Рішення № 77534312, 31.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 140/1973/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії з 88% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобовязання провести перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 січня 2016 року у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з червня 1995 року отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка була призначена в розмірі 88% від грошового забезпечення. Однак у 2018 році відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, зменшивши її основний розмір з 88% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент її призначення, а розмір уже призначеної пенсії в процентному визначенні не може бути зменшений при зміні діючого законодавства з огляду на незворотність дії нормативно-правових актів у часі.

Призначення і перерахунок пенсії є різними за змістом і механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років не стосуються перерахунку уже призначеної пенсії.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.20-26). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 у березні 2018 року був проведений перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року за нормами статей 13, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинними на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС у Волинській області) від 21 березня 2018 року №1122 про грошове забезпечення за прирівняною посадою поліцейського.

На час призначення пенсії позивачу частина друга статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначала максимальний розмір пенсії 75% відповідних сум грошового забезпечення. Пенсія ОСОБА_1 у розмірі 88% грошового забезпечення була перерахована з 01 січня 2003 року.

На час перерахунку з 01 січня 2016 року пенсії ОСОБА_1 частина друга статті 13 зазначеного вище Закону в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166 передбачає максимальний розмір пенсії - 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначена норма не визнавалась в установленому законом порядку неконституційною, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З наведених вище підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 26 червня 1995 року (а.с.7, 29).

Як слідує з висновку про призначення пенсії за вислугу років від 28 червня 1995 року, ОСОБА_1 призначена пенсія у розмірі 75% грошового забезпечення при вислузі 31 рік (а.с.29). У травні 1996 року пенсія позивачу була перерахована та її основний розмір склав 85% грошового забезпечення (а.с.31). У листопаді 2002 року пенсія ОСОБА_1 знову була перерахована та її основний розмір склав з 01 січня 2003 року 88% від суми грошового забезпечення (а.с.32). При перерахунку пенсії у січні 2007 року, у квітні 2008 року основний розмір пенсії залишився незмінним 88% від суми грошового забезпечення (а.с.33-34).

21 березня 2018 року Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області видала довідку №1122 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01 січня 2016 року, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського начальник управління до посади на день звільнення із служби начальник інформаційного бюро при УМВС у Волинській області становить 10712,47 грн. (з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням «полковник міліції», надбавки за стаж служби (50%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), премії (12,29%) а.с.36.

На підставі вказаної довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 21 березня 2018 року №1122 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» ГУ ПФУ у Волинській області у березні 2018 року провело перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року. При цьому основний розмір пенсії склав 70% грошового забезпечення у сумі 10712,47 грн. (при вислузі 31 рік), що становить 7498,73 грн. (а.с.35).

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 у березні 2018 року з 01 січня 2016 року відповідач обмежив її розмір 70% суми грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

24 вересня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення виплати пенсії у розмірі 88% грошового забезпечення (а.с.10). Однак листом від 24 вересня 2018 року №1107/З-01 відповідач повідомив, що зазначений перерахунок його пенсії здійснювався за чинною редакцією Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням нового грошового забезпечення та в розмірі 70%, що є максимальним (а.с.11).

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2262-ХІІ).

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії, суд виходить із таких нормативно-правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - постанова №103), пунктом 3 якої встановлено, що перерахунку з 1 січня 2016 року підлягають пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року за №393» (надалі - Порядок №45).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення.

На виконання постанови №103, згідно з Порядком №45 відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із зміною відповідного грошового забезпечення. При цьому відповідач застосував максимальний розмір пенсії - 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Суд не погоджується з такими діями відповідача з таких підстав.

Згідно з пунктом «а» частини першої, частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугою строків служби призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорій 2 та 3 - 80 процентів.

Як вбачається з висновку про призначення пенсії від 28 червня 1995 року, ОСОБА_1 26 червня 1995 року був звільнений з посади начальника Інформаційного бюро при УМВС у Волинській області за віком, вислуга років при звільненні становила 31 рік (а.с.29). Пенсія йому була призначена відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII у розмірі 75% грошового забезпечення (а.с.30).

У частину другу статті 13 Закону №2262-XII неодноразово вносились зміни. Так в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 25 березня 1996 року № 103/96-ВР загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Законом України від 04 липня 2002 року № 51-IV частину другу статті 13 Закону №2262-XII викладено у такій редакції: «Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».

В редакції Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» вказана частина викладена наступним чином: «Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» також внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Саме у вказаній редакції Закону №2262-XII ОСОБА_1 відповідачем був проведений перерахунок пенсії у березні 2018 року з 01 січня 2016 року, тобто із застосуванням максимального розміру пенсії від сум грошового забезпечення 70%.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені законами зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірах 85%, 90%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17, від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17, від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 і від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд дійшов переконання, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 протиправно застосовано розмір процентної складової грошового забезпечення 70%, а не 75%, що був установлений при її призначенні. При цьому помилковими є доводи позивача, що пенсія йому була призначена у розмірі 88%, оскільки як уже зазначалося вище, при призначенні пенсії її розмір становив 75% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній станом на 26 червня 1995 року (на день призначення пенсії), про що свідчать матеріали справи (а.с.30).

Отже, в суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 88% від суми його грошового забезпечення, оскільки такий відсоток станом на момент призначення позивачу пенсії не визначався Законом №2262-ХІІ та не був застосований.

При вирішенні спору, що є предметом даного судового розгляду, суд враховує положення статті 6 КАС України. Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутими ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

При вирішенні питання про визначення конкретного способу відновлення порушеного права у спірних правовідносинах враховано, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Разом з тим, за змістом вимог вказаної норми суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобовязання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення, що визначене у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 21 березня 2018 року №1122.

Відтак, позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 21 березня 2018 року №1122.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк