Рішення № 77510333, 08.10.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7192/18

Провадження № 2/369/2873/18

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

за участю секретаря Головатюк В.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про визнання права власності на частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, скасування свідоцтва про право власності на квартиру та визнання права власності на частину квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 02.12.1965 вона уклала шлюб із ОСОБА_5 у Ярославському міському будинку одружень.

Зі слів позивача, за час її шлюбу із ОСОБА_5 він вступив до членів кооперативу ЖБК «Ювілейний» в м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області та сплатив за рахунок спільних сімейних коштів пайовий внесок у розмірі 4 200 руб.

Позивач вказувала, що 04.08.1980 на ім’я ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради Київської області № 417 від 29.07.1980 було видано ордер серії КООП № 014135 на вселення до двокімнатної квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (на той час Жовтнева)АДРЕСА_1, у складі сім’ї з трьох осіб: ОСОБА_5 (колишнього чоловіка позивача), ОСОБА_1 (позивача), ОСОБА_6 (їх сина).

Позивач стверджувала, що під час сімейного життя вона та її колишній чоловік разом працювали та сплачували пайові внески за вказану квартиру.

Позивач звертала увагу суду на те, що у 1993 році, за час шлюбу позивача та ОСОБА_5, було повністю сплачено пайовий внесок за квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (на той час Жовтнева)АДРЕСА_1.

У подальшому позивач та ОСОБА_5 розірвали шлюб у ВРАГС Києво-Святошинського РУЮ Київської області за актовим записом № 298.

До розірвання шлюбу позивач та ОСОБА_5 проживали разом 37 років, у вказаній квартирі – з 1980 року. Після розлучення позивач поїхала проживати на Батьківщину – до ОСОБА_7 Федерації і періодично приїжджала в Україну, жила у вказаній квартирі із ОСОБА_5

Позивач наголошувала на тому, що у неї постійно були ключі від квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, навіть після встановлення металевих дверей колишній чоловік їй надав ключі.

Зі слів позивача, після її розлучення із ОСОБА_5 у них були добрі та дружні стосунки, взаєморозуміння. Колишній чоловік розумів, що це їх спільна квартира і ніколи не перешкоджав позивачу користуватися нею, їх син ОСОБА_6 був там завжди зареєстрований і залишається там зареєстрованим і до тепер. Позивач, розуміючи, що квартира є і її власністю і що ОСОБА_5 з української пенсії не в змозі сам сплачувати комунальні платежі за квартиру, завжди привозила готівкові гроші на оплату комунальних послуг та утримання спірної квартири або сама особисто здійснювала оплату комунальних, коли була в Україні, а також або сама особисто, або через їх сина переказувала ОСОБА_5 кошти на утримання квартири та сплату комунальних послуг, коли перебувала у ОСОБА_7 Федерації. Останній переказ коштів мав місце у серпні 2017 року.

08.11.2017 помер ОСОБА_5.

Як стверджувала позивач, єдиним спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_5 є його син та син позивача ОСОБА_6, який протягом шестимісячного строку звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

18.01.2018 позивач теж звернулась до Вишневої міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім’я свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, оскільки дане майно було придбане в період зареєстрованого шлюбу.

Проте, державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори 25.05.2018 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 470/02-31 відмовила позивачу у видачі на її ім’я свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, оскільки вважала, що з огляду на те, що померлий отримав правовстановлюючий документ на дану квартиру вже після розірвання шлюбу з позивачем, у безспірному порядку не є можливим визнати це майно спільним сумісним майном подружжя.

Як стало відомо позивачу з вказаної постанови державного нотаріуса, померлий ОСОБА_5, коли позивач перебувала у ОСОБА_7 Федерації, на підставі рішення виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 91/13 від 29.09.2004 оформив одноособово право власності на квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, та отримав лише на своє ім’я свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2004.

Також позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що з невідомих причин померлий ОСОБА_5, не зважаючи на те, що у нього є син, який з ним до останнього спілкувався, підтримував його, коли той хворів, та був зареєстрований у спірній квартирі, за менше ніж 2 місяці до своєї смерті склав заповіт на ім’я відповідача ОСОБА_3, яка є його племінницею, і заповів їй все своє майно.

Позивач вказувала, що вона, як і раніше, вільно користується зазначеною квартирою, сплачує комунальні послуги.

Проте, оскільки відповідач ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_5 не відмовилась від спадщини, у зв’язку з чим син померлого ОСОБА_5 та позивача вже не зможе оформити право власності на спадкову квартиру, вказане змусило позивача звертатись до суду з даним позовом з метою визнання за нею права власності на 1/2 частину згаданої квартири, яка була кооперативною і була набута під час її шлюбу із ОСОБА_5

Позивач вважала, що вона з часу повної оплати у 1993 році пайового внеску за квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70, набула це майно у спільну сумісну власність разом з покійним ОСОБА_5 На її думку, її частка у вказаній квартирі становить 1/2, і з 1993 року вона стала власником 1/2 частини квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70.

Посилаючись на викладене вище та законодавство, позивач просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 91/13 від 29.09.2004 «Про оформлення права приватної власності на квартиру № 70 в житлово-будівельному кооперативі «Ювілейний» в будинку № 31 по вул. Жовтневій в м. Вишневе Саган ОСОБА_8»; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2004, видане на ім’я ОСОБА_5 на квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70.

У подальшому позивач залишила частину позовних вимог без розгляду, в результаті чого остаточно просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70.

У процесі розгляду справи було вчинено наступні процесуальні дії.

20.06.2018 ухвалою судді було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

20.06.2018 ухвалою суду було забезпечено позов у справі шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70, належну померлому 08.11.2017 ОСОБА_5.

20.06.2018 ухвалою суду було забезпечено докази у справі шляхом зобов’язання надати суду:

- комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 24) належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи на квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (Жовтнева), 31, кв. 70;

- Вишневу міську державну нотаріальну контору (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 86) належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 291/2017 до майна померлого 08.11.2017 ОСОБА_5.

08.10.2018 ухвалою суду було за заявою позивача та її представника залишено частину позовних вимог без розгляду, а саме: вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 91/13 від 29.09.2004 «Про оформлення права приватної власності на квартиру № 70 в житлово-будівельному кооперативі «Ювілейний» в будинку № 31 по вул. Жовтневій в м. Вишневе Саган ОСОБА_8» та про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.11.2004, видане на ім’я ОСОБА_5 на квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70.

08.10.2018 ухвалою суду за клопотанням позивача та її представника було виключено виконавчий комітет Вишневої міської ради із числа відповідачів та переведено у статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

08.10.2018 судом було прийнято визнання відповідачем позову про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70, викладене у письмовій заяві, та у зв’язку із вирішено ухвалити рішення суду по суті спору у підготовчому судовому засіданні.

У підготовче судове засідання позивач та її представник з’явилися, позов підтримали, просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання теж з’явилась, позов та обставини, якими його обґрунтовано, визнала, про що подала письмову заяву, просила його задовольнити.

Представник третьої особи у судове засідання з’явилась, проти позову не заперечувала, просила суд вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Вислухавши думку осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, з огляду на визнання відповідачем позову у порядку ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 02.12.1965 позивач уклала шлюб із ОСОБА_5 у Ярославському міському будинку одружень за актовим записом № 3331, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії ІІ-ТЧ № 126129 від 02.12.1965.

За час шлюбу позивача та ОСОБА_5 останній вступив до членів кооперативу ЖБК «Ювілейний» в м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області та сплатив пайовий внесок у розмірі 4 200 руб., що вбачається з довідки виконкому Києво-Святошинської районної ради Київської області № 526/11 від 12.03.1979 та квитанції від 15.03.1979.

04.08.1980 на ім’я ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради Київської області № 417 від 29.07.1980 було видано ордер серії КООП № 014135 на вселення до двокімнатної квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (на той час Жовтнева)АДРЕСА_1, у складі сім’ї з трьох осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6.

Під час сімейного життя позивача та її колишнього чоловіка було сплачено пайові внески за вказану квартиру, що підтверджується наявними у матеріалах справи розписками та квитанціями.

У 1993 році, за час шлюбу позивача та ОСОБА_5, було повністю сплачено пайовий внесок за квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (на той час Жовтнева)АДРЕСА_1, що вбачається з довідки ЖБК «Ювілейний» № 30 за липень 2004 року.

У подальшому позивач та ОСОБА_5 розірвали шлюб у ВРАГС Києво-Святошинського РУЮ Київської області за актовим записом № 298, що вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-БК № 278707 від 05.07.2002.

З огляду на наявні у матеріалах справи квитанції, ордери на переказ коштів та заявки на отримання коштів позивач після розірвання шлюбу періодично переказувала покійному ОСОБА_5 з ОСОБА_7 Федерації кошти протягом багатьох років.

08.11.2017 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ОК № 419061 від 08.12.2017.

Відповідно до наданих на ухвалу суду Вишневою міською державною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи № 291/2017 до майна померлого ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем за законом першої черги після його смерті є його син та син позивача ОСОБА_6, який протягом шестимісячного строку звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

18.01.2018 позивач теж звернулась до Вишневої міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім’я свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, оскільки дане майно було придбане в період зареєстрованого шлюбу, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 291/2017 до майна померлого 08.11.2017 ОСОБА_5.

Проте, державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори 25.05.2018 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 470/02-31 відмовила позивачу у видачі на її ім’я свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, оскільки вважала, що з огляду на те, що померлий отримав правовстановлюючий документ на дану квартиру вже після розірвання шлюбу з позивачем, у безспірному порядку не є можливим визнати це майно спільним сумісним майном подружжя.

Поруч із цим, за життя померлий ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 91/13 від 29.09.2004 оформив одноособово право власності на квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, та отримав лише на своє ім’я свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2004.

Вказані обставини підтверджуються копіями рішення виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 91/13 від 29.09.2004, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.11.2004, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6336794 від 27.01.2005, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 127517959 від 14.06.2018, а також матеріалами інвентаризаційної справи на квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева)АДРЕСА_1, наданими на ухвалу суду КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області».

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт на ім’я відповідача ОСОБА_3, і заповів їй все своє майно. Відповідач ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_5 не відмовилась від спадщини, а прийняла її, подавши до державної нотаріальної контори відповідну заяву.

На даний час позивач користується спірною квартирою, сплачує комунальні послуги, що підтверджується квитанціями та актом депутата № 1/ОН-1079 від 11.06.2018.

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності.

З огляду на п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України даний кодекс набрав законної сили 01.01.2004. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Виходячи з п. 1 Прикінцевих положень СК України, даний кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України.

Відповідно до ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КпШС УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

За правилами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Як вбачається з правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у цивільній справі № 6-138цс13, згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 01.07.1990 набуває право власності на цю квартиру.

З урахуванням проаналізованих правових норм в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 15, ст. 16 Закону України «Про власність» та ст. 22 КпШС УРСР, позивач з часу повної оплати у 1993 році пайового внеску за квартиру за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70, набула це майно у спільну сумісну власність разом з покійним ОСОБА_5

З огляду на ч. 1 ст. 28 КпШС УРСР частка позивача у вказаній квартирі становить 1/2.

Тобто, позивач з 1993 року стала власником 1/2 частини квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70.

З огляду на викладене та визнання відповідачем позову та обставин, якими позивач обґрунтувала його, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведені обставини, враховуючи правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у цивільній справі № 6-138цс13, керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41, 55, 58 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 21, 321, 381, 392, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 1 Прикінцевих положень СК України, ст.ст. 22, 28 КпШС УРСР, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про власність», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 23, 30, 81, 82, 89, 158, 200, 206, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про визнання права власності на частину квартири – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою ОСОБА_7 Федерації, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70.

Скасувати вжиті у даній справі за ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2018 заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/2 частину квартири за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (колишня Жовтнева), 31, кв. 70, належну померлому 08.11.2017 ОСОБА_5.

Згідно з пп. 15.5 п. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 10 жовтня 2018 року.

Суддя Н.С.Пінкевич