Ухвала суду № 77528002, 22.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.10.2018 р. Справа № 914/4266/15

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сало О.А., розглянув подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи у праві виїзду за межі України

у справі №914/4266/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НТД-Україна”, м. Борислав Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лазурко Марії Іванівни, АДРЕСА_1

про: стягнення 43 909, 71 грн,

за участю представників:

заявника: Ільчишин Л.В. – особисто,

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився.

ПРОЦЕС

17.10.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Лобові Володимирівни про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи у праві виїзду за межі України у справі №914/4266/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НТД-Україна” до Фізичної особи-підприємця Лазурко Марії Іванівни про стягнення 43 909, 71 грн.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.10.2018 року подання передано для розгляду судді Матвіїву Р.І.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2018 року.

У судове засідання 22.10.2018 року з’явився приватний виконавець, підтримав вимоги подання.

Відповідно до ч.4 ст.337 Господарського процесуального кодексу України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА ПОДАННЯ

заявник подання стверджує, що з метою виконання рішення суду від 15 лютого 2016 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лазурко Марії Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» 45 887,52 грн., з яких: 24 053,75 грн. основного боргу; 17 368,61 грн. інфляційних втрат; 1 166,44 грн. 3%річних; 2 129,44 грн. послуг адвоката; 1 169,28 грн. судового збору, 07.11.2017 року відкрито виконавче провадження, скеровано запити до реєструючих установ, накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно та кошти боржника. Одночасно з постановою про арешт коштів боржника виконавцем на адреси банків скеровано платіжні вимоги на списання коштів з рахунків боржника, ПАТ «ВТБ Банк» та АТ “УкрСиббанк” повідомлено виконавця про відсутність коштів на рахунках боржника. Приватному виконавцю стало відомо, що інформація стосовно джерел отримання боржником доходів відсутня, інформація стосовно останнього місця роботи та отримання боржником пенсії відсутня, за боржником транспортні засоби та земельні ділянки не зареєстровані, за боржником не зареєстровано на праві власності нерухомого майна. На виклики виконавця, скеровані на адресу Львівська область, Самбірський район, с. П’яновичі, вул. Зелена, 27, та на адресу 81451, АДРЕСА_1, з вимогою боржнику з'явитись в офіс приватного виконавця боржник не з’явився. Відтак, посилаючись на положення ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.441 ЦПК України, приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити боржника - громадянку України Лазурко Марію Іванівну у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов’язань, покладених на неї наказом №914/4266/15 виданого 01.03.2016 року Господарським судом Львівської області про: на виконання рішення господарського суду від 15 лютого 2016 року.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2016 року у справі № 914/4266/15 прийнято рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лазурко Марії Іванівни (81451, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (82300, м. Борислав Львівської області, вул. Коваліва, 46-Б, код ЄДРПОУ 25227710) суму в розмірі 45 887, 52 грн., з них: 24 053, 75 грн. основного боргу; 17 368, 61 грн. інфляційних втрат; 1 166, 44 грн. 3% річних; 2 129, 44 грн. послуг адвоката; 1 169, 28 грн. судового збору.

01.03.2016 року Господарським судом Львівської області на виконання рішення суду видано наказ.

Як вбачається з долучених до подання доказів, стягувачем подано приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. заяву про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2017 року, 07.11.2017 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №55089541), яку надіслано супровідним листом від 07.11.2017 року боржнику (фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення долучені до подання). 07.11.2017 року приватним виконавцем також винесено постанову про арешт майна боржника, публічне обтяження щодо рухомого та нерухомого майна боржника внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

З метою з’ясування наявності у боржника майна 07.11.2017 року приватним виконавцем скеровано запити в регіональний сервісний центр МВС у Львівській області (отримано відповідь про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів), у відділ адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Львівській області (отримано відповідь про реєстрацію місця проживання боржника у с. П’яновичі Самбірського району Львівської області).

26.01.2018 року скеровано запит в адміністрацію Державної прикордонної служби України з наданням інформації про перетин державного кордону України боржником за період останніх трьох років, у відповідь на який отримано лист з інформацією щодо громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, іншої інформації у вказаний період в базі не виявлено.

11.04.2018 року приватним виконавцем надіслано запит у Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області та отримано відповідь про реєстрацію шлюбу 02.11.1999 року щодо ОСОБА_6 та (Шевчик) Лазурко М.І.

01.06.2018 року виконавець звернувся в регіональний сервісний центр МВС у Львівській області метою отримання інформації щодо реєстрації за громадянином ОСОБА_6 і отримав відповідь (свою вимогу з резолюцією про виконання) з журналом карток, сформованого 12.06.2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_6 транспортного засобу ЗАЗ-DAWOO SENS Т13110, № кузова НОМЕР_2.

Приватним виконавцем також отримано інформацію з Пенсійного фонду України та з Державної фіскальної служби України про відсутність інформації щодо Лазурко М.І.

На підтвердження надіслання боржнику вимоги-виклику з’явитись 15.11.2017 року до приватного виконавця для дачі пояснень стосовно виконавчого документа приватний виконавець стверджує, що надсилав його одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Проте, суд звертає увагу, що із супровідного листа від 07.11.2018 року не вбачається, що такий виклик надсилався боржнику.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Розглянувши подання приватного виконавця, суд не вважає доведеними заявлені вимоги та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили є обов’язковими на всій території України. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом (ч.1 ст. 327 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року виконавче провадження здійснюється з дотримання таких засад: верховенства права, обов'язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об'єктивність.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дане положення кореспондується з п.5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» - право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За змістом ч.1 та ч.3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor N sby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme N ts a N d Decisio N s 1997-II). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява N 6962/02). Разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України). Крім цього, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Так, вище судом встановлено, що приватним виконавцем вчинено певні дії щодо примусового виконання рішення суду у справі №914/4266/15, в результаті яких встановлено відсутність зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, відсутність на рахунках грошових коштів. Проте, суд звертає увагу, що із системного аналізу наведених вище норм для застосування обраного приватним виконавцем способу забезпечення виконання рішення суду вбачається необхідність доведення обставини виключності та обставини ухилення від виконання зобов'язань, адже юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям, у зв’язку з чим доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Згідно з висновками, викладеними у листі Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 року поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд також звертає увагу, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Крім того, приватним виконавцем не надано доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України. Із відповіді Державної прикордонної служби України вбачається відсутність інформації про перетин державного кордону України боржником за період останніх трьох років.

За встановлених у даній справі обставин відсутність майна та коштів боржника, на переконання суду, не свідчить про його ухилення від виконання рішення суду, а приватним виконавцем не обґрунтовано, яким чином тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене ст. 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Також заявником не надано доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань за наявності у нього реальної можливості виконати рішення суду. Щодо неявки боржника на виклики приватного виконавця, суд звертає увагу, що докази надіслання виклику від 07.11.2018 року відсутні, а одноразова неявка на виклик від 05.12.2017 року не може достовірно свідчити про ухилення боржника від виконання рішення суду. Суд також звертає увагу, що приватним виконавцем отримано інформацію щодо реєстрації за громадянином ОСОБА_6 – особою, з якою боржником зареєстровано шлюб, транспортного засобу ЗАЗ-DAWOO SENS Т13110, № кузова НОМЕР_2, у праві власності на який виконавець має право визначити частку та звернути стягнення. Більше того, одночасно із поданням про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи у праві виїзду за межі України приватним виконавцем подано також подання про визначення частки боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Наведене свідчить про передчасність звернення з заявою про вжиття виключного заходу – тимчасового обмеження виїзду особи за кордон за обставин невиконання всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що приватним виконавцем не доведено необхідності вжиття такого заходу як тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, не підтверджено жодним чином виключності підстав для вжиття такого заходу. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

в и р і ш и в :

у задоволенні подання відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана в порядку, передбаченому розділом IV ГПК.

Повний текст ухвали складено 29.10.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.