Рішення № 77514479, 26.10.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/14141/18

Провадження №2-а/592/445/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді – Литовченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Черей С.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживачючого за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілки, 32, кв. 11, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумської митниці Державної фіскальної служби (40020, м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

встановив:

Позивач 25.09.2018 звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що виконуючи свої функціональні обов’язки агента з декларування товарів ТОВ «СУМИФІТОФАРМАЦІЯ», 21.06.2018 здійснював декларування за митною декларацією UA№805180/2018/011887 товарів - овочі сушені. Здійснюючи декларування, у вищезазначеній декларації ним, у зв’язку з відсутність досвіду, не було внесено дані про витрати на доставку товару від Китаю до митного кордону України та вартість страхування, які були відсутні у його розпорядженні. В цей же день на вимогу службової особи митного органу ним зазначені документи були отримані у відділі логістики ТОВ «СУМИФІТОФАРМАЦІЯ» та надані до митного органу. 22.06.2018 відносно нього було складено протокол № 0700/80500/18 про порушення митних правил, а саме скоєння правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. На підставі вказаного протоколу та доданих до нього матеріалів, виконуючим обов’язки начальника Сумської митниці ДФС ОСОБА_4 19.09.2018 відносно нього було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0700/80500/18 та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40409,73грн.

Вважає, що дане рішення безпідставне, необґрунтоване, прийняте з порушеннями законодавства України, а тому таке, що підлягає скасуванню. Зазначає, що ст. 485 МК України передбачає відповідальність за вчинення умисних дій з обов’язковою наявністю мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. При здійсненні декларування в його діях був відсутній умисел та ціль неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що підтверджується наступним: наказом №64-к від 02.05.2018 його було призначено на вказану посаду з 03.05.2018. До вказаного часу трудового стажу не мав, досвід роботи в якості агента з декларування був відсутній. До моменту оформлення 21.06.2018 митної декларації UA № 805180/2018/011887 оформлення жодної декларації з постачання товару за умовами FOB не здійснював і тонкощі такого оформлення йому були невідомі. Відомості в декларацію вносив з документів, які у нього були в наявності. При цьому документи про витрати на транспортування товару до митної території України та страхування вантажу у нього були відсутні. Подача документів, що підтверджують витрати на транспортування товару до митної території України, як зараз розуміє, були обов’язковими, то страхування, не є обов’язковим. Незважаючи на це до митного органу на вимогу останнього ним були додатково подані як документи про транспортні витрати так й документи про витрати на страхування. ОСОБА_5 ще раз підтверджує відсутність у його діях умислу та мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а отже і відсутності суб’єктивної сторони вказаного правопорушення. Загальна вага товару за митною декларацією UA№805180/2018/011887 складала 12050кг. Таким чином, ціна на кожний кілограм товару, при включенні до вартості декларованого товару витрат на транспортування до митної території України та страхування, зросла на 0,4грн., а митні платежі за кожний кілограм товару виросли на 0,89грн.. За таких обставин, ризик умисного зменшення вартості товару з перспективою бути притягненим до відповідальності на суму в 3 рази більшу не може бути оправданим. Тим більше, що цю суму прийдеться платити особисто. ОСОБА_5 ще раз підтверджує відсутність в його діях прямого умислу та мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Просить визнати незаконною постанову виконуючого обов’язки начальника Сумської митниці ДФС від 19.09.2018 по справі № 0700/80500/18 про порушення митних правил, якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, агента з декларування Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИФІТОФАРМАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 31397624) визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40409,73грн. та скасувати її. Закрити провадження у справі № 0700/80500/18. Судові витрати покласти на відповідача.

19.10.2018 представником відповідача подано відзив, у якому він заперечує проти позову. Зазначає, що 21.06.2018 ТОВ "Сумифітофармація", в особі декларанта ОСОБА_1 (надалі - Позивач), подано до митного оформлення товари «овочі сушені» за митною декларацією №UA805180/2018/011887, які надійшли з Китаю за контрактом від 04.04.2018 № CH-UA04042018 на умовах поставки FOB Shanghay. Під час митного оформлення було виявлено, що до митної вартості товарів в митній декларації не включені витрати по доставці вантажу від Китаю до митного кордону України. Посадовою особою митного поста згідно ст.53 Митного кодексу України було надіслано повідомлення ТОВ "Сумифітофармація" про необхідність підтвердження заявленої митної вартості та надання додаткових документів. Декларантом ТОВ "Сумифітофармація" на запит митного органу 21.06 2018 надано: рахунок від 18.06.2018 № 119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України; страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094.

Згідно наданих документі вартість доставки вантажу від Китаю до митного кордону України склала - 28970,93грн., а вартість страхування - 723,00 грн.

Позивачем було заявлено в митній декларації №UA805180/2018/011887 неправдиві відомості щодо визначення митної вартості товарів, митна вартість товарів мала бути збільшена на 30613 грн.43 коп., а сума митних платежів на 13469 грн.91 коп.

22.06.2018 за даним фактом у відношенні Позивача було складено протокол про порушення митних правил, за ознаками в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Під час провадження встановлено, що згідно контракту від 04.04.2018 № CH-UA04042018, товари «овочі сушені» надійшли на адресу ТОВ "Сумифітофармація" з Китаю на умовах поставки FOB Shanghai.

На підставі Інкотермс 2010, умови поставки FOB (Free On Board (...named port of shipment) Франко борт (...назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. ОСОБА_5 означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Згідно умов поставки FOB Shanghai, покупець - TOB "Сумифітофармація", взяв на себе витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України (надалі - Кодекс), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Нa підставі ч. 1, ч. 2, ч. 6 статті 264 Кодексу, митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її і електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Про що, свідчить присвоєний номер декларації №UA805180/2018/011887.

Відповідно до ч. 8 та ч. 13 ст. 264 Кодексу, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації.

Згідно ст. ст. 49, 50 Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відомості про митну вартість використовуються для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII Кодексу та 8 главою Кодексу.

Згідно ч. 4, п.п. 5-7, ч. 10 ст. 58 Кодексу, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої, а саме, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого міси ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, Позивач заявив до митної декларації №UА805180/2018/01187 неправдиві відомості щодо митної вартості товару «овочі сушені», не зазначив у складові митної вартості, а саме витрати на транспортування та страхування подав її до митного оформлення з метою неправомірного зменшення розмір митних платежів на 13469 грн. 91 коп.. Дана декларація була прийнята Сумської митницею ДФС, а отже на підставі ст. 264 Кодексу вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації.

Згідно ст. 266 Кодексу, декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційної^ призначення відповідно до порядку, встановленого Кодексом;

на вимогу органу доходів і зборів пред’явити товари, транспортні засобі комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених Кодексом та Податковим кодексом України сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Позивачем одночасно з МД №UА805180/2018/011887 не були подані наявні у нього документи, а саме: рахунок від 18.06.2018 №119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України та страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094, що підтверджують заявлену митну вартість, як того передбачає п.п.6,8, ч. 2, ст. 53 Кодексу, що і вплинуло на зменшення розміру митної вартості.

Згідно ч. 4 ст. 266 у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Згідно ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно ч. 3 ст. 75 Митного кодексу України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України - дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що відповідно до наведеної статті Кодексу являє собою заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, Позивач вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів у сумі 13469 грн.91 коп., які полягали у заявленні до митної декларації неправдивих відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, без урахування витрати на транспортування та страхування.

Щодо відсутності у Позивача мети та прямого умислу, на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Кодексу. Так, згідно ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків

Позивач пояснив, що працює агентом з митного оформлення ТОВ "Сумифітофармація". При подачі митної декларації №UA805180/2018/011887 не долучив до неї документи: рахунок від 18.06.2018 №119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України та страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094, що вплинули на підвищення митної вартості, так як отримав їх 21.06.2018. Крім того, вказав на свою недосвідченість.

Аналізуючи пояснення Позивача, Сумська митниця ДФС приходить до висновку, що станом на 21.06.2018, тобто на момент подачі митної декларації у нього були наявні документи, а саме: рахунок від 18.06.2018 №119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України та страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094, які він не подав разом з митною декларацією, що вплинуло на зменшення митної вартості товару, а отже Позивач діяв умисно, так як в силу своїх повноважень передбачених ст. 266 Кодексу усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав шкідливі наслідки у вигляді зменшення розміру митних платежів і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків.

Мотив і мета адміністративного правопорушення — факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу правопорушення. Під мотивом розуміють усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час вчинення проступку. Мета — це наслідок, результат, якого прагне досягти особа, що вчиняє адміністративне правопорушення.

Позивач подаючи до Сумської митниці ДФС для митного оформлення МД №UA805180/2018/011887 в якій заявлені неправдиві відомості щодо митної вартості (не включені витрати по доставці вантажу від Китаю до митного кордону України) тобто подаючи документ, який є документом, що засвідчує факт, який має юридичне значення, та заявляючи в даній декларації в графі «умови поставки»-' FOB Shanghai, однозначно усвідомлює та передбачає той факт, що до митної вартості товару потрібно додавати витрати на транспортування та страхування, а отже прагне досягти та має на меті оформити у митному відношенні зазначений товару, саме за зменшеною митною вартістю, вчиняючи дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в розмірі 13469 грн.91 коп..

Крім того, Позивач прямо порушує свої обов’язки, які передбачені п. 3.ч. 1.ст. 266 Кодексу не подаючи товаросупровідні документи: рахунок від 18.06.2018 №119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України, страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094, які наявні у нього на момент подання митної декларації.

Таким чином, викладене вище вказує на наявність в діях Позивача умислу на вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Кодексу.

Саме після складання протоколу про порушення митних правил відносно Позивача за ознаками в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Кодексу, ним було долучено товаросупровідні документи: рахунок від 18.06.2018 №119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України, страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094 та подана нова МД №UA805180/2018/012493 з виправленою митною вартістю.

Таким чином, при прийнятті рішення в справі про порушення митних правил №0700/80500/18 Сумська митниця ДФС, як орган владних повноважень, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач у позовній заяві про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0700/80500/18 від 19.09.2018 просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі, разом з тим, в обґрунтування своєї позиції, доказів, які б свідчили про наявність підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил №0700/80500/18 від 19.09.2018, Позивач не надав.

В той же час, в матеріалах справи про порушення митних правил №0700/80500/18 від 19.07.2018 порушеної у відношенні Позивача, Сумською митницею ДФС зібрані всі докази, які підтверджують наявність в діях Позивача, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Кодексу.

В зв’язку з чим, вважають, що у суду відсутні підстави скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0700/80500/18 від 19.09.2018 та просимо відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача в повному обсязі.

25.10.2018 позивачем подано до суду заперечення на відзив. В якому зазначив, що у відзиві Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами стверджує, що Позивач здійснюючи декларування товару умисно допустив порушення вимог митного законодавства, що призвело до порушення митних правил, чим скоїв правопорушення, передбачене ст.485 Митного кодексу України. При цьому, за позицією Відповідача, передбачена вказаною статтею мета скоєння правопорушення - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру є факультативною ознакою суб’єктивної сторони цього правопорушення, а тому може не братися до уваги. Така позиція Відповідача стосовно трактування положень закону є необґрунтованою, безпідставною та не може братися судом до уваги. У відповідності до положень ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення - постанову в справі про порушення митних правил - не мав у своєму розпорядженні жодного доказу, який би вказував на наявність в діях Позивача передбаченої ст. 485 МК України мети вчинення правопорушення - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Не надано таких доказів і до суду. В той же час Позивачем надано достатньо аргументованих доказів, які свідчать, що в його діях відсутні не тільки умисел, а й передбачена вказаною статтею МК України мета вчинення правопорушення.

Звертає особливу увагу суду на той факт, що дії службових осіб Відповідача були направлені на штучне створення обставин для визнання дій Позивача протиправними. Про це свідчить хронологія здійснення електронного декларування, адже посадова особа митного органу 21.06.2018р. об 11:49:32 зареєстрував подану Позивачем митну декларацію і не зважаючи на відсутність всіх необхідних документів присвоїв їй номер, а вже о 14:32:39 год. надіслав вимогу про надання додаткових документів. Вказане свідчить, що посадова особа митного органу умисно створив умови, які могли свідчити про скоєння Позивачем порушення митних правил. Крім того, отримавши відзив на позовну заяву, позивач звернув увагу, що в декларації №UA805180/2018/011887 та в рішенні про коригування митної вартості вказано перший метод визначення вартості декларованого товару, в той час, як в декларації №UA805180/2018/012493 вказано другий метод - за ціною ідентичних товарів, що не відповідає реальним обставинам.

Митний орган не давав декларанту можливості здійснити декларування товару у відповідності до положень митного кодексу за першим методом, посилаючись, що при вказівці в митній декларації першого методу програма не може пропустити митну декларацію. Про це свідчить той факт, що посадовими особами митного органу ще двічі (26 та 27.06.2018р) видавалися картки відмови у прийнятті митної декларації. Таким чином оскаржуване рішення було прийняте в порушення положень законодавства без належного встановлення всіх обставин. Позивач вважає відзив на позовну заяву безпідставним та необґрунтованим, у зв’язку з чим просить задовольнити позовну заяву

У судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали за викладених вище обґрунтувань.

Представник відповідача заперечення проти позову підтримав із викладених підстав у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі обставини.

02.05.2018 ОСОБА_1 прийнято у ТОВ "Сумифітофармація" згідно наказу № 64-к від 02.05.2018 на посаду агента з декларування.

21.06.2018 ТОВ "Сумифітофармація", в особі декларанта ОСОБА_1, подано до митного оформлення товари «овочі сушені» за митною декларацією №UA805180/2018/011887, які надійшли з Китаю за контрактом від 04.04.2018 № CH-UA04042018 на умовах поставки FOB Shanghay.

Під час митного оформлення було виявлено, що до митної вартості товарів в митній декларації не включені витрати по доставці вантажу від Китаю до митного кордону України. Посадовою особою митного органу згідно ст.53 Митного кодексу України було надіслано повідомлення ТОВ "Сумифітофармація" про необхідність підтвердження заявленої митної вартості та надання додаткових документів. Декларантом ТОВ "Сумифітофармація" ОСОБА_1 на запит митного органу 21.06.2018 надано: рахунок від 18.06.2018 № 119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України; страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094.

Згідно наданих документі вартість доставки вантажу від Китаю до митного кордону України склала - 28970,93грн., а вартість страхування - 723,00 грн.

В даному випадку митна вартість товарів мала бути збільшена на 30613 грн.43 коп., а сума митних платежів на 13469 грн.91 коп.

Позивач порушив обов’язки, які передбачені п. 3. ч. 1.ст. 266 МК України не подавши товаросупровідні документи: рахунок від 18.06.2018 №119 про вартість транспортних витрат за межами митної території України, страховий сертифікат від 15.05.2018 № 40-1411-00048/00094.

22.06.2018 за даним фактом у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил, за ознаками в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Виконуючим обов’язки начальника Сумської митниці ДФС ОСОБА_4 19.09.2018 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0700/80500/18, яким він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40409,73грн. (300 відсотків несплаченої суми митних платежів) (а.с. 6-9).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України..

У відповідності до ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (ч.1 ст.488 МК України).

Згідно ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Таким чином, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого ст.485 МК України.

Згідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Стаття 489 МК України визначає обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

Згідно вказаної статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим за приписами ч.1 ст.510 МК України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;2) поясненнями свідків;3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;4) висновком експерта;5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Згідно із частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Оцінюючи зібрані та досліджені докази, пояснення сторін у судовому засіданні, суд вважає доведеним наявність порушень вимог МК України, допущених декларантом ОСОБА_1 під час подачі до митного оформлення товарів «овочі сушені» за митною декларацією №UA805180/2018/011887, які надійшли з Китаю за контрактом від 04.04.2018 № CH-UA04042018 на умовах поставки FOB Shanghay до ТОВ "Сумифітофармація". Враховуючи відсутність досвіду роботи в якості агента з декларування у ОСОБА_1 (період роботи з 02.05.2018 по 21.06.2018), явну очевидність та відкритість допущених порушень, що свідчить не про наявність прямого умислу на ухилення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а про некомпетентність ОСОБА_1, як декларанта, також матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. За даних обставин в діях позивача відсутня суб’єктивна сторона проступку, передбаченого статтею 485 МК України, тобто прямий умисел, а тому відсутній і склад цього правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, того факту, що зазначені митницею дії позивача під час оформлення митної декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну недоплату податків та зборів та доказом вини у формі прямого умислу, тобто позивач не мав умислу на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та те, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості висновків, зроблених в оскаржуваній постанові в справі про порушення митних правил, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач заявив неправдиві відомості щодо товару з метою ухилення від сплати митних платежів та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.485 МК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 0700/80500/18 від 19.09.2018 підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 - закриттю.

Щодо відшкодування судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За частиною першою статті 459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням.

За статтею статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства суд приходить до висновку, що поряд із КУпАП адміністративну відповідальність за посягання на встановлений законодавчими актами України правопорядок встановлює також МК України.

Щодо останнього, то цей кодифікований законодавчий акт є основним і спеціальним нормативно-правовим актом у сфері державної митної справи і містить, з-поміж іншого, як загальні положення щодо порушення митних правил (зокрема, визначення того, що слід розуміти під порушенням митних правил, вік, з якого настає адміністративна відповідальність, встановлює особливості відповідальності за окремі види порушень митних правил, а також загальні положення про види адміністративних стягнень за МК), так і власне склад порушень митних правил, за вчинення яких особи притягаються до адміністративної відповідальності за цим Кодексом (глава 68 МК).

Окрім того, МК України встановлює порядок провадження у справах про порушення митних правил (глава 69), а також порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил (глава 72).

За змістом положень частини третьої статті 161 КАС України при зверненні до суду з позовною заявою, окрім іншого, необхідно долучити документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є ОСОБА_5 України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – ОСОБА_5 № 3674-VI). ОСОБА_5, як зазначено в його преамбулі, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За статтями 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об’єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг &?п;…&?н;, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Предметом оскарження в цій адміністративній справі є постанова Митного органу у справі про порушення митних правил, за якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності на підставі статті 485 МК (накладено адміністративне стягнення у виді штрафу).

Митний кодекс України містить положення щодо порядку провадження у справах про порушення митних правил, а також щодо оскарження прийнятих в такому порядку постанов у справах про порушення митних правил.

Водночас за змістом положень статті 487 МК провадження у справах про порушення митних правил в частині, що не регулюється цим Кодексом здійснюється відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, КУпАП також містить положення щодо порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення та оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення.

У частині четвертій статті 288 КпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Виходячи з наведеного, оскільки МК України, з огляду на сферу його правового регулювання, хоч і встановлює окремий (свій) порядок провадження у справах про порушення митних правил, все ж містить застереження про можливість застосування до цих правовідносин (щодо порушення митих правил) положень КУпАП (як основного кодифікованого законодавчого акта про адміністративні правопорушення) в тій частині правовідносин, яка не врегульована МК.

Зважаючи на те, що МК не встановлює пільг щодо сплати судового збору (за КУпАП – державного мита) при оскарженні постанов у справі про порушення митних правил, а такі постанови передбачають застосування до особи адміністративної відповідальності, суд вважає, що особа, яка оскаржує таку постанову в порядку адміністративного судочинства теж звільняється від сплати судового збору відповідно до частини четвертої статті 288 КУпАП.

Правовий висновок щодо застосування положень законодавства, які регулюють відносини, пов’язані зі сплатою судового збору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності висловлено Верховним Судом України у постановах від 13 грудня 2016 року (справа № 21-1410а16), від 31 січня 2017 року (справа № 298/1232/15-а).

З огляду на наведене вище суд вважає, що при зверненні до суду з даним позовом позивач, ОСОБА_1, був звільнений від його сплати.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що судовий збір позивачем був сплачений в розмірі 704 грн. 80 коп., що підтверджується оригіналом квитанції від 25.09.2018(а.с. 1).

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України якщо при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Проте, суд наголошує на тому, що судовий збір сплачено позивачем при зверненні до суду помилково, а отже задовольняючи позов та розподіляючи судові витрати у порядку ст. 139 КАС України, суд констатує, що такі витрати не підлягали сплаті, у зв’язку з чим їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є додатковим необґрунтованим обтяженням.

Суд. звертає увагу, що питання повернення судового збору, в тому числі, у разі його переплати (в даному випадку переплати у розмірі 100% сплаченого судового збору) врегульовано ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до п. 1 ч.1 якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, виходячи із принципу верховенства права та справедливості, суд приходить до висновку, що позивач, який помилково сплатив судовий збір при подачі позову, отримавши судовий захист свого права, не позбавлений можливості і поставити питання про повернення судового збору, а його стягнення з відповідача є додатковим обтяженням, застосованим за відсутності підстав.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживачючого за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілки, 32, кв. 11, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумської митниці Державної фіскальної служби (40020, м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) про скасування постанови в справі про порушення митних правил – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0700/80500/18 від 19.09.2018, винесеної виконуючим обов’язки начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_4, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 40409 грн. 73 коп. за ст. 485 МК України.

Закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0700/80500/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литовченко