Рішення № 77534138, 11.10.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5701/17

2-а/296/258/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі у загальному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради, Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя, Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира про визнання нечинним рішень та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

20.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати нечинними: протоколи засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира № 22 від 02.06.2017 року про відмову у виплаті йому пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.10.2016 року та № 24 від 16.06.2017 року про відмову у відновленні пенсії за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року; рішення про відмову у виплаті пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2017 року № 11653/04 та стягнути з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належну позивачу недоотриману пенсію за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року в сумі 20 900,00 грн.; визнати рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, що відображене у протоколі №12 від 27.09.2016 року нечинними та скасувати (а.с.168-169).

Позивач обґрунтовує позов тим, що отримує пенсію з 1998 року. А з 01 лютого 2017 року отримує пенсію, як внутрішньо переміщена особа, в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Однак, у період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року позивач пенсію не отримував і органи пенсійного фонду незаконно відмовляють у її виплаті за вказаний період. Зокрема, відмовляючи у виплаті заборгованості за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року, Житомирське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 11.07.2017 року №11653/04 посилається на витяги з протоколів №22 від 02.06.2017 року та №24 від 16.06.2017 року засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира. Крім того, позивач просить скасувати рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, яке відображене в протоколі №12 від 27 вересня 2016 року, яким відмовлено позивачеві у поновленні пенсії. Зазначає, що даний витяг з протоколу №12 від 27.09.2016 є незаконним та суперечить вимогам п.15 Постанови Кабінету міністрів України №365 від 08.06.2016 року, а також незавірений печаткою. Позивач вважає, що жодний державний орган, в тому числі і відповідачі не мають повноважень позбавити його пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 року позов задоволено частково:

-визнано нечинними протоколи засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира №22 від 02 лютого 2017 року про відмову у виплаті пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та №24 від 16 червня 2017 року про відмову у відновленні пенсії за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року;

-визнано нечинними рішення про відмову у виплаті пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 липня 2017 року № 11653/04;

-зобов`язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок недоотриманої пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року (а.с.54-55).

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що виплата пенсії позивачу була припинена та не виплачувалась Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, де був зареєстрований ОСОБА_1, відтак відмова Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відновленні пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року є незаконною.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасовано постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 року, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати оскаржується лише в судовому порядку, а тому питання відновлення пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року можливе лише за умови скасування рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, закріпленого в протоколі № 12 від 27 вересня 2016 року (а.с.95-96).

Постановою Верховного суду від 11 квітня 2018 року постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, не залучено до розгляду справи комісію районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району та не надано належної оцінки тому факту, чи правомірно комісією районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району відмовлено позивачу у призначенні (відновленні) соціальної виплати (а.с.132-139)

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2018 року, справу передано судді Рожковій О.С. 08.05.2018 року для розгляду.

Ухвалою суду від 14.05.2018 адміністративну справу прийнято до розгляду, призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.145).

24.05.2018 представником Житомирського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області подано клопотання з проханням розглядати справу у його відсутності, заперечення, викладені у відзиві підтримують у повному обсязі (а.с.147).

Так, у письмових запереченнях Житомирського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, поданих до суду 12.09.2017 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Житомирському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком з 01.02.2017 року, як внутрішньо переміщена особа. Для продовження здійснення соціальних виплат, у тому числі пенсій, що були дійсними на дату набрання чинності постанови №352 від 01.02.2016, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення проводить обстеження фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи, про, що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сімї за формою встановленою Міністерством соціальної політики. Обєднаним управлінням здійснені запити до управління праці та соціального захисту населення Корольовської ради м.Житомира з питань можливості виплати пенсії за періоди з 01.03.2016 по 31.10.2016 та з 01.11.2016 по 31.01.2017 року. Згідно витягів з протоколів засідання комісії з питань призначення (відновлення)

соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира від 02.06.2017 №№22, 24 відповідно до п.4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016, на підставі акту обстеження, що підтверджує фактичне місце проживання особи за адресою, вказаною у заяві відмовлено в поновленні пенсії за періоди з 01.03.2016 по 31.10.2016 року та з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року, оскільки заявник раніше перебував на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району. На повторне звернення обєднаного управління до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира щодо поновлення пенсії відповідно до п.12 Порядку №365 останньому знову відмовлено в поновленні виплат пенсії з 01.03.2016 по 31.01.2017, відповідно до витягу з протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира від 14.07.2017 №28, відповідно до п.4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оскільки до 28.02.2017 позивач перебував на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району та згідно копії витягу з протоколу комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат або відмови у призначенні (відновленні) пенсії внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 27.09.2016 №12. Таким чином, підстави для виплати пенсії позивачеві за період з 01.03.2016 по 31.01.2017 в обєднаному управлінні відсутні (а.с.27-29).

В судовому засіданні 24.05.2018 року представниками сторін заявлені клопотання про заміну відповідача виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира на виконавчий комітет Житомирської міської ради, залучення співвідповідачів: виконавчого комітету Запорізької міської ради, Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя, які були задоволені протокольною ухвалою суду від 24.05.2018 (а.с.163-165).

11.06.2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просив визнати рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, що відображене у протоколі №12 від 27.09.2016 року нечинним та скасувати, решту позовних вимог залишити без змін (а.с.168-169).

Ухвалою суду від 12.06.2018 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів у Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а саме, оригіналу пенсійної справи відносно ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні (а.с.175-176).

Представником відповідача виконавчого комітету Житомирської міської ради 22.06.2018 року подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з вимогами позову. Зазначає, що повноваження виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира не припинені, виконавчий комітет є неналежним відповідачем, оскільки оскаржувані документи ним не приймались (а.с.180-181).

04.07.2018 року позивачем подано заяву про заміну відповідача виконавчого комітету Житомирської міської ради на належного відповідача Департамент соціальної політики Житомирської міської ради, так як даній установі передані всі права і обовязки управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира (а.с.184). Протокольною ухвалою суду від 04.07.2018 року клопотання позивача задоволено та крім того, до участі у розгляді справи в якості відповідача залучено Виконавчий комітет Корольовської районної ради м.Житомира, у звязку з чим строк підготовчого засідання продовжено до 31.07.2018 (а.с.187-188).

23.07.2018 від відповідача Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що комісією районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району прийнято рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2017 року до зясування фактичного місця проживання позивача, що підтверджено витягом з протоколу №12 від 27.09.2016 року у звязку з чим, виплату пенсії ОСОБА_1 з березня 2017 року припинено.

Відповідно до п.1,5 постанови правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або через законного представника до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Зазначає, що позивач не звертався до управління з заявою про поновлення виплати пенсії та не надавав будь-якої інформації стосовно свого фактичного місця перебування. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.203-204).

06.09.2018 представником виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира подано заяву, з проханням розглядати справу без участі представника та зазначено, що виконавчий комітет Корольовської районної ради м.Житомира не може бути відповідачем у даній справі, у звязку зміною обсягів повноважень Корольовської районної ради м. Житомира та її виконавчих органів, структурних підрозділів (а.с.219).

06.09.2018 року представником Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради подано відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги незаконними та безпідставними. Комісія з питань призначення(відновлення), припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, згідно п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, прийняла рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з місяця звернення до органів Пенсійного фонду України (24.02.2017) та відмовила у відновленні виплати пенсії з 01.03.2016 року по 01.02.2017 року відповідно до п.4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, разом з тим врахувала те, що до 28.02.2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському районі. Одночасно постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 не передбачено право комісії однієї територіально-адміністративної одиниці скасовувати раніше прийняте рішення іншої територіально-адміністративної одиниці (а.с.220-223).

Позивач та представник позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві. 11.10.2018 року позивачем до суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, також просить стягнути на його користь судові витрати на надання правової допомоги (а.с.241).

Представник відповідача - Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради у судовому засіданні зазначила, що департамент не приймав рішень, що стосуються позивача, просила визнати департамент неналежним відповідачем. Після перерви у судове засідання 11.10.2018 подала заяву про розгляд справи без участі представника департаменту, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог до департаменту (а.с.243).

Представник відповідача - Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі, у судове засідання після перервине зявилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.235).

Представники відповідачів - виконавчого комітету Запорізької міської ради, Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя, виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира у судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.233, 234, 239).

04.09.2017 року представником виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира подано письмові заперечення, в яких представник зазначає, що позивач не мав законних підстав для відновлення пенсії, оскільки з 08.06.2016 Уряд України ухвалив постанову №352 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 та №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Для продовження виплат пенсій за довідками, що були чинними на дату набрання чинності урядової постанови №352 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (від 11.06.2016 року виплати, які на 11 червня 2016 року проводилися за дійсними

довідками продовжувалися. До 14.12.2016 року структурний підрозділ з питань соціального захисту населення проводив обстеження місця фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи, про що складався акт обстеження матеріально-побутових умов. В даному випадку позивачеві відмовлено у призначенні соціальних виплат, як внутрішньо переміщеній особі згідно протоколів №22 від 02.06.2017 року та №24 від 16.06.2017 року на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сімї від 28.02.2017 року. (а.с.18-19 зворот).

Враховуючи пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб згідно довідки виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира від 24 лютого 2017 року № НОМЕР_1 (а.с.8).

З 01 лютого 2017 року позивач перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно довідки від 20 червня 2017 року № 1351 (а.с.9).

Разом з тим, на запит Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району листом від 10.03.2017 №12-12/1546 повідомило, що ОСОБА_1, який тимчасово мешкав у АДРЕСА_1 з 28.02.2017 року знятий з обліку Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, відповідно до п.9 Постанови №509 від 01.10.2014 року (а.с.38).

Додатково повідомлено, що щомісячна адресна допомога, відповідно до Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, ОСОБА_1 не призначалась та не виплачувалась (а.с.38).

Згідно з копією витягу з протоколу комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат або відмови у призначені (відновленні) пенсії внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 27 вересня 2016 року № 12 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії та припинено виплату пенсії (а.с.47-48).

З витягу з протоколу від 02 червня 2017 року № 22 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у відновленні виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, оскільки до 28 лютого 2017 року він перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (а.с.14).

Відповідно до витягу з протоколу від 16 червня 2017 року № 24 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, ОСОБА_1 призначено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі за місцем її фактичного проживання відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов (а.с.10).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов'язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об'єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) (див. визначення у п. 35 цього рішення).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 Порядку соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України,

робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Згідно пунктом 16 Порядку рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 705/552/15-а.

Представник Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя у письмовому відзиві на позовну заяву вказував, усі документи, щодо призначення та припинення пенсійних виплат позивачу, зокрема заява ОСОБА_1 від 12.09.2016 року та акт обстеження, що підтверджує фактичне місце проживання ОСОБА_1 за вказаною у заяві адресою знаходяться у матеріалах пенсійної справи, які у звязку з вибуттям ОСОБА_1 були надіслані до Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.203-204).

Разом з тим, з пояснень представника Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та з оглянутої у судовому засіданні пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що документи про призначення та припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 Житомирське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не отримувало, а матеріали пенсійної справи містять документи щодо призначення позивачу пенсії з 01.02.2017 року.

Таким чином, враховуючи, що право позивача на отримання пенсійних виплат не може бути порушене шляхом їх припинення через не підтвердження фактичного місця проживання, на запит суду відповідачем Шевченківським обєднаним управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя, не надано заяву ОСОБА_1 від 12.09.2016 року та акт обстеження, що підтверджує фактичне місце проживання особи за вказаною в заяві адресою місця проживання, тобто докази на підставі яких прийнято рішення про припинення виплат ОСОБА_1 та на підтвердження правомірності дій відповідачів, з метою захисту законних прав позивача, суд вважає, що рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, що відображене в протоколі №12 від 27 вересня 2016 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст.14 Конвенції у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу.

Також суд доходить висновку, що підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання нечинними: протоколів засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира № 22 від 02.02.2017 року про відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.10.2016 року та № 24 від 16.06.2017 року про відмову у відновленні пенсії за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року; рішення про відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2017 року № 11653/04, оскільки позивача фактично позбавлено можливості на відновлення та отримання пенсії, так як судом встановлено, що виплата пенсії позивачеві також була припинена і не виплачувалась в управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, де позивач був зареєстрований на той період, що

підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, враховуючи, що управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району була припинена виплата пенсії позивачу та не виплачувалась до часу її поновлення (01.02.2017 року), суд вважає за необхідне з метою захисту прав останнього, зобов`язати Житомирське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року.

Також позивач просить стягнути на його користь судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття "витрати на правову допомогу" у даному контексті - це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

Враховуючи вищевикладене, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати.

Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Так, на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи було надано:

- копія ордеру на надання правової допомоги серії ЖТ №01591 ( а.с. 150);

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 (а.с.151);

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів;

- квитанцію №751374 на суму 4000,00 грн. за ведення адміністративної справи №296/5701/17 (а.с.242)

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, водночас, в матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат або відмови у призначені (відновленні) пенсії внутрішньо переміщеним особам, що оформлені в протоколом №12 від 27 вересня 2016 року, якими ОСОБА_1 припинено та відмовлено у поновленні пенсії.

Визнати нечинними: протоколи засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира № 22 від 02.02.2017 року про відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.10.2016 року та № 24 від 16.06.2017 року про відмову у відновленні пенсії за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року; рішення про відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2017 року № 11653/04.

Зобов`язати Житомирське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.01.2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Cуддя О. С. Рожкова