Рішення № 77530427, 12.10.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5542/17

Провадження № 2/202/331/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Зосименко С.Г.

при секретарі Герасименко В.А.,

за участю позивачки – ОСОБА_1, представника позивачки – ОСОБА_2, представника відповідача Дніпровської міської ради Коробова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту постійного проживання за адресою та визнання права на приватизацію,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 завернулась до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту постійного проживання за адресою та визнання права власності на приватизацію. В обґрунтування позову зазначила, що вона з 16 лютого 2015 року по теперішній час зареєстрована в АДРЕСА_8. Зазначене житло надано ОСОБА_1 в користування на підставі Рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 17.04.2015 року №91. Згідно довідки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 08.12.2016р. №17052, житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за місцевою радою на підставі рішення виконкому Індустріального району від 19.09.1989р. за №512, про що видано реєстраційне посвідчення від 09.10.1989р. та зроблено запис в реєстрову книгу №17 за реєстровим №155, отже зазначена квартира перебуває у власності територіальної громади м. Дніпра. 15.03.2017 року позивач звернулась до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради з заявою про передачу їй у приватну власність квартири АДРЕСА_2. Відповідно до листа від 23.03.2017 року №3/9-1372 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради відмовив позивачу в приватизації вищевказаного житла, зазначивши, що в документах, наданих нею до заяви, відсутні відомості про те, що вона не використала своє право на приватизацію житла у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 рік. У період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 рік позивачка проживала разом із своїми батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 без відповідної реєстрації, за будь-якою іншою адресою позивачка зареєстрована не була. Просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 року включно та з 16.11.2011 року по 18.10.2012 року включно; просила визнати за ОСОБА_1, право на приватизацію квартири АДРЕСА_2

Ухвалою суду від 12 червня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що розумінні вимог п. 20 Положення №396 від 16.12.2009р. на підтвердження невикористання громадянином житлових чеків органу приватизації було надано довідку АТ «Ощадбанк», як установою, що веде реєстр житлових чеків та списки осіб, що мають право на приватизацію.

Представник відповідача Дніпровської міської ради у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. У своїх поясненнях зазначив, що листом від 23.03.2017 №3/9-1372 департамент житлового господарства Дніпровської міської ради повідомив позивачку про те, що нею не було надано документів, підтверджуючих невикористання нею житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. В матеріалах справи міститься довідка від 15.11.2016 №35/05-239/8575, яка підтверджує, що позивач не значиться в списках на отримання житлового чеку. Листом від 23.03.2017 року №3/9-1372 департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не позбавляв позивача права повторного звернення до органу приватизації, однак позивачем цього зроблено не було. Стосовно позовних вимог щодо визнання права на приватизацію зазначає, що застосування такого способу захисту положеннями чинного законодавства не передбачено.

Представник відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 зазначила, що проживає з позивачкою в одному будинку. Знає її дочку, вона проживала в цій квартирі. Знайома з позивачкою з осені 1994 року, з того часу позивачка проживає в квартирі. Проживала там весь час разом дочкою та чоловіком. Де зараз проживає позивачка не знає. Зазначила, що проживає у квартирі НОМЕР_2, позивачка проживає в іншому під’їзді. Коли позивачка поселилась, у неї була дочка, якій було приблизно 11 років. До якого часу позивачка проживала у вказаній квартирі їй не відомо.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 зазначив, що знає позивачку багато часу. Його мати працювала в паспортному столі, він був старшим будинку, тому в будинку знає усіх. У 1995 році позивачка разом із батьками та дочкою вселилась у квартиру №АДРЕСА_4. Через три роки мати позивачки померла. З 1998 року по 2008 рік позивачка доглядала за її батьком. Коли він помер, у 2008 році позивачка переїхала до дочки. В квартирі залишилась проживати її дочка ОСОБА_10 та зять. З 2015 року позивачка знову проживає в цій квартирі.

Суд,заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ордеру № 000731 від 13.06.1995 року (а. с. 64), виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 13 червня 1995 року, справа НОМЕР_2, ОСОБА_6 з сім’єю з чотирьох чоловік, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 було надано право в порядку обміну житлового приміщення житловою площею 33,3 кв.м., що складається з двох кімнат в ізольованій квартирі №АДРЕСА_5.

Згідно довідки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 08.12.2016р. №17052, житловий будинок АДРЕСА_2, зареєстровано за місцевою радою на підставі рішення виконкому Індустріального району від 19.09.1989р. за №512, про що видано реєстраційне посвідчення від 09.10.1989р. та зроблено запис в реєстрову книгу №17 за реєстровим №155 (а.с.9).

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження (а. с. 69).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14, у зв’язку із чим змінила прізвище на ОСОБА_14. (а.с.70)

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6, та, відповідно до витягу із рішення від 19.09.2008 №570 (а.с.68), особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 відкрито на його онуку ОСОБА_15.

На підставі Рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 17.04.2015 року №91 було змінено умови договору найму житлового приміщення, а саме по взаємній згоді ОСОБА_15 та членів її сім’ї особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 33,3кв.м. відкрито на її матір ОСОБА_1 (а.с.8)

Згідно довідки КВЖРЕП Індустріального району Дніпропетровської міської ради від 03.06.2016 р. №2399 з 16.02.2015 року по даний час позивачка зареєстрована в АДРЕСА_2. (а.с.16)

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 року включно та з 16.11.2011 року по 18.10.2012 року включно, суд керується наступним.

Судом встановлено, що згідно листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 23.03.2017 №3/9-1372, ОСОБА_1 відмовлено у проханні приватизації квартири НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_4 у зв'язку з тим, що в документах, наданих нею до заяві відсутні відомості про те, що позивачка не використала своє право на приватизацію житла у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 рік.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення " від 31 березня 1995 року №5 з подальшими змінами, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб.

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 заявниці необхідно для отримання документа, що підтверджує невикористання нею житлового чеку для приватизації державного житлового фонду в порядку та на умовах, як він визначений п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року , і за умови встановлення зазначеного факту, вона зможе скористатися правом на приватизацію житла.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 в період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 рік та цей факт підтверджується матеріалами справи, а саме актом мешканців будинку АДРЕСА_8 посвідченим ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16 (а.с.20) та показами свідків, суд вважає , що позов в частині встановлення факту проживання позивачки у вищевказаній квартирі у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 рік підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 у період з 16.11.2011 року по 18.10.2012 року включно задоволенню не підлягають, оскільки даний факт не знайшов свого підтвердження матеріалами справи та спростовується показами свідків.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1, право на приватизацію квартири АДРЕСА_8, суд керується наступним.

Згідно ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Відповідно до п.п.4, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

Відмовляючи ОСОБА_1 у проханні приватизації жилого квартири НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_4, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради зазначив, що в документах, наданих нею до заяві відсутні відомості про те, що позивачка не використала своє право на приватизацію житла у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 рік.

Відповідно до п.п.18 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, передбачає подання вичерпний перелік документів, які подаються до органу приватизації, а саме заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

В матеріалах справи міститься довідка Філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 15.11.2016 №35/05-239/8575 (а.с.21), відповідно до якої ОСОБА_1 не значиться в списках на отримання житлового чеку за адресою: АДРЕСА_7.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки своїм листом від 23.03.2017 №3/9-1372 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не позбавляв права ОСОБА_1 повторно звернутись до органу приватизації, суд вважає що зазначені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 3, 5, 8, 11 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_8 у період з 20.09.1994 року по 11.11.2008 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.Г. Зосименко