Рішення № 77534514, 24.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/578/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Гулай М.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі відповідач), якою просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК174/221/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-69 від 31.05.2018 року Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення на ОСОБА_4 штрафу, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 670 140,00 гривень.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.

05 липня 2018 року відповідно до заяви позивача від 04.07.2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду вжито заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно перевірив чи наявні обставини допуску працівників до роботи без укладення трудового договору та безпідставно визнав наявність порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України у частині допуску до роботи працівників без укладення трудового договору. Зазначає, що відповідачем безпідставно не було враховано, надані із зауваженнями на акт інспекційного відвідування докази, зокрема трудові договори, уточнюючі письмові пояснення позивача та працівників, повідомлення про прийняття працівників на роботу, накази, трудові книжки. Позивач вважає, що вказані документи у сукупності свідчили, що громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були допущені до роботи після укладення відповідного трудового договору.

У звязку з цим позивач вважає, що на момент розгляду акту інспекційного відвідування були відсутні достовірні та беззаперечні докази того, що ним було допущено до роботи працівників без укладення трудового договору, а тому оскаржувана постанова протиправна та підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив. Зазначає, що інспекційним відвідуванням встановлено, що фізична особа-підпримець ОСОБА_4 допустив до виконання робіт працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 без укладення з кожним із них трудового договору, чим порушено ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказує, що це підтверджується письмовими поясненнями позивача та працівників під час проведення інспекційного відвідування, а також неповідомленням у відповідні строки територіальний орган ДФС за місцем обліку позивача про прийняття на роботу таких працівників як ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Зазначає, що подання позивачем із зауваженнями на акт інспекційного відвідування оформлених трудових договорів та наказів про прийняття на роботу свідчить про їх оформлення заднім числом, що і потягло за собою виникнення судового спору.

Вважає, що інспекційне відвідування проведено з підстав та у порядку, встановленими законодавством та були наявні підстави для накладення на позивача штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 670 140,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання наказу № 77 від 08.05.2018 року про проведення інспекційних відвідувань та направлення № 382 від 08.05.2018 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області головним державним інспектором Юртином Віталієм Федоровичем за участю головних державних інспекторів Сити Івана Юрійовича, Хланти Івана Юрійовича та начальника відділу ОСОБА_2 здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з метою перевірки додержання законодавства про працю щодо порушень при оформленні трудових відносин.

За результатами проведення інпекційного відвідування уповноваженими особами відповідача було складено акт № ЗК174/221/АВ від 15.05.2018 року, в якому зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, яке полягає у допущенні ним до виконання робіт продавців ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, касира ОСОБА_9, вантажника ОСОБА_10 без укладення з кожним з них трудового договору та без повідомлення територіального органу ДФС за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

За результатами розгляду зазначеного акту відповідачем винесено постанову № ЗК174/221/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-69 від 31.05.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 штрафу, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 670 140,00 гривень.

Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2018 р. № 295 (далі Порядок).

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкту відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова мотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочі дні з дати їх надходження.

Згідно пункту 24 Порядку №295 припис вноситься обєкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

За змістом пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку№295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки" );

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Наведені підстави для проведення інспекційного відвідування юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, з питань додержання цими субєктами законодавства про працю (в т.ч. з питань виявлення неоформлених трудових відносин) є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення інспекційного відвідування є наказ № 77 від 08.05.2018 р., який стосовно позивача було прийнято згідно службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_11 Водночас із змісту доповідної записки вбачається, що головний державний інспектор Юртин В.Ф. отримав інформацію про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 відмовляється укладати трудові договори з певними особами, які відмовились вказати своє прізвище та адресу проживання.

Під час судового розгляду відповідач не зміг повідомити, які саме особи звернулися із скаргою до головного державного інспектора Юртина В.Ф. та чи такі особи перебували із позивачем у трудових відносинах, та не надав докази таких звернень та отримання інформації з інших джерел.

З врахуванням вказаного суд приходиться до висновку, що головний державний інспектор Юртин В.Ф. отримав інформацію про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 відмовляється укладати трудові договори з певними особами з анонімного джерела.

Відповідно до абз. 6 ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок субєктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.

Таким чином, керівником відповідача у порушення вказаних норм права було прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування позивача з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Відповідно до абз. 7 ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено принцип здійснення державного нагляду (контролю), за яким здійснення державного нагляду (контролю) допускається лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Через це суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вищенаведених положень законодавства.

У звязку з чим суд констатує, що інспекційне відвідування позивача на підставі наказу № 77 від 08.05.2018 р. та направлення № 382 від 08.05.2018 року здійснено не на підставах та не у порядку, визначеному законом, а відтак зібрані матеріали інспекційного відвідування отримані із порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, подані відповідачем докази, а саме зібрані ним у ході проведеного інспекційного відвідування документи від позивача є недопустимими доказами й суд не бере їх до уваги.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час укладення позивачем із працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 трудових договорів до допущення їх до роботи підтверджується наданими позивачем письмовими доказами.

Зокрема, ОСОБА_5 вказує у своїх письмових поясненнях, що працює на посаді продавця з 11.05.2018 р., а трудовий договір із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 уклала 11.05.2018 р.

ОСОБА_7 у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що працює на посаді продавця з 13.05.2018 р., а трудовий договір із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 уклала 13.05.2018 р.

ОСОБА_8 повідомляє, що працює на посаді продавця з 12.05.2018 р., а трудовий договір із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 уклала 12.05.2018 р.

ОСОБА_9 зазначає у своїх письмових поясненнях, що працює на посаді касира з 11.05.2018 р., а трудовий договір із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 уклала 11.05.2018 р.

ОСОБА_10 вказує, що працює на посаді вантажника з 12.05.2018 р., а трудовий договір із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 уклав 12.05.2018 р.

Про аналогічні обставини вказується й у письмових поясненнях фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Окрім цього ним стверджується, що ОСОБА_6 була прийнята на посаду продавця з 13.05.2018 р., а трудовий договір із ФОПом ОСОБА_4 уклала 13.05.2018 р.

Вказані письмові пояснення підтверджуються іншими доказами, зокрема:

- трудовим договором від 11.05.2018 р. згідно якого прийнято на роботу продавця ОСОБА_5, заявою працівника та наказом про прийняття на роботу;

- трудовим договором від 11.05.2018 р. згідно якого прийнято на роботу касира ОСОБА_9, заявою працівника та наказом про прийняття на роботу;

- трудовим договором від 12.05.2018 р. згідно якого прийнято на роботу продавця ОСОБА_8, заявою та наказом про прийняття на роботу;

- трудовим договором від 12.05.2018 р. згідно якого прийнято на роботу вантажника ОСОБА_10, заявою та наказом про прийняття на роботу;

- трудовим договором від 13.05.2018 р. згідно якого прийнято на роботу продавця ОСОБА_7, заявою та наказом про прийняття на роботу;

- трудовим договором від 13.05.2018 р. згідно якого прийнято на роботу продавця ОСОБА_6, заявою та наказом про прийняття на роботу.

Судом встановлено, що акт інспекційного відвідування було направлено позивачу поштовим зв'язком та отримано ним 23.05.2018 року. 29.05.2018 року представником позивача відповідно до п.21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю подано заперечення (зауваження) на акт інспекційного відвідування (а.с.26-29), що відповідачем не заперечується. Проте вказані заперечення, при винесенні оскаржуваного припису, відповідачем не були взяті до уваги.

З вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами обставини про те, що ним було укладено трудові договори із працівниками до допущення їх до роботи.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України так як з досліджених у справі допустимих доказів випливає, що працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 допущені до роботи позивачем у відповідності до умов, укладених із ними трудовими договорами.

У той же час суд відхиляє твердження відповідача про те, що подані позивачем трудові договори «оформлені заднім числом» з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак відповідачем не надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про те, що трудові договори, надані позивачем «оформлені заднім числом», вказане є лише здогадом відповідача.

Таким чином відповідач прийняв постанову про накладення штрафу без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, що суттєво порушило права, свободи та інтереси позивача.

Досліджені судом докази та встановлені обставини справи свідчать про відсутність підстав для притягнення до відповідальності позивача за абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 штрафу, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 670140,00 гривень, а тому викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно квитанції від 22.06.2018 р. № НОМЕР_1 позивачем сплачено 6701,40 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати підлягають відшкодуванню у повному розмірі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-79, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд.16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову № ЗК174/221/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-69 від 31.05.2018 року Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 штрафу у розмірі 670 140,00 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39795035) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) понесені судові витрати у розмірі 6701,40 (шість тисяч сімсот одну гривню сорок копійок) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 01.11.2018 року.

СуддяЮ.Ю. Дору