Рішення № 77534688, 23.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3220/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представник позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шийовича С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі ФО-П ОСОБА_3, позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми Р від 19.04.2018 року № 0161201310.

Ухвалою судді від 24.07.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками акта камеральної перевірки даних задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2018 рік. Позивач наголошує, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача. Крім того зазначив, що відповідач виніс оскаржене податкове повідомлення рішення без врахування всіх фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин. Позивач зазначив, що відповідач при обґрунтуванні висновків перевірки використав інформацію що міститься в змінах до договору оренди земельної ділянки. Однак, позивач наголосив, що вказані зміни не були зареєстровані позивачем у встановленому порядку. Тобто, станом на момент складення акту перевірки зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.09.2009 року не були зареєстровані в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено. Позивач наголосив, що така сума задекларована ним у декларації з плати за землю за 2018 рік. Враховуючи наведене, податковий орган перевищуючи свої владні повноваження виніс податкове повідомлення рішення від 19.04.2018 року без врахування зазначеної у декларації плати за землю та витягу з технічної документації. Підсумовуючи наведене, позивач вважає оскаржене податкове повідомлення рішення протиправним та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Надав відзив на позовну заяву. Представник зазначив, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Представник відповідача зазначив, що згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 10/01-15/3560 від 16.05.2011 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки НОМЕР_3 становить 3648841,95 грн. Оскільки орендна плата обчислюється з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то її розмір повинен становити 109465,26 грн. Крім того, представник зазначив, що при обчисленні орендної плати за землю було враховано коефіцієнт індексації грошової оцінки земель згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 року № 6-28-0.22-244/2-18 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель. Виходячи з наведеного, сума орендної плати за землю за 2018 рік визначена позивачу в сумі 207678,15 грн. Виходячи з наведеного, позивач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22.09.2009 року позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львові на вул. Данила Апостола, 7-а для обслуговування адміністративно складських приміщень.

Згідно вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка кадастровий №НОМЕР_3, загальною площею 0,3811 га, у тому числі під забудовою 0,1159 га, під озеленням 0,1180 га.

20.02.2018 року позивач подав до ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9025881097 від 20.02.2018 року за 2018 рік.

19.03.2018 року працівниками ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2018 рік, за результатами якої складено акт № 9923/10/1313-01-13-10-16.

Перевіркою встановлено заниження податкового зобовязання з орендної плати з фізичних осіб згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік (реєстраційний №9025881097 від 20.02.2018 року) у загальній сумі 138452,10 грн., чим порушено вимоги пункту 288.1 ст. 288, пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення рішення від 19.04.2018 року № 0161201310.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (надалі ПК України), Земельним кодексом України (далі ЗК України), Законом України Про оренду землі, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та іншими нормативно правовими а

ктами.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3811,00 кв. м, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 7-а.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно до змісту ст.21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 14.1.73 п. 14.1. ст. 14 землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Обєктами оподаткування відповідно до ст. 270 ПК України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п.265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України плата за землю є складовою частиною податку на майно.

Податок на майно є місцевим податком відповідно до п. 10.1.1 п.10.1 ст. 10 ПК України.

Відповідно до п. 4.4. ст.4 ПК України встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до вказаного Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Встановлення територіальними громадами села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування місцевих податків і зборів відповідно до Закону.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Відповідно до п. 266.4.2. ст. 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням обєкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1.1 п. 1 ухвали Львівської міської ради №4330 від 29.01.2015 Про встановлення ставок земельного податку та пільг щодо земельного податку, що сплачується на території м.Львова встановлено на території м.Львова ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у п. 1.2 та 1.3 вказаної ухвали.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 289.1 ст. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з врахуванням коефіцієнта індексації.

Виходячи з наведеного, граничною межею річної суми платежу з орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за суму земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_3 подав до ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з плати за землю №9025881097 від 20.02.2018 року, у якій самостійно задекларував суму платежу з орендної плати за земельну ділянку в сумі 69226,05 грн.

Щодо покликання представника відповідача на те, що орендна плата позивача, а відтак і сума податку повинні обчислюватися від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазначена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.05.2011 року № 40/01-15/3560, суд зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що вказана у витягу з технічної документації № 40/01-15/3560 від 16.05.2011 року нормативна грошова оцінка в сумі 3648841,95 грн., зазначена у змінах до договору земельної ділянки від 22.09.2009 року.

Водночас, суд зазначає, що відповідно п. 2 змін до договору зміни є невідємною частиною договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 22.09.2009 року № З-1378 у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 08.10.2010 р. за №04:10:468:00032 і вступають в силу з моменту підписання та реєстрації у Львівській міській раді та державної реєстрації.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що вказані зміни до договору оренди земельної ділянки зареєстровані у Львівській міській раді, однак їх державна реєстрація не проведена.

Факт відсутності державної реєстрації у встановленому порядку підтверджується листом відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №К-59/0-037-77/139-18 (а.с.23).

У вказаному листі зазначено, що договір оренди на земельну ділянку пл. 0,3811 га, для обслуговування адміністративно складських приміщень, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3, зареєстрований 08.10.2010 року за № 04:10:468:00032 в кн. Записів 04-3.

Інформація про реєстрацію змін до вищевказаного договору оренди у відділі відсутня.

Таким чином, жодних підстав для взяття при обчисленні ставки податку відомостей, що зазначені у змінах до договору оренди земельної ділянки немає.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами представника позивача, що висновки відповідача щодо заниження податкового зобовязання не підтверджується матеріалами справи, відтак винесене на підставі вказаних висновків податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, надаючи правову оцінку рішення відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржене рішення відповідача не відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення рішення винесене відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.04.2018 року № 0161201310.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1) 1731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01 листопада 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош