Ухвала суду № 77533652, 31.10.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7988/18

Провадження № 1-кс/461/9469/18

УХВАЛА

про накладення арешту на майно

31.10.2018 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря Скаба В.О., слідчого Ригайла М.С., прокурора Грицишина В.С., захисника Богуша І.М., розглянувши клопотання слідчого відділу Галицького ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області Ригайла М.С. про арешт майна,

встановив:

слідчим відділом СУ ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у Слідчим відділом Галицького ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140050004688 від 21.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.

Слідчий слідчого відділу Галицького ВП ГУ НП у Львівській області Ригайло М.С., за погодженням прокурора Львівської місцевої прокуратури №1, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на піджак темно-синього кольору, змиви з задньої лівої та правої внутрішньої ручки дверей, змиви з передньої правої та лівої внутрішньої ручки дверей; прозору дактилоплівку з мікрооб'єктами з заднього сидіння, переднього правого та лівого сидіння; бутилку пластикову об'ємом 0,75 л з етикеткою з надписом «Моршинська»; флеш-накопичувач об'ємом 8 GB з маркуванням DT 101 G2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, поліс АМ/7297952, які були вилучені 29.10.2018 року, в ході огляду автомобіля марки марки «LAND ROVER RАNGE ROVER SPORT», кольору металік, номерний знак іноземної реєстрації «НОМЕР_1», номер кузова «НОМЕР_3».

Клопотання мотивує тим, що вказані предмети та речі мають суттєве значення для проведення досудового розслідування та можуть бути використані як докази вчиненого кримінального правопорушення, в тому числі як речові докази, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

Слідчий та прокурор в судовому засідання клопотання підтримали, з мотивів, наведених у ньому.

Захисник в судовому засіданні подане слідчим клопотання не заперечив. При цьому, вказав, на неприпустимість визнання вказаних предметів речовими доказами у кримінальному провадженні, окільки такі речі та предмети являються тимчасово вилученим майном.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, приходжу до наступного висновку.

Частиною 1 ст.170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за фактом викрадення людини та вимагання грошових коштів з погрозою застосування насильства до потерпілого.

З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучені предмети та речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

Таким чином, дослідження та збереження, вилучених речей та предметів має важливе значення для кримінального провадження, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначеним у ст.170 КПК України, оскільки прямо стосується предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні. Вказані обставини є достатніми підставами, які передбаченими ст. 167 ч. 2 п. 1 КПК України, для арешту тимчасово вилученого майна.

Враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, зважаючи на те, що таке обмеження права власності є розумним та виправданим, приходжу до висновку, що клопотання є обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

При цьому, покликання захисника на неправомірність дій органу досудового розслідування при винесенні постанови про визнання вилучених предметів речовими доказами у кримінальному провадженні, вважаю необґрунтованими, оскільки постанова відповідає вимогам ч.3 ст.110 КПК України, оскільки з аналізу ст. 100 КПК України вбачається, що майно (предмети, речі) є речовим доказом з моменту його вилучення, за умови його відповідності положенням ст.98 КПК України.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173 КПК України, -

постановив:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на піджак темно-синього кольору, змиви з задньої лівої та правої внутрішньої ручки дверей, змиви з передньої правої та лівої внутрішньої ручки дверей; прозору дактилоплівку з мікрооб'єктами з заднього сидіння, переднього правого та лівого сидіння; бутилку пластикову об'ємом 0,75 л з етикеткою з надписом «Моршинська»; флеш-накопичувач об'ємом 8 GB з маркуванням DT 101 G2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, поліс АМ/7297952, які були вилучені 29.10.2018 року, в ході огляду автомобіля марки марки «LAND ROVER RАNGE ROVER SPORT», кольору металік, номерний знак іноземної реєстрації «НОМЕР_1», номер кузова «НОМЕР_3».

Зобов’язати слідчого слідчого відділу Галицького ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області Ригайла М.С. повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Стрельбицький В.В.