Рішення № 77527345, 09.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/80/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 Справа № 908/1377/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства “Обрій”, (49000, м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 4-Б)

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, (72319, м. Мелітополь, вул. Героїв України (Кірова), буд. 175)

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВЛЕНО:

16.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Обрій” до відповідача Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про стягнення суми простроченого грошового зобов’язання в розмірі 252 872,00 грн. за договором поставки № 1/25/06 від 25.06.2016, 3% річних – 15276,00грн. та інфляційних витрат – 67667,63грн.

Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду, підготовче засідання призначено на 04.09.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1377/18 до судового розгляду по суті. Судове засідання призначено на 18.09.2018. За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладався до 09.10.2018

Ухвали суду була направлена на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідач не виконав заявлені позовні вимоги, в відзиві на позовну заяву відповідач зазначив,щ о позивачем невірно розраховані сума 3% річних та сума індексу інфляції, а саме заперечує проти періоду нарахування.

03 вересня 2018 від позивача надійшла відповідь на відзив (долучена до матеріалів справи). Також, позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримав в повному об’ємі.

04 вересня 2018 від відповідача надійшла заява про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців. Заява судом прийнята до розгляду.

05 жовтня 2018 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (долучені до матеріалів справи).

08.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Заяву про надання розстрочки виконання рішення суду підтримав.

18.09.2018 у засідання суду представник відповідача не з’явився. На адресу господарського суду, 17.09.2018, надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Судом клопотання задоволено.

В судове засідання 09.10.2018 представники сторін не з’явились.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Обрій" та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" було укладено договір поставки №1/25/06 від 25.06.2016 року (далі — договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар па умовах даного договору.

На виконання умов договору, ПП "Обрій" поставило та передало у власність ПрАТ "Агропромислова компанія" товар, згідно наступної видаткової накладної:

№2/25/06 від 25.06.2016 - ячмінь на суму 252 872,00 грн. (рахунок па оплату №521 від 25.06.2016 року).

Згідно п. 2.6 договору, строком поставки вважається дата вказана у товарній накладній.

Пунктом п. 2.7. договору передбачені умови та форма оплати сума за товар перераховується на р/р постачальника у вигляді передплати, можлива оплата суми частинами.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по сплаті заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 25.06.2016 відповідачу був поставлений ячмінь на суму 252 872,00 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого 25.06.2016 товару позивач 06.02.2018 звернувся до відповідача з претензією № 6/02/02 від 02.02.2018.

На момент розгляду справи по суті сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 252 872 грн. 00 коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В підтвердження вищевикладених обставин, позивачем надані документальні докази, а саме: договір поставки № 1/25/06 від 25.06.2016; рахунок на оплату від 25.06.2016 № 521, видаткова накладна № 2/25/06 від 25.06.2016, претензія № 6/02/02 від 02.02.2018.

В своїх запереченнях відповідач вказує на те, що 21.12.2017 за вих. № 60/12/2017 ним на адресу позивача була направлена та нібито отримана позивачем 23.12.2017, претензія щодо якості купленого ним товару.

Але, відповідачем не надано до письмових пояснень жодних документальних доказів в підтвердження викладеного.

Позивач заперечив проти тверджень відповідача щодо отримання ним даної претензії.

Зазначає, що тільки 14.03.2018 року позивач отримав від відповідача відповідь на претензію (вих. № 05/03/18 від 06.03.2018 р.). У вищевказаній відповіді на претензію відповідач зазначив, що відкладає розгляд претензії до моменту надання обґрунтованої відповіді на претензію відповідача від 21.12.2017.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що претензія була направлена на адресу відповідача лише 06.02.2018, таким чином нарахування 3% річних та суми індексу інфляції повинно здійснюватись з 13.02.2018.

Позивач заперечив, проти наданих відповідачем пояснень, вказує на те, що за загальними правилами строк виникнення зобов’язань припадає на наступний день після факту вчинення дії (відвантаження товару) тобто на 26.069.2016.

Суд погоджується з позицією позивача враховуючи те, що сторонами в договорі не узгоджений графік проведення оплати за отриманий товар, то зобов’язання повинно бути на наступний день після отримання відповідача товару (рахунок на оплату від 25.06.2016 №521).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого від позивача товару, позивачем мов договору позивачем пред’явлена вимога про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції в розмірі 67667грн. 63коп. та 3 % річних в розмірі 15276грн. 00коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума 3% річних розрахована вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування індексу інфляції, судом встановлено що вимога по її стягненню підлягає частковому задоволенню в розмірі 65423грн. 84 коп. В решті пред’явленої до стягнення суми індексу інфляції слід відмовити.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення, судом встановлено:

Заява про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1377/18 мотивована скрутним фінансовим становищем, значною кредиторською та дебіторською заборгованістю відповідача, що унеможливлює належне виконання рішення суду у справі № 908/1377/18.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.

Суд звертає увагу, що фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.

Тому, доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки відповідно до Закону України “Про підприємництво” підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Отже, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області, судом враховуються, можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов’язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Суд вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 129, 202, 240, 241, 254-256, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства “Обрій” до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Героїв України (Кірова), буд. 175, ЄДРПОУ 31914947 ) на користь Приватного підприємства “Обрій” (49000, м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 4Б, ЄДРПОУ 31045607) суму основного боргу в розмірі 252 872 (двісті п’ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дві) 00 грн. за договором поставки № 1/25/06 від 25.06.2016, 3% річних в розмірі 15276 (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) 00грн., суму інфляційних витрат 65423 (шістдесят п’ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 84грн., суму судового збору 5003 (п’ять тисяч три) грн. 57 коп.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано « 22» жовтня 2018р.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій