Рішення № 77519708, 17.10.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/1683/17

Провадження № 2/643/449/18

17.10.2018 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретарів – Воловод К.А., Горборукової М.О.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

08.02.2017. керівник Харківської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним договір купівлі – продажу, посвідчений 23.12.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 2947), за змістом якого, ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1; визнати спадщину, яка відкрилась 20.12.2015 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та у зв’язку з цим, визнати право власності на вказану квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., за територіальної громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради; витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., від добросовісного набувача ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Стягнути з відповідача на користь прокуратури Харківської області сплачений при зверненні з позовом судовий збір в сумі 12489,89 грн. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у зв’язку зі здійсненням досудового слідства у кримінальному провадженні № 42014220040000070 за ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння, зокрема, квартирою № 94 по вул. Гарібальді, 3-а у м. Харкові, щодо вказаної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.04.2016, на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2016 по справі № 643/4080/16-к зареєстроване обтяження у вигляді арешту. Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на вказану квартиру, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м, 17.07.2003 було зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 24.03.2003 Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстраційний № 2-319) та свідоцтва про право власності, виданого 23.03.1994 Харківським міським Центром приватизації державного житлового фонду (реєстраційний № 5-94-22835 Ц2). Згідно відомостей, які містяться в актовому записі про смерть № 1188 від 19.01.2016, здійсненому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_5, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, померла 20.12.2015. З відміток, які є у вказаному актовому записі про смерть, а також в заяві ОСОБА_5 про видачу паспорту (форма № 1), вбачається, що паспорт померлої не зданий. У силу ч. 2 ст. 1220 ЦК України, в день смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за її останнім місцем проживання у вищевказаній квартирі, в якій вона була зареєстрована та проживала одна, що підтверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» від 28.04.2016. З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 13.12.2016, наданих Третьою Харківською державною нотаріальною конторою щодо ОСОБА_5 вбачається відсутність заведених спадкових справ, виданих свідоцтв про право на спадщину, заповітів, спадкових договорів. Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 23.12.2015 посвідчено договір купівлі-продажу № 2947. За змістом вказаного договору ОСОБА_5 продала зазначену квартиру ОСОБА_3. Згідно пункту 2.1. договору, продаж квартири вчинено за 619326 грн. На підставі цього договору приватним нотаріусом 23.12.2015 прийнято рішення з індексним №27417959 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на згадану квартиру (номер запису про право власності 12702624). З огляду на те, що в силу ч.4 ст. 25, п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України цивільна правоздатність, у тому числі право власності ОСОБА_5 припинилися у момент її смерті (20.12.2015), на час нотаріального посвідчення договору від 23.12.2015 вона не була здатна мати та здійснювати цивільні права та обов’язки продавця належної їй за життя квартири. За таких обставин, укладення згаданого договору здійснено всупереч вимогам ч.1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику. Перебування спірної квартири у володінні відповідача порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого з ст. 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою. З огляду на спрямованість договору від 23.12.2015 на незаконне заволодіння спірною квартирою, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним у силу ч.ч.1,2 ст. 228 ЦК України. Незважаючи на те, що в силу ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину судом недійсним не вимагається, вказана норма не позбавляє заінтересовану особу права на звернення до суду з такою вимогою, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Так, визначеною ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірного правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ч.1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність змісту договору вимогам ч.1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику; невідповідність змісту договору інтересам держави в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого ст. 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою. З урахуванням того, що заперечення дійсності спірного правочину на підставах, встановлених законом, має значення для вирішення питання про визнання спадщини на відповідну квартиру відумерлою, Харківська міська рада, в розумінні ч.3 ст. 215 ЦК України, хоча і не стороною спірного правочину, але є особою, заінтересованою у визнанні цього правочину недійсним. Оскільки Харківська міська рада не є стороною спірного правочину, вимога про визнання цього договору недійсним пред’являється без вимоги про застосування наслідків його недійсності (ст. 216 ЦК України) у вигляді вимоги про повернення майна, а в комплексі з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. При цьому, Харківська міська рада, якій належить спірна квартира в силу відумерлості спадщини, не була стороною договору купівлі-продажу від 23.12.2015, у зв’язку з чим, відповідне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

В судовому засіданні представник позивача – прокурор Буч Р.В. підтримав позовні вимоги позивача, посилаючись на вищенаведене, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Від представника Харківської міської ради ОСОБА_6, який діє на підставі виданої довіреності, надійшли пояснення стосовно позовної заяви прокуратури, поданої в інтересах держави: в особі Харківської міської ради, в яких позов підтримали у повному обсязі (а.с. 39-43).

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2, яка діє на підставі виданої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та направила суду письмові заперечення, в яких зазначила, що доводи позивача стосовно визнання правочину недійсним, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності за Харківською міською радою та витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставними, оскільки 23.12.2015 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу квартири № 94 за адресою: м. Харків, вул. Гарібальді, 3-а з ОСОБА_5, посвідчений приватний нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2947, сплативши за договором 619326,00 грн. Таким чином, на час предявлення прокурором в інтересах Харківської міської ради власником вищезазначеної квартири була та є на теперішній час – відповідач ОСОБА_3, право власності якої зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23.12.2015 р., індексний номер 12702624. Право власності ОСОБА_3 не оспорено, реєстрація права власності не скасована, договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності невизнаний в судовому порядку недійсним. Законодавством не передбачена можливість набуття права власності на майно, власником якого є інша особа без вирішення питання щодо законності набуття права власності іншою особою, тобто не може бути декілька власників одного й того ж майна. Таким чином, визнання спадщини після смерті ОСОБА_5 відумерлою з передачею спірної квартири у власність територіальної громади при наявності власника майна, право якого не оспорено, не відповідає вимогам закону. Із тексту договору купівлі-продажу вбачається, що приватний нотаріус ОСОБА_4 встановила особи сторін, які уклали угоду. На час укладення угоди Харківська міська рада не була власником майна, оскільки звернулася до суду вже після набуття ОСОБА_3 права власності. Таким чином, твердження позивача про те, що спірна квартира вибула із володіння власника поза його волею є безпідставним, а відсутність цієї ознаки виключає застосування ст. 388 ЦК України. На даний час факт незаконності заволодіння спірною квартирою органами досудового слідства не доведена, досудове розслідування триває, вирок суду не постановлений. Тому вважає, що доводи позивача грунтуються на припущеннях. Сторонами договору не було допущено порушень цивільного законодавства, договір купівлі-продажу квартири за змістом та за формою відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, зокрема вимозі відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правові підстави вважати вищезазначений договір купівлі-продажу нікчемним відсутні. Окрім того, вважає достовірно не встановленими обставини смерті ОСОБА_5, яка була власником спірної квартири. При цьому існує невідповідність даних, які надані прокурором та вбачаються з форми «А» на ОСОБА_5 з даними, які містяться в копії актового запису № 1188 від 19.01.2016 року про смерть ОСОБА_5, де не міститься даних про місце народження останньої, що є суттєвою обставиною, яка впливає на ідентифікацію особи. Помилковим є і посилання позивача на положення ст. 1268 ЦК України про належність спадкоємцю спадщини з моменту її відкриття, оскільки вказана норма права не дає підстави вважати, що спадкоємець є власником спадщини з моменту її відкриття. В задоволенні позову просила відмовити (а.с.45-48).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м, 17.07.2003 було зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 24.03.2003 Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстраційний № 2-319) та свідоцтва про право власності, виданого 23.03.1994 Харківським міським Центром приватизації державного житлового фонду (реєстраційний № 5-94-22835 Ц2) (а.с.9-11).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, померла 20 грудня 2015 року, що підтверджується копією Актового запису про смерть № 1188 від 19.01.2016, здійсненому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, яка міститься в матеріалах справи (а.с.17-18).

Інші особи, окрім власника, на час відкриття спадщини у вказаній квартирі не проживали, що підтверджується повідомленням Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 28.04.2016 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.23).

Однак, згідно з договором купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 2947, ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 двокімнатну квартиру № 94, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гарібальді, № 3а. Зазначений договір підписаний у присутності нотаріуса. Особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_5 зазначеної квартири, перевірено. Згідно з п.3.1. договору, продаж квартири вчинено за 619326 грн. (а.с. 12-15).

На підставі цього договору приватним нотаріусом 23.12.2015 прийнято рішення з індексним №27417959 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на згадану квартиру (номер запису про право власності 12702624).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з вимогами ч.1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

З відміток, які є у вказаному актовому записі про смерть, а також в заяві ОСОБА_5 про видачу паспорту (форма № 1), вбачається, що паспорт померлої не зданий.

Згідно з п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється, зокрема, у разі смерті власника.

Враховуючи викладене, правоздатність ОСОБА_5 та право власності на квартиру АДРЕСА_1 припинилося 20.12.2015 року, у зв’язку із її смертю і беззаперечно свідчить про неможливість продажу спірної квартири ОСОБА_5 23.12.2015 року.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 23.12.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2947, згідно з яким ОСОБА_5 продала ОСОБА_3, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 – суд вважає необхідним визнати недійсним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 13.12.2016, наданих Третьою Харківською державною нотаріальною конторою щодо ОСОБА_5, вбачається відсутність заведених спадкових справ, виданих свідоцтв про право на спадщину, заповітів, спадкових договорів (а.с. 21, 22).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.07.2018 р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про продовження строків прийняття спадщини.

Положеннями статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Статтею 338 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Оскільки Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2947, є недійсним, суд вважає, що укладеним правочином порушуються інтереси держави в особі Харківської міської ради, які випливають із встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою, а саме, позбавляє Харківську міську раду можливості виконати обов’язок подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, за визначених ЦК України умов та набуття за територіальною громадою права власності на спадкове майно.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, пов’язується з тим, у який спосіб це майно вибуло з його володіння. Ця норма визначає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч.1 п.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, Харківська міська рада, якій належить спірна квартира в силу відумерлості спадщини, не була стороною договору купівлі-продажу від 23.12.2015 року, у зв’язку з чим, відповідне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Обгрунтування вимог про витребування майна у добросовісного набувача за таких обставин підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11.02.2015 по справі № 6-1цс15.

Застосування позивачем вказаного способу захисту порушених інтересів узгоджується також з роз’ясненнями, наведеними в пунктах 21-26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Зокрема, згідно з зазначеними роз’ясненнями, коли майно придбане за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного позивача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужене на підставі наступних договорів.

Перехід спадкового майна у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини є юридичним наслідком відповідного судового рішення, який передбачено ч.3 ст. 1277 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Вказана норма закону, в силу ст. 8 ЦК України, підлягає застосуванню також до спадщини, визнаної судом відумерлою та підтверджує, що спірна квартира в розумінні п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України вибула з володіння Харківської міської ради не з її волі іншим шляхом.

Виходячи з правової природи відумерлості спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте після спливу встановленого законом річного строку. Однак, проведення такої реєстрації на даний час унеможливлюється наявністю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на це майно за відповідачем, що, в свою чергу, зумовлює спір про право власності.

Витребуванням майна у добросовісного набувача на останнього не покладається надмірний тягар, оскільки відповідно до ч.1 ст. 661 ЦК України, покупець майна може звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим позовні вимоги керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, задовольнити та визнати недійсним договір купівлі – продажу, посвідчений 23.12.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 2947), за змістом якого, ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1; визнати спадщину, яка відкрилась 20.12.2015 року після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та у зв’язку з цим, передати вказану квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради; витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь прокуратури Харківської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12489,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 27 січня 2017 р. (а.с. 25).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 338 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі – продажу, посвідчений 23.12.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 2947), за змістом якого, ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати спадщину, яка відкрилась 20.12.2015 року після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та у зв’язку з цим, передати вказану квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., від добросовісного набувача ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце народження м. Харків, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору в сумі 12489 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять) грн. 89 коп. на розрахунковий рахунок № 35212041007171 в Держказначейській службі України, м. Київ, код банку 820172.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 26 жовтня 2018 року.

Суддя Харченко А.М.