Рішення № 77512041, 23.10.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/55/17

Провадження № 2/480/79/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

при секретарі Куртась К.В.,

розглянувши 23 жовтня 2018 року в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

12.01.2017 року представник позивача ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 Банку “ПриватБанк” звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 44906,09 грн.. та судових витрат в розмірі 1378,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до укладеного договору без номеру від 17.11.2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, що Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" (надалі - ОСОБА_2), про шо зазначено у п.І.І. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк".

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідача позивач просив стягнути з нього заборгованість станом на 30.11.2016 року в розмірі 44906 грн. 09 коп., яка складається з наступного:

- 5935 грн. 11 коп. – заборгованість за кредитом;

- 33744 грн.50 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2850 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил банківських послуг:

- 250 грн. – штраф (фіксована частина);

- 2126 грн. 48 коп. – штраф ( процентна складова).

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2017 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 – про витребування доказів задоволено.

Позивача зобов'язано подати засвідчені належним чином, наступні документи:

- Умови і правила надання банківських послуг із зазначенням дати їх прийняття та відомостями про опублікування у публічному доступі на 17 листопада 2008 року;

- Пам’ятку Клієнта, яка є невід’ємною частиною Договору згідно п.5.3 Розділу II Умов і правил надання банківських послуг;

витяг з особистого рахунку за період з 17 листопада 2008 року по 30 листопада 2016 року відкритого на ім’я ОСОБА_3 для обслуговування картки номер 5577212902736662 згідно заяви - анкети б/н від 17 листопада 2008 року про приєднання ОСОБА_3 до Умов і правил надання банківських послуг ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк «ПриватБанк»

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 05.02.2018 року подав відзив на позовну заяву та зустрічний позов про встановлення нікчемності окремих умов кредитного договору. У відзиві на позов зазначив, на виконання ухвали за вх. № 5519/17 до суду надійшла відповідь позивача з якої вбачається, що позивач не може надати пам'ятку Клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору згідно п.5.3 Розділу II Умов і правил надання банківських послуг, оскільки вказана пам'ятка не збереглася в архіві банку.

Відповідач зазначає, що вказаний Розділ II Умов і правил встановлює правила користування платіжною картою, зокрема, п.п.5.3 цього Розділу встановлює строк і порядок погашення по кредиту, який начебто викладений у пам'ятці Клієнта, і яка начебто була свого часу доведена до клієнта належним чином, натомість банк не зміг надати суду відповідні докази існування вказаної пам'ятки та докази доведення її до позичальника.

Крім того, позивачем не було виконано ухвалу суду від 09 червня 2017 року про витребування доказів в частині надання доказів опублікування умов і правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, у публічному доступі на 17 листопада 2008 року.

Також представник відповідача стверджує, що з умов і правил надання банківських послуг, що надійшли від позивача на адресу суду неможливо встановити дату їх прийняття, тобто, неясно, чи саме у цій або в іншій редакції існували вказані правила на день видачі кредиту, а також неясно, яким чином саме ці умови були доведені до позичальника.

Посилання позивача на начебто розміщення умов кредитування на сайті банку не відповідає дійсності, оскільки на вказаному сайті отримати докази, розміщення тексту правил у відповідній редакції неможливо, відтак, посилання банку на вказані докази є припущенням.

А тому представник відповідача просить в позові відмовити.

В зустрічному позові представник відповідача зазначив наступне: 17 листопада 2008 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір шляхом оформлення заяви - анкети (договір приєднання), згідно якого ОСОБА_3 отримав у користування 100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць, або 30% річних, із розрахунку 360 днів в році, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (номер картки 5577212902736662).

У грудні 2016 року банк звернувся до суду із позовом до позичальника про стягнення заборгованості за вказаним договором, додавши до позову розрахунок, з якого вбачається, що з лютого 2011 року, без письмової згоди позичальника, кредитор почав поступово збільшувати кредитний ліміт, який у період з 14 лютого 2011 року по 30 вересня 2013 року збільшився із 100,00 грн. до 6000,00 грн., тобто на 5 900,00 грн.

Представник відповідача також зазначає, що в справі відсутні докази підписання кредитного договору сторонами в частині збільшення кредитного ліміту та процентної ставки, що вказує на недодержання вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та на його нікчемність в силу ст. 1055 ЦК України.

Враховуючи викладене, представник просить:

поновити строк на подання зустрічного позову;

відкрити провадження за зустрічним позовом та об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом;

встановити нікчемність кредитного договору б/н від 17 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 в частині збільшення кредитного ліміту зі 100,00 грн. до 6000,00 грн. у період з 14 лютого 2011 року по 30 вересня 2013 року та процентної ставки з 30% до 34,8% річних у період з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2015 року та до 43,2 %, річних з 01 квітня 2015 року, зобов'язавши Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок кредитної заборгованості.

Однак суд вважає, що зустрічний позов не слід приймати до спільного розгляду з первісним позовом оскільки він не відповідає вимогам ЦПК України.

Натомість представником позивача 21.05.2018 року подано відповідь на відзив де зазначено, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, ьякий може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Представник позивача зауважує, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому Банком надано виписку по рахунку.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі -Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:

-касові, банківські документи;

-повідомлення банків;

-виписки банків;

-корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами користування банківськими послугами представник позивача вказує, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 17.11.2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила (в), що " Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".

Також представником вказано, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не виконує умови договору.

Тому представник позивача у відповіді на відзив просить задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між Закритим Акціонерним Товариством ОСОБА_2 Банком “ПриватБанк”, правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 “ПриватБанк” і ОСОБА_3, 17.11.2008 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 6 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідно відповідач ОСОБА_3 належним чином використати та повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.3.2 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг підписання цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позивач свої зобов`язання в частині надання відповідачу ОСОБА_3 кредитних коштів виконав повністю.

Отримавши кредитні кошти, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого у нього станом на 30.11.2016 року виникла заборгованість в розмірі 44906 грн. 09 коп., яка складається з наступного:

- 5935 грн. 11 коп. – заборгованість за кредитом;

- 33744 грн.50 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2850 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил банківських послуг:

- 250 грн. – штраф (фіксована частина);

- 2126 грн. 48 коп. – штраф ( процентна складова).

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.Тобто зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 ЦКУ, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Ст. 634 ч.1 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тобто це договір, за яким умови договору визначені заздалегідь однією із сторін, може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до договору в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит відповідно до умов договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та видав позичальнику обумовлену кредитним договором суму, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Тож в силу ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем доведено обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх доказів.

Позивачем надано виписку з карткового рахунку, де чітко видно, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, отже отримав кредитну картку “Універсальна”.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

Судом встановлено, що за умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витратами коштів в рамках платіжного ліміту, тому заперечення відповідача в частині не знання наявності та суми заборгованості являються не обґрунтованими.

Також слід зауважити, що згідно виписки по рахунку, видно, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором.

Тому посилання представника відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування суд не бере до уваги.

Таким чином, враховуючи вище викладене суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути непогашену суму боргу в розмірі 44906,09 грн., та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання (реєстрації): Миколаївська область Миколаївський район, с. Ст. Богданівка, вул. Бузька, 7а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 Акціонерного Товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111, МФО № 305299, заборгованість станом на 30.11.2016 року за кредитним договором № б/н від 17.11.2008 року в сумі 44906,09 грн.(яка складається із заборгованості: по кредиту — 5935,11 грн.; по відсоткам за користування кредитом — 33744,50 грн.; нарахованої пені — 2850,00 грн., штраф (фіксована частина) — 250,00 грн.; штраф (процентна складова) — 2126,48 грн., судовий збір – 1600,00 грн., а всього –46506 грн. 09 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_5

23.10.2018