Ухвала суду № 77513816, 31.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8169/18

Провадження по справі №1-кс/522/19263/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Торчинській О.О., за участю осіб, які подали скаргу - ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із скаргою в порядку ст. 306 КПК України, ст.ст. 55,129 Конституции України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розділу VIII КПК України стосовно та контролю судом за виконанням ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2018р.

У скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 просили суд: розглянути скаргу в порядку ст. 306 КПК України за участю саме тих відповідальних осіб прокуратури Одеської області, саме яких ухвалою від 24.05.2018р. зобов'язано вчинити певну дію; вказати у мотивувальній частині судового рішення (ухвали) за наслідками належного розгляду скарги норму(и) закону, яку(і) порушили саме ті відповідальні особи прокуратури, саме яких було зобов'язано вчинити певну дію, вказати ПІБ та посаду(и) посадових осіб прокуратури, які порушили права потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42017160000001224 від 14.09.2017р. та зобов'язати їх припинити бездіяльність, яка полягає у неповідомленні про виконання судового рішення, що набрало законної сили - ухвали від 24.05.2018р. справа № 522/8169/18, провадження № 1-кс/522/8735/18; в порядку ст.144 КПК Україна стягнути на користь держави Україна судові витрати за наслідками розгляду цієї скарги та також, відповідно, окремо (одночасно) накласти ще грошове стягнення у розмірі, передбаченому законом, за невиконання процесуальних обов'язків, з саме тих відповідальних осіб прокуратури Одеської області, саме яких ухвалою від 24.05.2018р. зобов'язано вчинити певну дію; направити відповідний виконавчий лист на адресу відповідних відповідальних виконавців; долучити зазначений виконавчий лист до матеріалів цієї скарги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримали вимоги, викладені у скарзі.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся у передбачений законом спосіб.

Відповідно до положень ч.3 ст. 306 КПК України вважаю можливим розгляд скарги за відсутності прокурора.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та дослідивши надані матеріали, приходжу до наступних висновків.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, здійснюється відповідно до положень ст.303-308 КПК України.

Статтею 306 КПК України роз'яснено порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

Згідно ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1, ОСОБА_3 «стосовно та контролю судом за виконанням ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2018р.» не підлягає розгляду відповідно до параграфу 1 глави 26 розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 535 КПК України органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму узагальненні від 17.01.2017р. «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» роз'яснив, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність.

Наведеним ознакам не відповідає бездіяльність, яка полягає «у неповідомленні про виконання судового рішення, що набрало законної сили - ухвали від 24.05.2018р. справа № 522/8169/18, провадження № 1-кс/522/8735/18;», адже строк виконання вказаних процесуальних дії не визначений КПК України, тобто не є предметом розгляду в порядку ст. 303 КПК України.

Крім того, питання стягнення коштів з прокурорів та направлення відповідного виконавчого листа не розглядається судом в порядку ст.303-306 КПК України.

Відповідно до ст.144 КПК України, грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов'язків.

Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Ініціювання здійснення такого стягнення іншою особою, ніж слідчим, прокурором або судом, не передбачено ст.144 КПК України. У випадку наявності в суді клопотання слідчого, прокурора, воно буде розглянуто відповідно до вимог положень КПК України, також відповідні заходи слідчі судді за необхідності можуть застосувати за власної ініціативи.

Крім того, відповідно до ст.532 КПК України, вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Згідно ч.3 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Згідно норми прямої дії, закріпленої Конституцією України у ст. 129-1, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Виходячи з викладеного, ухвала слідчого судді, що набрала законної сили, є обов'язковою для виконання. У випадку встановлення фактів умисного невиконання судових рішень, у тому числі ухвал слідчих суддів, що набрали законної сили, на винних осіб покладено відповідальність, у тому числі кримінальну (ст.382 КК України), але у порядку і спосіб встановлений процесуальним законом.

Положенням ч.4 ст.535 КПК України, відповідно до якої, органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання, покладено обов'язок органів досудового розслідування (поліції, фінінспекції, прокуратури, СБУ та інших) звітувати перед судом про виконання його рішень, у тому числі ухвал слідчих суддів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Оскільки чинний КПК не передбачає процедури контролю виконання положень ч.4 ст.535 КПК, суд не може втручатись у здійснення досудового розслідування, тим більше що вказаною статтею обов'язок повідомлення покладений не на суд, а на органи досудового розслідування.

Крім того, Приморським районним судом м.Одеси вже було направлено до прокуратури Одеської області відповідне звернення щодо належного виконання вимог ч.4 ст.535 КПК України.

Крім того, за результатами розгляду вказаної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд повторно направить відповідне звернення щодо належного виконання вимог ч. 4 ст. 535 КПК України на адресу прокуратури.

Крім того, відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами КПК України.

Відповідно до статті 372 КПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини; 2) мотивувальної частини 3) резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Таким чином нормами діючого законодавства не визначено та не зазначено обов'язку слідчого судді, щодо зазначення у рішенні суду відомостей щодо посади та прізвища посадових осіб органу досудового розслідування, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.

Таким чином, приходжу до висновку, щодо необхідності відмовити у задоволенні вимог вчинити певну дію, припинити бездіяльність, викладених у скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303-308 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Приморського районного

суду м. Одеси В.В. Іванов

31.10.2018