Рішення № 77534593, 30.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2018 року Справа № 0840/3024/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А)

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі відповідач або Правобережне ОУПФУ м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки;

зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком починаючи з 02.07.2018;

зобовязати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, обрахованих відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із підвищенням відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у розмірі 17,5%.

Ухвалою суду від 01 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3024/18.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 18.10.2003 вона перебуває на обліку в Правобережному ОУПФУ м. Запоріжжя у звязку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти. З 20.10.2003 виплату пенсії за вислугу років припинено у звязку з працевлаштуванням на посаду вчителя. З 02.07.2018 позивач набула право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на підставі чого звернувся із заявою про призначення пенсії. Відповідачем здійснено не призначення, а переведення з одного виду пенсії на інший, при цьому застосовано показник середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, а не за 2016 та 2017 роки, як передбачено законодавством при призначенні пенсії за віком. Крім того, відповідачем відмовлено у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, з підстав, що їй вже призначалася пенсія за вислугу років, а отже дія п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на неї не розповсюджується. Також зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» має право на підвищення розміру пенсії у розмір 2,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію (з 55 років до 58 років 6 місяців - вік, з якого призначена пенсія). За таких обставин, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (від 28.08.2018 №26783) проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що з 02.07.2018 відповідно до поданої заяви позивача переведено на пенсію за віком. Переведення проводилось відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»; чинне законодавство не передбачає можливості призначення пенсії більше одного разу Вважає, що позивач не має права на виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки їй у 2003 році призначалася пенсія за вислугу років. Щодо підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зазначає, що позивач набула права на призначення пенсії за віком у віці 58 років 6 місяців, саме з досягненням якого їй призначено пенсію. Просить відмовити у задоволенні позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18.10.2003 перебуває на обліку в Правобережному обєднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у звязку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти.

З 20.10.2003 виплату пенсії за вислугу років припинено у звязку з працевлаштуванням позивача на посаду вчителя початкових класів.

З 2003 по 2018 роки позивач продовжував працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

З 02.07.2018 ОСОБА_1 набула права на вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Того ж дня позивачем подано заяву про призначення/перерахунок пенсії, на підставі якої Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснило переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки, застосуванням підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплату одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у позові, та одержала відмову, оформлену листом від 19.07.2018 №279/А-9.

Не погоджуючись з такими діями органу Пенсійного фонду, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV; тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Водночас, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.11.2016 по справі №133/476/15-а.

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжувала працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу другого пункту 4-4 розділу XV Закону №1058-ІV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 до 02.07.2018 не була пенсіонером в розумінні Закону №1058-ІV, відповідач в даному випадку мав призначити позивачу пенсію, а не перевести з одного виду пенсії на інший, та відповідно при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Щодо позовної вимоги про виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Не заперечуючи досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV, не заперечуючи того, що позивач на день досягнення пенсійного віку працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1058-ІV, не заперечуючи наявності у позивача страхового стажу 30 років, пенсійний орган вказує на те, що право на грошову допомогу мають особи за умови, якщо до часу призначення пенсії за віком їм не призначалась будь-яка інша пенсія.

Тобто, позиція відповідача полягає у тому, що оскільки позивачу раніше призначалася пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то під час призначення пенсії за віком у неї відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV.

Таку позицію органу Пенсійного фонду України суд вважає необґрунтованою з наступних підстав.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виходу на пенсію за віком, при цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Як зазначає ОСОБА_1 в адміністративному позові, пенсію за вислугу років вона не отримувала, її було лише призначено, проте не виплачено; відповідач не спростовує дане твердження у своєму відзиві, жодних доказів, які б підтверджували зворотнє, до суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що поняття «призначення» та «отримання» не є тотожними, а саме факт отримання позивачем будь-якого іншого виду пенсії до 02.07.2018 відповідачем не доведено, дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно підвищення розміру пенсії позивача, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

За приписами частини третьої статті 29 Закону №1058-IV жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Позивач народилася 01.01.1960, отже пенсійного віку (58 р. 6 міс.) досягла 02.07.2018.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що вона звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком 02.07.2018, а право на отримання пенсії за віком виникло у неї з 02.07.2018, тобто в даному випадку ОСОБА_1 призначено даний вид пенсії з встановленого законодавством віку, а не з більш пізнього, як вважає позивач.

Таким чином, вимоги частини 3 статті 29 Закону №1058-IV позивачем не дотримані, а отже відмова відповідача щодо включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є правомірною, підстави для зобовязання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 17,5% відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) щодо обчислення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.

3. Зобовязати Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії за віком, відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 02.07.2018.

4. Зобовязати Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко