Рішення № 77516366, 25.10.2018, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/663/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2018 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої - судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Чаплинського району Херсонської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою вул. Жовтнева, 8 в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області за набувальною давністю в обґрунтування якого вказує, що у 2006 році вона придбала вказаний житловий будинок у ОСОБА_3, шляхом передачі йому грошових коштів, а останній у свою чергу надав їй довіреність, якою уповноважив розпоряджатися вказаним будинком, який належав йому на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.1996 року та реєстраційного посвідчення Каховського БТІ.

16 вересня 2006 року ОСОБА_3 помер.

Позивач на протязі 12 років після смерті власника будинку, відкрито проживає у вказаному будинку, здійснює в ньому поточні ремонти, відкрито ним розпоряджається та володіє, сплачує комунальні платежі, тощо. У свою чергу на протязі даного періоду, ніхто претензій з приводу володіння та користування будинком до неї не пред’являв.

На даний час вона зі своєю сім’єю фактично проживає у даному будинку близько 12 років років, а власник будинку ОСОБА_3 помер. З урахуванням того що після його смерті, вона понад 10 років відкрито володіє цим житловим будинком, звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок на підставі давності володіння цим нерухомим майном, що передбачено вимогами ст.. 344 ЦК України.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові. Додатково суду пояснила, що 2006 року за 3 тис. грн.. за усною домовленістю з власником ОСОБА_3 придбала належний йому будинок, розташований по вул.. Жовтнева, 8 в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області. Належний чином угоду купівлі-продажу вони не укладали через відсутність коштів на нотаріальне посвідчення. Однак ОСОБА_3 на підставі довіреності 09.09.2006 року уповноважив її розпоряджатися належним йому житловим будинком, в тому числі здійснити його продаж на свій розсуд. Після смерті ОСОБА_3 вона залишилася проживати у вказаному будинку, здійснювала поточні та капітальні ремонти, однак належним чином на своє ім’я будинок не оформила. Спадкоємці померлого ОСОБА_3 жодних претензій до неї з прожду даного житлового будинку не мають. Просить суд позов задовольнити, оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання можливості не має.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Чаплинського району Херсонської області, будучи належним и чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, подавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.1996 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку присадибного типу з надвірними будівлями, укладеного з ОСОБА_4, ОСОБА_5, придбав житловий будинок розташований по вул.. Жовтнева, 8в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області, про що 12 травня 1997 року було видано реєстраційне посвідчення Каховським БТІ.

Як вбачається з пояснення позивача, викладеного у позовній заяві, та наданих нею в судовому засіданні, 2006 року ОСОБА_1 уклала усну угоду купівлі-продажу з ОСОБА_3, за якою передала останньому грошові кошти за належний йому житловий будинок. У свою чергу як вбачається з копії наданих документів, ОСОБА_3 09.09.2006 року видав на ім’я ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважив її розпоряджатися належним йому житловим будинком на свій розсуд.

ОСОБА_1 з 2006 року з дозволу власника будинку вселилася до цього житлового будинку де проживає по даний час.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії 1-КГ №026190, ОСОБА_3 помер 16 вересня 2006 року в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області, про що ОСОБА_2 селищною радою Чаплинського району Херсонської області, зроблено актовий запис №61.

Відповідно до інформації, яка надана приватним нотаріусом Чаплинського нотаріального округу у Херсонській області ОСОБА_6 від 18.09.2018 року за №300/01-16 та державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 18.09.2018 року за №1016/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

ОСОБА_1, звертаючись до суду із вказаним позовом, в його обґрунтування посилається на те, що вона з 2006 року проживає у спірному будинку та відкрито ним користується на протязі 12 років, та вважає себе повноцінним власником цього будинку. Оскільки після смерті власника будинку, користується ним понад 10 років вважає, що є такою особою, яка набула право власності на нерухоме майно відповідно до ст.. 344 ЦК України.

Щодо такого обґрунтування позивачем свого позову, суд вважає необхідним вказати наступне.

Так, стаття 344 ЦК України, вказує, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року виникнення права власності, як набувальна давність, виникає при вирішенні юридичної долі задавненого майна, власник якого пропустив позовну давність і не може повернути собі майно назад. Потреба у набувальній давності виникає, і у випадку придбання майна на законних підставах, коли власник втрачає необхідні докази свого статусу і проволодівши достатній час таким майном, не може довести своїх прав.

Умовами виникнення права власності за давністю володіння є:1) добросовісність; 2) відкритість; 3) безперервність: 4) тривалість володіння.

Тривалість володіння – для виникнення права власності на нерухоме майно передбачає, що особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.

Крім спливу набувальної давності, для виникнення права власності необхідним є факт державної реєстрації.

Для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності не достатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Набувальна давність застосовується до випадків безтитульного володіння чужим майном.

В судовому засіданні позивачем не доведені обставини, які дають підстави вважати рішення суду завершальним юридичним фактом, що призводить до виникнення права власності у позивача. Так позивачем не додано документів що підтверджували б її доводи, щодо добросовісного набуття нею права на цей будинок, добросовісного відкритого володіння цим майном. Натомість з матеріалів справи слідує, що будинок на праві приватної власності належить померлому ОСОБА_3 та вона разом зі своєю сім’ю в цьому будинку проживала після досягнення з ним угоди щодо купівлі-продажу цього майна, що свідчить про виникнення між позивачем та власником будинку правовідносин, які регулюється нормами ЦК України, відмінними від тих, з приводу яких подано позов, що спростовує доводи позивача щодо добросовісності набуття права на житловий будинок.

Враховуючи зміст вимог ст.. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З наданих позивачем документів, зокрема довідки ОСОБА_2 селищної ради від 12.03.2018 року №254 вбачається, що ОСОБА_1 на даний час зареєстрована та постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю родиною: чоловіком ОСОБА_8 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ОСОБА_4, Захаром, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Відповідно до доданого акту обстеження матеріально-побутових умов від 07.03.2018 року, комісією у складі депутата ОСОБА_2 селищної ради та сусідів встановлено, що по вул.. Жовтнева, 8 в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області фактично проживає ОСОБА_1 зі своєю родиною з 2006 року.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу набуття ним права власності за набувальною давністю посилалася на те, що вона добросовісно заволоділа вказаним вище нерухомим майном, відкрито та безперервно користується ним після смерті ОСОБА_3, підтверджуючи зазначену обставину наявністю у неї документів про оплату ним необхідних платежів, при цьому жодних договорів про надання/отримання комунальних послуг позивачем не надано.

Посилання позивача на наявність у неї вказаних документів не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів доведеності підстав для набуття права власності, оскільки вони жодним чином не підтверджують факт володіння нерухомим майном.

Вказані обставини, як окремо так і у своїй сукупності свідчать про відсутність добросовісності заволодіння майном, що суперечить положенням ст.. 344 ЦК України.

Суд вважає, що саме по собі користування спірним будинком з 2006 року не дає підстави для задоволення позовних вимог про набуття права власності на майно на підставі ст.. 344 ЦК України. У свою чергу з наданих позивачем пояснень вбачається що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо купівлі продажу житлового будинку, що врегульовано главою 54 ЦК України.

За правилами ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач в судовому засіданні не довела тих обставин, на які посилалися, як на підставу своїх вимог, не надала докази в обґрунтування своїх вимог, що є її обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 12 ЦПК України. При цьому судом створено всі умови для змагального процесу, роз’яснено сторонам їх права та обов’язки, вказано на необхідність подання додаткових доказів, з’ясовано коло спадкоємців ОСОБА_3

Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висвітленої у постанові №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирiшеннi спорiв, пов’язаних iз набуттям права власностi за набувальною давнiстю, суди повиннi враховувати, зокрема, таке: володiння є добросовiсним, якщо особа при заволодiннi чужим майном не знала i не могла знати про вiдсутнiсть у неї пiдстав для набуття права власностi; володiння визнається вiдкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володiннi. Вжиття звичайних заходiв щодо забезпечення охорони майна не свiдчить про приховування цього майна; володiння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давностi.

З огляду на викладене суду вважає, що позивачем не доведено добросовісності заволодіння житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розташованим за адресою вул. Жовтнева, 8 в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області, який належав померлому 16.09.2006 року ОСОБА_3, а проживання позивачем у спірному будинку не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних правових підстав, які б давали можливість захистити право позивача, нею не наведено. Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.. 77-79 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Чаплинського району Херсонської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко