Рішення № 77514067, 29.10.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1064/18

Номер провадження 2/573/374/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

29 жовтня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретарів: Кислої Ю. М., Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання права власності та зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області про визнання права власності та зняття арешту. Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ним та ОСОБА_2, придбав автомобіль марки ГАЗ, 1980 року випуску, державний реєстраційний номер Ж2017СУ. Після проведення розрахунків за договором, звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області з метою державної реєстрації транспортного засобу. Однак, при здійсненні реєстраційних дій встановлено, що Ковпаківським ВДВС м. Суми накладено арешт на означений вище автомобіль. З метою досудового врегулювання спору звернувся до державної виконавчої служби та отримав роз’яснення, що арешт з майна може бути знято за рішенням суду. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить визнати за ним право власності на автомобіль марки ГАЗ, модель 24, 1980 року випуску, типу легковий седан – В, номер шасі 662718, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номер Ж2017СУ та зобов’язати уповноважену особу Зарічного ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області здійснити дії по зняттю арешту з означеного транспортного засобу.

У судовому засіданні до початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 та його представник за договором про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_3 уточнили позовні вимоги, подавши відповідну письмову заяву, згідно з якою просили, зокрема, зобов’язати уповноважену особу Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області здійснити дії по зняттю арешту з автомобіля ГАЗ 24, д. н. Ж2017СУ.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року судом відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 (а. с. 60-61).

Представник відповідача – Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області в судове засідання не з’явився без повідомлення причин. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 52, 55).

Заслухавши позивача ОСОБА_1, представника останнього ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв’язку, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного паспорту серії ГЕ №97226, виданого Сумським ОРЕВ ДАІ 10 вересня 1991 року, автомобіль марки ГАЗ, модель 24, 1980 року випуску, типу легковий седан – В, номер шасі 662718, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, державний номер Ж2017СУ зареєстрований за ОСОБА_5 (а. с. 14).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-БП №185251 ОСОБА_5 помер 04 січня 2012 року (а. с. 13).

13 листопада 2014 року державним нотаріусом другої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказаний транспортний засіб після померлого 04 січня 2012 року батька, ОСОБА_5. Відповідно до зробленої нотаріусом відмітки дане свідоцтво підлягає реєстрації в УДАІ Сумської області (а. с. 11-14).

23 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Суми-Експертцентр» укладено договір комісії №7044/17/000126, за умовами якого комісіонер взяв на себе зобов’язання укласти від імені комітента договір щодо продажу автомобіля марки ГАЗ, реєстраційний номер Ж2017СУ, який належить останньому на підставі технічного паспорту серії ГЕ №972226, виданого Сумським ОРЕВ ДАІ УМВС України в Сумській області (а. с. 8).

У цей же день, тобто 23 серпня 2017 року, ТОВ «Суми-Експертцентр» уклало із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, предметом якого є зазначений автомобіль, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі технічного паспорту серії ГЕ №972226, виданого Сумським ОРЕВ ДАІ УМВС України в Сумській області (а. с. 7).

З наявної у матеріалах справи копії картки арешту АМТ вбачається, що Ковпаківським ВДВС накладено арешт на автомобіль марки ГАЗ, модель 24, типу легковий седан – В, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер шасі 662718, державний номер Ж2017СУ, який належить ОСОБА_5 (а. с. 15).

За інформацією Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області станом на 21 вересня 2018 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 у відділі не зареєстровані та не перебувають (а. с. 59).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби, в тому числі легкові автомобілі, підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Згідно зі ст. 52-1 Закону України «Про дорожній рух» до повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: здійснення у випадках, передбачених законом, державної реєстрації та обліку транспортних засобів.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачу реєстраційних документів і номерних знаків.

У даному Порядку міститься вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

Відповідно до п. 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 передбачено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, оформлені в установленому порядку: договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати.

Крім того, відповідно до п. 7 вищевказаного Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. п. 2, 7, 8 Порядку передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Таким чином, до вчинення зазначених дій продавець транспортного засобу не вправі його відчужувати, а покупець не може набути право власності на нього.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала, що отримавши у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, спірний автомобіль в УДАІ Сумської області на своє ім’я не перереєстровувала, хоча при цьому жодних перешкод для неї у цьому не було.

З викладеного вище випливає, що відповідач ОСОБА_2, не вчинивши дій щодо реєстрації спірного автомобіля, у встановленому законом порядку не набула права власності на нього, а відтак, і не мала права його відчужувати, у зв’язку з чим і позивач ОСОБА_1 не набув право власності на вказаний транспортний засіб, а тому правові підстави для задоволення його вимог відсутні.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника. За правилами статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред’явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

Оскільки відповідач, не зареєструвавши в установленому законом порядку спірний автомобіль в органах ДАІ, не набула права власності на нього, у зв’язку з чим не мала права його відчужувати, то відповідно і у позивача право власності на даний транспортний засіб не виникло, а тому правові підстави для обраного останнім способу захисту у вигляді визнання за ним права власності на спірний автомобіль за відсутності підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування судом вказаного способу захисту цивільних прав та інтересів, відсутні.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов’язання Ковпаківського ВДВС м Суми ГТУЮ в Сумській області скасувати арешт із автомобіля ГАЗ, 24, державний номер Ж2017СУ суд зазначає наступне.

У ст. 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 2 вказаної норми Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом наведених положень закону вбачається, що тільки власнику надано право для звернення до суду за вирішенням питання про зняття арешту з майна, а також вжиття заходів щодо захисту права власності.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не набув право власності на спірний автомобіль ГАЗ, 24, державний номер Ж2017СУ, а отже підстави для задоволення позовних вимог останнього про зобов’язання Ковпаківського ВДВС м Суми ГТУЮ в Сумській області скасувати арешт із вказаного транспортного засобу також відсутні.

Крім того суд відмічає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт накладення арешту на вищевказаний автомобіль. Надана ОСОБА_1 копія картки арешту АМТ не свідчить безумовно про наявність обтяжень щодо спірного транспортного засобу та викликає сумнів у її достовірності, оскільки вона не завірена належним чином, не містить печатки установи та не завірена підписом посадової особи, яка її видала. У вказаній картці відсутні відомості про документ, який став підставою для накладення арешту на автомобіль. Доводи ОСОБА_1 про те, що арешт на спірний автомобіль був накладений постановою державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ в Сумській області спростовуються листом в. о. начальника вказаного відділу від 21 вересня 2018 року на запит представника позивача про те, що виконавче провадження відносно ОСОБА_5 на виконанні в очолюваному ним відділі не перебуває.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на автомобіль та зняття арешту не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 208, 210, 317, 321, 328, 391, 392, 655 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 52-1 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», п. п. 2, 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-78, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, код ЄДРПОУ: 40211121, юридична адреса: м. Суми, вул. Гамалія, 31/А про визнання права власності та зняття арешту відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Справа № 573/1064/18

Номер провадження 2/573/374/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

29 жовтня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретарів: Кислої Ю. М., Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання права власності та зняття арешту,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, код ЄДРПОУ: 40211121, юридична адреса: м. Суми, вул. Гамалія, 31/А про визнання права власності та зняття арешту відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: