Рішення № 77528013, 31.10.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/623/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Романенко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/623/18, розгляд якої здійснювався у порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”,

вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001

представник позивача: Адвокат Чвалюк Андрій Васильович,

АДРЕСА_1

до відповідача: 1 Державного пожежно-рятувального загону управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області,

вул. Захисників України, буд. 4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14030

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, просп. Миру, 190А, м. Чернігів, Чернігівської області, 14037

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_3, АДРЕСА_2

предмет спору: про стягнення 528255,20грн

представники сторін:

від позивача: Калюжний С.С. довіреність № 19/3-02/181 від 29.08.2018, головний юрисконсульт відділу

від відповідача: Марусіченко Н.В. довіреність № 659 від 29.08.2018, юрисконсульт І категорії

від третьої особи-1: Коноваленко С.В. довіреність № 05-02/4406 від 19.09.2018, представник

від третьої особи-2: ОСОБА_3 - особисто.

У судовому засіданні 31.10.2018 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

20.08.2018, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (надалі - ПАТ “Державний ощадний банк України”) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (надалі - 1ДПРЗУДС України НС у Чернігівській області) про стягнення 528255,20грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2015 о 08 год. 30 хв., внаслідок порушення ОСОБА_3, водієм відповідача - 1 ДПРЗУДС України НС у Чернігівській області, правил дорожнього руху, а саме: п.п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу - ПАТ “Державний ощадний банк України”. Водій відповідача, керуючи транспортним засобом “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, зі сторони вулиці Любецька в напрямку вулиці С. Русової з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та звуковою сиреною на регулюваному перехресті вулиці Войкова – проспект Миру – вулиці С. Русової, здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофора, у зв’язку з чим відбулося зіткнення з транспортним засобом «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався зі сторони вулиці Київська на дозволяючий сигнал світлофору. Транспортний засіб «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазнав механічних пошкоджень, для усунення яких позивачу необхідно провести відновлювальний ремонт, вартість якого за висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 24.04.2018 за № 223 становить 528255,20грн.

Рахуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія відповідача, позивач звернувся до суду з позовом на підставі статтей 22, 530, 1166, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2018. Вказаною ухвалою суду на підставі частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) до участі у справі залучено третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38590042) (надалі - УДСУ НС у Чернігівській області) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2).

21.09.2018, підготовче судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Романенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2018 підготовче судове засідання у справі № 927/623/18 призначено на 03.10.2018.

У підготовчому судовому засіданні 03.10.2018 судом задоволено клопотання сторін та витребувано у Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження № 12015270010008382 від 27.10.2015, у тому числі постанов про закриття кримінального провадження датованих 26.01.2018 та 03.04.2018; висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.09.2016 за № 2876/16-24; висновку автотехнічної експертизи від 28.08.2017 за № 3222/17-24; висновку інженерно-транспортної експертизи від 19.12.2017 за № 676.

За клопотанням позивача, задоволеного судом, у відповідача в порядку статті 81 ГПК України витребувано належним чином завірені копії особової справи працівника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, а саме: копію трудового договору, укладеного з ОСОБА_3; копію наказу про призначення на посаду ОСОБА_3; копію трудової книжки ОСОБА_3.; копію наказу про закріплення транспортного засобу ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_4 за ОСОБА_3, належним чином завірену копію технічного талону транспортного засобу ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_4 (НОМЕР_5), а також докази на підтвердження перебування транспортного засобу ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_4 на балансі відповідача та копію дорожнього листа на автомобіль ЗІЛ-432921, номерний знак НОМЕР_6, виданого на 05 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 03.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 17.10.2018.

Підготовче судове засідання 17.10.2018 судом відкладено на 31.10.2018 та продовжено на підставі частини 3 статті 177 ГПК України строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, про що винесено ухвалу від 17.10.2018.

31.10.2018, виходячи з того, що під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені у частині 2 статті 182 ГПК України, беручи до уваги письмову згоду усіх учасників справи, суд, керуючись приписами частини 6 статті 183 ГПК України, після закінчення підготовчого судового засідання розпочав розгляд по суті.

Позивач у судовому засіданні 31.10.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у запереченнях (відзиві) на позов та повноважний представник відповідача у судовому засіданні 31.10.2018 проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. Звернув увагу суду, що в межах судової прави № 750/1354/18 про адміністративне правопорушення, Деснянським районним судом міста Чернігова винесено постанову від 12.03.2018 про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП). Зазначив, що Деснянським районним судом міста Чернігова в межах справи № 750/1354/18 не встановлено вину водія ОСОБА_3 у вчиненні діянь, визначених статтею 124 КУпАП, всупереч твердженням позивача та вважає, що саме дії водія ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_9, який керував транспортним засобом «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, призвели до ДТП. Вказав на відсутність правових підстав для задоволення позову та відшкодування шкоди, заявленої позивачем до стягнення. Одночасно, звернув увагу суду на те, що в рамках кримінального провадження № 12015270010008382 слідчий передчасно дійшов висновків щодо водія транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, стосовно його руху на забороняючий сигнал світлофору. Стверджував, що вказані обставини встановлені слідчим виключно на підставі показань водія тролейбуса ОСОБА_8, показання якого за своїм змістом є суперечливими та не відповідають обставинам ДТП та показанням самих учасників ДТП. При цьому, слідством взято до уваги покази водія тролейбуса лише в частині проїзду перехрестя транспортним засобом «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, на зелений сигнал світлофора. Між тим, покази водія тролейбуса про те, що автомобіль, під керуванням водія позивача, стояв на перехресті перед стоп-лінією у крайній смузі проїзджої частини, та те, що водій позивача у такому випадку повинен був разом з водієм тролейбуса бачити та чути пожежні машини, які виїзджали на перехрестя, слідством до уваги взято не було. Вказав, що слідством також не було взято до уваги показання інших свідків, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 12015270010008382, які стверджували, що ОСОБА_3 - водій спеціального транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, рухався на дозволяючий сигнал світлофору.

Одночасно зазначив, що в матеріалах кримінального провадження наявний відеозапис з реєстратора, що був встановлений в транспортному засобі позивача та залучений до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу більш ніж через півтора місяця з часу, коли сталась ДТП, що є порушенням вимог п. 3.15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2013 та діючої у спірному періоді. При цьому, в матеріалах кримінального провадження відсутня будь-яка інформації відносно місця знаходження оригіналу цього запису та його місця знаходження на момент проведення слідства, а також звернув увагу на невідповідність часу, який фіксує відеозапис, з часом коли мала місце ДТП. Наголосив, що вказаний запис не може бути використаний як належний доказ на підтвердження руху водія відповідача на забороняючий сигнал світлофору, оскільки через низьку якість зображення не представляється можливим спостерігати сигнали світлофора на перехресті на момент скоєння ДТП. З наданого запису неможливо встановити сигнал світлофора, який горів водію позивача.

Між тим, у постанові від 03.04.2018 про закриття кримінального провадження зазначено, що в ході огляду речового доказу (відеореєстратору в автомобілі «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1) встановлено, що на 02 хв. 47 сек. в лівому верхньому куті мається частково зображений світлофор, який регулює рух транспорту, що рухається по проїзній частині з круговим рухом, на якому видно лише нижній сигнал світлофора (який відповідає зеленому), що на момент фіксування не горить. При цьому, не встановлено, який саме сигнал світлофора горить, чи працював взагалі даний світлофор. Також, у постанові слідчого від 03.04.2018 не вірно зазначено, що вказаний світлофор регулює рух транспорту з круговим рухом із сторони Войкова в напряму вул. С. Русової, оскільки дане не відповідає дійсності, так як цей світлофор регулює рух транспорту саме зі сторони вул. С. Русової в напрямку вул. Войкова, про те як у вказаному напрямку учасники ДТП не рухались. Натомість в подальшому, як вбачається із змісту постанови слідчого від 03.04.2018, на підставі показів вказаного світлофора слідство прийшло передчасних висновків про рух водія відповідача на забороняючий сигнал світлофору, що не відповідає дійсності. Між тим, за мить до настання ДТП в полі прямої видимості реєстратора транспортного засобу позивача мав би знаходитись світлофор, сигналами якого мав керуватися водій автомобіля «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, однак з незрозумілих причин запис реєстратора за попередні секунди до настання ДТП взагалі відсутній, а відтак, висновки слідчого про рух транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, під керуванням водія відповідача, на забороняючий сигнал світлофору є необґрунтованими. Висновки судових експертиз, які містять матеріали кримінального провадження № 12015270010008382 та на які посилається позивач, не можуть братись судом до уваги, оскільки в їх основу покладено висновок слідчого про рух транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, на забороняючий сигнал світлофору, що не відповідає дійсності.

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - УДСУ з НС у Чернігівській області, усно, у судовому засіданні 31.10.2018, проти заявленого позову заперечив з підстав недоведеності вини водія транспортного засобу відповідача у спричинені ДТП. Звернув увагу суду на приписи статті 1188 ЦК України, згідно якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується. На його думку, саме водій позивача ОСОБА_9 є винним у настанні ДТП, а відтак правових підстав для відшкодування завданої позивачу шкоди немає.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 надав письмові пояснення по суті позову, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Стверджує, що його вина у скоєнні ДТП та порушені ПДР України відсутня, а відтак заявлений позов не підлягає задоволенню. Зазначає, що він виконуючи свої службові обов’язки, внаслідок надходження виклику про пожежу у житловому будинку по вул. Мстиславська, 52, керував пожежним автомобілем (автоцистерна) повністю завантаженим з увімкненими звуковими та світловими спеціальними сигналами. Близько 8 години 30 хвилин 05.10.2015 у місті Чернігові на перехресті площі Дружби народів – проспекту Миру – вул. С. Русової сталось перехресне зіткнення автомобіля під його керуванням та автомобіля під керуванням водія позивача - ОСОБА_9. Чернігівським відділом поліції ГУ Національної поліції України в Чернігівській області було відкрито кримінальне провадження № 12015270010008382 від 27.10.2015 по факту ДТП. З огляду на відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Також зазначив, що 09.02.2018, старшим інспектором УПП в Чернігівській області було складено стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, в якому він свою провину у скоєнні ДТП не визнав. Просив суд врахувати приписи п. 3.1 ПДР України, що крім іншого дозволяють оперативним транспортним засобам при виконанні невідкладних службових завдань відступати від розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ПДР України.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача, у якій проти доводів останнього заперечив вказавши, що твердження відповідача про те, що саме дії ОСОБА_9 - водія автомобіля «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, призвели до ДТП, не відповідають дійсності та суперечить доказам, наявним у матеріалах справи, в тому числі висновку автотехнічної експертизи від 05.09.2016 за № 2876/16-24, висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 19.12.2017 за № 676, постанові про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 та постанові Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі № 750/1354/18. Звернув увагу на те, що згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 05.09.2015 за № 2876/16, наявного в матеріалах кримінального провадження № 12015270010008382, з метою виконання вимог п. 3.1 ПДР в частині забезпечення безпеки руху водій ОСОБА_3 повинен був наближаючись до світлофора з увімкненим заборонним сигналом світлофора перед перехрестям площі Дружби народів – проспекту Миру – вул. С. Русової уважно спостерігати за наявністю транспортних засобів на перехрещуванній дорозі проспекту Миру, яким в цей час був дозвільний сигнал на світлофорі. Згідно вимог п. 3.1 ПДР водій спецавтомобіля міг ігнорувати вимоги заборонного сигналу світлофора, однак лише за умови забезпечення безпеки руху. Тобто, ОСОБА_3, міг перетинати проїзну частину проспекту Миру лише впевнившись, що водії інших транспортних засобів надають йому перевагу. При цьому, швидкість руху пожежного автомобіля повинна бути такою, щоб у його водія була можливість зупинити свій транспортний засіб, не виїзджаючи на проїзну частину проспекту Миру. Відтак, приписи п. 3.1 ПДР прямо зобов’язували ОСОБА_3 - водія транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, упевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються до перехрестя по перехрещуваній дорозі проспекту Миру. У свою чергу, ОСОБА_9 - водій транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, до моменту відкриття прямої видимості міг розраховувати на перевагу в русі через перехрестя, рухаючись на зелений сигнал світлофора.

На його думку, висновком вказаної експертизи встановлено, що небезпечну дорожню обстановку своїми необережними діями, що не відповідали вимогам п. 3.1 ПДР (в частині забезпечення безпеки руху при перетині проїзної частини проспекту Миру на забороняючий сигнал світлофора) створив водій автомобіля “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, відповідно необхідними умовами виникнення даної ДТП є невідповідність дій ОСОБА_3 водія автомобіля “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, вимогам п. 3.1 ПДР України. Даним висновком експерта також встановлено, що ОСОБА_9 - водій автомобіля «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, за умови своєчасного реагування на зміну дорожньої обстановки, виконавши вимоги п. 12.3 ПДР, не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів, а отже, і технічною причиною виникнення зіткнення транспортних засобів є невідповідність дій ОСОБА_3 вимогам п. 3.1 ПДР.

Одночасно вказав, що аналогічних висновків дійшли експерти за результатами судової автотехнічної експертизи від 28.08.2017 за № 3222/17-24 та судової інженерно-транспортної експертизи від 19.12.2017 за № 676, проведених в рамках кримінального провадження № 12015270010008382. За його твердженням, постановою про закриття кримінального провадження за № 12015270010008382 встановлено: що 05.10.2015 близько 08 год 30 хв у місті Чернігові на регульованому перехресті вул. Войкова – проспект Миру – вул. С. Русової трапилась ДТП за участю автомобіля УДСНС “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_3, який рухався на перехресті вул. Войкова – проспект Миру – вул. С. Русової на забороняючий сигнал світлофору із сторони вул. Войкова в напрямку вул. С. Русової з увімкненими проблисковими маячками та сиреною та автомобіля «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався зі сторони вул. Київська на дозволяючий сигнал світлофора. Згідно висновків вказаної постанови в діях водія ОСОБА_3 мається порушення п.п. 2.3 (б), 3.1 ПДР України, який керуючи оперативним транспортним засобом, виконуючи невідкладне службове завдання, рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та звуковою сиреною, виїзджаючи на регульоване перехрестя не забезпечив безпеки дорожнього руху, не впевнився у відсутності транспортних засобів, що наближаються до перехрестя по перехрещуваній дорозі проспект Миру, у результаті чого зіткнувся з автомобілем, що виїзджав на вказане перехрестя на зелений сигнал світлофора.

У відповіді на відзив зазначив, що постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі № 750/1354/18 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок порушення останнім вимог п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили та не оскаржувалась. Разом з тим, даною постановою було звільнено від адміністративної відповідальності ОСОБА_3 в зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Проте, звільнення від адміністративної відповідальності не звільняє винну особу від відшкодування завданої шкоди.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважних представників сторін та третіх осіб 1 та 2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2015 року близько 08 години 30 хвилин у місті Чернігові на регульованому перехресті вулиці Войкова – проспект Миру – вулиці С. Русової трапилась ДТП за участю транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, під керуванням водія відповідача ОСОБА_3, який рухався зі сторони вулиці Войкова в напрямку вул. С. Русової, з увімкненими проблисковими маячками та сиреною, та транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія позивача ОСОБА_9, який рухався по пр-ту Миру зі сторони вулиці Київська. В результаті ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а водій автомобіля «Ford Transit» отримав тілесні пошкодження.

Як вбачається з довідки Управління Державтоінспекції УМВС України в Чернігівській області про ДТП за № 73769365 від 11.11.2015, учасниками ДТП, що сталась 05.10.2015 о 08:30 у м. Чернігові на перехресті проспекту Миру та вулиці С. Русової, є транспортний засіб “ЗИЛ-432921” (вантажний зі спецкузовом), номерний знак НОМЕР_6, власником якого є 1ДПРЗУДС України НС у Чернігівській області згідно технічного талону транспортного засобу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3, працюючого старшим водієм державної пожежної частини № 2 м. Чернігів 1 ДПРЗУДС України НС у Чернігівській області (вказаний транспортний засіб був застрахований у ТДВ СТДВ «Глобус» згідно полісу АІ 5711401 з терміном дії до 18.02.2016), та транспортний засіб «Ford Transit» (легковий, для перевезення вантажів), номерний знак НОМЕР_7, власником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8, під керуванням ОСОБА_9, працюючого інкасатором-водієм відділу організації та перевезення цінностей ПАТ «Державний ощадний банк України» (вказаний транспортний засіб був застрахований у ПрАТ СК «Брокбізнес» згідно полісу № АІ 5330589 з терміном дії до 11.02.2016).

Внаслідок ДТП транспортний засіб “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, зазнав механічних пошкоджень лівої частини, передньої центральної частини; транспортний засіб «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, - бокової лівої частини, бокової правої частини, задньої правої частини, передньої лівої частини.

За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол № 140185.

27.10.2015, за фактом ДТП від 05.10.2015 розпочато досудове розслідування. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010008382.

26.01.2018, постановою слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України закрито кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120152700010008382, у зв’язку з відсутністю у діянні ОСОБА_3, водія транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Копію вказаної постанови було направлено начальнику Управління патрульної поліції міста Чернігова для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

01.03.2018, заступником прокурора Чернігівської області винесено постанову, якою скасовано постанову від 26.01.2018 про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 від 27.10.2015 за фактом ДТП за участю автомобіля «Ford Transit» та «ЗИЛ-432921» за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України вказавши, що рішення про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 прийнято передчасно, з огляду на протиріччя у показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо руху автомобіля «Ford Transit» на перехресті проспекту Миру та вулиці С. Русової у м. Чернігові; необхідністю встановлення на який сигнал світлофора рухався водій автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_9 у напрямку перехрестя проспекту Миру та вулиці С. Русової у м. Чернігові; необхідністю з’ясування чи міг водій автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_9 бачити транспортний засіб «ЗИЛ-432921», що наближався до перехрестя зліва, до початку руху на зелений сигнал світлофора та як повинен був діяти для уникнення зіткнення з ним.

12.03.2018, постановою Деснянського районного суду міста Чернігова у справі № 750/1354/18 (провадження № 3/750/641/18) закрито провадження про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили та сторонами не оскаржувалась.

З матеріалів досудового розслідування за № 120152700010008382 вбачається, що жодних слідчих дій після винесення заступником прокурора Чернігівської області постанови від 01.03.2018 вчинено не було. Разом з тим, 03.04.2018, постановою слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України повторно закрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120152700010008382, у зв’язку з відсутністю у діянні ОСОБА_3, водія транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначив, що внаслідок ДТП, що сталась 05.10.2015 о 08:30 у місті Чернігові на регульованому перехресті вулиці Войкова – проспект Миру – вулиці С. Русової, належний йому на праві приватної власності транспортний засіб «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 зазнав механічних пошкоджень та потребує відновлювального ремонту, вартість якого склала 528255,20грн згідно висновку № 223 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 24.04.2018 ОСОБА_11 - експертом-автотоварознавцем, діючого на підставі свідоцтва № НОМЕР_3 про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2; сертифікат СОД ФДМ України № 904/15 від 24.11.2015.

Рахуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме з вини водія відповідача, позивач звернувся до відповідача з позовом про відшкодування шкоди в сумі 528255,20грн на підставі статтей 22, 530, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України.

За приписами частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на зміст частин 1-2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (1); за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується (2); за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (3).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних відносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такої шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала, що узгоджується з приписами статті 599 ЦК України.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

При цьому частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 за № 1961-IV (надалі – ЗУ від 01.07.2004 за № 1961-IV).

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 3 та 5 Закону України від 01.07.2004 за № 1961-IV).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України від 01.07.2004 за № 1961-IV).

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заявку про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22, 29, 35, 36 Закону України від 01.07.2004 за № 1961-IV).

З огляду на зазначене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право кредитора (потерпілого) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди) відшкодувати таку шкоду. Водночас, факт скоєння ДТП є підставою для виникнення договірного зобов’язання відповідно до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого кредитор (потерпілий) так само має право вимоги до боржника, яким в договірному зобов’язанні є страховик.

Разом з тим зазначенні зобов’язання не є взаємовиключними.

Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє принцип повного відшкодування шкоди, підставою якого є факт завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та за умови, що подія внаслідок якої завдано шкоду кваліфікована як страховий випадок.

Цивільно-правова відповідальність позивача як власника транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_7, на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Брокбізнес» згідно полісу № АІ 5330589 (з терміном дії до 11.02.2016). У той же час, цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, була застрахована у ТДВ СТДВ «Глобус» згідно полісу АІ 5711401 (з терміном дії до 18.02.2016).

Як встановлено судом, позивач не отримував страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, до страховика із вимогою про виплату страхового відшкодування не звертався.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 ЦК України), особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина 2 статті 14 ЦК України).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язання – деліктному та договірному. Він вільно на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності підстав передбачених статтею 1192 ЦК України.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16, від 14.02.2018 у справі № 344/10730/15-ц, від 27.04.2018 у справі № 910/9029/17.

В межах даної справи позивач звернувся з вимогою про відшкодування шкоди безпосередньо до особи, яка її заподіяла, тобто, спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є відносинами щодо відшкодування позадоговірної шкоди - деліктною відповідальністю. Права і обов’язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов’язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. За приписами частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, з огляду на презумпцію вини, встановлену наведеними вище нормами, відповідач звільняється від обов’язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач ствердив, що чинною постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі № 750/1354/18 (провадження №3/750/641/18) встановлено, що ОСОБА_3 (водій відповідача) порушив вимоги п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Додатково послався на висновки, що містяться в матеріалах досудового розслідування (кримінальне провадження № 12015270010008382) витребуваного судом за клопотанням позивача на підставі статті 81 ГПК України.

З тверджень позивача, порушення водієм відповідача вимог п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1 ПДР України стало причиною ДТП, у результаті якої позивачу було завдано шкоди в сумі 528255,20грн у вигляді відновлювальної вартості належного йому транспортного засобу.

У свою чергу, наведені доводи позивача спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі № 750/1354/18, що набрала законної сили 23.03.2018 та на висновки якої посилався позивач, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв’язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

В межах справи №750/1354/18, всупереч твердженням позивача, не досліджувались обставини ДТП та відповідно не було встановлено протиправність дій та вина ОСОБА_3, водія транспортного засоби “ЗИЛ-432921”, номерний знак НОМЕР_6, у скоєнні ДТП.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010008382 від 27.10.2015, за фактом ДТП, що мала місце 05.10.2015 в м. Чернігові на перехресті пр-ту Миру – вул. С. Русової, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, було закрито у зв’язку з відсутністю у діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, про що слідчим Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Чернігівській області винесено постанову від 03.04.2018, в якій слідчим зазначено, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений частиною 1 статті 286 КК України, у зв’язку з відсутністю тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, однак вбачаються порушення Правил дорожнього руху України, зокрема вимог п. 2.3 б), 3.1, 12.1, які тягнуть за собою можливість притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, водій відповідача, до адміністративної відповідальності в порядку статті 124 КУпАП притягнутий не був.

Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 05.10.2015 за № 140185 та №140186, складених за фактом ДТП, водій відповідача ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 3.1, 2.3 б), 8.7.3 е) ПДР України; водночас водій позивача ОСОБА_9 порушив вимоги пунктів 2.3 та 3.2 ПДР України. При цьому, у протоколі № 140185, складеному на учасника ДТП ОСОБА_3, є відмітка про те, що останній з зафіксованими порушеннями не згоден, так як продовжував рух на перехресті з увімкненими маячками та сиреною.

За приписами пунктів 3.1 та 3.2 ПДР України, на які посилався відповідач, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 26, 27 та п. 28.1 ПДР України за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов’язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

З матеріалів даної справи вбачається, що водій відповідача ОСОБА_3, виконуючи свої службові обов’язки, у зв’язку з надходженням виклику про пожежу у житловому будинку по вул. Мстиславська, 52, керував повністю завантаженим оперативним (пожежним) автомобілем (автоцистерна) ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_4, з увімкненими звуковими та світловими спеціальними сигналами, про що свідчить наряд на службу 4-го караулу з 08 год. 00 хв. 05.10.2015 до 08 год. 00 хв. 06.10.2015, затверджений начальником ДПРЧ-2, дорожній лист № 581 від 05.10.2015 на автомобіль АЦ-40 (432921), реєстраційний номер НОМЕР_6, покази свідків у межах кримінального провадження № 12015270010008382, та неспростовується сторонами в процесі розгляду даної справи.

Таким чином, з огляду зміст п. 3.1 ПДР України водій відповідача міг відступити в тому числі від вимог розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ПДР України, тобто продовжувати свій рух на перехресті вул.Войкова – проспект Миру – вул. С. Русової з увімкненим проблисковим маячком та звуковою сиреною незалежно від сигналів світлофору за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Заслухавши повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, що вказівка у постанові слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Чернігівській області від 03.04.2018, якою закрито кримінальне провадження № 12015270010008382 про рух транспортного засоби ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія відповідача ОСОБА_3, при перетині перехрестя вулиці Войкова - проспект Миру - вулиці С. Русової на забороняючий сигнал світлофора та відповідно про рух транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія позивача ОСОБА_9 – на дозволяючий сигнал світлофора, - не ґрунтується на належних та достатніх доказах, беручи до уваги розбіжність у показання свідків, допитаних в межах досудового розслідування, та відсутність якісного зображення з відеореєстратора, встановленого у транспортному засобі позивача, диск із записом якого доданий позивачем до матеріалів справи як електронний доказ, на підставі яких слідчий зробив висновок про порушення водієм відповідача ПДР України та про його рух на забороняючий сигнал світлофора на момент скоєння ДПТ.

Аналогічних висновків дійшов заступник прокурора Чернігівської області у постанові від 01.03.2018, якою було скасовано постанову від 26.01.2018 про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 та зазначено, що в рамках досудового розслідування необхідно встановити на який сигнал світлофора рухався водій автомобіля ОСОБА_9 у напрямку перехрестя проспекту Миру та вулиці С. Русової у м. Чернігові.

Разом з тим, після прийняття заступником прокурора Чернігівської області постанови від 01.03.2018, в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру кримінальних проваджень № 12015270010008382, слідчим жодних дій проведено не було та 03.04.2018 повторно закрито кримінальне провадження.

Оглянувши у судовому засіданні 31.10.2018 електронний доказ, відеозапис з реєстратора, встановленого у транспортному засобі позивача, суд встановив, що через погану якість зображення не представляється можливим спостерігати сигнали світлофора на перехресті проспекту Миру та вулиці С. Русової, тобто встановити на який саме сигнал світлофора рухався транспортний засіб позивача.

На 02 хв. 52 сек. (09:27:51 – 05.10.2015) запису в верхньому лівому куті вбачається частково зображений світлофор (з вертикальним розташуванням сигналів), який регулює рух транспорту, що рухається по проїзній частині з круговим рухом зі сторони вулиці С. Русової в напрямку вулиці Войкова, при цьому повністю видно лише нижній сектор світлофору (який відповідає зеленому сигналу), що на момент фіксування не горить, разом з тим встановити який сигнал світлофору горить з наявного запису не є можливим.

Судом взято до уваги той факт, що згідно інформації наданої Комунальним шляхо-будівельним підприємством на запит слідчого, що міститься в матеріалах кримінального провадження, даний світлофор при роботі у фазі 2 при русі транспорту у направлені № 3-6, в тому числі зі сторони вул. Войкова у напрямі вул. С. Русової, тобто у напрямі у якому рухався транспортний засіб відповідача, включав у себе режим зеленого мигання та жовтого сигналу світлофору перед загоранням червоного сигналу, а при роботі у фазі № 1 перед загоранням зеленого сигналу - режим красно-жовтого сигналу.

Тобто, дійти висновку про рух транспортного засобу відповідача на забороняючий сигнал світлофора з наявного запису (при якому повністю видно лише нижній сектор світлофора, що не горить, як про це вказано у постанові слідчого від 03.04.2018), - не є можливим.

