Ухвала суду № 77525289, 29.10.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1378/18

провадження № 2-з/691/3/18

УХВАЛА

29 жовтня 2018 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О. М.

при секретарі судових засідань Шмунь Н.В.

з участю

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2.

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Городище Черкаської області розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред»явлення позову,-

встановив :

ОСОБА_1. звернувся в суд із заявою про забезпечення позову до пред»явлення позову, мотивуючи тим, що напротязі десяти днів представник заявника ОСОБА_2. має намір в його інтересах звернутися до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного Акціонерного Товариства «ОКСІ БАНК», Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія ІНВЕСТ-КРЕДО» про захист прав споживачів, шляхом визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги, остільки згідно рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року, з нього на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнено заборгованість за Кредитним договором №014/2548/74/35600 від 26 травня 2006 року в сумі 69232,08 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить еквівалентно - 1 585 210 грн. 05 коп.. Кошти за кредитним договором надавались ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» для придбання квартири АДРЕСА_1. Квартира є єдиним його житлом, яка використовується ним та членами його сім»ї. 28 вересня 2018 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ «ОКСІ БАНК» і Товаристом з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», були укладені Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №014/2548/74/35600 від 26 травня 2006 року та Договір про відступлення права вимоги, зареєстрований в реєстрі №3672 за Іпотечним договором укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ним 26 травня 2006 року. Вважає правочини про відступлення права вимоги за кредитним договором незаконними, як такі, що вчинені всупереч вимог п.п 3 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Періодично отримує СМС-повідомлення в яких зазначено про те, що банк має намір продати предмет іпотеки від свого імені. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна №140473664 від 05 жовтня 2018 року, стало відомо що невідомими особами скасовано інформацію в реєстрі про іпотеку та арешт належної йому квартири, де зазначено нову адресу. Переконаний, що вказані дії та скасування інформації про арешт майна та іпотеку свідчать лише про незаконні, протиправні наміри нових кредиторів здійснити незаконну реалізацію належної йому квартири будь-яким незаконним шляхом, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, на розгляді в суді перебуває заява про перегляд рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами, яке може бути скасоване. Провадження у справі відкрито 11 вересня 2018 року, а ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 28 вересня 2018 року відступив право вимоги іншій особі, а та, в свою чергу, іншій, що може унеможливити в подальшому виконати рішення суду. За таких обставин звернувся за захистом своїх прав до суду.

Заявник та його представник в судовому засіданні заяву підтримали.

Відповідачі, представники Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного Акціонерного Товариства «ОКСІ БАНК», Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія ІНВЕСТ-КРЕДО», будучи вчасно повідомленими про час, місце, дату судового розгляду, у судове засідання не з»явилися. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви, згідно ст.ст.152-153 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, враховуючи належне повідомлення відповідачів про судове засідання, дослідивши матеріали заяви, вважає, що вона підлягає до задоволення як обгрунтована, з наступних підстав.

Відповідно до змісту ч.ч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 ЦПК України. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Статтею 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду); суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням; у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін; залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково; про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу; в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення; суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У відповідності до роз»яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Cуду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін і інших учасників судового процесу. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується судами як джерело права. Відповідно до змісту рішення Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» право на суд є одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов»язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в Постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-605цс16, вказано, що забезпечення позову по суті це обмеження суб»єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов»язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до змісту ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Європейський Суд з прав людини у рішенні 17 липня 2008 року у справі «Каіч та інші проти Хорватії» вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов»язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський Суд з прав людини визначає, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Держава несе обов»язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Вказане визначено і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від Держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у Державі.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами існує спір, який у досудовому порядку не вирішений. Так, заявник ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна №140473664 від 05 жовтня 2018 року. Вказана квартира була предметом іпотеки за умовами Кредитного Договору. Відповідно до рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнено заборгованість за Кредитним договором №014/2548/74/35600 від 26 травня 2006 року в сумі 69232,08 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить еквівалентно - 1 585 210 грн. 05 коп.. Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна №132751560 від 31 липня 2018 року, на підставі постанови про арешт майна боржника №56583259 від 11 червня 2018 року накладено арешт на нерухоме майно у виді квартири загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 41,60 кв.м. в АДРЕСА_1, підставою обтяження є Договір Іпотеки від 26 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Присяжнюк О.М.. Як вбачається із змісту повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором №014/2548/74/35600 від 26 травня 2006 року та договорами забезпечення від 11 жовтня 2018 року №031018, 28 вересня 2018 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ «ОКСІ БАНК» (первісний кредитор) і Товаристом з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» (новий кредитор), були укладені Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №014/2548/74/35600 від 26 травня 2006 року та Договір про відступлення права вимоги, зареєстрований в реєстрі №3672 за Іпотечним договором укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 26 травня 2006 року і зареєстрованим в реєстрі №1091. За вказаними Договорами відступлення прав ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» одержує усі права вимагати від боржника, поручителів за Кредитним договором, Договорами поруки та Іпотечним договором належного виконання всіх зобов»язань у обсязі, передбаченому в цих Договорах. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна №140473664 від 05 жовтня 2018 року та №132751560 від 31 липня 2018 року, дійсно маються розбіжності у адресі квартири АДРЕСА_1, а саме номеру будинку. Крім того, в провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді заява представника ОСОБА_2. про перегляд рішення від 28 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами, рішення по якій на день розгляду заяви про забезпечення позову, не прийняте, що підтверджується ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року.

На підставі вищевикладеного, дослідивши докази заяви, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника та його представника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з врахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв»язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, а саме забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, встановленого спору між сторонами по справі та ціни позову, суд вважає що наявні підстави для задоволення вимог стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_1, у зв»язку із відображенням іншої інформації за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна №132751560 від 31 липня 2018 року. При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності сторін, оскільки метою забезпечення позову є вжиття негайних, проте тимчасових заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред»явлення позову задоволити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та заборонити її відчуження.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та заборонити її відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову вручити заявнику для забезпечення виконання в державних органах, визначеними для вжиття відповідних заходів для реєстрації у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і надіслати для відому Публічному Акціонерному Товариству «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ вул.Лєскова, №9, Публічному Акціонерному Товариству «ОКСІ БАНК» м.Львів вул.Газова, №17, Товариству з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія ІНВЕСТ-КРЕДО» м.Київ вул.Ярославів Вал, №13/2-Б.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Черкаської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О. М. Савенко