Рішення № 77527116, 23.10.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2018 р.

Справа № 903/556/18

Суддя господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі 903/556/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика - Україна"

про стягнення 278336,45 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Іщук І. А., довіреність від 04.09.2018 року.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 278336,45 грн., з них 141059,60 грн. заборгованості, 37788,35 грн. інфляційних, 9518,42 грн. - 3% річних, 89970,08 грн. пені.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що заборгованість виникла із-за неповної оплати договору – крохмалю кукурудзяного поставленого по договору № 00007486 від 01.02.2017 року, пеня нарахована на підставі п. 8.3 договору, інфляційні та відсотки річних нараховано на прострочену заборгованість згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач згідно клопотання від 18.09.2018 року подав докази про сплату боргу в сумі 141059,60 грн., а саме 31.07.2018 року – 50000,00 грн., 06.08.2018 року – 41059,60 грн., 09.08.2018 року – 50000,00 грн.

Згідно пояснення від 10.10.2018 року, вимогу позивача заперечує, вказуючи, що сума заборгованості була погашена до відкриття провадження у справі, вважає, що нарахування пені проведено поза межами 6-ти місячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому нараховуючи пеню з 04.09.2017 року по 23.07.2018 року втратив право на нарахування пені за спливом терміну; на підставі ст. 233 ГК України просить зменшити суми інфляційних та 3 % річних, оскільки дані є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Позивач в поясненні від 18.10.2018 року вказує, що відповідач у встановлений судом строк не надав відзив на позов, при укладенні договору поставки сторони погодили розмір відповідальності при його невиконанні, відповідач починаючи з вересня 2017 року порушував зобов’язання щодо оплати товару, а з лютого 2018 року частково сплачував борг, не погодив з позивачем графіку його погашення, лише з моменту подачі позову сплатив заборгованість; долученими до пояснення доказами не підтвердив тяжкий фінансовий стан товариства, щодо отримання позивачем збитків в результаті несвоєчасних розрахунків за товар, навів аналіз можливості закупки кукурудзи для виготовлення крохмалю, станом на вересень 2017 року та березень 2018 року. Згідно даного пояснення заперечує зменшення нарахованих суми інфляційних та відсотків річних. До пояснення долучає розрахунки по яких сума пені складає 91212,43 грн., інфляційних 37194,86 грн., відсотки річних – 9643,86 грн., однак просить позов задоволити повністю згідно заявленої вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0417603665200.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2018 року позов заперечив з підстав викладених у поясненні № 1/323 від 03.10.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, розглядає справу за наявними в ній доказами із-за відсутності представника позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 00007486, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити крохмаль кукурудзяний в.с.ДСТУ 3976-2000, виробник ПАТ «Дніпровський КПК» або ПАТ «Інтеркорн КПІ».

За умовами договору (п.5.1, 5.11) оплата товару на умовах відстрочення платежу – на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження кожної партії товару, строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2018 року (п.11.1).

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, ТТН, довіреностями Покупця, деклараціями виробника товару (а.с.42-253 т.1, 1-145 т.2); факт часткової оплати – банківськими виписками (а.с.33-41 т.1); заборгованість по оплаті за товар склала 141059,60 грн., яка оплачена 31.07.2018 року, 06.08.2018 року, 09.08.2018 року, тому в даній частині позов підлягає закриттю.

Щодо вимоги про стягнення пені, інфляційних та відсотків річних, суд враховує, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасну оплату товару на суму 141059,60 грн.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами виникли зобов’язання, що випливають з договору поставки, до яких застосовуються положення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами договору, а саме по п. 8.3 за несвоєчасну оплату товару Покупець на письмову вимогу Продавця виплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача пеня в сумі 89970,08 грн. нарахована на заборгованість з врахуванням проведених відповідачем платежів, а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних втрат складає 9518,42 грн., 3 % річних, з врахуванням розрахунку долученого до пояснення від 18.10.2018 року – 37194,86 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних та відсотків річних, то дане не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Так, своє клопотання відповідач обґрунтовує з посиланням на ст. 233 ГК України якою, зокрема, передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, за своєю правовою природою інфляційні та відсотки річних не відносяться до штрафних санкцій виходячи з наступного.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов’язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідачів, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача, з врахуванням того, що заборгованість погашена після подачі позову суми позову, що розглядається.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Закрити провадження у справі на суму 141059,60 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика - Україна" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул. Карбишева,3, код ЄДРПОУ 41085075) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" (02090, м.Київ, вул.Алма-Атинська,8, код ЄДРПОУ 38307757) 136683,36 грн., з них 89970,08 грн. пені, 9518,42 грн. 3 % річних, 37194,86 грн. інфляційних та 4166,14 грн. витрат по судовому збору.

3. Відмовити в стягненні інфляційних на суму 593,49 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

01.11.2018 року.

Суддя С. В. Костюк