Вирок № 77530122, 01.11.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3312/15-к

Провадження №1-кп/265/49/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Міхєєвої І. М.,

за участі секретарів – Федорової А. С., Розсоха І. О., Тулянкіної М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014050790001749 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки сел. Володарське Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, працюючої головним спеціалістом зі страхування Маріупольської дирекції ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», не судимою,

яка мешкає та зареєстрована в АДРЕСА_1

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів – Польщикова І. В., Голінко І. І.,

потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченої – ОСОБА_1,

захисника – Шмойлова С. О.,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що на підставі постанови від 6 травня 2014 року № 10 та додатку до неї № 107 окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 58 «Про утворення дільничних виборчих комісій на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року, вона (ОСОБА_1.) була призначена членом дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 142404 (далі за текстом вироку – ДВК 142404) вказаного територіального виборчого округу, у подальшому була призначена секретарем цієї виборчої комісії.

11 червня 2014 року, в денний час, точна година під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_1, як секретар дільничної виборчої комісії, разом із членом дільничної виборчої комісії ОСОБА_6, згідно видаткового касового ордеру від 11 червня 2014 року, отримала від бухгалтера окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 58, ОСОБА_7, грошові кошти в сумі 8000 грн. та бланк платіжної відомості № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року із зазначенням суми грошей, які підлягали виплаті членам дільничної виборчої комісії під особистий підпис. Після цього грошові кошти та бланк платіжної відомості за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишились у ОСОБА_1 до видачі їх членам дільничної виборчої комісії.

Цього ж дня, у денний час, точна година під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_1, з метою привласнення частини чужих грошових коштів, що були їй ввірені, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, виготовила іншу платіжну відомість із тими самими реквізитами, проте зазначила у графі 4 «сума» напроти прізвищ членів комісії інші цифри, а саме: ОСОБА_3 - замість «998,03» гривень вказала суму «600»; ОСОБА_2 - замість «998,03» гривень вказала суму «600»; ОСОБА_4 - замість «692,62» гривень вказала суму «400».

У цей же день, близько 18-00 год., знаходячись біля будівлі загальноосвітньої школи № 5, розташованої по вул. Київській 72 в м. Маріуполі, ОСОБА_1 передала ОСОБА_6 виготовлену нею самостійно відомість та грошові кошти, сума яких відповідала сумі зазначеній у підробленій нею відомості. Після цього ОСОБА_6 згідно отриманої від ОСОБА_1 відомості видав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кожному по 600 гривень замість 998,03 грн., а ОСОБА_4 - 400 грн. замість 692,62 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 привласнила частину ввірених їй чужих грошових коштів на загальну суму 1088,68 грн., чим спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_3 в сумі 398,03 грн., ОСОБА_2 в сумі 398,03 грн. та ОСОБА_4 сумі 292,62 грн.

У подальшому з метою приховати факт присвоєння частини чужих грошових коштів, ОСОБА_1 у бланку платіжної відомості № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, яку вона отримала 11 червня 2014 року у бухгалтера окружної виборчої комісії та який не є офіційним документом, у графі 5 «підпис в одержані» поставила замість членів дільничної виборчої комісії ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 їх підписи, після чого здала вказану відомість до бухгалтерії окружної виборчої комісії.

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна, яке було їй ввірене.

ОСОБА_1 у судовому засіданні, свою провину в інкримінованому їй злочині не визнала, не визнала і заявлені до неї позовні вимоги. Посилаючись на надані суду письмові пояснення, вказувала, що в травні 2014 року вона приймала участь в роботі дільничної виборчої комісії 142404 територіального виборчого округу 58 з виборів Президента України на посаді секретаря комісії. У зв’язку з проведенням антитерористичної операції в місті Маріуполі дільнична виборча комісія фактично почала свою роботу 24 травня 2015 року у другій половині дня, а 26 травня 2014 року вже були здані протоколи голосування. 11 червня 2014 року їй зателефонувала ОСОБА_8, повідомивши, що в банку провадиться виплата грошової винагороди за роботу в дільничній виборчій комісії, та через її відсутність у місті гроші буде отримувати її чоловік, ОСОБА_6 При цьому ані ОСОБА_8, ані будь-хто не давав їй доручень для отримання грошей для членів комісії. Вона разом з ОСОБА_6, приїхавши до «Укрсімбанк», розташованого в Приморському районі міста Маріуполя, дізнались від головного бухгалтера ОСОБА_7, що вони удвох повинні отримати гроші для всіх членів виборчої комісії. Через фактичний ультиматум ОСОБА_7 вона та ОСОБА_6 поставили особисті підписи в розхідному касовому ордері від 11 червня 2014 року про отримання грошей. Однак, хто безпосередньо видавав гроші та у якій сумі, вона вже не пам’ятає. Отримані кошти ОСОБА_6 видавав почергово членам комісії того ж дня ввечері біля ОШ № 5, коли ті сідали до нього в автомобіль, ставлячи при ньому свої підписи у відомість про отримання коштів. Безпосередньо вона при видачі грошових коштів кожному із члену виборчої комісії присутня не була. Додавала, що відомість була надрукована на звичайному аркуші, де були вказані П. І. П., сума грошей для отримання та місце для підпису. На відомості не було ані штампів, ані печатей. Вона вже не пам’ятає, яку суму грошей вона отримала. Потім ОСОБА_6 віддав їй відомість для передачі в окружну виборчу дільницю, яку вона відвезла туди, де у неї її прийняла ОСОБА_7 Вже у березні 2015 року вона була запрошена для допиту слідчим, де на виданих їй чистих аркушах паперу вона копіювала з відомості підписи колишніх членів комісії, в тому числі потерпілих. У травні 2015 року за наслідком проведення дослідження за її підписами їй було пред’явлено підозру. Однак оскільки гроші були виплачені відповідно до відомості, з нею ніхто ніяких договорів про матеріальну відповідальність в період її праці в виборчої комісії не укладав та ніяких довіреностей на отримання грошей не надавав. Жодних зборів членів виборчої комісії з вирішення питання про розподіл грошових коштів між членами виборчої комісії за їх роботу не проводилось, тому висунуте їй обвинувачення не визнає повністю. Скориставшись положеннями ст. 63 Конституції України, відповідати на запитання відмовилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Положення ст. 62, 129 Конституції України та ст. 7, 17, 22 КПК України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ).

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). При цьому таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року по справі «Веренцов проти України» п. 86).

Як докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 191 КК України, за клопотанням сторони обвинувачення в ході судового розгляду були допитані потерпілі та свідки.

Так, потерпіла ОСОБА_4, пояснила суду, що вона під час виборів президента у 2014 році, працювала у виборчій комісії, де ОСОБА_1 була секретарем. Під час роботи у комісії їй ОСОБА_8, як голова комісії, вказувала, що члени виборчої комісії отримають за відпрацьований час по 300 грн. добових та премію. Відповідальною за видачу грошових коштів у комісії була ОСОБА_8, яка 11 червня 2014 року сама не змогла видати гроші, зобов’язавши це зробити свого чоловіка та ОСОБА_1 Так, ввечері 11 червня 2014 року ОСОБА_1 приїхала разом із чоловіком ОСОБА_8, ОСОБА_6, які сповістили усім членам виборчої комісії, що грошей на комісію було надано лише 5400 грн., і що пізніше приїде ОСОБА_8, яка буде із цим розбиратись. ОСОБА_1 віддала ОСОБА_6 якусь папку, з якою він сів у свою машину, де і видавав гроші членам виборчої комісії під розпис у відомості. У графі з її прізвищем був запис про 400 грн. Вона особисто не бачила щоб ОСОБА_1 передавала гроші ОСОБА_6 для видачі їх членам комісії. Так їй ОСОБА_9 видав 400 грн., про що вона розписалась в відомості, перебуваючи в його машині. Останньою у машину ОСОБА_9 для отримання грошей сідала ОСОБА_1, яка вийшла із машини вже із папкою в руках. Що було в той папці, вона не знає. Не погодившись з такою сумою, вона поїхала до штабу виборчої комісії, де їй повідомили, що вона повинна була отримати 692,62 грн., при цьому бухгалтер показала їй відомість де був нібито її підпис про отримання нею суми 692,62 грн. При цьому від ОСОБА_8 вона дізналась потім, що їй за роботу у виборчій комісії було визначено менше грошей через малу кількість відпрацьованого там часу. Просить суд задовольнити її позовні вимоги повністю та стягнути із обвинуваченої на її користь 292,62 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона під час виборів президента у 2014 році працювала у виборчій комісії. Повністю підтверджуючи показання ОСОБА_4 частині обставин видачі грошей за відпрацьований в комісії час 11 червня 2014 року. Додала, що вона особисто отримала лише 600 грн. замість 998,03 грн. від ОСОБА_9 При цьому пояснила, що підпис у наявній в справі відомості про нібито отримання нею суми 998,03 грн., їй не належить. Стверджувала, що вона ставила підпис у іншій відомості де була зазначена суму 600 грн. Доповнювала, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_8 запевняли, що на комісію було видано лише 5400 грн. Про наявність двох відомостей вона безпосередньо дізналась від ОСОБА_8 Просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та стягнути із ОСОБА_1 на її користь суму 398,03 грн.

Потерпілий ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні пояснив, що під час виборів президента у 2014 році працював у виборчій комісії, повністю підтвердив пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Додавав, що усіма документальними справами в комісії займались ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Показав, що він отримав від ОСОБА_10 лише 600 грн. замість 998,03 грн., розписавшись про це поруч із сумою 600 грн., що йому була визначена у відомості до сплати. При цьому пояснив, що підпис у наявній в справі відомості напроти суми 998,03 грн., йому не належить. Також доповнив, що після того, як він почав з’ясовувати, у зв’язку з чим вони отримали так мало грошей, ОСОБА_8 пояснила їм, що вона працювала більше всіх під час виборів, а тому вона її чоловік та обвинувачена повинні були отримати більше. Визнавав при цьому, що у комісії зборів з питання щодо розподілу грошей між її членами не проводилось і таке питання не вирішувалось. Просив суд задовольнити його позовні вимоги повністю.

Свідок ОСОБА_6, допитаний в суді, пояснив, що він працював на виборчій дільниці під час виборів Президента України 25 травня 2014 року. В ранці 11 червня 2014 року, на прохання його дружини, яка була головою комісії, він разом з ОСОБА_1 поїхали та отримали гроші для оплати праці всіх членів виборчої дільниці, про що в ордері розписався також і він. Скільки було отримано грошей, він не пам’ятає. Оскільки гроші домовилися видавати ввечері того ж дня, то відомості і гроші залишились у ОСОБА_1 Яка сума була зазначена у відомості, він також не пам’ятає. Ввечері 11 червня 2014 року він зустрівся з ОСОБА_1, біля школи, де вона передала йому гроші та відомість. Після чого він, перебуваючи у себе в автомобілі, видавав гроші членам виборчої комісії відповідно до відомості, про що всі розписувались. При цьому у такій платіжній відомості сума грошей була вказана у гривнях без зазначення копійок. Надані йому гроші ОСОБА_1 він роздав згідно відомості, яку потім повернув обвинуваченій. Також гроші отримав тоді він за себе та на свою дружину, розписавшись як за себе так і за неї. Однак скільки він отримав, вже не пам’ятає. Заперечував, що він ставив у наявній в справі платіжній відомості підпис про отримання ним грошей.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона працювала головою на виборчій дільниці під час виборів президента 25 травня 2014 року та була відповідальною за облік робочого часу і розподілення грошових коштів, оскільки була матеріально відповідальною особою за договором. Додавала, що вона знала, яка сума повинна була розподілена на комісію, однак зборів про розподіл коштів між членами комісії не проводилось та таке питання в комісії не вирішувалось. При цьому оскільки вона, її чоловік та ОСОБА_1 працювали під час тих виборів більше за інших членів комісії, то вона визначила у протоколі розподілу грошових коштів одноособово, їм трьом більшу суму винагороди, ніж іншим. Після виборів вона здала всі відомості обліку робочого часу до окружної комісії, виїхавши з міста. 10 червня 2014 року їй зателефонували з окружної комісії та запропонували приїхати за отриманням грошей. Оскільки вона була за межами міста, то гроші отримали на її прохання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Вона повідомила усіх членів комісії про необхідність підійти ОШ № 5 для отримання коштів у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Видавав гроші членам комісії її чоловік, ОСОБА_6 Стверджувала, що у відомості була виведена загальна сума на комісію та конкретно розподілена на кожного її члена. Конкретних сум вже не пам’ятає. Гроші вона також отримала, однак скільки, також не пам’ятає. Підпис у відомості про отримання грошей, яка мається у справі, їй не належить.

Свідок ОСОБА_11 вказував в суді, що був членом комісії на виборах Президента в 2014 році, головою якої була ОСОБА_8 Підтвердив, що ввечері вже після виборів біля ОШ № 5 в м. Маріуполі, до них приїхали ОСОБА_6 та ОСОБА_1 В машині ОСОБА_6 всі члени комісії отримували під розпис у відомості грошові кошти. Він також отримав під розпис десь 460 грн. Підтвердив, що зборів комісії про розподіл грошових коштів між членами не було. Підпис у відомості про отримання грошей, яка мається у справі, йому не належить.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала бухгалтером в окружній комісії 58 на виборах Президента України 25 травня 2014 року. Кожна виборча дільниця обирала собі двох представників, які повинні були отримати гроші в банку, оскільки видати всім особам гроші одразу було неможливо. Вона відповідно до відомості видавала одразу всю суму на виборчу дільницю. В кожній відомості було зазначено, прізвище, ІПН, сума та необхідно було поставити підпис про отримання грошей. Суми у всіх були різні, які саме не пам’ятає. Вказані відомості повинні були повертатись до окружної комісії з підписами членів. Довіреність на видачу грошей ОСОБА_1 не видавалась, але під час видачі грошей в неї перевірявся паспорт та обвинувачена розписувалась про отримання грошей. Оскільки дрібних грошей не було, то замість 8066,04 грн. ОСОБА_1 за касовим ордером було видано 8000 грн., про що та розписалась. Коли до неї звернулись невдоволені члени комісії, де головою була ОСОБА_8, вона їм надала відомість для огляду та видала залишок в сумі 66,04 грн. Додавала, що у відомості комісії ОСОБА_8 немає її підпису, а є лише її прізвище, яке вона власноруч писала.

Свідок ОСОБА_12 вказував в суді, що на виборах Президента в 2014 році був головою окружної виборчої комісії, після яких бухгалтерія видавала зарплату членам дільничних виборчих дільниць. Гроші видавала бухгалтер ОСОБА_7 Які суми видавались та яким чином розподілялись, він не знає. При цьому вказував, що дільничні виборчі комісії приносили до окружної комісії свої рішення про видачу їм зарплати, суми якої розподілялись в залежності від комісії та її чисельності. В подальшому сама дільнична комісія роздавала суми зарплати членам її комісії, яка також видавала платіжну відомість про це.

Свідок ОСОБА_13, скориставшись положеннями ст. 63 Конституції України, від дачі показань суду відмовилась.

На обґрунтування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення прокурором були надані наступні письмові докази.

Так відповідно до постанови від 6 травня 2014 року № 10 Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 58 Позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року «Про утворення дільничних виборчих комісій на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року» було утворено дільничні виборчі комісії з виборів Президента України звичайних та спеціальних виборчих дільниць територіального виборчого округу № 58. Додатком до вказаної постанови визначено склад дільничної виборчої комісії з виборів Президента України звичайної виборчої дільниці № 142404 територіального виборчого округу № 58, де зазначено головою комісії ОСОБА_8, членами серед інших, зазначені ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1. (т. 2, а. с. 52-53).

На підставі протоколу огляду від 15 листопада 2014 року, слідчим органу досудового розслідування за участі понятих було оглянуто аркуш паперу, що є видатковим касовим ордером від 11 червня 2014 року. В ході огляду встановлено, що аркуш паперу білого кольору, формату А5. На даному аркуші мається текст, таблиці у надрукованому вигляді, виконані фарбою чорного кольору. В верхньому лівому куті міститься текст, в надрукованому вигляді, фарбою чорного кольору, а саме: «ОВК ТВО № 58». В верхньому правому куті міститься текст, в надрукованому вигляді, фарбою чорного кольору, а саме: «Типова форма № КО-2, Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39191825». Нижче, по середини, мається надпис «Видатковий касовий ордер від 11 червня 2014 року». Нижче даного тексту мається таблиця, що має вісім стовбців, які частково заповнені, а саме: стовбець № 3 - ДВК, напис від руки чорнилом синього кольору «404»; стовбець № 4 - кореспондуючий рахунок, субрахунок, надрукований напис «661», стовбець № 6 - сума, напис від руки чорнилом синього кольору «8000,0». Під вказаною таблицею є написи: «видати» та поряд виконаний від руки, чорнилом синього кольору напис «ОСОБА_17», «підстава» та поряд надрукований текст «заробітна плата, винагорода, добові за травень 2014 р.», «сума», «додаток» та поряд виконаний від руки, чорнилом синього кольору напис «ОСОБА_6.», поряд виконаний підпис, «керівник», поряд підпис виконаний чорнилом синього кольору та текст «ОСОБА_18.», поряд напис «головний бухгалтер» та поряд підпис, виконаний чорнилом синього кольору, та текст «ОСОБА_7.», «одержав», поряд виконаний від руки, чорнилом синього кольору, «восемь тыс. грн. 00 коп.», «підпис одержувача» та поряд підпис, виконаний від руки чорнилом синього кольору за «пасп. НОМЕР_1 выд. Орджон. РОВД 21.02.2002 г.»

Зазначений аркуш паперу також був досліджений у судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. (т. 1, а. с. 64, 65-66).

Відповідно до протоколу огляду від 15 листопада 2014 року за участю понятих, слідчим було оглянуто аркуш паперу, що є платіжною відомістю № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року. В ході огляду встановлено, що аркуш паперу є білого кольору, формату А4, де мається текст, таблиці у надрукованому вигляді, виконані фарбою чорного кольору. В верхньому лівому куті міститься текст, в надрукованому вигляді, фарбою чорного кольору, а саме: «Територіальний виборчий округ № 58 Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39191825». В верхньому правому куті міститься текст, в надрукованому вигляді, фарбою чорного кольору, а саме: «Типова форма № 53». По середині аркушу мається текст, в надрукованому вигляді, фарбою чорного кольору, а саме: «Платіжна відомість № 106, (ДВК 142404) за травень 2014 року». Нижче даного тексту міститься текст та таблиця, що має шість пронумерованих стовбців, кожен з яких має заголовок: 1- №з/п, 2-ІПН, 3- прізвище, ім’я, по батькові, 4-сума, 5-підпис в одержані, 6-примітки. В свою чергу 1 стовбець заповнений цифрами від 1 до 9; 2-номера ІПН осіб; прізвище, ім’я, по батькові яких вказані в стовбці №3. В стовбці №4 містяться цифри, що є грошовими сумами, які отримували особи, а в №5 виконані ними особисті підписи. Стовбець №6 надписів не містить. Під вказаною таблицею є написи: «виплату здійснив» та поряд виконаний від руки, чорнилом синього кольору, підпис та текст «ОСОБА_6.», та перевірив бухгалтер та поряд виконаний від руки, чорнилом чорного кольору «ОСОБА_7.»

Зазначений аркуш паперу також був досліджений у судовому засіданні (т. 1, а. с. 43, 44-45).

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд виходить з наступного.

Так у судовому засіданні стороною захисту було заявлено, що ОСОБА_1 не є матеріально відповідальною особою, з чим суд повністю погоджується, оскільки доказів на підтвердження зворотного суду надано не було.

В той же час, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи, зокрема, грошові кошти.

За п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» ст. 191 КК передбачає відповідальність за однією з трьох форм вчинення такого злочину - привласнення, що характеризується умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь. При цьому предметом привласнення є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь.

Також у п. 23 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 наголошено на тому, що суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) може бути лише службова особа.

Таким чином, виходячи зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 191 КК України та враховуючи керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, є загальний суб’єкт, а не спеціальний, визначений ч. 3 ст. 18 КК України та Приміткою 1 до ст. 364 КК України.

З огляду на наведене, суд відхиляє посилання захисника на те, що суб’єктом інкримінованого ОСОБА_1 злочину може бути лише службова або матеріально відповідальна особа.

Також суд зазначає, що діяння може кваліфікуватися як привласнення лише у разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням. Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми. Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна.

Факт отримання ОСОБА_1 грошей в сумі 8000 грн. від представників окружної виборчої комісії 58 підтверджується, як її поясненнями, так і даними що містяться у видатковому касовому ордері від 11 червня 2014 року. Відповідно до якого ОСОБА_1 отримала 8000 грн., про що свідчить її особистий підпис та паспортні данні зазначені в такому касовому ордері.

Згідно із п. 1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в чинній на той час редакції), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

За п. 3.1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» касові операції оформляються, крім іншого, касовими ордерами, видатковими відомостями, які підтверджують факт отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 3.5, 3.6 вказаного Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий, а фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

При цьому за п. 3.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. Так, на титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Таким чином, на підставі перелічених норм видатковий касовий ордер, згідно якого обвинувачена отримала грошові кошти, є офіційним первинним бухгалтерським документом, який підтверджує, що грошові кошти у сумі 8000 грн. були надані ОСОБА_1 представниками окружної виборчої комісії № 58, а відтак перебували у неї на законних підставах.

При цьому, в такому випадку видатковий касовий ордер був спеціальним дорученням для передачі грошей обвинуваченою членам ДВК 142404 за платіжною відомістю, яку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали разом з наданими грошима в сумі 8000 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 та ОСОБА_6 грошові кошти були ввірені саме представниками окружної виборчої комісії № 58 і фактично ОСОБА_1 за спеціальним дорученням стала уповноваженою на передачу 8000 грн. членам ДВК 142404 згідно із платіжною відомістю, а відтак доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не була уповноважена на отримання грошей в сумі 8000 грн. на ДВК 142404, є такими що не ґрунтуються на законі.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що на підставі видаткового касового ордеру від 11 червня 2014 року грошові кошти на зарплату, винагороду, добові за травень 2014 року на ДВК 142404 в розмірі 8000 грн. отримала ОСОБА_1, паспортні данні якої вказані у касовому документі, та ОСОБА_6 Про отримання вказаних грошових коштів останні розписались та фактично були уповноважені представниками окружної виборчої комісії 58 на їх передачу в сумі, наведеній в касовому ордері від 11 червня 2014 року, членам ДВК 142404.

При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 одночасно із грошима в сумі 8000 грн. також отримали в окружній виборчій комісії № 58 бланк платіжної відомості № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року на суму 8066,04 грн. для його заповнення членами ДВК 142404 при отриманні ними визначних у відомості сум грошових коштів.

Також судом встановлено, що за платіжною відомістю № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, перевірену бухгалтером окружної виборчої комісії № 58 ОСОБА_7, передачу грошей в розмірі 8066,04 грн. членам ДВК 142404 здійснив ОСОБА_6, про що міститься відповідний підпис останнього.

При цьому суд враховує, що експертиза підпису ОСОБА_6 в графі «виплату здійснив» платіжної відомості № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року не проводилась, а факт видачі саме ним 11 червня 2014 року грошових коштів членам ДВК 142404 був підтверджений в судовому засідання як показаннями самого ОСОБА_6, так і показаннями потерпілих, свідків, що на той час були членами виборчої комісії.

Крім того, Сстороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_15 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, суду було надано низку висновків експертиз.

Так, згідно висновку експерта № 390 від 8 квітня 2015 року, підпис у видатковому касовому ордері від 11 червня 2014 року в строчці «Підпис одержувача», виконаний ОСОБА_1; підпис в видатковому касовому ордері від 11 червня 2014 року в строчці «додаток» після рукописного тексту «ОСОБА_6.», ймовірно, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою; визначити ким, ОСОБА_1 або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_6 не виявилось можливим (т. 1, а. с. 81-85).

Відповідно до висновку експерта № 391 від 9 квітня 2015 року:

підпис в таблиці платіжної відомості №106, (ДВК 142404) в колонці «Підпис в одержанні» (під №5) навпроти прізвища, ім’я, по батькові ОСОБА_3, виконаний не ОСОБА_3, а ОСОБА_1;

підпис в таблиці платіжної відомості №106, (ДВК 142404) в колонці «Підпис в одержанні» (під №5) навпроти прізвища, ім’я, по батькові ОСОБА_2, ймовірно, виконаний не ОСОБА_2, а ОСОБА_1;

підпис, виконаний в графі «Підпис одержувача» від імені ОСОБА_4, в платіжній відомість №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, виконаний не ОСОБА_4, а ОСОБА_1;

підпис, виконаний в графі «Підпис одержувача» від імені ОСОБА_1, в платіжній відомість №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, виконаний ОСОБА_1;

підпис, виконаний в графі «Підпис одержувача» від імені ОСОБА_6, в платіжній відомість №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, ймовірно, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою; визначити, ким, ОСОБА_1 або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_6 не є можливим;

підпис, виконаний в графі «Підпис одержувача» від імені ОСОБА_8, в платіжній відомість №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, ймовірно, виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою; визначити, ким, ОСОБА_1 або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_8 не є можливим (т. 1, а. с. 87-100).

Оцінюючи зазначені висновки експертів № 390, 391 як докази з точку зору їх допустимості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (I. Криміналістичні експертизи: 1. Почеркознавча експертиза) «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених Наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5 (з подальшими змінами), в разі необхідності встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.

Суд наголошує, що за ч. 1 ст. 245 КПК України в разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею.

В той же час, зі змісту п.5 експертизи № 390 випливає, що органом досудового розслідування експерту на дослідження надані експериментальні зразки підписів, виконаних ОСОБА_1 безпосередньо від імені ОСОБА_6, що є грубим порушенням п. 1.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки, призначення та дослідження за почеркознавчою експертизою, яка вимагає відібрання експериментальних зразків в вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис, а не виконання безпосередньо підписів від імені таких осіб.

Також суд наголошує, що у порушення п. 1.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки, призначення та дослідження за почеркознавчою експертизою, на дослідження експерту органом досудового розслідування було надано експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 лише на 5-ти аркушах, замість передбачених методикою 10-15 аркушів, що могло вплинути на результати дослідження, оскільки у висновку № 390 експерт посилається на те, що неможливо визначити розбіжності у підписах ОСОБА_1 та ОСОБА_6 через малу кількість наданого йому графічного матеріалу (т. 1, а. с. 81).

В свою чергу, зі змісту п.5-9 експертизи № 391, випливає, що слідчим органу досудового розслідування експерту на дослідження надані експериментальні зразки саме підписів, виконаних ОСОБА_1 безпосередньо від імені ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що також є порушенням п. 1.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки, призначення та дослідження за почеркознавчою експертизою, за якою вимагається відібрання експериментальних зразків у вигляді безпосередньо записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис, а не виконання самих підписів від імені досліджуваних осіб.

Також суд аналогічним чином наголошує, що в порушення п. 1.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки, призначення та дослідження за почеркознавчою експертизою, на дослідження експерту органом досудового розслідування було надано експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 лише на 5-ти аркушах, замість передбачених методикою 10-15 аркушів, що могло вплинути на результати такого дослідження, оскільки у своєму висновку № 391 експерт зазначав, що він не може визначити розбіжності у підписах ОСОБА_1 та ОСОБА_6 через малу кількість наданого йому графічного матеріалу (т. 1, а. с. 87).

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

При цьому за ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За п.3 ч.2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод через порушення права особи на захист.

Таким чином за ч. 4 ст. 87 КПК України докази, передбачені такою статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду. При цьому вирішення питання допустимості доказів під час їх оцінки здійснюється судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ст. 89 КПК України).

Враховуючи наведені положення КПК України та з огляду на зміст ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, суд вважає, що експериментальні зразки від ОСОБА_1 з наслідуванням нею підписів ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були отримані органом досудового розслідування з грубим порушенням порядку проведення почеркознавчих експертиз. В зв’язку з чим, результати почеркознавчих експертиз № 390 та 391 в частині висновків експерта по дослідженню зразків підпису обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає недопустимими, через порушення принципу законності.

Окрім того, такі докази, фактично здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав ОСОБА_1, оскільки на час відібрання експериментальних зразків, остання перебувала у статусі свідка. При цьому про підозру за ст. 191 ч. 1 КК України їй було повідомлено лише 12 травня 2015 року (т. 1, а. с. 102).

В цьому сенсі суд також враховує, що при порушенні порядку відібрання експериментальних зразків у свідка ОСОБА_1 було порушено і її право на захист. Оскільки, як встановлено судом, сторона обвинувачена на стадії досудового розслідування під час збирання зразків підписів, фактично підозрювала у вчиненні злочину саме ОСОБА_1 Про що свідчить, той факт, що тільки у ОСОБА_1 слідчим відбирались зразки із наслідуванням підпису інших членів ДВК 142404, при тому, що за показаннями потерпілих гроші членам комісії видавав ОСОБА_9, а розмір грошових коштів який необхідно видавати кожному члену комісії визначала одноособово голова комісії ОСОБА_8, про що остання не заперечувала під час допиту в суді.

При цьому, ОСОБА_1 перебуваючи в статусі свідка була суттєво обмежена у своїх правах, що передбачені ст. 66 КПК України, оскільки фактично була позбавлена збирати і подавати докази, брати участь у проведенні процесуальних дій, тобто позбавлена низки прав, якими наділена сторона захисту, зокрема підозрюваний відповідно до ст. 42 КПК України..

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові Судової палати у кримінальних справах від 9 червня 2016 року № 5-360кс15.

З огляду на викладене, як недопустимі, не можуть бути судом використані при постановлені вироку висновки експерта № 390 та 391 в наступних їх частинах:

визначити ким, ОСОБА_1 або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_6 у видатковому касовому ордері від 11 червня 2014 року в строчці «додаток» після рукописного тексту «ОСОБА_6.», не виявилось можливим (т. 1, а. с. 81-85);

підпис в таблиці платіжної відомості №106, (ДВК 142404) в колонці «Підпис в одержанні» (під №5) навпроти прізвища, ім’я, по батькові ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_1;

підпис в таблиці платіжної відомості №106, (ДВК 142404) в колонці «Підпис в одержанні» (під №5) навпроти прізвища, ім’я, по батькові ОСОБА_2 виконаний ОСОБА_1;

підпис, виконаний в графі «Підпис одержувача» від імені ОСОБА_4, в платіжній відомість №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, виконаний ОСОБА_1;

визначити ким, ОСОБА_1 або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис одержувача» в платіжній відомості №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, не є можливим;

визначити, ким, ОСОБА_1 або іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_8 в графі «Підпис одержувача» в платіжній відомості №106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, не є можливим (т. 1, а. с. 87-100).

В іншій частині висновки експерта № 390 та № 391, як допустимі, суд бере до уваги при постановленні судового рішення по справі.

З огляду на наведене мотивування, суд дійшов висновку, що посилання в обвинуваченні, на те що ОСОБА_1 у бланку платіжної відомості № 106 (ДВК 142404) за травень 2014 року, отриманої 11 червня 2014 року в окружній виборчій комісії, в графі 5 «підпис в одержані» поставила замість членів дільничної виборчої комісії ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 їх підписи, не знайшло своє підтвердження

Суд також зауважує, що за ч. 1, 2 ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Враховуючи висновки експерта № 390 та показання свідка ОСОБА_6 про те, що саме він розписувався у видатковому касовому ордеру від 11 червня 2014 року в графі «Додаток» напроти «ОСОБА_6.», суд не враховує висновок експертизи № 390 в частині того, що підпис від імені такого свідка був виконаний у видатковому касовому ордеру від 11 червня 2014 року в графі «Додаток» не ОСОБА_6, а іншою особою, оскільки, по-перше, висновок експерта в цій частині є ймовірним, а по-друге, сам ОСОБА_6 визнав факт підписання ним касового ордеру 11 червня 2014 року.

Водночас, відповідно до висновків експерта за № 391, експертом категорично підтверджено посилання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_16, що вони не розписувались в наявній у справі платіжній відомості №106 за травень 2014 року.

В той же час висновки експерта щодо невідповідності підписів в колонці «Підпис в одержанні» у платіжній відомості №106 за травень 2014 року від імені членів ДВК 142404 ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, носять ймовірний характер. Що з огляду на показання ОСОБА_6, який стверджував в суді, що саме він розписувався у відомості за свою дружину, ОСОБА_8, ставить під сумнів посилання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6, що це не вони розписувалась у платіжній відомості за травень 2014 року.

В ході розгляду справи за клопотання прокурора судом було призначено судову економічну експертизи, відповідно до висновків якої № 2/14-13 від 11 липня 2018 року:

1) оформлення видаткового касового ордеру від 11 червня 2014 року та платіжної відомості № 106 за травень 2014 року не відповідає нормативно-правовим актам, оскільки не дотримані вимоги:

- п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4., п. 2.5 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у частині відсутності у видатковому касовому ордері: прізвища та підпису касира;

- п. 3.8. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, у частині відсутності у платіжній відомості дозвільного напису про видачу готівки за підписами керівника та головного бухгалтера, а також не зазначено строк видачі готівки. Також слід відзначити, що в полі «Перевірив бухгалтер» зазначено лише П.І.П. бухгалтера без його особистого підпису;

2) фактична виплата грошових коштів членам ДВК за їх роботу в дільничній виборчій комісії повинна документально підтверджуватися Видатковими касовими ордерами або Видатковими відомостями, які оформлені в касі окружної виборчої комісії;

3) виплата грошових коштів на підставі ордеру від 11 червня 2014 року та проведена на підставі платіжної відомості №106 за травень 2014, може бути підтверджена за умови, що підписи про отримання коштів у відомості виконані особами, які в ній зазначені;

4) встановлення документального підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих кожному потерпілому: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, виходить за межі спеціальних знань експерта з правом проведення економічних експертиз експертною спеціальністю 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності» (т. 2, а. с. 172-178).

Таким чином з огляду на встановлені обставини справи суд вважає, що виявлені 11 липня 2018 року експертом порушення нормативно-правових актів при оформленні видаткового касового ордеру від 11 червня 2014 року (у частині відсутності прізвища та підпису касира) та платіжної відомості № 106 за травень 2014 року (у частині відсутності дозвільного напису про видачу готівки за підписами керівника та головного бухгалтера, не зазначення строку видачі готівки, а також відсутності підпису бухгалтера), є незначними та такими, що не впливають на недійсність видаткового касового ордеру та платіжної відомості. Оскільки в суді було перевірено обставини видачі грошових коштів за касовим ордером від 11 червня 2014 року в сумі 8000 грн. разом із платіжною відомістю № 106 за травень 2014 року представниками окружної виборчої комісії № 58, а також повернення вказаної платіжної відомості до окружної виборчої комісії її бухгалтеру.

В той же час, суд зауважує, що за ч. 3, 4 ст. 27 ЗУ «Про вибори президента України», повноваження дільничної виборчої комісії припиняються через п'ять днів після дня офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів Президента України та дільнична виборча комісія припиняє свою діяльність одночасно з припиненням її повноважень.

Оскільки відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії про результати виборів Президента України в 2014 році саме 2 червня 2014 року було офіційно оголошення Центральною виборчою комісією результати виборів Президента України, то вже 8 червня 2014 року були припинені повноваження та діяльність ДВК 142404.

Таким чином, повноваження ОСОБА_1, як члена ДВК 142404 станом на 11 червня 2014 року були вже припинені, через що суд погоджується із захистом в частині безпідставності посилання сторони обвинувачення на вчинення інкримінованого обвинуваченій діяння ОСОБА_1 в статусі секретаря ДВК 142404.

Крім того, суд принагідно зазначає, що перелік членів ДВК 142404, визначений окружною виборчої комісією № 58, відрізняється від переліку осіб наведених у платіжній відомості № 106 за травень 2014 року, про що безпосередньо зазначає експерт у мотивувальній частині свого висновку № 2/14-13 від 11 липня 2018 року (т. 2, а. с. 174).

На підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про вибори президента України», дільничні виборчі комісії утворюються відповідною окружною виборчою комісією не пізніш як за вісімнадцять днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дев'яти осіб.

В той же час, матеріали справи не містять рішень окружної виборчої комісії № 58 щодо змін у складі ДВК 142404.

Так, за постановою від 6 травня 2014 року № 10 окружної виборчої комісії № 58 було утворено ДВК 142404 з визначеним складом її членів, до якого не входили ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_3, а секретарем такої комісії була визначена не ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 52-53).

Оскільки вказані обставини підтверджуються лише певними засобами доказування через їх специфіку, то за відсутності в матеріалах справи відповідних рішень окружної виборчої комісії № 58 про внесення змін до складу ДВК 142404, не надання їх суду стороною обвинувачення, суд ставить під сумнів саме членство ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в складі ДВК 142404, та відповідно як і підстави отримання ними 11 червня 2014 року грошових коштів від окружної виборчої комісії № 58 за спірними ордером та платіжною відомістю.

Суд також зазначає, що на підставі ст. 40 Закону України «Про вибори Президента України», р обота члена виборчої комісії, який виконує свої повноваження у виборчій комісії на платній основі, оплачується у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі та в порядку, визначеному Центральною виборчою комісією, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.

В свою чергу відповідно до п. 1, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 966 «Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму», робота членів виборчих комісій (у тому числі тих, які виконують свої повноваження не на платній основі) в день голосування та у дні встановлення підсумків голосування оплачується в межах видатків, передбачених на цю мету в кошторисах відповідних виборчих комісій, у розмірі не більш як 14% мінімальної заробітної плати за кожний відпрацьований день. При цьому виплата заробітної плати членам дільничних виборчих комісій проводиться окружною, територіальною виборчою комісією в межах коштів, передбачених кошторисом видатків відповідної комісії на підготовку та проведення виборів.

Відповідно ж до п. 1.2 «Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України» (Додаток № 1), затвердженого Центральною виборчою комісією на підставі постанови № 226 від 8 квітня 2014 року, за рахунок фонду оплати праці, передбаченого єдиним кошторисом видатків окружної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів Президента України, здійснюються: 1) оплата за роботу членів виборчих комісій, які виконують свої повноваження у виборчих комісіях на платній основі; 2) оплата за роботу членів виборчих комісій в день голосування та дні встановлення підсумків голосування; 3) виплата одноразової грошової винагороди членам виборчих комісій.

При цьому за п. 2.1, 2.2 «Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України» голова, заступник голови, секретар або інші члени дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) за рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії з оплатою їх праці в комісії відповідно до ст. 40 Закону України «Про вибори Президента України», для чого між членом виборчої комісії та окружною виборчою комісією укладається цивільно-правовий договір.

В той же час за п. 3.1, 3.2 вказаного Порядку, робота членів виборчих комісій (у тому числі тих, які здійснюють свої повноваження не на платній основі) в день голосування та дні встановлення підсумків голосування оплачується в межах видатків, передбачених на цю мету в кошторисах видатків на підготовку та проведення виборів Президента України, не більш як 14% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент нарахування, за кожний відпрацьований день. Така оплата за роботу членів виборчих комісій в день голосування та дні встановлення підсумків голосування проводиться для членів дільничних виборчих комісій не більше ніж за два дні.

При цьому за п. 3.3 Порядку, підставою для оплати праці членів виборчих комісій в день голосування та дні встановлення підсумків голосування є табель обліку робочого часу.

В той же час за п. 4.4, 4.5 Порядку, розмір одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії визначається на засіданні цієї комісії, про що приймається відповідна постанова, яка затверджується рішенням відповідної окружної виборчої комісії.

Разом з тим, матеріали справи не містять, ані єдиного кошторису видатків окружної виборчої комісії № 58, ані кошторису дільничної виборчої комісії № 142404, ані рішень дільничної виборчої комісії № 142404 про виконання повноважень її членами на платній основі, затверджених окружною виборчою комісією № 58, чи цивільно-правові договори між членами дільничної виборчої комісії № 142404 та окружною виборчою комісією № 58, що є підставою для роботи членів комісії на платній основі; ані табелю обліку робочого часу, як підставу для оплати праці членів дільничної виборчої комісії № 142404 в день голосування та дні встановлення підсумків голосування; ані постанов ДВК 142404, затверджених окружною виборчою комісією № 58, про виплату одноразової грошової винагороди її членам.

Відсутність укладення цивільно-правових договорів із членами ДВК 142404 також підтвердили допитані у судовому засіданні потерпілі та свідки.

Також у судовому засіданні за свідченнями учасників процесу було встановлено, що члени ДВК 142404 фактично працювали з 24 по 26 травня 2014 року.

При цьому в суді голова ДВК 142404, ОСОБА_8, стверджувала, що збори ДВК 142404 про розподіл коштів між членами такої комісії не проводились, таке питання комісією не вирішувалось, що підтвердили ОСОБА_3 та ОСОБА_11, а за показаннями ОСОБА_8 вона сама визначила в протоколі розподілу грошових коштів суму винагороди членам комісії. При цьому більшу суму визначила собі, своєму чоловікові та ОСОБА_1 Зазначений протокол ОСОБА_8 було передано до окружної комісії № 58.

Однак вказаного протоколу до справи не долучалось, як й табелю обліку робочого часу, їх наявність органом досудового розслідування не перевірялась, тобто підстава нарахування конкретних сум членам ДВК 142404 за їх роботу на виборах Президента України у 2014 році органом досудового розслідування не встановлена.

При цьому, суд зауважує, що виплата зарплати членам ДВК 142404 була обов’язком саме окружної виборчої комісії № 58.

Враховуючи наведені обставини, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять необхідних первинних бухгалтерських документів, на підставі яких можна було б встановити суму коштів, яка була визначена кошторисом на оплату роботи як самої ДВК 142404, так й безпосередньо кожному з її членів, про що безпосередньо також наголошував у своєму висновку № 2/14-13 від 11 липня 2018 року судовий експерт.

Таким чином, через відсутність у справі, як касової книги, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, видаткового касового ордеру на суму 66,04 грн., так й розшифрування показників єдиного кошторису видатків (із розмежуванням між дільничними виборчими комісіями) територіального виборчого округу № 58 за червень 2014 року; табеля обліку робочого часу членів дільничної виборчої комісії за період з 25 по 26 травня 2014 року (в тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4.); також постанов (рішень) дільничної виборчої комісії № 142404 про нарахування одноразової грошової винагороди членам такої дільничної виборчої комісії, затверджених окружною виборчою комісією (з зазначенням переліку членів виборчої комісії та нарахованих їм сум), - експерт не зміг зіставити дані платіжної відомості та видаткового касового ордеру з даними первинних бухгалтерських документів, внаслідок чого стало неможливим визначити суму, яка була дійсно видана членам ДВК 142404 за їх роботу у виборчій комісії при проведенні виборів Президента України у 2014 році (т. 2, а. с. 176).

При цьому суд не приймає до уваги посилання свідка ОСОБА_7 про те, що нею згодом було видано для виплати членам ДВК 142404 залишок коштів в сумі 66,04 грн., оскільки вказане не було підтверджено в суді жодним належним доказом.

Отже, судом встановлено, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було підтверджено ані підстав для нарахування сум виплати за роботу на ДВК 142404 та її членам, а також не підтверджено, яка ж фактично сума була виплачена для членів ДВК 142404 за їх роботу на виборах Президента України в 2014 році.

За версією сторони обвинувачення після отримання 11 червня 2014 року грошових коштів та бланку платіжної відомості в окружній виборчій комісії, коли вони залишались до вечора того дня у ОСОБА_17, обвинувачена у цей проміжок часу привласнила частину ввірених їй грошових коштів у сумі 1088,68 грн., а з метою приховання вчиненого нею обвинувачена виготовила інший бланк платіжної відомості, де напроти прізвищ потерпілих вказала інші суми, менші від тих, що підлягали виплаті їм.

В той же час, як встановлено судом, окрім обвинуваченої, грошові кошти разом із платіжною відомістю були довірені окружною виборчою комісією також ОСОБА_6, який отримував ці грошові кошти разом із ОСОБА_1, знав, яку суму було надано для виплати членам комісії, а також саме він безпосередньо перебуваючи у своїй машині видавав ввірені йому грошові кошти кожному члену ДВК 142404 під розпис останніх у відомості, яку і надавав членам комісії.

Вказані факти були достеменно встановлені у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи у суді показаннями допитаних потерпілих та свідків.

В той же час, позиція сторони обвинувачення про те, що ввечері 11 червня 2014 року ОСОБА_17 з метою відвернення від себе підозри з боку інших членів комісії передала ОСОБА_6 грошові кошти у меншому розмірі, ніж вони повинні були отримати, не підтверджена жодним дослідженим у судовому засіданні доказом.

Також в судовому засіданні документально не було підтверджено існування іншої платіжної відомості на ДВК 142404 за травень 2014 року, окрім свідчень допитаних потерпілих та свідків, а докази її виготовлення саме ОСОБА_1 з невірно зазначеними сумами грошових коштів, що підлягали виплаті потерпілим, в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу сторони обвинувачення, що про існування іншої платіжної відомості за свідченням потерпілих їм стало відомо саме від ОСОБА_8, яка також повідомила, що потерпілим за роботу у виборчій комісії було визначено менше грошей через малу кількість відпрацьованого ними часу, про що стверджувала в судовому засіданні сама ОСОБА_8 Однак даний факт стороною обвинувачення проігнорований.

Таким чином, посилання прокурора на те, що до вечора 11 червня 2014 року обвинувачена привласнила частину ввірених їй грошових коштів, а потім ще виготовила інший бланк платіжної відомості, де напроти прізвищ потерпілих вказала суми, менші від тих, що підлягали виплаті членам ДВК 142404, не були підтвердженні в судовому засіданні будь-якими доказами.

В судовому засіданні між тим було встановлено, зокрема показаннями потерпілих, що виключно члени ДВК 142404, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожний окремо один від одного, отримали гроші у розмірі, який не відповідає сумі грошей, вказаній у наявній в справі платіжній відомості за травень 2014 року, підтверджуючи цей факт тим, що в такій відомості напроти їх прізвищ стоять не їх підписи, що натомість було частково підтверджено експертним висновком.

Також потерпілі посилались на те, що їм повідомила, що гроші на їх виборчу дільницю були видані для оплати праці в розмірі 5400 грн., безпосередньо ОСОБА_8, про що вже на місці видачі грошових коштів 11 червня 2014 року підтвердила і ОСОБА_1

Саме ґрунтуючись на цих відомостях потерпілих, сторона обвинувачення вважає доведеною провину ОСОБА_1 у привласнені нею чужих коштів, ОСОБА_4 сумі 292,62 грн., ОСОБА_3 - 398,03 грн. та ОСОБА_2 - 398,03 грн.

Однак жодних доказів, на підтвердження того, що грошові кошти саме в сумі 5400 грн. були надані ОСОБА_6 обвинуваченою у вечірній час 11 червня 2014 року суду надано не було.

Також будь-яких належних доказів про отримання ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_6 відповідно в розмірі 600 грн., 600 грн. та 400 грн. суд, від сторони обвинувачення не отримав, окрім свідчень цих потерпілих.

При цьому, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_11, який заперечував, що ставив свій підпис у відомості про отримання грошей, яка міститься у справі, оскільки експертного дослідження щодо невідповідності його підпису не проводилось, суму, яку він отримував 11 червня 2014 року, він не пам’ятає, та жодних претензій через розмір оплати його праці у травні 2014 року він не висував, через що суд критично ставиться до його показань, що він отримував від ОСОБА_6 суму меншу, ніж була вказана у такій відомості.

Також суд взяв до уваги те, що підписи інших членів комісії в платіжній відомості за травень 2014 року, що наявна у справі, стороною обвинувачення не перевірялись, претензії від цих членів ДВК 142404 щодо недоотримання ними коштів за час роботи в такій дільничній комісії на виборах президента України в 2014 році не заявлялись.

При цьому суд зауважує, що за твердженнями ОСОБА_6, після видачі ним всім присутнім членам ДВК 142404 коштів 11 червня 2014 року грошей у нього більше не залишилось, а сума виданих ним грошових коштів членам такої комісії співпала із сумою грошових коштів, вказаних у платіжній відомості.Натомість ця обставина не була доведена під час розгляду справи та базується виключно на показаннях самого ОСОБА_6

Суд зауважує при цьому, що факт підробки обвинуваченою підписів потерпілих у платіжній відомості № 106 за травень 2014 року, не було підтверджено в суді жодним належним та достатнім доказам, через визнання недопустимим в цій частині висновку експерта № 391 від 9 квітня 2015 року.

Внаслідок наведеного, посилання в обвинувачені на те, що саме ОСОБА_1 підробила підписи потерпілих у платіжній відомості за травень 2014 року, яку вона передала в окружну виборчу комісію, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином в судовому засіданні було достеменно встановлено лише те, що підписи виконані в наявній у справі платіжній відомості не належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що може свідчити про наявність події злочину відносно таких осіб.

Отже, з огляду на наведене, жодного належного та достатнього підтвердження, що саме ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами потерпілих, матеріали справи не містять.

На підставі переліченого суд, вивчивши матеріали справи та надані прокурором докази, дійшов висновку, що в судовому засіданні не було підтверджено факту привласнення обвинуваченою грошових коштів потерпілих.

Так, за висновком експерта від 11 липня 2018 року фактична виплата грошових коштів членам ДВК 142404 за їх роботу в дільничній виборчій комісії повинна документально підтверджуватися видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, які оформлені в касі окружної виборчої комісії.

В той же час, суд зазначає, що в судовому засіданні не було доведено ані суму, яка була виділена на ДВК 142404 для оплати праці її членам, ані доведено розміри суми, яка фактично членам такої дільничної комісії була виплачена на виборах Президента України в 2014 році, окрім показань самих потерпілих, що є недостатнім доказом по даній категорії справ.

Таким чином, для встановлення розміру суми недоплати потерпілим за їх роботу в ДВК 142404 на виборах Президента України в 2014 році необхідно встановити суму, яка повинна була б виплачена потерпілим, а також встановити суму, яку вони фактично отримали, що стороною обвинувачена на стадії досудового розслідування не встановлено, та під час судового розгляду не доведене.

Отже, розмір завдання майнової шкоди ОСОБА_3 в сумі 398,03 грн., ОСОБА_2 в сумі 398,03 грн. та ОСОБА_4 сумі 292,62 грн. не було підтверджено в суді, що вбачається також з висновку експертизи за № 2/14-13.

Оскільки склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України, є матеріальним, то у такому випадку для об'єктивної сторони такого злочину (диспозиція статті) вимагається встановлення злочинного діяння та обов’язково настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди, що вимірюється у грошовому виразі, а також причинно-наслідковий зв'язок між злочинним діянням та негативними наслідками, що настали.

Натомість суд зазначає, що у порушення приписів КПК України, на що звернув увагу й суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі, прокурором не обґрунтовано пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення без висновку експерта яким би було встановлено розмір матеріальних збитків, що є необхідним у даному кримінальному провадженні.

Таким чином ані прокурором, ані потерпілими не було доведено факт завдання ОСОБА_1 шкоди майновим інтересам потерпілим та у вказаних в обвинувальному акті розмірах, оскільки позовні вимоги про завдану шкоду ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 засновані виключно на їх показах, що не є достатнім способом доказування в даній категорії справ, оскільки наявність такої шкоди повинна підтверджуватись документально.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прокурором не було доведено завдання ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 збитків відповідно у розмірах 398,03 грн., 398,03 грн. та 292,62 грн.

Суд, з огляду на зазначене, вважає, що висновки сторони обвинувачення про виникнення та реалізацію злочинного умислу обвинуваченою, направленого на заволодіння ввіреним їй чужим майном, ґрунтуються лише на припущеннях, які відповідно до ст. 62 Конституції України, не можуть бути покладені судом в основу обвинувального вироку.

Тому суд переконаний, що відсутність доказів винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє відображення в численних рішеннях ЄСПЛ, за якими суд при оцінці доказів застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», що випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних фактів.

Виходячи з викладеного, через недоведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом та тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, на чому наголошував також суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі, вказуючи, що надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а тому ОСОБА_1 за пред’явленим їй обвинуваченням підлягає виправданню.

Таким чином, суд, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, дійшов переконання, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, а зібрані по справі докази не підтверджують висунуте їй обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, а тому суд з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 невинуватою та виправдати за ч.1 ст. 191 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.

Оскільки за ч. 3 ст. 129 КПК України в разі виправдання обвинуваченого суд залишає позов без розгляду, то заявлений до ОСОБА_1 потерпілими цивільні позови про відшкодування завданої їм майнової шкоди підлягають залишенню без розгляду.

Також через визнання судом ОСОБА_1 невинуватою за пред’явленим обвинуваченням витрати на залучення експертів за таким кримінальним провадженням не можуть бути покладені на виправдану.

Речові докази: аркуш паперу, що є платіжною відомістю № 106, (ДВК 142404) за травень 2014 року; аркуш паперу, що є видатковим касовим ордером від 11 червня 2014 року, необхідно залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст. 191 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, через недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України - виправдати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - залишити без розгляду.

Речові докази: аркуш паперу, що є платіжною відомістю № 106, (ДВК 142404) за травень 2014 року; аркуш паперу, що є видатковим касовим ордером від 11 червня 2014 року, - зберігати в матеріалах справи.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в Донецький апеляційний суд через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Міхєєва