Ухвала суду № 77528935, 31.10.2018, Волноваський районний суд Донецької області

221/3416/18

1-кп/221/508/2018

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

31 жовтня 2018 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Фоміних С.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Браговського С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянувши у судовому засідання в залі суду м. Волноваха кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050630000644 від 08.04.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.317 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Під час судового засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, судом було з’ясовано, відповідно до вимог ст.331 КПК України, думку учасників процесу щодо доцільності продовження обраного запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Прокурором висловлено думку щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, оскільки застосування більш м’яких запобіжних заходів, не може бути достатнім для запобігання тим ризикам, які були покладені у основу під час обрання цього заходу. Також прокурором зауважено, що зміна вже обраного запобіжного заходу на домашній арешт є недоцільним, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачують ОСОБА_1, було ним вчинено саме у себе вдома.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, враховуючи при цьому наявність у нього захворювання – гранулюючих ран правого стегна та постійного місця проживання разом із м атрію.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд бере до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи тяжкість злочинів, особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену у законному порядку судимість,

відсутність у нього міцних соціальних зв’язків, роботи, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, суд вважає, що прокурором наведено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1, з метою уникнення кримінальної відповідальності і потрапляння в місця позбавлення волі, може переховуватися від суду, окрім цього, обвинувачений перебуваючи за місцем мешкання, матиме змогу спілкуватися із свідками вчинення злочину та безпосередньо впливати на них, що може вплинути на встановлення істини в ході досудового та судового слідства, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючі зазначені обставини, застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Суд вважає, що на теперішній час, ризики, які були покладені у основу застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – не зникли, вважає їх поважними та достатніми для подовження цього строку на 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Керуючись ст. ст.. 183 ч.2, 331 КПК України суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити строк тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» до 60 днів, тобто до 29 грудня 2018 року до 15 години 00 хвилин.

Розмір застави визначити у межах що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 147280 гривень 00 копійок, внести визначену суму коштів у національній грошовій одиниці на наступний депозитний рахунок: одержувач платежу ТУДСА в Донецькій області № 37311047011792, Банк отримувача Держказначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 грудня 2018 року до 15 години 00 хвилин.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення за кримінальним провадженням, як передбачено у ч.1 ст. 392 КПК України.

Суддя: Н.В. ПИСАНЕЦЬ