Постанова № 7751238, 25.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-23651/09/0570

час прийняття постанови: 14.30 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача                               Клименко Р.А.

представника відповідача                     Бутусової Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» в особі структурного підрозділу «Шахта «Єнакієвська» заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1327266,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області звернулося до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» в особі структурного підрозділу «Шахта «Єнакієвська» заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1327266,33 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до ст. 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105 та підпункту 4.12 пункту 4 Інструкції „Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” від 12.07.2007 №36 відповідач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду. Пункт 5.1 Інструкції передбачає, що не внесені страхувальником у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Так, згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.12.2009 №271, СП «Шахта «Єнакієвська» ДП «Орджонікідзевугілля» повинно сплатити до відділення Фонду заборгованість за страхових внесків у розмірі 1327266,33 грн., у тому числі недоїмку у розмірі 1307748,23 грн. та пеню 19518,10 грн., яка на теперішній час не сплачена.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково: щодо стягнення з підприємства суми несплачених страхових внесків у розмірі 1307748,23 грн. – визнала, щодо нарахованої суми пені в розмірі 19518,10 грн. – заперечувала. Зазначила, що згідно з витягом до протоколу №48 від 23.07.2009 та №70 від 29.10.2009 засідання Кабінету Міністрів України з метою не допущення заборгованості із заробітної платі шахтарям кошти, які надійшли із державного бюджету (державна підтримка на собівартість), та кошти, отримані від реалізації вугілля, спрямовуються виключно на виплату заробітної плати працівникам. Цими урядовими рішеннями, як зазначила представник відповідача, визначено, що вказані кошти спрямовувати на сплату нарахованих платежів до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів, а також на погашення заборгованості, що утворилась, починаючи з 01.01.2010. Відповідач не погоджується з нарахуванням пені у розмірі 19518,10 грн., оскільки недоїмка за платежами утворилась не з вини підприємства, а на виконання вимоги урядових рішень. Тому просить суд в частині стягнення з підприємства суми нарахованої пені відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідач, державне підприємство «Орджонікідзевугілля» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №32276912.

«Шахта «Єнакієвська» є структурним підрозділом державного підприємства «Орджонікідзевугілля» без права юридичної особи, включений до ЄДРПОУ за №26351837 та зареєстрований у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області як платник страхових внесків.

На підставі Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідачу встановлено відповідно до 67 класу професійного ризику виробництва страховий тариф на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання 13,5% від сум фактичних витрат на оплату праці.

У період з 01.12.2009 по 03.12.2009 позивачем була здійснена перевірка структурного підрозділу «Шахта «Єнакієвська» державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання за період з 01.10.2008 по 30.09.2009, за результатами якої був складений акт №271 від 03.12.2009, відповідно до якого встановлено недоїмку у розмірі 1307748,23 грн. У зв’язку з чим відповідачу нарахована пеня у розмірі 19518,10 грн. Даний акт підписаний сторонами.

Крім того, як встановлено судом, представник відповідача у судовому засіданні визнав суму несплачених страхових внесків у повному обсязі, тобто на суму 1307748,23 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» роботодавець як страхувальник зобов’язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 47 вище вказаного Закону страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Відповідно до п. 4.12. Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134, (далі – Інструкція), страхові внески сплачуються:

- страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат.

При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Відповідно до п. 4.13. Інструкції нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Відповідно до п. 4.14. Інструкції у разі нестачі коштів на поточному рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, отримання платником коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду здійснюється у пропорційних сумах.

Відповідно до п. 4.15. Інструкції страхові внески сплачуються у національній валюті України.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Окрім викладеного суд зазначає наступне.

Як вбачається із обґрунтування заперечень щодо нарахованої пені, підприємство посилається на витяг з протоколу № 48 засідання Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року, у якому зазначено, що з метою недопущення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям забезпечити першочергове спрямування коштів, що виділяються із державного бюджету та коштів, отриманих від реалізації вугілля виключно на виплату заробітної плати працівникам державних вугледобувних підприємств із сплатою протягом жовтня-листопада цього року нарахованих податків та платежів до Пенсійного фонду України та інших Фондів соціального страхування.

Проте, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що законність як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні законодавства суд повинен враховувати місце правового акта в ієрархії національного законодавства, тобто його юридичну силу.

За юридичною силою ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд:

- Конституція України;

- міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- закони України;

- інші (підзаконні) нормативно-правові акти.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 (із змінами та доповненнями), встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

В порушення зазначених правових норм Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року, яке має міжвідомчий характер, не пройшло державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому як наслідок воно не було чинним та є недіючим з моменту його прийняття.

Також, виходячи з теорії права суд зазначає, що нормативно-правові акти приймаються на підставі, для виконання, в цілях конкретизації та деталізації положень закону. Нормативно-правові акти обов’язкові для виконання та мають необхідну юридичну силу, але ж їх дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їх норми носять вторинний у зрівнянні із законом характер.

Таким чином, протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року суперечить вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки його дія виходить за межі вказаного Закону.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем під час судового розгляду справи доведена правомірність заявлених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» в особі структурного підрозділу «Шахта «Єнакієвська» заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1327266,33 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (86405, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Трестівська, 10, код ЄДРПОУ 32276912) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 1327266 (один мільйон триста двадцять сім тисяч двісті шістдесят шість) гривень 33 копійки.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 25 січня 2010 року в присутності сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 30 січня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.          

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Могильницький М.С.