Рішення № 77512448, 22.10.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/5104/18

Провадження № 2/500/2865/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Петрової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 17 грудня 2007 року право власності на земельну ділянку площею 1,9088 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 855331 від 22.12.2005 року, мотивуючи тим, що державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку із тим, що відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкову земельну ділянку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 1,91 га, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на землю серії ЯА № 855331 від 22.12.2005 року, виданого на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19 серпня 2005 року за № 555/А-2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.521.00744, кадастровий номер – 5122080400:01:001:0495.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1 – ЖД № 106066 від 17.12.2007 року, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 помер 17.12.2007 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 1,9088 га, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на землю серії ЯА № 855331 від 22.12.2005 року, виданого на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19 серпня 2005 року за № 555/А-2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.521.00744, кадастровий номер – 5122080400:01:001:0495.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 51732687 від 26.04.2018 року, згідно якого інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня. Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії V – ЖД № 293598 від 17.05.1991 року, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3, що підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 30.07.2018 року за № 1319, тому вважається особою, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання права власності на спадкове майноі право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії КЕ № 368494, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 16.09.1996 року, РНОКПП – НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 42) до ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (розташованої за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ – 04378480) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 17.12.2007 року право власності на земельну ділянку площею 1,9088 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 855331 від 22.12.2005 року, кадастровий номер – 5122080400:01:001:0495.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2018 року.

Суддя: ОСОБА_4