Рішення № 77527111, 24.10.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2018 р.

Справа № 903/608/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: Амброс Р.В.

представника відповідача: Куковського І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард дистрибуції"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум- Трейд"

про стягнення 418168грн. 76коп.

встановила: позивач – ТОВ "Авангард дистрибуції" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ТОВ "Континіум- Трейд" 418168грн. 76коп., з яких: 363145грн. 01коп. заборгованості за поставлений товар, 47652грн. 75коп. пені, 4169грн. 55коп. – 3% річних та 3201грн. 45коп. інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача 6272грн. 54коп. витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору поставки товарів №257-п-14 від 01.12.2014р., щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 29.08.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.09.2018р.

26.09.2018р. у підготовчому судовому засіданні, що відбулося за участю представника позивача Амброс М.Р. та представника відповідача Антонюк Р.В., оголошено перерву до 03.10.2018р. для мирного врегулювання спору за пропозицією представника відповідача.

03.10.2018р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. №01-55/10702/18), в якому зазначено, що протягом усього часу позивач (постачальник)- ТОВ «Авангард дистрибуції» приймав замовлення, але не виконував його у повному обсязі. Відбувалось систематичне порушення умов поставки, а саме недотримання термінів поставки товарів та невідповідність кількості поставленої продукції, визначеної відповідним замовленням. При цьому, позивач попередньо не повідомляв покупця- Маріупольську філію ТОВ «Континіум-Трейд» про неможливість поставити товар в кількості та в строки, що обумовлені у замовленні, що суперечить умовам договору.

Систематичне Порушення умов договору позивачем призвело до зменшення асортименту товару в гіпермаркеті відповідача, чим спричинило несприятливі комерційні умови, що негативно вплинуло на фінансовий стан.

Тому, відповідачем- ТОВ «Континіум-Трейд» було застосовано оперативно-господарські санкції, що передбачено п.1 ч.І. ст. 236 Господарського кодексу України, а саме відмовою від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином.

Також відповідачем в вищевказаному відзиві зазначено, що 01.10.2018р. ним було сплачено частину боргу на користь позивача в сумі 100000грн., що підтверджується доданим до відзиву платіжним дорученням №11701 від 01.10.2018р. Просив врахувати даний відзив при прийнятті рішення по справі та відмовити позивачу в частині стягнення 100000грн. боргу у зв'язку із сплатою.

Ухвалою суду від 03.10.2018р. постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; повідомити сторони, що розгляд справи по суті відбудеться в судовому засіданні 24.10.2018р.

16.10.2018р. представником позивача надіслано на адресу суду відповідь на відзив (вх. №01-55/11170/18), в якій зазначено, що посилання відповідача на відмову від виконання ним своїх зобов’язань по оплаті товару у зв'язку із застосуванням ним оперативно- господарської санкції, є безпідставним. Відповідно до частини 2 цієї ж статті 235 Господарського кодексу України, до порушника господарських відносин можуть застосовуватися лише ті оперативно-господарські санкції, які прямо передбачені договором. Договором поставки товарів №257-п-14 від 01.12.2014 року, що укладений між позивачем та відповідачем, можливість застосування оперативно-господарських санкцій не передбачено. Тому, в даному випадку, застосування таких санкцій з боку відповідача до позивача є неможливим.

Щодо тверджень відповідача про не виконання позивачем замовлень та порушень строків поставки, передбачених договором, позивач зазначив, що жодних підтверджень своїх доводів, зокрема, факту невиконання позивачем своїх зобов’язань з поставки товару відповідач не надав. Відповідачем не представлено жодних доказів, які б підтверджували направлення та отримання позивачем замовлень, а також, доказів прийняття ним цих замовлень.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

01.12.2014р. між позивачем- ТОВ «Авангард дистрибуції» та відповідачем- ТОВ «Континіум- Трейд» укладено договір поставки товарів №257-п-14 (а.с. 7-10) та протокол розбіжностей до договору зі зміною редакції деяких пунктів дорговору.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність (відповідача) покупця товар, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації, яка діє на момент направлення замовлення покупцем, затвердженої сторонами.

Згідно п. 2.3. договору, замовлення оформляється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.

Відповідно до п. 3.1.1. договору, постачальник зобов'язується своєчасно поставити товар до місця поставки, в кількості, якості, по цінам та в асортименті згідно з умовами цього договору, специфікації і замовлення.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що перехід права власності на товар та ризику та випадкової загибелі чи пошкодження відбувається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару покупцю.

Згідно п. 8.2.1 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки товарів №257-п-14 від 01.12.2014р. позивачем (постачальником) передано відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 401 105, 16 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 35-86).

Відповідачем (покупцем) товар отримано, що підтверджується підписами уповноважених осіб на видаткових накладних.

22.10.2018 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про сплату боргу в сумі 401 168грн. 91коп., однак, дана претензія залишилась без відповіді з боку відповідача.

Відповідачем здійснено часткове повернення товару на загальну суму 2 025грн. 87коп. на підставі накладних: № LUT0022625 від 23.02.2018р. на суму 203грн. 82коп., від 27.02.2018 року №LUT0022630, № LUT0022631, № LUT0022632, № LUT0022628 на загальну суму 720грн. 43коп. та № LUT0022670 від 18.04.2018р. (а.с.87-92).

30 червня 2018р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 93). Згідно вищевказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем становила 364 131грн. 01коп.

Як вбачається з матеріалів справи та поданого відповідачем відзиву, під час розгляду справи, а саме 01.10.2018р., відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 100 000грн. що підтверджується оригіналом платіжного доручення №11701 від 01.10.2018р.

В порушення умов договору постачання №437 від 13.10.2016р., з врахуванням повернення товару та часткової оплати відповідачем заборгованості, останнім не здійснено остаточних розрахунків за поставлений товар, в зв'язку з чим у нього залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 263145грн. 01коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, в період розгляду справи, а саме 01.10.2018р. відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 100000грн., що підтверджується платіжним дорученням №11701 від 01.10.2018 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, існування предмета спору припинилось після відкриття провадження у справі, провадження у справі необхідно закрити.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи оплату відповідачем в період розгляду справи заборгованості в сумі 100000грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 100000грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар, що підтверджена матеріалами справи, становить 263145грн. 01коп., не погашена, не спростована та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 нього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.5 договору, передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару, за кожен день прострочення.

За таких обставин, нарахована позивачем пеня в сумі 47652грн. 75коп. за період з 08.04.2018р. по 21.08.2018р. є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачу нараховано 3201грн. 45коп. інфляційних втрат за період з 08.04.2018р. по 18.04.2018р. та 4169грн. 55коп. - 3% річних за період з 08.04.2018р. по 21.08.2018р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Перевірка розрахунків позивача здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, 236- 238, 240 Господарськоого процесуального кодексу України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум Трейд" (код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Дистрибуції" (код ЄДРПОУ 39293604) 318168грн. 76коп. (з яких: 263145грн. 01коп. заборгованості за поставлений товар, 47652грн. 75коп. пені, 4169грн. 55коп. - 3% річних та 3201грн. 45коп. інфляційних втрат), а також 6272грн. 54коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100000грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 01.11.2018р.

Суддя О. Г. Слободян