Постанова № 775159, 27.06.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» червня 2007 р. Справа № 49/85-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., Істоміної О.А.

при секретарі О.В. Андросовій

за участю представників сторін:

позивача –предст. Корякін М.І. ( дов. № 01-62юр/5959 від 14.09.06 р.)

1- го відповідача – предст. Фівкін П.М. ( дов. № 179 від 05.02.07 р)

2- го відповідача – предст. Мацько Ю.І. ( дов. № б/н від 15.04.07 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1431Х/2-6) Військової частини А-1361, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.07 р. по справі № 49/85-06.

за позовом –АК «Харківобленерго», м. Харків

до Військової частини А-1361, м. Харків,

та до Квартирно –експлуатаційного відділу, м. Харкова

про стягнення 16580,77 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за отриману електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 5-4714С від 30.10.2003 року у розмірі 16580,77 грн., з яких 2440,49 –сума основного боргу за отриману електричну енергію,488,07 грн. –сума ПДВ на електричну енергію, 98,39 грн. - сума заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії,2173,66 грн. –заборгованість по реактивній енергії, 339,34 грн. інфляційних витрат, 197,24 –сума трьох відсотків річних та 1102,80 грн. пені.

06.02.07 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України, а саме просив вважати періодом утворення заборгованості за товарну продукцію ( та ПДВ) таким : з 1 листопада 2005 року по травень 2006 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.07 р. ( суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А-1361 на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»на п/рахунок № 2603131812154 у ХЦВ ПІБ, МФО 351458, код 00131954 –500,00 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії ; на п/рахунок № 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 -1102,80 грн. пені, 339,34 інфляційних витрат, 197,24 грн. трьох відсотків річних, 2173,66 грн. заборгованості по реактивній енергії, 165,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 2928, 56 грн. провадження по справі припинити.

Перший відповідач, Військова частина № А1361, з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.03.07 р. по даній справі частково і прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу на користь позивача 500,00 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії,2173,66 грн. заборгованості по реактивній енергії, 1102,80 грн. пені,339,34 грн. індексу інфляції,3197,24 грн. трьох відсотків річних,165,80 грн. державного мита,118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишити без змін.

На думку апелянта, судом в даному випадку неправильно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, оскільки відповідати за несвоєчасну оплату вартості спожитої військовою частиною А- 1361 електроенергії, заборгованості по реактивній енергії, наслідком чого є нарахування позивачем пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, а також за перевищення договірних величин споживання електричної енергії повинен Квартирно – експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України. Таке ствердження підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 06.01.06 р. № 1/5 -4714С/2 та додаткової угоди від 01.02.07 р. б/н до Договору на постачання, укладених між позивачем 1-м відповідачем та Квартирно –експлуатаційним відділом м. Харкова, яким були внесені зміни до пункту 4.5 додатку № 2. Відповідно до внесених змін, саме 2-й відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Крім того, апелянт посилається на те, що його установа є неприбутковою, тобто утримується за рахунок коштів відповідача ( державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. З кошторису Військової частини А- 1361 на 2006 рік вбачається, що 1-му відповідачеві не виділялися бюджетні асигнування по КЕКВ 1163 «оплата електроенергії». Тому, на думку апелянта, у нього відсутнє право самотужки скеровувати кошти на оплату відповідних витрат, не передбачених кошторисом, в тому числі на оплату електроенергії, реактивної енергії, перевищення договірних величин споживання електричної енергії, наслідками несвоєчасної оплати яких є пеня, інфляційні витрати, три відсотки річних, і він об’єктивно не може розрахуватися за даними зобов’язаннями, відповідно у 1 –го відповідача відсутня і вина ( умисна або необережна) у їх порушенні, що виключає його цивільно –правову відповідальність.

Крім того, апелянт вважає, що на підставі нормативних актів Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України та Державного казначейства України між позивачем і Військовою частиною безпосередньо грошові розрахунки за спожиту останнім електроенергію не проводяться, відповідно між даними сторонами відсутні грошові зобов’язання, оскільки Порядок проведення розрахунків у 2005 (2006) роках застосовується за умови підписання спільних протокольних рішень усіма учасниками розрахунків. Підписані, зареєстровані та надані в органи Державного казначейства спільні протокольні рішення є підтвердженням того, що усі учасники розрахунків виявили бажання здійснити розрахунки на умовах, визначених даними Порядками ( пункт 1.3 Порядку проведення розрахунків 2005 (2006) р., а за наявною інформацією позивачем і 2–м відповідачем за вказаний період були підписані всі спільні протокольні рішення. Також апелянт вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, пені, індексу інфляції, трьох відсотків річних по причині відсутності вини як умови цивільно - правової відповідальності за порушення зобов’язання, відповідно нести цивільно правову відповідальність в даному випадку повинен 2-й відповідач.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 23.03.07 р. по даній справі без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача без задоволення. При цьому, позивач вважає, що посилання Військової частини А- 1361 на пункт 1 додаткової угоди № 1/5-4714 С/2 від 06.01.06 р. як на підставу для стягнення заборгованості за позовом з 2-го відповідача є безпідставним, оскільки пункт 4.5 Додатку № 2 до Договору на користування електричною енергією обумовлює лише спосіб здійснення оплати споживачем спожитої електричної енергії за договором.

Другий відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу 1-го відповідача, в якому вважає рішення господарського суду Харківської області від 23.03.07 р. законним і обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, 2-й відповідач повідомляє, що він є структурним підрозділом Міністерства оборони України, бюджетною установою, на сплату перевищення договірних величин споживання електричної енергії йому асигнування не передбачені кошторисом Міністерства оборони України, тому оплату таких розрахунків проводити він не має можливості.

Розглянувши матеріали справи ,заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

30.10.2003 року між АК «Харківобленерго»та Військовою частиною А-1361 був укладений договір № 5-4714с про постачання електричної енергії. В зв’язку з внесенням змін до «Порядку постачання електричної енергії споживачам»згідно Постанови Кабінету міністрів України № 473 від 16.06.05 р. та внесенням змін до ст.26 Закону України «Про електроенергетику»30.08.05 р. Додатковою угодою № 5-4714с/57 до Договору про постачання електричної енергії № 5-4714с від 30.10.03 р. внесені зміни. Додаткова угода № 5-4714с/57 до Договору № 5-4714 є невід’ємною частиною Договору про постачання електричної енергії № 5-4714 від 30.10.03 р.

Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов'язався постачати 1-му відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а 1-й відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Частиною 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до п. 1 додатку № 2 до договору встановлений розрахунковий період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію здійснюються шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії (п.4.5 додатку № 2 до Договору)

Згідно статті 526 ЦК України договірні зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до вказівок Закону та Договору.

Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження

позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за період з 01.11.2005 року по травень 2006 року утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в розмірі 2928,56 грн. ( з яких 488,07 ПДВ ).

Пунктом 5.2 Додаткової угоди № 5-4714с/57 від 30.08.05 р. до Договору про постачання електричної енергії № 5-4714с від 30.10.03 р. передбачено, що обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком № 1 до цього Договору і приймаються сторонами як узгоджені договірні величини. Споживач у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несе відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473 (далі - Порядок), споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання, та передбачено, що відповідно до п. 11 Порядку договірні величини споживання та потужності доводяться до споживачів у терміни, обумовлені договором.

Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору на користування

електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, обсяг яких складає у лютому 2006 року - 45020 кВт/год. Зазначені договірні величини відповідно вказаного додатку вважаються сторонами щомісяця доведеними.

Відповідно до звітів, наданих споживачем, відповідач фактично використав електричну енергію з перевищенням договірних величин, а саме у лютому 2006 року - на 33535 кВт/год на суму 9839,17 грн.

Пунктом 1.3 Порядку постачання електричної енергії споживачам передбачено, що у разі перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії, несуть відповідальність згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів \-\У рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Такі умови зазначені і в п.5.2 Додаткової угоди від 30.08.05 р.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру санкції за перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії та стягнення з 1 –го відповідача 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду спору заборгованість за спожиту електричну енергію була відсутня, договірні величини споживання електричної енергії по договору № 5-4714с від 30.10.03 р. визначені сторонами без урахування потреб 1-го відповідача.

Судова колегія погоджується з таким рішенням господарського суду і вважає, що воно прийнято обґрунтовано і з урахуванням всіх обставин справи.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) станом на 01.06.06 р. у розмірі 1811,37 грн. та заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 362,29 грн., яка до цього часу 1-м відповідачем не сплачена, правомірно була нарахована позивачем на підставі Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.02 р. № 19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.02 р.

Як видно з матеріалів справи, та не спростовується відповідачем , спожита електрична енергія оплачувалась останнім не в повному обсязі і несвоєчасно, у зв*язку з чим позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь суми, за прострочення виконання зобов'язань, а саме: пеню у розмірі 1102,80 грн., інфляційні витрати у розмірі 339,34 грн. та три відсотки річних у розмірі 197,24 грн.

Перший відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, посилається на те, що відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.01.2006 року № 1/5-4714С/2 до договору на постачання електричної енергії від 30.10.2003 року № 5-4714С, укладеної між АК „Харківобленерго" (Постачальник), Військовою частиною А 1361 (Споживач) та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова (Платник) були внесені зміни до п. 4.5. додатку № 2 „Порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово - комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально - побутових потреб населення) до договору на постачання, а саме: слова „Споживач" замінено на „Платник". На підставі цього, 1-й відповідач вважає, що зобов'язання по сплаті вартості отриманої ним електричної енергії та всіх інших платежів, передбачених договором перейшли до 2-го відповідача - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, а тому 1-й відповідач не повинен нести відповідальності за порушення зобов'язання іншою особою.

Проте, судова колегія зазначає, що таке посилання спростовується матеріалами справи. А саме, Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.01.2006 року № 1/5-4714С/2 до договору на постачання електричної енергії від 30.10.2003 року № 5-4714С, внесені зміни лише до п. 4.5. додатку № 2 „Порядок розрахунків" до договору на постачання та слово „Споживач" замінено на слово „Платник". Проте щодо решти тексту договору жодних виправлень не вносилось. Так, відповідно розділу 1 договору саме на 1-го відповідача (Споживача) - Військову частину А 1361 покладений обов'язок щодо оплати вартості спожитої електричної енергії та всіх інших платежів згідно з умовами договору. Саме Військова частина А- 1361 визначена споживачем електричної енергії. Пунктом 2.5 договору також саме споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачеві вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 „Порядок розрахунків", а згідно до розділу 4 договору передбачена відповідальність за порушення умов договору також саме споживача -Військової частини А- 1361.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що зобов’язання по сплаті вартості отриманої електричної енергії покладено на 1-го відповідача, який також повинен нести відповідальність за порушення умов договору в частині своєчасної оплати електричної енергії.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Отже, судова колегія, з врахуванням вищенаведеного, вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги АК «Харківобленерго», стягнувши з 1-го відповідача 197,24 грн. річних та 339,34 грн. інфляційних витрат.

Щодо стягнення з 1-го відповідача пені, судова колегія встановила наступне. Як видно з матеріалів справи, пунктом 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії передбачено, що зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та відповідно якого належна до оплати сума становить 1102,80 грн.

Отже, суд першої інстанції і в цій частині постановив законне і обґрунтоване рішення, задовольнивши позовні вимоги.

Також правомірно повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог до 2–го відповідача, оскільки порушень прав позивача з боку Квартирно –експлуатаційного відділу м. Харкова не вбачається.

Крім того, судова колегія зазначає, що як свідчать матеріали справи, а саме платіжні доручення і підтверджують сторони, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 2928,56 грн.( борг та ПДВ). За таких обставин провадження по справі в частині основного боргу в розмірі 2928,56 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 23.03.07 р. по даній справі прийняте за відповідністю норм чинного законодавства та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, ст.106 ГПК України,-

постановила:

Апеляційну скаргу Військової частини А- 1361 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2007 року по справі № 49/85-06 залишити без змін.

Головуючий суддя Погребняк В.Ф.

Судді Гончар Т.В.

Істоміна О.А.