Ухвала суду № 77514852, 10.10.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/14/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_4 Аршоєвича про визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Сумська місцева прокуратура звернулась до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі управління Держгеокадастру у Сумській області, в якій зазначала, що у грудні 2013 року до Головного управління Держземагенства у Сумській області звернувся ОСОБА_4 із клопотанням про передачу йому у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Яструбинської сільської ради для створення фермерського господарства. 14 березня 2014 року прийнято наказ, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради. 09 січня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Сумській області та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності(рілля) з кадастровим номером 5924789800:08:005:0041, площею 29,6900 га. Однак під час укладення договору оренди не була проведена нормативно - грошова оцінка земельної ділянки, яка впливає на правильність визначення розміру орендної плати, що свідчить про невідповідність укладеного договору вимогам чинного земельного законодавства, а відтак вбачаються підстави для визнання його недійсним у судовому порядку. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки недійсним, зобов’язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку.

Відповідно до п.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Сумській області від 14 березня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради.( арк.с.12).

На підставі цього наказу 09 січня 2015 року Головне управління Держземагенства у Сумській області та ОСОБА_4 (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 29,6900 га (кадастровий номер 5924789800:08:005:0041) для ведення фермерського господарства. Право ОСОБА_4 на земельну ділянку зареєстровано відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України.( арк.с.13-15).

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК визначено особливості предметної та суб’єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

За змістом положень Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець. У справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстровано в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 і Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області укладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство». Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і права та обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Таким чином спір виник між суб’єктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Справу за позовом Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_4 Аршоєвича про визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки закрити.

Роз’яснити позивачу, що оскільки спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, позивач не позбавлений права звернутися за вирішенням спору до відповідного господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя