Рішення № 77534659, 19.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2018 р. справа № 0940/1345/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Волочій Л.І.,

представника позивача - Чежегова Є.М,

представника відповідача - Чорній Є.Й, Маліновської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод",

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2018 року №0006761402 форми «П», №0006771405 форми «Р», №0013101306 форми «Д», №0013081306 форми «Д», рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахуванн) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.07.2018 року №0013111306.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду: - документа про сплату (доплату) судового збору в розмірі – 568 496,84 грн., - письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.131-132).

09.08.2018 позивачем подано заяву, згідно якої просив суд, прийняти до розгляду уточнений адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2018 року №0006771405 форми «Р», №0013101306 форми «Д», №0013081306 форми «Д», рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.07.2018 року №0013111306 (а.с.135-139).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 25.09.2018, закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі та розпочато розгляд справи по суті (а.с.200-201).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки викладені в акті перевірки №568/09-19-14-01/00218271, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є не обґрунтованими та суперечливими. Зокрема вважає, що податковим органом при проведенні перевірки зроблено необґрунтований висновок та не доведено порушення п.п. 141.4.1 абзацу «й» п.п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України при виплаті доходу нерезиденту ОАО «Атоменергомаш» (Російська Федерація) джерелом походження з України по контракту №212/21/2013 від 22.08.2013. Висновки податкового органу суперечать самій нормі статті 141.4.1 Податкового кодексу України та правовій позиції Вищих адміністративних судів якими розглядалися спори щодо віднесення неустойки (штрафу і пені) до категорії інші доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України. Згідно п.п. 141.4.1 Податкового кодексу України, список доходів є вичерпним. Відповідно до статті 20 Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, що ратифікована Законом №369/95-ВР від 06.10.1995, дата набрання чинності для України 03.08.1999 року, «Інші доходи» - види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі. Згідно листа ДПА України «Щодо тлумачення статті 20 українсько-російської Угоди про уникнення подвійного оподаткування» від 15.01.2007 №462/7/12-0117, ДПА повідомляє, що з метою розробки єдиних підходів щодо тлумачення положень статті 20 «Інші доходи» Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995, компетентні органи, представлені Міністерством фінансів України та Міністерством Фінансів Російської Федерації, провели відповідні консультації, за підсумками яких підписано Протокол. Відповідно до положень Протоколу, стаття 20 Угоди передбачає загальне правило оподаткування доходів, неохоплених попередніми статтями, і розповсюджується на разові доходи випадкового характеру, які неможливо або дуже важко віднести до якогось з видів доходів, що розглядаються в інших статтях Угоди. Компетентні органи дійшли згоди, що під іншими доходами розуміються доходи, одержані особами у вигляді виграшів і призів, благодійної допомоги, подарунків, аліментів, виплат за соціальним страхуванням, внаслідок одержання у спадщину коштів, майна, майнових та не майнових прав, а також доходи від нетрадиційних фінансових інструментів (деривативів). А отже, у розумінні наведеного, під поняттям «Інші доходи» не розуміються господарські санкції. Крім того, ПК України чи інший Закон, не містить прямої норми, яка б незалежно від віднесення господарських санкцій до поняття «доходу» від здійснення господарської діяльності передбачала оподаткування податком на репатріацію господарських санкцій. Враховуючи наведене вважає, прийняте податкове повідомлення рішення від 20.07.2018 № 0006771405, протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо порушень п.57.1 ст.57, п.168.1ст. 168, п. 176.2ст. 176 ПК України, в результаті чого сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки склала 735701,93 грн., за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нарахована сума нарахованих штрафних санкцій, згідно статті 127 ПК України – 981 171,00 грн., а пеня згідно ст.129 ПК України – 4432,73 грн. Позивач стверджує, що ним погашено заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 735701,93 грн., за січень-лютий 2018 повністю. Податок з доходів фізичних осіб ПАТ «ІФАЗ» перераховувався в день виплати заробітної плати, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена ст.126 ПК України, санкція застосована податковим органом передбачена ст.127 ПК України, застосовується за не нарахування, неутримання та/або несплату податків платником, у тому числі податковим агентом. У відповідності до правових висновків Верховного Суду, у аналогічних правовідносинах, вказано, що нормою ст.127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агент, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежності від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податків не відбулись до чи на момент виплати доходу. Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України. При цьому розмір штрафної санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Враховуючи наведене а також те, що позивачем податок з доходів фізичних осіб було утримано та перераховано до бюджету в повному обсязі у день виплати заробітної плати, податковим органом безпідставно застосовано до товариства за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб штрафні санкції передбачені ст. 127 ПК України, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.07.2018 №0013101306 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо встановлених податковим органом порушень ПК України, в частині несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування ПАТ «ІФАЗ» до бюджету військового збору, то такі не відповідають дійсності, оскільки товариством погашено заборгованість з сплати військового збору в розмірі 61 443, 76 грн., за січень-лютий 208 повністю. Військовий збір ПАТ «ІФАЗ» перераховувався у день виплати заробітної плати, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум збору, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України, а санкція застосована податковим органом згідно ст. 127 ПК України застосовується за не нарахування, неутримання та/або несплату платником податків, у тому числі податковим агентом, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.07.2018 №0013081306 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач також вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення №0013111306 від 20.07.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 288 166,97 грн., в тому числі: штраф у розмірі 253 446,66 грн., за період 21.01.2016 по 16.04.2018 та пеню у розмірі 34 720,31 грн. Так, як згідно бухгалтерських даних товариства по сплаті в бюджет сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вбачається, що сума податкового боргу, яку вказано ДФС, в розмірі 813,95 грн., не існувало, оскільки до 20.01.2016 ПАТ «ІФАЗ» повинен був сплатити за грудень 2015 – 410489,06 грн., а фактично сплатив 410 704,25 грн., тобто переплатив 215,19 грн. Таким чином станом на 20.01.2016 заборгованості по сплаті сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не існувало. 22.02.2018 ПАТ «ІФАЗ» повинен був сплатити за січень 2016 – суму 221 227,42 грн., фактично було сплачено 220 785,00 грн., різниця склала 442,42 грн., 26.02.2018 позивачем сплачено різницю 442,42 грн. Проте, в розрахунку ДФС, вказано борг 533,60 грн., який є необґрунтовано завищений на 91,18 грн. Згідно довідки щодо розбіжностей між даними ДФС та ПАТ «ІФАЗ» по сплаті ЄСВ за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 розбіжність між сумами боргу складає 328,24 грн. У зв’язку із цим, неправильно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску зазначені в оскаржуваному рішенні від 20.07.2018 №0013111306. Враховуючи все вищенаведене позивач просив, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.152-163), зокрема відповідачем наголошено, що позивачем на порушення п.п.141.4.1, абзацу «й», п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України при виплаті доходу нерезиденту ОАО «Атоменергомаш» (Росія) джерелом походження з України по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 не сплачено 07.12.2015 до бюджету податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за 2015 рік в сумі 967219,50 грн. (6448130,71 грн. *15%/100). Згідно п.п.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України, доходи отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України,оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України розуміються: «й» інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України. Список доходів, отриманих нерезидентом з джерелом їх походження з України згідно п.п. 141 .4.1 ПК України, не вичерпний. Доходи не перелічені п.п. 141.4.1 а) – п.п.141.4.1 , ї)п.141.4 ст.141 віднесені до п.п. 141.4.1 й) інші доходи, з яких зроблено виняток тільки в частині доходів нерезидента у вигляді виручки чи інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПК України). За загальним принципом до таких доходів належать будь-які доходи, що отримуються нерезидентом на території України, не перелічені у вищезазначеному списку. Штраф, пеня, неустойка за порушення умов ЗЕД- договору – не виручка за товари. Тому на переконання податкового органу однозначно є іншим доходом нерезидента. Тобто виплати резидентом не резиденту штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору вважаються доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, і підлягають оподаткуванню за ставкою 15% їх суми за їх рахунок. Звільнення від обкладення виплат нерезиденту штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору не передбачене міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування. Тобто під час виплати штрафу (пені) нерезиденту необхідно утримати з цієї виплати 15% податку за рахунок такого доходу і перерахувати його до бюджету. Враховуючи, що підставою для застосування неустойки (штрафу і пені) є невиконання або неналежне виконання зобов’язань боржника, пов’язаних із здійсненням ним господарських відносин, то неустойка (штраф і пеня) розглядається як інші доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, та підлягають оподаткуванню в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 ПК України. Відповідно до листа ДФС України від 19.04.2018 № 1719/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначено, що під доходами нерезидента, які повинні оподатковуватися податком, зокрема розуміються інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ). Враховуючи, що підставою для застосування неустойки (штрафу і пені) є невиконання або неналежне виконання зобов’язань боржника, пов’язаних із здійсненням ним господарських відносин, то неустойка (штраф і пеня) розглядається як інші доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України та підлягають оподаткуванню в порядку і за ставками визначеними ст. 141 ПК України. У відповідності до ст.20 «Інші доходи» двосторонньої угоди (СНД), країни – учасниці, від 08.02.1995 «Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі. Згідно листа ДФС України від 22.03.2018 №1185/6/99-99-14-06-02-15/ІПК, відповідно до абзацу другого п.103.2 ст. 103 ПК України застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п.103.4 ст. 103 ПКУ. Важливим є факт, що для того щоб скористатися перевагами міжнародного договору, потрібно подати до податкових органів довідку (або нотаріально засвідчену її копію), видану компетентними органами іноземної держави, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір. Така довідка має бути перекладена українською мовою і легалізована в установленому порядку. Однак довідка, додана позивачем, щодо підтвердження постійного місця перебування АТ «Атоменергомаш» в Російській Федерації, не легалізована. Крім того, зважаючи на те, що доходи у вигляді пені(штрафних санкцій) за неналежне виконання умов контракту, можна віднести до категорії разових доходів, які носять випадковий характер і які неможливо віднести до якогось з видів доходу, що розглядаються в інших статтях Угоди, такі доходи будуть оподатковуватись за правилами, визначеними статтею 20 «Інші доходи» Угоди, а отже у випадку, що розглядається, доходи у вигляді пені (штрафних санкцій) за неналежне виконання умов контракту, що сплачуються резидентом України резиденту Російської Федерації, підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень українського законодавства, а отже прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 20.07.2018 № 0006771405 є правомірним та законним. Щодо податкового повідомлення - рішення від 20.07.2018 №0013101306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, в тому числі, з податків на доходи фізичних осіб, на суму 1721305,66 , з яких 735701,93 грн., - податкові зобов’язання, 981171,00 грн., штрафні санкції та 4432,73 грн. – пеня, вказано, що позивачем в порушення п.168.1 ст. 168, п.176.2 ст.176 ПК України, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Згідно з п.п. 129.1.2 п.п. 129.1.3 п.129.1 ст.129, абз.2 п.129.4 ст.129 ПК України за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб перевіркою нараховано пеню в сумі 4432,73 грн., з розрахунку 120% від облікової ставки НБУ, діючої на день сплати платежу, за кожен день прострочення. За період, що перевірявся, в інтегрованій картці платника мав місце податковий борг по вказаному платежу. Сплата згідно наданих платіжних доручень підприємства, здійснена після періоду, що охоплений перевіркою. Тому, з врахуванням вимог ст. 127 ПК України, з розрахунку розміру штрафних санкцій по податку на доходи найманих працівників позивача, видно період, розмір та суму штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.07.2018 № 0013101306 є законним. Щодо податкового повідомлення - рішення від 20.07.2018 №0013081306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору, що підлягає сплаті в сумі 119384,44, з яких 61443,76 грн., - грошові зобов’язання 57757,26 грн., штрафні санкції, 183,42 грн. – пеня, вказано, що за несвоєчасну сплату підприємству, податковим органом застосовано штрафні санкції в порядку ст. 127 ПК України. Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає в наслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим кодексом, в тому числі на податкового агента. При цьому платник податків - отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом ІV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 ст.169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу. Також відповідачем зазначено, що на підставі п.2 ч.10, ч.11ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і висновків проведеної перевірки, винесено рішення від 20.07.2018 №0013111306 про застосування штрафних санкцій в розмірі 253446,66 грн., та пені в сумі 347720,31 грн. Враховуючи норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» податкового законодавства, вважає твердження позивача наведені у позовній заяві, такими, що не звільняє Товариство від обов’язку своєчасної та повної сплати єдиного соціального внеску. Враховуючи все вище наведене, ГУ ДФС України в Івано-Франківській області, просило суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом та подав відповідь на відзив (а.с.166-167). У відповіді на відзив, представником позивачем зазначено, що штрафні санкції по своїй суті фактично являються одним із способів захисту та компенсації майнових прав учасників договірних правовідносин і не є доходом від здійснення підприємницької діяльності. Тобто, штрафні санкції не відносяться до списку доходів отриманих нерезидентом з джерелом їх походження з України. Під час проведення перевірки, позивачем, була надана довідка від 18.03.2015 №0711/10893 про підтвердження постійного місця перебування в Російській Федерації ОАО «Атоменергомаш», однак з незрозумілих причин не була взята ними до уваги. При поданні позивачем 12.07.2018 заперечень на Акт перевірки №568/09-19-14-01/00218271 від 09.07.2018, копія вказаної довідки була долучена до письмових заперечень. Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень така була наявна у податкового органу. Додатково зазначив, що згідно абзацу першого ст.7 Угоди, між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, чітко, зазначено, що «Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво». Норми п. 103.4 ст.103 ПК України не поширюються на правовідносини між підприємствами Росії та України в зв’язку з тим, що Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено. Щодо тверджень відповідача про не легалізацію згідно вимог, поданої довідки, щодо підтвердження постійного місця перебування ОАО «Атоменергомаш» в Російській Федерації, зазначив, що відсутність відмітки про легалізацію довідки у Консульстві України не ставить під сумнів достовірність відображених у ній даних. Крім того звернув увагу на індивідуальну податкову консультацію ДФС від 14.06.2018 №2624/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, де сказано, що «згідно з висновком МЮУкраїни (лист від 21.01.2006 №26-53/7), документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях Договірних Сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового засвідчення. Отже, довідки, що підтверджують статус податкового резидента Російської Федерації, видані компетентним органом Російської Федерації на паперових носіях (з підписом та печаткою), не потребують будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем) для цілей застосування статті 103 Кодексу».

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, інші письмові докази та матеріали справи в їх сукупності, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, судом встановлено таке.

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» з питань податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, результати якої відображені в акті №568/09-19 -14 -01/00218271 від 09.07.2018 (а.с.18-46).

Висновками акта перевірки встановлено порушення: -підпункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого ПРАТ «ІФАЗ» завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток (з врахуванням різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України) за 1 квартал 2018 року в сумі 130 451 592 грн.;

- підпункту 141.4.1, абзац й), підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, при виплаті доходу нерезиденту ОАО «Атоменергомаш» (Росія) джерелом походження з України по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 року не сплачено 07.12.2015 року до бюджету податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за 2015 рік в сумі 967 219,50 грн.;

- пункту 57.1 статті 57, пункту 168.1, статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого: - сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки складає 7357901,93 грн.; - за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 4432,73 грн.;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: подання з недостовірними відомостями податкових розрахунків форми №1ДФ за період з I кварталу 2016 року по I кварталу 2018 року;

- підпункту 1.2, підпункту 1.6 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого: - сума податкового боргу з військового збору за даними перевірки складає 61443,76 грн.; - за несвоєчасну сплату військового збору нараховано пеню в сумі 183,42 грн.;

- пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - порушення термінів сплати в бюджет сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» не погоджуючись з актом документальної планової виїзної перевірки позивача №568/09-19-14-01/00218271 від 09.07.2017, подав відповідачу 12.07.2018 заперечення за вих. №09/09-6836 на даний акт (а.с.47-50).

На підставі вищевказаного акту перевірки №568/09-19-14-01/00218271 від 09.07.2018, відповідачем 20.07.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006771405, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб 967 220,00 грн. (а.с.13);

- №0013101306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 721 305,66 грн., з них 735 701,93 грн., за податковим зобов`язанням, 981 171,00 грн., за штрафними санкціями, 4432,73 грн. – пеня (а.с.15);

- №0013081306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору, що підлягає сплаті в сумі 119 384,44 грн., з яких 61443,76 грн., за податковим зобов`язанням, 57 757,26 грн., за штрафними санкціями, та 183,42 грн. пені (а.с.16).

Крім того, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 20.07.2018 за №0013111306 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску», яким застосовано штрафні санкції в розмірі 253 446,66 грн. та 34 720,31 грн. пені (а.с.17).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0006771405, №0013101306, №0013081306, та рішенням №0013111306, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого ГУ ДФС України в Івано-Франківській області податкового повідомлення-рішення №0006771405 від 20.07.2018, суд зазначає таке.

Судом встановлено та відображено у акті перевірки від 09.07.2018 №568/09-19-14-01/00218271, що ПАТ «ІФАЗ» виплачено доходи нерезиденту ОАО «Атоменергомаш» (Росія, м. Москва) шляхом проведення 07.12.2015 заліку утриманих сум по первісному і зустрічному позовах на суму 18 451 170 руб 95 коп., (6448130,71 грн.) згідно Постанов №09АП-51988/2015-ГК Дев’ятого арбітражного апеляційного суду м. Москви від 17.12.2015 року.

Відповідно до матеріалів попередньої перевірки (акт №4021/09-15-22-1 01/00218271 від 21.10.2015) та даних бухгалтерського обліку ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» станом на 01.09.2015 по балансовому рахунку 362 «Розрахунки іноземними покупцями» обліковується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 19 477 995,00 російських рублів по розрахунках з нерезидентом ОАО «Атоменергомаш» (119017, Росія м.Москва, вул.Большая ординка, д.24) по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013, яка виникла внаслідок експорту товару (засувки, затвори), згідно МД 206050000/2014/4712 від 15.07.20014 на суму 26 028 080,0 рос. руб. (сума простроченої дебіторської заборгованості 13 042 750,0 рос; руб.), граничний термін надходження коші 13.10.2014 року, МД 206050000/2014/5686 від 19.08.2014 на суму 6 435 245,0 рос.руб., граничний термін надходження коштів 17.11.2014 року.

Контракт №212/21/2013 від 22.08.2013 складено між ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (76014 м.Івано-Франківськ, вул. Коновальця, буд.229, банк ПАТ «ДІАМАНТБАНК», МФО320854, рах.№2600539200253) ОАО «Атоменергомаш» (Юридический адрес: 119017, г.Москва, Большая ордынка ул., д.24, РР/с:40702810440020002043, в ОАО «Сбербанк России» К/с: 30101810400000000225; БИК 044525225; ОГРН: 1067746426439 ИНН: 7706614573; КПП: 770601001). Сумма договора: 124 430 565,00 рос. руб. Предмет контракту - трубопровідна арматура (обладнання згідно специфікацій для будівництва Нововоронєжскої АЕС-2), код товару 8481809900. Умова поставки – DAP, будівельна площадка НВАЭС-2 згідно ИНКОТЕРМС -2010 (а.с.172-179).

Пунктом 9.7 «Відповідальність сторін і порядок вирішення спорів» Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 передбачено, що якщо Сторони не зможуть врегулювати спірні питання шляхом претензійних процедур, то всі спори та вимоги, які виникають по даному Контракту, в тому числі, які стосуються його виконання, порушення, зупинення підлягають вирішенню в Арбітражному суді м.Москви.

Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (м. Івано-Франківськ) звернулося до Арбітражного суду м. Москви з позовною заявою (№20/11-1652 від 15.10.2014) на суму 21 912 496,01 рос. руб. про утримання з ОАО «Атоменергомаш» (Росія, м. Москва): - 19 477 995 рос. руб. суми боргу за доставлене обладнання по контракту № 212/21/2013 від 22.08.2013; - 2 434 501,01 рос.руб. неустойки; - державного мита в сумі 132 562,48 рос. руб.

Пунктом 9.3 «Відповідальність, сторін і порядок вирішення спорів» зовнішньоекономічного Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 передбачено, що при порушенні Покупцем встановлених Контрактом термінів оплати Продавець має право утримати з Покупця неустойку в розмірі від суми простроченого платежу: протягом 1-го місяця прострочки - 0,03% за кожен день прострочки; протягом 2-го місяця прострочки - 0,05% за кожен день прострочки; протягом 3-го і наступних місяців прострочки - 0,1% за кожен день прострочки. Загальна сума неустойки не повинна перевищувати 10% від суми протермінованого платежу за кожен день прострочки.

У зв’язку з відсутністю оплати ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» 08 серпня 2015 року подано до Арбітражного суду м. Москви заяву про збільшення розміру позовних вимог до ОАО «Атоменергомаш» (Росія) :- збільшити суму позовних вимог по неустойці на 6 339 761,09 рос. руб.; - стягнути з Відповідача заборгованість по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 в сумі 28 252 257,10 рос. руб. (19 477 995,0 сума боргу за відвантажене обладнання, 8 774 262,10 рос. руб. сума неустойки.).

В свою чергу ОАО «Атоменергомаш» (Росія) подало до Арбітражного суду м. Москви зустрічну позовну заяву (№33/1/2015-21ОК від 28.01.2015) на ПАТ «Івано- Франківський арматурний завод» про утримання неустойки, штрафних санкцій за порушення виконання термінів по контракту № 212/21/2013 від 22.08.2013: -27 940 438,55 рос. руб. неустойки за порушення термінів поставки обладнання по контракту (п.п.9.1, 9.2 Контракту); -9 196 724 рос. руб. штрафу за порушення термінів повернення кінцевого платежу по контракту (п.п.9 Контракту); -4 598 362 рос. руб. Зобов’язати Відповідача провести повернення відстроченого платежу в (п.7.2 Контракту); - стягнути з Відповідача витрати на оплату державного мита в сумі 2 935 170,49 рос.

Своєю постановою, Арбітражний суд м. Москви від 25.09.2015 року по справі №Ф40-178580/2014 постановив:

Утримати з ОАО «Атоменергомаш» (Росія) на користь Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод»: -19 477 995 рос.руб. боргу,- 3 722 705,49 рос.руб. неустойки, - 102 842,10 рос.руб. держмита. В решті частині зустрічних позовних вимог відмовив.

Утримати з Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» на користь ОАО «Атоменергомаш» (Росія) : 15 973 922,95 рос.руб. неустойки по п.п.9.1, 9.2 Контракту, 2 299 181 рос.руб. штрафу по п.9.9 Контракту, - 178 067 рос.руб. державного мита.

В решті частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Провести залік утриманих сум по первісному і зустрічному позовах, по результату заліку:

Утримати з ОАО «Атоменергомаш» (Росія) на користь ПАТ «Івано-Франків арматурний завод» 4 852 371 руб.69 коп.(а.с.180-184).

В свою чергу, ОАО «Атоменергомаш» (Росія) подало в Дев’ятий арбітражний апеляційний Москви апеляційну скаргу на рішення Арбітражного суду м. Москви від 25.09.2015.

Згідно Постанови Дев’ятого арбітражного апеляційного суду м. Москви №09АП- 51988/2015-ГК від 07.12.2015 року, рішення Арбітражного суду м. Москви від 25 вересня 2015 року у справі №А40-178580/14 в оскаржуваній частині залишено без змін, апеляційну скаргу АТ «Атомне і енергетичне машинобудування» - без задоволення (а.с.185-188).

Оскільки рішення Дев’ятого арбітражного апеляційного суду м. Москви по справі №А40-178580/14 є обов’язковим до виконання, ПАТ «ІФАЗ» 07.12.2015 проведено залік зустрічних утриманих сум по первісному і зустрічному позовах на суму 18 451 170, 95 коп.,(6448130,71 грн.) згідно Постанови №09АП-51988/2015-ГК Дев’ятого арбітражного апеляційного суду м. Москви від 07.12.2015 року.

14.03.2016 на рахунок Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» поступили кошти в банк ПАТ "ДІАМАНТБАНК", МФО 320854, на основний рах.№2600539200253/643 в сумі 4 852 371 руб.69 коп., з призначенням платежу «погашення боргу по контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 року згідно рішення арбітражного апеляційного суду м. Москви від 07.12.2015 року по справі №А40-178580/14 (ДтЗ 12 Кт362).

Станом на 30.04.2016 по балансовому рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» заборгованість по розрахунках з нерезидентом ОАО «Атоменергомаш» (Росія) по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 дорівнює нулю.

ПАТ «ІФАЗ» 07.12.2015 проведено залік утриманих сум по первісному і зустрічному позовах згідно Постанови №09АП-51988/2015-ГК Дев’ятого арбітражного апеляційного суду м. Москви від 07.12.2015 року на суму 18 451 170 руб 95 коп, в т.ч. 15 973 922,95 рос.руб. неустойки по п.п.9.1, 9.2 Контракту, 2 299 181 рос.руб., штрафу по п. 9.9 Контракту, 178 067 рос.руб. державного мита, на загальну суму в гривневому еквіваленті 6448130,71 грн. В бухгалтерському обліку 07.12.2015 згідно Постанови Дев`ятого арбітражного апеляційного суду м. Москви №09АП-51988/2015-ГК від 07.12.2015 року відображено згідно даних бухгалтерського обліку Дт 632 рах, «Розрахунки з іноземними постачальниками» Кт 362 рах. «Розрахунки з іноземними покупцями».

Враховуючи наведене податковим органом зроблено висновок про порушення ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» підпункту 141.4.1, абзац й), підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, при виплаті доходу нерезиденту ОАО «Атоменергомаш» (Росія) джерелом походження з України по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013 року не сплачено 07.12.2015 року до бюджету податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за 2015 рік в сумі 967 219,50 грн.(6448130,71 грн.*15%/100).

Відповідач, нараховуючи податкові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, виходив з того, що виплата резидентом нерезиденту штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, в розумінні п.п. 141.4.1 «й» ПК України, вважаються доходами,отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, і підлягають оподаткуванню за ставкою 15% їх суми за їх рахунок. Звільнення від обкладання виплат нерезиденту штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору не передбачене міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування. Враховуючи, що підставою для застосування неустойки (штрафу і пені) є невиконання або неналежне виконання зобов’язань боржника, пов’язаних із здійсненням ним господарських відносин, то неустойка (штраф і пеня) розглядається як інші доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, та підлягають оподаткуванню в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 ПК України.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 141.4.1, пункту 141.4 ст. 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Таким чином, наведеною нормою встановлено перелік видів доходів, які визнаються доходами нерезидента з джерелом походження з України, який є вичерпним.

За змістом п.п. 141.4.2. п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від проваджене господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті утримують податок з таких доходів, зазначених у п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою у розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 п. 141.4 ст.141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.п. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України, пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна попередження ухилень від сплати податків, угоду ратифіковано Законом №369/95-ВР від 06.10.1995р. дата набрання чинності для України 03.08.1999р., «Інші доходи» - види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі.

Згідно листа ДПА України «Щодо тлумачення статті 20 українсько-російської Угоди про уникнення подвійного оподаткування» від 15.01.2007р. N 462/7/12-0117, Державна податкова адміністрація України повідомляє, що з метою розробки єдиних підходів щодо тлумачення положень статті 20 "Інші доходи" Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995р. компетентні органи, представлені Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Російської Федерації, провели відповідні консультації, за підсумками яких підписано Протокол.

Відповідно до положень Протоколу, стаття 20 Угоди передбачає загальне правило оподаткування доходів, неохоплених попередніми статтями, і розповсюджується на разові доходи випадкового характеру, які неможливо або дуже важко віднести до якогось з видів доходів, що розглядаються в інших статтях Угоди.

Компетентні органи дійшли згоди, що під іншими доходами розуміються доходи, одержані особами у вигляді виграшів і призів, благодійної допомоги, подарунків, аліментів, виплат за соціальним страхуванням, внаслідок одержання у спадщину коштів, майна, майнових та немайнових прав, а також доходи від нетрадиційних фінансових інструментів (деривативів).

Суд зазначає, що ні Податковий кодекс України чи інший Закон, не містять прямої норми, яка б незалежно від віднесення господарських санкцій до поняття «доходу» від здійснення господарської передбачала оподаткування податком на репатріацію господарських санкцій.

Згідно, висновків податкового органу, наведеного у Листі ГУ ДФС у м. Києві від 17.08.2016 року № 18414/10/26-15-14-06-04-29, пеня та/або штрафні санкції не вказані в переліку доходів, які підлягають оподаткуванню за правилами п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. Нарахування/оплата пені на користь нерезидента за невиконання грошового зобов`язання українським суб'єктом господарювання по контракту з поставки товарів (робіт, послуг) не можна вважати отриманням інших доходів від діяльності нерезидента на території України, оскільки нерезидент не вчиняє будь-яких дій чи операцій, що призводять до нарахування пені та штрафних санкцій. Відповідно нараховані пені, штрафи та неустойки не можуть бути віднесені до доходів від діяльності на території України з метою оподаткування податком на репатріацію доходів нерезидента.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку стосовно того, що сплачена позивачем неустойка (штраф і пеня) не підпадають під поняття доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності, оскільки по своїй суті вони фактично являються одним із способів захисту та компенсації майнових прав учасників договірних правовідносин у вигляді господарських санкцій, а не окремими об'єктами доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Суд не бере до уваги твердження, представника відповідача наведені у відзиві на адміністративний позов, щодо не надання ПРАТ «ІФАЗ», під час перевірки копії довідки №0711/10893 від 18.03.2015 року про підтвердження постійного місця перебування в Російській Федерації ОАО «Атоменергомаш» (Росія), так як гідно наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень копія такої довідки надавалась представникам ДФС під час перевірки, однак з невідомих причин не була взята ними до уваги. Доказів зворотного представниками відповідачів суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що при поданні позивачем 12.07.2018 заперечень на акт перевірки №568/09-19-14-01/00218271 від 09.07.2018 року, копія наведеної вище довідки була додана до заперечень(а.с.47-50) та була наявною в податкового органу при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо п.103.4 ст.103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

08.02.1995 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації підписано Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (Угоду ратифіковано Законом N 369/95-ВР від 06.10.95).

Згідно абзацу 1 ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків чітко зазначено «Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво».

Отже, з вищенаведених норм випливає, що прибуток від підприємницької діяльності резидентів Росії, який виник в Україні оподатковується лише в Росії, оскільки підприємницька діяльність провадилась не через постійне представництво.

Норми п. 103.4 статті 103 ПК України не поширюються на правовідносини між підприємствами Росії та України в зв'язку з тим, що Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерацій про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено.

Щодо тверджень представника відповідача, що довідка яка була надана позивачем, про підтвердження постійного місця перебування ОAО «Атоменергомаш» в Російській Федерації, не легалізована згідно вимог, то такі не беруться судом до уваги так, як відсутність відмітки про легалізацію довідки у консульстві України не ставить під сумнів достовірність відображених у ній даних, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.02.2018 року у справі №2а-3775/10/0970.

Також суд зазначає, що ДФС України в індивідуальній податковій консультації від 14.06.2018 №2624/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначила, що: «згідно з висновком Міністерства юстиції України (лист від 21.01.2006 р. № 26-53/7 (а.с.193)) документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у України у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях Договірних Сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.

Україна і Російська Федерація є учасницями чинної Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р.

Отже, довідки, що підтверджують статус податкового резидента Російської Федерації, видані України, компетентним органом Російської Федерації на паперових носіях (з підписом та печаткою), не потребують будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем), для цілей застосування ст. 103 Кодексу»(а.с.191-192).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення ПРАТ «ІФАЗ» п.п. 141.4.1, абзац й), п.п. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України при виплаті доходу нерезиденту ОАО «Атоменергомаш» (Росія) джерелом походження з України по Контракту №212/21/2013 від 22.08.2013, не сплачено 07.12.2015 до бюджету податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України в сумі 967219,50 грн. (6448130,71 грн.*15%/100), а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 року форми «Р» за №0006771405, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого ГУ ДФС України в Івано-Франківській області податкового повідомлення-рішення №0013101306 та №0013081306 від 20.07.2018, суд зазначає таке.

На підставі Ату перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 20.07.2018 № 0013101306 яким збільшено суму грошового зобов’язання з податків та зборів в тому числі, з податків на доходи фізичних осіб на суму 1721305,66 грн., з яких 735701,93 грн., - податкові зобов’язання, 981171,00 грн. – штрафні санкції та 4432,73 грн. - пеня., і податкове повідомлення рішення № 0013081306 яким збільшено суму грошового зобов’язання військовий збір в сумі 119384,44 грн., з яких 61443,76 грн., - грошові зобов’язання 57757,26 грн., штрафні санкції , 183,42 грн.-пеня.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п. 54.1, п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до/або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Положення ст. 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 10.11.2015 року по справі № 21-2919а15, та Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 у справі №П/811/618/17 провадження №К/9901/16049/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, відповідач безпідставно застосував до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» штрафні санкції відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за не нарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що такий обов'язок позивачем було виконано в повному обсязі, під час виплати заробітної плати податок було утримано в повному обсязі та перераховано до бюджету і не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

А, отже, прийняті податкові повідомлення-рішення №0013101306 та №0013081306 від 20.07.2018, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого ГУ ДФС України в Івано-Франківській області рішення №0013111306 від 20.07.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд зазначає таке.

ПРАТ «ІФАЗ» не погоджується із проведеним представниками ДФС розрахунком податкового боргу стосовно якого нараховано штрафні санкції, оскільки згідно бухгалтерських даних Товариства по сплаті в бюджет сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вбачається, що сума податкового боргу, яку вказано ДФС, в розмірі 813,95 грн., не існувала, оскільки до 20.01.2016 ПРАТ «ІФАЗ» повинен був сплати за грудень 2015 року – 410 489,06 грн., а фактично сплатив 410 704,25 грн., тобто переплатив на 215,19 грн. Таким чином, станом на 20.01.2016 заборгованості по сплаті сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не існувало.

Крім того, ПРАТ «ІФАЗ» до 22.02.2018 повинен був сплатити за січень 2016 року - суму 227,42 грн., фактично було сплачено 220 785,00 грн., різниця склала 442,42 грн. 26.02.2018р. ПРАТ «ІФАЗ» сплачено різницю - 442,42 грн. Проте в розрахунку, який надано ДФС, вказано борг 533,60 грн., який є необгрунтовано завищеним на 91,18 грн.

Згідно довідки щодо розбіжностей між даними ДФС та ПРАТ «ІФАЗ» по сплаті ЄСВ за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., розбіжність між сумами боргу складає - 328,24 грн (а.с.127).

Податковим органом в судовому засіданні не спростовано наведених тверджень позивача, не надано ґрунтовних письмових чи усних пояснень щодо правомірності прийнятого рішення, а тому суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення №0013111306 від 20.07.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області слід стягнути судовий збір на корить Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», сплата якого підтверджується платіжним дорученням №791 від 26.07.2018 (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 року форми "Р" за №0006771405.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 року форми "Д" за №0013101306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 року форми "Д" за №0013081306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 року "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" за №0013111306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 39394463) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (ідентифікаційний код 00218271) сплачений судовий збір в розмірі 46 441,16 грн. (сорок шість тисяч чотириста сорок одна гривня шістнадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" (адреса: вул.Є.Коновальця, 229, м.Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00218271);

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби України (адреса: вул.Незалежності, 20, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 39394463).

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 29 жовтня 2018 р.