Рішення № 77534782, 23.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/3427/18

23 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Штибель Х.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_3.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови від 19.07.2018 № ЛВ619/1097/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується із висновками уповноваженої посадової особи про встановлення факту допущення до роботи працівника ОСОБА_4 без укладання трудового договору, оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та, як наслідок, застосування штрафу оскарженою постановою, оскільки такі висновки базуються на припущеннях інспектора та не підтверджені належними та допустимими доказами. Стверджує, що між позивачем та зазначеною особою було укладено цивільно-правовий договір, а висновок відповідача про наявність порушення позивачем вимог ч. 1 і ч. 3 ст. 24 КЗпП України є протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що оспорювана постанова прийнята за наслідками проведеного позапланового заходу у вигляді інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3, в ході якого уповноваженим представником відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без укладання трудового договору. Управлінням було застосовано фінансову санкцію за порушення ст. 24 КзПП України, згідно абз. 2 . ч. 2 ст. 265 КзПП України.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи та покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

На підставі наказу від 23.06.2018 № 1448-П та направлення від 23.06.2018 № 1318, головним державним інспектором Колівошко Н.П. проведено позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 з питань додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, за наслідками якої складено акт від 25.06.2018 № ЛВ619/1097/АВ (а.с. 43-49).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки державним інспектором праці встановлено порушення:

- ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України - фізичною особою-підприсмцем ОСОБА_3 (здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1) допущено до роботи працівника: ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленя наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ході інспекційного відвідування працівником ОСОБА_5 надано письмове пояснення (долучається до акту перевірки № ЛВ/619/1097/АВ) про те, що він перебуває на стажуванні у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. У ході проведення інспекційного відвідування Уповноваженою особою Реулець Вікторією Сергіївною не надано жодних документів (наказів про прийняття на роботу, трудових договорів, повідомлення про прийняття па роботу та ін), щодо працевлаштування ОСОБА_5, ведення яких передбачено законодавством про працю при використані найманої праці.

25.06.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено припис від № ЛВ619/1097/АВ/-П про усунення виявлених порушень.

На підставі акту перевірки, відповідно до абз. 2 ч. 2 . 265 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено постанову від 19.07.2018 № ЛВ619/1097/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 111690 грн.

Вважаючи постанову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Абзацем 1 пункту 2 Порядку 295 встановлено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку 295, підпунктом 4 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку 295 інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 цього пункту.

Частиною 2 пункту 8 Порядку 295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Будь-яке інше повідомлення об'єкта інспектування про здійснення інспекційного відвідування зазначеним порядком не передбачено.

Як встановлено судом, підверджене матеріалами справи та не спростоване відповідачем, відповідне повідомлення про проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів для проведення інспекційного відвідування позивачу не направлялась та не наведено причин вважати передбачене повідомлення таким, що може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно з частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КзпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку.

Як зазначено у акті перевірки за результатом виходу за адресою: АДРЕСА_1, встановлено , що фізичною особою-підприсмцем ОСОБА_3 допущено до роботи працівника: ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленя наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ході інспекційного відвідування працівником ОСОБА_5 надано письмове пояснення (долучається до акту перевірки № ЛВ/619/1097/АВ) про те, що він перебуває на стажуванні у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець), укладено договір від 22.06.2018 № 22/06/18 про надання послуг, предметом даного договору є послуги з обслуговування відвідувачів: прийманням замовлень, консультації відвідувачів, подача напоїв.

Згідно з п. 3.1 даного договору за надання послуг передбачених п. 1.1.1 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця грошову винагороду до оподаткування в сумі 2484,47 грн та ЄСВ - 546,58 грн.

Відповідно до п. 5.2 даного договору надання послуг за цим договором здійснюється виконавцем в строк з 22.06.2018 по 16.07.2018.

На підтвердження виконання сторонами зазначеного договору позивачем надано суду акт приймання наданих послуг від 16.07.2018.

Вказані документи були отримані відповідачем разом з додатковими поясненнями 19.07.2018р.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, позивачем надано суду Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2018 року, згідно Таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб», звітність відносно ОСОБА_5 подано, як за особу, яка виконує роботи за догорором цивільно-правового характеру (категорія 3).

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що в ході інспекційного відвідування виявлено одну особу за виконанням трудової функції, що підтверджується фото долученими до матеріалі інспекційного відвідування, оскільки судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи, що з ОСОБА_5 укладено цивільно-правову угоду в строк з 22.06.2018 по 16.07.2018.

Крім того, враховуючи те, що в порушення пункту 8 Порядку 295 відповідачем не надіслано повідомлення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, була відсутня під час проведення відвідування, тому з інспектором праці спілкувалась довірена особа ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_6.

Представник позивача, у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 помилково не вказав про укладений з ФОП ОСОБА_3 договір про надання послуг.

Окрім цього, інспектор праці Колівошко Наталія Петрівна просила надати лише ті документи, що передбачені законодавством про працю, однак запиту стосовно цивільно-правових договорів не було.

Як встановлено у судовому засіданні згідно наявної в матеріалах справи довіреності від 05.04.2018 зареєстрованою в реєстрі за №1409, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_6., - особою, що представляла інтереси позивача при здійснення інспекційного відвідування, у вказаному дорученні відсутнє право ОСОБА_6. на подання документів до перевірки.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 не володіла інформацію щодо укладення 22.06.2018 договору про надання послуг між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5

Відтак враховуючи те, що ОСОБА_3 була відсутня при здійсненні інспекційного відвідування, відповідачем протиправно не взято до уваги додаткові пояснення позивача з доданими доказами при прийнятті оскарженого рішення.

Таким чином, суд встановив, що наведені в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ619/1097/АВ, обставини не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення договору надання послуг не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч. 1 і 3 ст.24 КЗпП України.

Судом встановлено, що в подальшому згідно наказу від 17.07.2018 № 14 ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду бармену з 18.07.2018. Про що також зазначено в Таблиці 5 п. 12 «Дата створення нового робочого місця (штатної одиниці) на яке у звітному періоді працевлаштований даний працівник».

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач, при винесенні постанови від 19.07.2018 № ЛВ619/1097/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому вона підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1116,91 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 14, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною на скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.07.2018 № ЛВ619/1097/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

3. Судовий збір в розмірі 1116 грн 91 коп. присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, ЄДРПРОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.11.2018.

Суддя Костецький Н.В.