Рішення № 775123, 22.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 321

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2007

Справа №2-17/5175-2007

За позовом Сімферопольського міського центру зайнятості (95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 7)

До відповідача ТОВ „Фірма „Консоль-ЛТД” (м. Сімферополь, вул. Бородіна 16)

про стягнення 14,12 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Дзекунова М.М., пров. спец-т., дов. від 01.08.2006 року № 09-1702

Від відповідача - Надьярова С.В., представник, дов. від 22.05.2007 року № 2577

Сутність спору: Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 1534,72 грн. у зв’язку зі спричиненням джерелом підвищеної небезпеки шкоди в результаті ДТП.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, і просить стягнути з відповідача 3 % річних та індекс інфляції від простроченої суми в розмірі 14,12 грн. у зв’язку з тим, що відповідач в добровільному порядку погасив шкоду в сумі 1520,6 грн.

Згідно статті 22 ГПК України зменшення позовних вимог є правом позивача. Таким чином, вважаються заявленими указані позовні вимоги, які підлягають розгляду судом.

Відповідач відзив на позов не представив.

Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

По справі проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянув матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно Постанови Центрального районного суду м. Сімферополь від 16.10.2006 року Заєць Володимир Михайлович, який працює у ТОВ „Фірмі „Консоль-ЛТД” притягнутий до адміністративного стягнення по ст. 124 КУоАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, у нього вилучено посвідчення водія у зв’язку з тим, що він 15.09.2006 року в 10 год. 05 хв. в м. Сімферополь на кільці Феодосійської розв’язки ,керуючи транспортним засобом не вибрав небезпечну дистанцію, здійснив наїзд на стоявший автомобіль ВАЗ 2107 д/н 100-20 КО.

Згідно платіжного доручення № 1621 від 07.12.2006 року позивачем на рахунок ПП „Автосервіс” перераховано 1300,60 грн. за ремонт автомобіля.

Згідно платіжного доручення № 1423 від 30.10.2006 року позивачем на рахунок ТОВ „Укравтотехекспертиза” перераховано 220,00 грн. за визначення матеріальної шкоди.

Згідно копії розрахункового рахунку від 17.04.2007 року відповідачем позивачу сплачена шкода в сумі 1520,60 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги, які розглядаються в теперішній час і складають 14,12 грн. задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступних підстав:

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на даний момент не має.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін і їх равінства перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.

З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті справи сторін докази, і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Більш того, знаходження судом в інтересах зацікавленої сторони доказів буде порушенням Конституції України.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується у постанові Верховного Суду України від 20.05.02р, № 02/132, а згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття цього рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, згідно п. 5 статті 54 ГПК України позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог цього Кодексу.

Ст. 625 ЦК України у частині наявності вимоги кредитора не визнана неконституційною у встановленому законом порядку, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного суду, висловленого в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.05р. по справі №2-17/12582-2005.

Таким чином, момент настання обов’язку по сплаті 3% річних, а також суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції залежать від направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора, яка відсутня.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов’язання по сплаті 3% річних з простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на даний час немає.

Оскільки підстав для задоволення позову на даний час немає, відповідно позов задоволений бути не може.

Позивач вправі заявити відповідну позовну вимогу, виконав необхідні вимоги законодавства, які регулюють момент та строк виникнення обов’язку, обґрунтував вказаними обставинами позов.

Згідно п. 34 ч4 Декрету КМУ „Про державне мито” позивач звільнений від сплати державного мита.

Однак, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати в частині обґрунтовано заявленої суми підлягають відшкодуванню відповідачем на користь Державного бюджету України з державного мита, та на користь ДП «Судовий інформаційний центр» витрати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, які згідно нижчевикладеного розрахунку складають:

1534,72:1520,6 = 1, 009285808 – коефіцієнт пропорційності;

102:1,009285808 = 101,06 грн.; державного мита;

118:1, 009285808 = 116,91 грн. витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

На підставї вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, ч. 2 ст. 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з відповідача ТОВ „Фірми „Консоль – ЛТД” (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна 16; р/р 26004301320616, МФО 324430, ЗКПО 20676633; Промінвестбанк) судові витрати: державне мито в сумі 101,06 грн. на користь Державного бюджету України.

Стягнути з відповідача ТОВ „Фірми „Консоль – ЛТД” (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна 16; р/р 26004301320616, МФО 324430, ЗКПО 20676633; Промінвестбанк) 116,91 грн. витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу на користь ДП «Судовий інформаційний центр» (м. Київ, пр-т. Перемоги 44).

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.