Рішення № 77527267, 19.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2018 Справа № 905/1172/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок №12; код ЄДРПОУ – 00039002)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» (87525, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, будинок №2; код ЄДРПОУ - 32794511)

про стягнення 583 699 713,82 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Бавріна І.М. ( довіреність №9/12/288 від 24.04.18)

від відповідача: Косминін О.В. (довіреність б/н від 06.08.2017)

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» про стягнення 583 699 713,82 гривень, з яких: 38 376 878,46 гривень – заборгованість за комісійною винагородою; 545 322 835,36 гривень – пеня за несплачену комісійну винагороду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №15-94/19-118/13 від 12.12.2013 про надання банківської гарантії щодо оплати комісійної винагороди, у зв’язку з чим виникла заборгованість за комісійною винагородою в сумі 38 376 878,46 гривень, а також була нарахована пеня за несплачену комісійну винагороду в сумі 545 322 835,36 гривень.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.06.2018 відкрито провадження по справі № 905/1172/18, вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.07.2018.

Від представника відповідача 12.07.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остатній за перечує проти задоволення позову, а також клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про надання банківської гарантії та копії Гарантії зі змінами.

У судовому засіданні 12.07.2018 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 07.08.2018.

19.07.2018 відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Від відповідача 31.07.2018 надійшли додаткові заперечення по справі, зазначає, що до спірних правовідносин має застосовуватись положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині нарахування пені.

06.08.2018 на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи з контррозрахунком ціни позову.

У судовому засіданні 07.08.2018 відкладено розгляд клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, вирішено продовжити строк підготовчого провадження до 19.09.2018, оголошено перерву до 06.09.2018.

06.09.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, а також заперечення на додаткові пояснення відповідача та клопотання про призначення судової експертизи.

Від представника відповідача 06.09.2018 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, а також клопотання про витребування у позивача письмових пояснень стосовно виконання банківської гарантії.

Представником позивача 06.09.2018 на виконання вимоги ухвали суду надано нотаріально засвідчені копію перекладу гарантії з внесеним змінами.

У судовому засіданні 06.09.2018 відкладено розгляд клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, відкладено розгляд клопотання вдповідача про призначення судово-економічної експертизи, оголошено перерву до 17.09.2018.

17.09.2018 від представника відповідача повторно надійшло клопотання про витребування у позивача письмових пояснень стосовно настання гарантійного випадку, виконання банківської гарантії. Також, представником відповідача надано додаткові заперечення з урахуванням пояснень позивача.

У судовому засіданні 17.09.2018:

- задоволено клопотання відповідача про витребування доказів,

- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, про що постановлено відповідну ухвалу,

- вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті, встановлено строк позивачу для надання витребуваних доказів до початку розгляду справи по суті на 27.09.2018.

25.09.2018 від позивача на адресу господарського суду Донецької області надійшли пояснення стосовно настання гарантійного випадку та клопотання про відкладення розгляду справи,

Від відповідача 26.09.2018 також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 27.09.2018 представники сторін не з’явились.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2018 відкладено розгляд справи на 10.10.2018.

10.10.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Також, останнім подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.10.2018 оголошено перерву до 17.10.2018.

17.10.2018 від представника відповідача повторно надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, проте вказане клопотання судом залишено без розгляду на підставі п.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України про що повідомлено сторін у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.10.2018 оголошено перерву до 19.10.2018.

Судове засідання 19.10.2018 відбувалось в режимі відеоконференції.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

12.12.2013 між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Позивач, Банк-гарант, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком»» (далі - Відповідач, Принципал, Боржник) було укладено Договір №15-94/19-118/13 про надання банківської гарантії (із договором про внесення змін від 17.03.2017р.) (далі - Договір гарантії), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати гарантію за Принципала на суму 20 356 027,70 евро (п. 2.5. Договору гарантії) на користь Бенефіціара («The Road Department of the Ministry of Regional Development and Infrastructure of Georgia» (далі - Бенефіціар) (и.и. 1.1., 2.1. Договору гарантії), що забезпечує виконання Боржником зобов’язань за контрактом №EWHG/CW/ICB-01 (далі - Контракт), визначеним п. 1.2 Договору гарантії.

Договором про внесення змін №15-94/19-118/13-17032017 від 17.03.2017 було погоджено змегншення суми гарантії авансового платежу до розміру фактично отриманого Принципалом - 19 891 760,73 євро.

Термін дії гарантії - до 24.07.2019 (п. 2.3. Договору гарантії в редакції договору про внесення змін від 17.03.2017 ).

Строк дії Договору гарантії - до повного виконання сторонами зобов’язань (п. 7.3. Договору гарантії).

Відповідно до п. 3.3. Договору гарантії, комісійна винагорода за виконання операцій з супроводу Гарантії по цьому Договору складає - 3,0% (три) річних від фактичної суми Гарантії.

Комісійна винагорода за надання (супровід) Гарантії, вказана в цьому пункті Договору, нараховується Банком-гарантом в гривнях за курсом валюти Гарантії, встановленим Національним банком України на дату нарахування, починаючи з дати надання Гарантії. При нарахуванні використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Нарахування Банком-гарантом комісійної винагороди здійснюється щоденно, починаючи з першого числа по останнє число (включно) поточного календарного місяця (надалі «Розрахунковий період»), при цьому за перший Розрахунковий період нарахування комісійної винагороди здійснюється починаючи з дати надання Гарантії по останнє календарне число цього місяця, а за останній Розрахунковий період першого числа календарного місяця, в якому закінчується строк дії Гарантії або відбувається звільнення Банка-гаранта від зобов’язань по Гарантії, по дату закінчення строку дії Гарантії (включно) або по день (включно), що передує дню звільнення Банка-гаранта від зобов'язань по Гарантії. Нарахування Банком-гарантом комісійної винагороди здійснюється на фактичний залишок суми Гарантії.

Комісійна винагорода, нарахована за поточний Розрахунковий період, сплачується Принципалом у гривнях, щомісячно 1 (Першого) числа календарного місяця, наступного за Розрахунковим періодом, у якому відбулося нарахування комісійної винагороди, а за останній Розрахунковий період - в дату закінчення строку дії Гарантії або в день звільнення Банка-гаранта від зобов’язань по Гарантії.

При цьому Сторони встановлюють, що зобов'язання Принципала по сплаті нарахованої комісійні винагороди не вважаються простроченими до 5 (П'ятого) числа (включно) календарного місяця, наступного за Розрахунковим періодом, в якому відбулося нарахування комісійної винагороди, а якщо (П’яте) число календарного місяця припадає на вихідний чи святковий день, Принципал зобов’язаний здійснити сплату комісійної винагороди не пізніше, ніж на наступний робочий день.

Комісійна винагорода, шо нарахована за останній Розрахунковий період, не вважається простроченою протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього ‘ періоду, а якщо сплив цього строку припадає на вихідний чи святковий день, Принципал зобов'язаний здійснити сплату комісійної винагороди не пізніше наступного робочого дня.

Принципал сплачує комісійну винагороду шляхом перерахування коштів на рахунок 37395620526631 (код валюти 980), відкритий в ПАТ «Промінвестбанк», код банка 300012, код ЄДРПО Принципала 32794511.

Відповідно до п. 3.3.1 Договору гарантії (в редакції договору про внесення змін від 17.03.2017), нарахована станом на 01.03.2017 комісійна винагорода за виконання за операцій з супроводу Гарантії сплачується Принципалом відповідно до наступного графіку:

Період погашення Комісія, яка нарахована по Договору про надання

гарантії №15 -94/19-118/3 від 12.12.2013

до 31 січня 2018 року 0,00

до 28 лютого 2018 року 0,00

до 31 березня 2018 року 0,00

до 30 квітня 2018 року 1 443 105,87

до 31 травня 2018 року 1 000 000,00

до 30 червня 2018 року 1000 000,00

до 31 липня 2018 року 1000 000,00

до 31 серпня 2018 року 1000 000,00

до 30 вересня 2018 року 1000 000,00

до 31 жовтня 2018 року 1000 000,00

до 30 листопада 2018 року 1000 000,00

до 31 грудня 2018 року 1000 000,00

Всього в 2018 р: 9 443 105,87

до 31 січня 2019 року 1 000 000,00

до 28 лютого 2019 року 1 000 000,00

до 31 березня 2019 року 1 000 000,00

до 30 квітня 2019 року 1 000 000,00

до 31 травня 2019 року 1 000 000,00

до 30 червня 2019 року 1 000 000,00

до 31 липня 2019 року 1 000 000,00

Всього в 2019.: 7 000 000,00

Всього: 16 443 105,87

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з приписами статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтями 561, 567 ЦК України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до норм частини першої статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 ЦК України зобов'язання, зокрема припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За період з дати укладення Договору гарантії і по 23.03.2016 відповідач сплачував комісійну винагороду, починаючи з 24.04.2016 останній припинив оплату.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором гарантії та наявності заборгованості за невідшкодованими сумами гарантійних платежів у розмірі 38 376 878,46 гривень. Наведене підтверджується банківськими виписками.

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 38 376 878,46 гривень належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в цій частині, судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку пені.

Позивачем заявлено до стягнення 545 322 835,36 гривень пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за період з 16.03.2017 по 15.05.2018.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов’язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами п.п. 6.1 та 6.2 Договору гарантії за несвоєчасну сплату сум, вказаних в п.п.3.3., 3,4., 5.3.5. цього Договору, Принципал сплачує на користь Банка-гаранта пеню в розмірі 5% від несплаченої своєчасно суми за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє Принципала від виконання своїх зобов’язань по цьому Договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Отже нарахування наростаючим підсумком неможливо, оскільки за кожним зобов’язанням (комісійна винагорода за певний місяць) має місце різний початок та закінчення шестимісячного строку нарахування.

Господарським судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки не відповідає вказаним вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов’язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Проте, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом 19.06.2018, отже строк позовної давності в один рік обчислюється з 19.06.2017.

Комісійна винагорода нарахована станом 01.03.2017 року (з березня 2016 року по 28 лютого 2017 року) в розмірі 16 443 105,87 гривень була розстрочена сторонами шляхом укладення Договору про внесення змін №15-94/19-118/13-17032017 від 17.03.2017, встановлений графік сплати комісійної винагороди.

Пунктом 5.3.8. Договору про надання банківської гарантії в редакції Договору про внесення змін №15-94/19-118/13-17032017 від 17.03.2017 встановлено, що в разі порушення Принципалом будь-яких умов цього договору та/або Договору про надання банківської гарантії №15-94/19-116/13 від 11.12.2013 та/або договорів застави, що забезпечують вимоги по гарантії авансового платежу GA/13/2106/SS та/або гарантії виконання контракту GA/13/2103/SS, відстрочені комісії вважаються такими, строк сплати яких настав, та підлягають сплаті не пізніше наступного робочого дня після виявлення Банком-гарантом таких порушень, про що Банк-гарант повідомляє Принципала у будь-який зручний спосіб для Банку-гаранту.

Так, вказаною додатковою угодою сторонами був змінений строк та порядок оплати нарахованої станом на 01.03.2017 (з березня 2016 року по 28 лютого 2017 року) комісійної винагороди.

Позивач направив відповідачу вимогу №029/032 від 20.06.2017 про сплату заборгованості за Договором гарантії у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання банківської гарантії №15-94/19-118/13 від 12.12.2013.

Отже, строк оплати розстроченої комісійної винагороди в розмірі 16 443 105,87 гривень настав 21.06.2017, проте відповідачем вона сплачена не була.

Прострочення сплати заборгованості у вказаному розмірі починається з 22.06.2018.

Відтак, за здійсненим господарським судом перерахунком з урахуванням всіх вищенаведених норм чинного законодавства, розмір пені за несвоєчасне сплату комісійної винагороди в розмірі 16 443 105,87 гривень за період з 22.06.2017 по 22.12.2017 становить 2 129 044,34 гривень.

Комісійна винагорода нарахована після 01.03.2017 за поточний Розрахунковий період мала бути сплачена відповідачем, щомісячно 1 (Першого) числа календарного місяця, наступного за Розрахунковим періодом, у якому відбулося нарахування комісійної винагороди. При цьому сторони встановили, що зобов'язання відповідача по сплаті нарахованої комісійні винагороди не вважаються простроченими до 5 (П'ятого) числа (включно) календарного місяця, наступного за Розрахунковим періодом, в якому відбулося нарахування комісійної винагороди, а якщо (П’яте) число календарного місяця припадає на вихідний чи святковий день, відповідач зобов’язаний був здійснити сплату комісійної винагороди не пізніше, ніж на наступний робочий день.

Так, за кожним розрахунковим періодом (комісійна винагорода за певний місяць) має місце різний початок та закінчення шестимісячного строку нарахування, а тому такий розрахунок має бути виконаний окремо за кожним зобов’язанням:

за зобов’язаннями березня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.04.2017 по 06.10.2017, проте з урахуванням річного строку позовної давності розраховується з 19.06.2017 по 06.10.2017 та становить 116 324,98 гривень;

за зобов’язаннями квітня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 10.05.2017 по 10.11.2017, проте з урахуванням річного строку позовної давності розраховується з 19.06.2017 по 10.11.2017 та становить 146 186,37 гривень;

за зобов’язаннями травня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.06.2017 по 06.12.2017, проте з урахуванням річного строку позовної давності розраховується з 19.06.2017 по 06.12.2017 та становить 181 957,66 гривень;

за зобов’язаннями червня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.07.2017 по 06.01.2018 та становить 187 514,88 гривень;

за зобов’язаннями липня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 07.08.2017 по 07.02.2018 та становить 199 585,59 гривень;

за зобов’язаннями серпня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.09.2017 по 06.03.2018 та становить 207 247,63 гривень;

за зобов’язаннями вересня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.10.2017 по 06.04.2018 та становить 218 488,85 гривень;

за зобов’язаннями жовтня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.11.2017 по 06.05.2018 та становить 237 426,88 гривень;

за зобов’язаннями листопада 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 08.12.2017 по 15.05.2018 та становить 206 581,28 гривень;

за зобов’язаннями грудня 2017 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 09.01.2018 по 15.05.2018 та становить 182 077,20 гривень;

за зобов’язаннями січня 2018 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.02.2018 по 15.05.2018 та становить 154 139,85 гривень;

за зобов’язаннями лютого 2018 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.03.2018 по 15.05.2018 та становить 98 335,19 гривень;

за зобов’язаннями березня 2018 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 06.04.2018 по 15.05.2018 та становить 59 337,95 гривень;

за зобов’язаннями квітня 2018 року розмір пені підлягає нарахуванню за період з 07.05.2018 по 15.05.2018 та становить 12 779,13 гривень.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 4 337 027,78 гривень.

Твердження відповідача про сплив позовної давності за зобов’язаннями зі сплати комісійної винагороди господарським судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п.п. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

17.03.2017 між сторонами був укладений Договір про внесення змін №15-94/19-118/13-17032017 до договору гарантії, згідно якого комісійна винагорода нарахована станом 01.03.2017 року (з березня 2016 року по 28 лютого 2017 року) в розмірі 16 443 105,87 гривень була розстрочена, встановлений графік сплати комісійної винагороди.

Підписання відповідачем Договору про внесення змін №15-94/19-118/13-17032017 від 17.03.2017, фактично є підтвердженням з боку відповідача затримки сплати комісійної винагороди у визначеному розмірі та продовженням термінів виконання цих зобов’язань підпадає під ознаки дій відповідача, що свідчать про визнання ним боргу, у зв’язку з чим позовна давність у цій справі є такою, що переривається (17.03.2017) і починається заново з моменту вчинення відповідачем таких дій, а враховуючи, що позов подано 19.06.2018, суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення строку позовної давності позивачем щодо стягнення заборгованості з оплати комісійної винагороди.

Доводи відповідача з приводу того, що до спірних правовідносин в частині нарахування пені має застосовуватись положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Отже, положення цього Закону застосовуються лише до зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики.

Правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про надання банківської гарантії, який має іншу правову природу аніж кредитні договори та договори позики.

Господарським судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відмовлено у його задоволенні з таких підстав.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на важке матеріальне становище, викликане наявністю великої дебіторської заборгованості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Заслухавши пояснення учасників у справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наведені відповідачем обставини не є виключними, виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами статті 617 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

У відповідності до пункту 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

В матеріалах справи відсутні докази того, що належне виконання зобов’язань відповідача згідно договору про надання банківської гарантії №15-94/19-118/13 від 12.12.2013 виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин, а також докази того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем нараховано позивачу пеню за несвоєчасне та неповне погашення ним значної суми заборгованості, при цьому за здійсненим перерахунком визначена господарським суд сума пені не є надмірною, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав часткового задоволення позову.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» про стягнення 583 699 713,82 гривень, з яких: 38 376 878,46 гривень заборгованості за комісійною винагородою, 545 322 835,36 гривень пені за несплачену комісійну винагороду – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» (87525, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, будинок №2; код ЄДРПОУ - 32794511) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок №12; код ЄДРПОУ – 00039002) 38 376 878,46 гривень заборгованості за комісійною винагородою, 4 329 722,92 гривень пені, 45 121,08 гривень судового збору.

В частині стягнення 540 993 112,44 гривень пені – відмовити.

У судовому засіданні 19.10.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 29.10.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок №12; код ЄДРПОУ – 00039002)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» (87525, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, будинок №2; код ЄДРПОУ - 32794511)

Суддя С.М. Фурсова