Рішення № 77534567, 23.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2018 року (15год. 25 хв.)Справа № 0840/3499/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

позивача ОСОБА_1,

представників: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 33) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А1978 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати бездіяльність відповідача в частині відмови у видачі позивачу довідки про причини та обставини отримання травми протиправною; зобовязати відповідача видати довідку позивачу про причини та обставини отримання травми.

Позов обґрунтовує тим, що 02.09.2016 під час виконання службових обовязків в зоні бойових дій позивач отримав травму ноги та наступного дня звернувся до шпиталю ВЧ В2089. Протягом 2016-2017 років позивач проходив медичне обстеження та в липні 2017 року продовжив проходження служби. У березні 2018 року позивач пройшов комісію ВЛК. Захворювання та травма визнанні такими, що повязані із проходженням військової служби. Також, відповідно до довідки МСЕК, у позивача наявна втрата працездатності на 20 %, що повязане із проходженням військової служби. У травні 2018 року позивач почав збирати документи для отримання одноразової грошової допомоги та звернувся до відповідача за отриманням довідки про причини та обставини травми. Проте, відповідач листом від 29.06.2018 надав позивачу відповідь, у якій зазначено, що факту отримання травми в військовій частині не було. Дата отримання травми з пояснень позивача та пояснень свідків не співпадає з зазначеним в довідці ВЛК в/ч А3309. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначене судове засідання на 02.10.2018.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.10.2018.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, відповідно до відповіді на відзив. Зазначив, що висновки ВЛК та МСЕК містять розбіжності. Також зазначив, що позивач із рапортом не звертався до командування із повідомленням про нещасний випадок під час проходження служби, відповідно і розслідування такого нещасного випадку не проводилось, підстави для службового розслідування відсутні. Просив відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 23.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд зясував наступне.

Так, судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Збройних силах України за контрактом від 28.02.2016 (а.с.8-9).

Із пояснень позивача та наданих суду письмових пояснень сержанта ОСОБА_4 та сержанта ОСОБА_5 встановлено, що 02.09.2016 позивач, перебуваючи в місці дислокації підрозділу у с.Миролюбівка Донецької області під час виконання службових обовязків (обслуговування техніки) підвернув ногу та впав, після чого направлений у шпиталь для лікування.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивачу 03.09.2016 поставлений діагноз «розтягнення зв'язок» (а.с.11).

Відповідно до довідки ВЛК ВЧ А3309 від 16.03.2018 та Висновку ВЛК №416 від 16.03.2018 встановлений причинний зв'язок захворювання (травми) із проходженням військової служби та зазначено: захворювання, так, повязане із проходженням військової служби, травма, так, повязана із проходженням військової служби(а.с.12-13).

Відповідно до довідки МСЕК від 02.04.2018 у позивача встановлено 20 % втрати працездатності. Причини втратити працездатності (мовою оригіналу): «травма, да, связана с прохождением военной службы» (а.с.10).

Позивач 04.05.2018 звернувся до відповідача із листом про надання довідки про причини та обставини травми, та відповідач листом від 29.06.2018 №3228 надав відповідь, що факту отримання позивачем травми в ВЧ А1978 не було. Дата отримання травми не співпадає з зазначеними в довідці ВЛК ВЧ А3309.

Позивач вважає бездіяльність відповідача в частині відмови у видачі позивачу довідки про причини та обставини отримання травми протиправною, у звязку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша статті 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону № 2232-ХІІ, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

В свою чергу, спірні правовідносини що виникли між сторонами регулюються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Наказ №402) у пункті 6.2. вказаного наказу визначений перелік документів які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час. Також зазначено, що на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтва, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є обов'язковою для прийняття військово-лікарською комісією постанови про причинний зв'язок поранення (контузії, каліцтва) з проходженням військової служби.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем довідка про обставини поранення не складалась та не надавалась позивачу.

З форми зразка Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визначеної у Додатку №5 до Наказу №402 вбачається, що підставою для складення довідки є акт розслідування, проведений згідно з наказом командира військової частини.

Проте відповідач не надав доказів того, що проводилось розслідування отримання позивачем травми та складався акт.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на той факт, що отримання травми позивачам не підтверджений, оскільки службове розслідування за фактом такої події не проведено.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини) передбачено Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 6 лютого 2001 року № 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 року за № 169/5360 (далі - Інструкція).

Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції визначені у розділі % вказаної Інструкції.

Відповідно до Розділу 5 Інструкції, при настанні нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і в разі необхідності вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого лікувального закладу та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або у прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобовязаний:

одразу після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за необхідності - його евакуацію до військового або найближчого лікувального закладу у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив;

оглянути та обстежити місце нещасного випадку, у разі наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію;

опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення;

скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок;

отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обовязків військової служби.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на момент настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

У рапорті зазначаються:

дата і час настання нещасного випадку;

стислий опис та характеристика місця нещасного випадку;

відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, імя, по батькові, число, місяць та рік народження;

стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку;

вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець;

відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку;

лікувальний заклад, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця;

час та дата складення рапорту, посада, військове звання, прізвище, ініціали командира (начальника), який склав та підписав рапорт.

Командир військової частини після отримання рапорту зобовязаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

Учасниками справи не заперечується, що 02.09.2016 позивач проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції, що, відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України вимагає особливого порядку розслідування нещасних випадків. Зокрема, не передбачає необхідності звернення особи із рапортом про факт нещасного випадку, а навпаки, встановлює обовязок командира вжити необхідні дії для організації проведення розслідування нещасного випадку.

Вказане спростовує твердження представника відповідача про той факт, що факту нещасного випадку не було, оскільки позивач із відповідним рапортом до командира не звертався.

При цьому, доказів вжиття командиром дій для організації розслідування нещасного випадку у спосіб, передбачений Розділом 5 вказаної Інструкції, відповідач суду не надав.

Згідно Наказу Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних сил України» відомості про поранення (контузії, травми, каліцтва), одержані в період проходження служби, записуються на підставі документів, виданих закладами охорони здоров'я чи військовими частинами, в який військовослужбовець служив або лікувався. Також зазначається характер поранення (контузії, травми, каліцтва), коли та де воно отримано.

Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до п.21.5. глави 2 Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Факт отримання позивачем травми 02.09.2016, під час проходження служби у військовій частині, підтверджується випискою із медичної карти від 03.09.2016.

Також, причинний зв'язок отриманої травми із проходженням служби встановлені у довідці ВЛК ВЧ А3309 від 16.03.2018, Висновку ВЛК №416 від 16.03.2018 та довідці МСЕК від 02.04.2018.

Відтак, враховуючи те, що обставини отримання травми позивачем під час перебування в зоні проведенні АТО 02.09.2016 підтверджені матеріалами справи, та з метою захисту порушених прав позивача суд вважає доцільним визнати протиправною відмову відповідача надати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402.

При цьому, суд зазначає, що у позові позивач просить визнати бездіяльність відповідача в частині відмови у видачі позивачу довідки про причини та обставини отримання травми протиправною.

Проте, суд не вбачає протиправної бездіяльності, оскільки фактично відповідачем вчинені дії які призвели до відмови позивачу у надані довідки.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Таким чином суд вважає, що належним способом захисту порушених прав є визнання протиправною відмову відповідача у наданні позивачу довідки.

Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача видати довідку про обставини травми, суд зазначає таке.

Додатком 5 до Наказу №402, затверджено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

При цьому, Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, встановлено, що комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься у первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3 (пункт 5 Розділу V «Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції» Інструкції).

Відповідно до пункту 18 Розділу ІІ Інструкції, за результатами розслідування командир військової частини видає наказ. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом №402.

Тобто, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Таким чином, позовна вимога позивача про зобовязання відповідача видати довідку про обставини травми розцінюється судом як втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини отримання травми позивачем, суд вважає за необхідне задовольнити вищевказану позовну вимогу шляхом зобов'язання Військову частину А1978 повторно розглянути документи щодо обставин отримання ОСОБА_1 травми 02 вересня 2016 року під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції, за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, з врахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.5,9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 33, ЄДРПОУ 08160298) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини А1978, яка оформлена листом від 29.06.2018 №3228, у наданні ОСОБА_1 довідки про обставини отримання травми.

Зобов'язати Військову частину А1978 повторно розглянути документи щодо обставин отримання ОСОБА_1 травми 02 вересня 2016 року під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції, за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.10.2018.

Суддя Ю.В. Калашник