувати вимоги щодо визнання свого права на майно поділ якого відбувся за спірним рішенням державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора з проведення реєстраційних дій, обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, в свою чергу розгляд справи повинен відбуватися за правилами ЦПК України загальним місцевим судом.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з вищевказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., який підлягає поверненню на користь ТОВ «Розагропродукт» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 19, 238, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №808/2015/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» до Державного реєстратора виконавчого комітету Бердянської міської ради Прасолова Олексія Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про визнання дій протиправними.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» сплачену суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок), яка сплачена за квитанцією №0.0.1047802004.1 від 29.05.2018, оригінал якої зберігається в матеріалах адміністративної справи №808/2015/18.

Розяснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 29.10.2018.

Суддя М.С. Лазаренко