Ухвала суду № 77534486, 30.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

30 жовтня 2018 р. Справа №0540/5679/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши справу за позовом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області відповідно до якого просив суд визнати бездіяльність протиправною та зобов’язати прийняти до виконання постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51243089 від 15.11.2016 року.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебував виконавчий лист №2/263/1242/2016 (263/3770/16-ц) від 12.05.2016, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про зобов'язання виконавчого комітету Маріупольської міської ради надати Дубовському Миколі Валентиновичу та його родині - Дубовській Юлії Миколаївні, Дубовському Арсенію Миколайовичу, Дубовській Варварі Миколаївні - інше житлове приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним нормам (ВП №51243089).

25.05.2016 року постановою державного виконавця відділу, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій, відкрито виконавче провадження ВП №51243089.

15.11.2016 року державним виконавцем, було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №51243089.

У зв’язку по повним фактичним виконанням рішення суду, 16.02.2018 року виконавче провадження ВП №51243089 було завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

20.02.2018 року державним виконавцем, керуючись ст.ст. 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого збору АСВП №55830825.

На виконання п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників», державним виконавцем 24.05.2018 було скеровано до відповідача заяву про виконання постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору № ВП 51243089 від 15.11.2016.

Але, в порушення діючого законодавства, на адресу позивача надійшло повідомлення Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення документів у зв'язку з пропуском строку пред'явлення рішення до виконання.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду з позовом.

Щодо строку звернення до суду, позивач зазначив, що оскільки відмову у прийнятті до виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51243089 від 15.11.2016 року в межах виконавчого провадження АСВП №55830825 було отримано 14.06.2018 року, вважає, що строк оскарження пропущено не було.

Дослідивши подані матеріали справи, суд зазначає наступне.

08 жовтня 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду.

В обґрунтування поданої заяви, позивач вказав, що вперше державний виконавець звернувся до відповідача з проханням прийняти на виконання постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 14.07.2017, але, в порушення вимог чинного Законодавства отримав відмову (лист від 19.09.2017 № 4-28/2098).

Вдруге позивач звернувся до відповідача з проханням прийняти на виконання постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 14.11.2017 та у заяві виклав законодавча обґрунтовану позицію щодо необхідності прийняття до виконання виконавчого документу.

Але, листом від 28.11.2017 № 04-19/2704, було отримано відмову у прийнятті виконавчого документу.

Після чого, позивач намагався виконати виконавчий документ без участі відповідача, та було скеровано платіжні вимоги до банківських установ та до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Але, платіжні вимоги було повернуто у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку, а відповідачем було повернуто платіжні вимоги без виконання.

Далі, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду, 16.02.2018 виконавче провадження ВП № 51243089 (в рамках якого було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № ВП 51243089 від 15.11.2016) було завершено на підставі п., 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, 20.02.2018 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого збору АСВП №55830825.

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради у березні місяці було оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2018 АСВП№ 55830825.

Оскарження тривало до липня 2018 (з урахуванням апеляційного оскарження).

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, права позивача підлягають захисту у межах трьохмісячного строку звернення до суду.

Згідно поштового конверту, позивач даний адміністративний позовом направив до суду 10 липня 2018 року.

Позивач посилається на лист управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області від 04.06.2018 № 04-25/996 про повернення заяви Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.05.2018 №4424 про стягнення з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради виконавчого збору у розмірі 5800 грн. та на підставі цього робить висновок, що ним не було пропущено строків для оскарження.

При цьому, суд зауважує, що позивач вперше звертався з заявою до Управління з приводу виконання постанови державного виконавця від 15.11.2016 ВП №51243089 про стягнення з боржника виконавчого збору ще 14 липня 2017 року.

Та, 24 липня 2017 року Управління з тих же підстав (п.п. 1 п 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників), повернуло виконавчий документ без виконання у зв'язку з пропуском строку звернення до виконання.

Тобто позивач, ще у лютому 2017 року був обізнаний про порушення його прав, проте до суду з позовом звернувся майже через рік, не навівши поважних причин для поновлення строку звернення до суду.

Суд вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом, якщо останній вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

При цьому, звернення позивача до відповідача у листопаді 2016 року, січні 2018 та травні 2018 року, свідчить лише про час, коли позивач намагався вчиняти дії щодо реалізації свого права і остання дата отримання відповіді (04.06.2018 року) на його звернення не може пов'язуватись з початком перебігу строку звернення до суду.

З огляду на викладене, причини пропуску строку звернення до суду, на які посилається позивач у своїй заяві, є неповажними. При цьому, позивачем належних підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений Кодексу адміністративного судочинства України строк не зазначено.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Приписи частин третьої та четвертої статті 123 КАС України визначають, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позов підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання прийняти до виконання постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51243089 від 15.11.2016 року - залишити без розгляду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 31 жовтня 2018 року.

Роз’яснити позивачу право на повторне звернення із позовом до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.