Ухвала суду № 77518186, 31.10.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1159/18

Номер провадження 2/728/430/18

У Х В А Л А

про закриття провадження

31 жовтня 2018 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу:

за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області

до

відповідачів ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

ОСОБА_2

вимоги позивача: про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди

учасники справи:

від позивача – ОСОБА_3 (посвідчення № 045587)

від відповідача – ОСОБА_2

у с т а н о в и в :

1. 6 липня 2018 року Керівник Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 (далі відповідачі) з вимогою про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди.

2. В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, додатково пояснила, що земельні ділянки фактично використовувало ФГ «Маяк», а після подання позовної заяви було створено ФГ «Давидок», яке продовжувало використовувати земельні ділянки.

3. Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що порушень законодавства він не допускав. Зазначив, що земельні ділянки спочатку використовувало ФГ «Маяк», а на сьогоднішній день використовує ФГ «Давидок», без отримання спірних земельних ділянок останнє не могло б бути створено, оскільки обов’язковою умовою створення фермерського господарства є наявність відповідних земельних ділянок.

4. Аналізуючи особливості даних правовідносин Суд дотримується правової позиції ОСОБА_4 Верховного Суду, яка була висловлена у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 317/2520/15-ц (див. пункти 28-37, 47-48 постанови)

5. Зокрема Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

6. З іншої сторони, згідно із частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, серед іншого справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (пункт 1 частини першої).

Частиною другою та третьою статті 4 ГПК передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

7. Важливим в дані ситуації є те, що розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб’єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші – за правилами цивільного судочинства (див. пункт 26 згаданої вище постанови ОСОБА_4 Верховного Суду, від 20 червня 2018 року по справі № 317/2520/15-ц).

8. Повертаючись до обставин даної справи, Суд підкреслює, що прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати накази, визнати недійсними договори оренди землі між ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2 Позовні вимоги мотивував, зокрема, тим, що ОСОБА_2 на момент отримання в користування земельних ділянок вже скористався своїм правом на отримання земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме: без проведення земельних торгів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі Закон від 19 червня 2003 року № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону від 19 червня 2003 року № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону від 19 червня 2003 року № 973-IV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з набуттям ним права власності або користування земельною ділянкою, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

9. В правовідносинах, що розглядаються Судом встановлено, що за період з 1 січня 2016 року по 13 серпня 2018 року орендну плату за спірні земельні ділянки декларувало ФГ «Маяк», а починаючи з 13 серпня 2018 року ФГ «Давидок» (див. Т. 1 а.с.255, Т. 2 а.с.23-25).

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що наявність в користуванні спірних земельних ділянок стало підставою для створення та реєстрації ФГ «Давидок», яке на момент розгляду справи і використовує земельні ділянки.

Вказані обставини не заперечувались і представником позивача.

У зв’язку із чим Суд робить висновки, що в правовідносинах між сторонами відбулася заміна орендаря земельної ділянки: права й обов’язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, спочатку ФГ «Маяк», а потім ФГ «Давидок», а тому сторонами спору є юридичні особи.

Обов’язково Суд наголошує, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону від 19 червня 2003 року № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. пункт 35 згаданої вище постанови ОСОБА_4 Верховного Суду).

З огляду на це Суд доходить висновку, що у цій справі спір є пов'язаним з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цих ділянок у користування фермерського господарства.

Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Також аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

10. Окремо Суд хоче наголосити на тому, що положення Загальної декларації прав людини 1948 року закріплюють гарантію про те, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

За правовою позицією Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Виходячи з викладеного, особливості даних правовідносин свідчать, що ефективне поновлення в правах за результатами спору, що виник між сторонами можливе саме при розгляді справи в порядку господарського судочинства і за участі юридичної особи (фермерського господарства), прав та обов’язків якої стосується спір і яка використовує земельні ділянки щодо яких заявлено «претензії» позивачем.

11. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, провадження у справі необхідно закрити.

12. Також Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI), що може бути здійснено Судом за наявності відповідного клопотання.

Керуючись статтями 1-2, 4, 19, 255, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Провадження у справі за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди – закрити.

2. Роз’яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку із прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_5