Зокрема, суд вважає за необхідне відмітити, що зображення світлофора, який регулював рух транспорту з круговим рухом зі сторони вулиці Войкова в напрямку вулиці С. Русової, як про це зазначено в протоколі від 20.05.2016 огляду речей та документів, наявного в матеріалах досудового слідства, на записі з реєстратора, що доданий до матеріалів судової справи, - відсутнє.

Матеріалами досудового слідства не підтверджено, що світлофори, які регулювали рух транспорту, що рухався по проїзній частині з круговим рухом зі сторони вулиці Войкова в напрямку вулиці С. Русової та зі сторони вулиці С. Русової в напрямку вулиці Войкова, дублювали сигнали один одного, схема їх підключення відсутня.

Таким чином, з огляду на наявний відеозапис з реєстратора, який додано позивачем до матеріалів справи як електронний доказ, суд дійшов висновку про неможливість встановлення, яким саме сигналом керувався водій відповідача ОСОБА_3 на перехресті вулиці Войкова – проспект Миру – вулиці С. Русової, здійснюючи рух зі сторони вул. Войкова у напрямі вулиці С. Русової.

Показання свідків, які містяться в матеріалах кримінального провадження є суперечливими, а відтак, надання переваги показанням одного свідка перед іншим, без належного обґрунтування, як це зроблено слідчим у постанові від 03.04.2018, ставить під сумнів достовірність цих висновків.

Відтак, висновок слідчого у постанові від 03.04.2018 про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 про рух автомобіля УДСНС «ЗІЛ-432921», номерний знак НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_3 на перехресті вул. Войкова – пр-т. Миру – вул. С. Русової (зі сторони вул. Войкова в напрямку вул. С. Русової) на забороняючий сигнал світлофору та про рух транспортного засобу«Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, який рухався по пр-т. Миру на дозволяючий сигнал світлофору, - не ґрунтується на належних доказах.

Висновки експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи механізму та обставин ДТП від 05.09.2016 за № 2876/16-24, призначеної постановою від 04.07.2016 слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Чернігівській області, висновки експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи від 28.08.2017 за № 3222/17-24, призначеної постановою від 12.06.2017 слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Чернігівській області, висновки експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, призначеної постановою від 05.12.2017 слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Чернігівській області, в межах досудового розслідування (кримінальне провадження № 12015270010008382) та на які посилався позивач як на доказ протиправної поведінки відповідача та його вини у настанні ДТП, залишені судом поза увагою, оскільки до вихідних даних, якими керувались вказані експерти, належав факт руху транспортного засоби ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія відповідача ОСОБА_3, при перетині перехрестя вулиці Войкова - проспект Миру - вулиці С. Русової на забороняючий сигнал світлофора та факт руху транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія позивача ОСОБА_9 – на дозволяючий сигнал світлофора, встановлений слідчим в рамках кримінального провадження.

З огляду на наведене, твердження позивача, що саме протиправні дії водія відповідача, порушення ним вимог п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1 ПДР України (проїзд оперативним транспортним засобом з увімкненими маячками синього кольору та звуковою сиреною регульованого перехрестя на забороняючий сигнал світлофору без забезпечення безпеки дорожнього руху) стало причиною виникнення ДТП, внаслідок якої транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень та потребує відновлювального ремонту, не підтверджується належними та достатніми доказами у справі.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно статті 79 даного Кодексу достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивачем не доведено на підставі належних та достатніх доказів наявність протиправної поведінки водія відповідача, що стала причиною виникнення ДТП, причино-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою водія відповідача та шкодою завданою транспортному засобу який належить позивачу, в результаті ДТП, а також наявність вини водія відповідача у скоєнні ДТП, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого позову.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлений позов не підлягає задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору, що були понесені при поданні позову, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 51, 73, 74, 76-79, 91, 96, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032192) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14030, Чернігівської області, м. Чернігів, вул. Захисників України, буд. 4, код ЄДРПОУ 38340807) за участю третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 190А, код ЄДРПОУ 38590042) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення шкоди у розмірі 528255,20грн, - відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 31.10.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко