Вирок № 77509935, 11.10.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

11.10.2018

Справа №359/3671/17

Провадження №1-кп/359/258/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Добривечір К.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Єрмоленка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження №12017110100000868, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2017 року, та скерованого Апеляційним судом Київської області згідно ухвали від 26.12.2017 року на новий судовий розгляд, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сіньяли Красноармійського району Чуваської РАСР, з середньотехнічною освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, та проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, українця, неодруженого, раніше судимого за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч.2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України та визначенням іспитового строку на три роки, згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2018 року звільненого від відбування покарання на підставі ст. 78 КК України, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1,

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст. 162 КК України, за наступних обставин.

18.04.2017 року, близько 00 години 25 хвилин, ОСОБА_3 (засуджений вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2017 року в цьому ж судовому провадженні, вирок суду набрав законної сили), разом із ОСОБА_1 рухались по вулиці Кравченка по м. Бориспіль Київської області. В цей час у них раптово виник умисел, направлений на незаконне проникнення на територію земельної ділянки одного з домоволодінь.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч волі власника та без установлених на це законних підстав, 18.04.2017 року близько 00 год.30 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за попередньою змовою, пошкодивши дерев'яний паркан, проникли на територію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4.

Перебуваючи на земельній ділянці, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були помічені її власником, після чого було викликано працівників поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились в незаконному проникненні до житла, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора та захисника, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, а саме: допиту іншого засудженого, допиту потерпілого, інших свідків, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу скоєння злочину).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись та сплатити завдані збитки. Зазначив, що має намір повністю відшкодувати завдані матеріальні збитки та моральну шкоду потерпілому, в разі наявності такої. Попросив вибачення за вчинене, має можливість сплатити максимальну суму штрафу та відшкодувати процесуальні витрати.

Щодо обставин, що мали місце, то повідомив, що він, разом зі ОСОБА_3, приблизно в квітні 2017 року, в нічний час, погодивши спільні дії, подолали паркан помешкання потерпілого, розташованого в м. Борисполі Київської області, та зайшли на його земельну ділянку, з метою виявлення якихось непотрібних власнику речей, однак були ним виявлені та вподальшому затримані працівниками міліції.

Крім показів обвинуваченого, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, та про речові докази у провадженні.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення прокурором та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При цьому, сторонами провадження не заявлено клопотань про необхідність повного судового розгляду з дослідженням доказів обвинувачення та захисту, оскільки обвинувачений в присутності захисника повідомив про визнання своєї винуватості, та не оспорювання ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 162 КК України.

Так, санкцією ч.1 ст. 162 КК України передбачено покарання до трьох років обмеження волі, а тому вчинений обвинуваченим злочин є невеликої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Так, згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.09.2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України та визначенням іспитового строку на три роки і відповідних обов'язків.

За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2017 року іншого учасника злочину, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, засуджено до одного року обмеження волі із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку на один рік і відповідними обов'язками, та застосовано положення п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставинами, що обтяжують його покарання є вчинення злочину групою осіб та рецидив злочину.

Щодо наявності пом'якшуючих їх відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить його щире каяття, сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину.

За місцем свого проживання ОСОБА_1 характеризуються посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, офіційно не працевлаштований, однак отримує мінливий дохід від підробітку, неодружений.

Крім того, суд враховує, що у відповідності до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2018 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за вироком суду від 05.09.2014 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку. Зазначена ухвала суду набрала законної сили. Тому підстав для застосування судом положень ст.ст. 70, 71 КК України, судом не встановлено.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості ОСОБА_1 та відношення до скоєного ним.

Зважаючи на відсутність підстав для застосування положень ст. 71 КК України, суд не має можливості виконати вимоги суду апеляційної інстанції згідно ухвали від 26.12.2017 року щодо призначення більш суворого покарання ОСОБА_1, оскільки за час, що минув, до виходу суду в нарадчу кімнату, - змінились обставини, а саме те, що ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання за попереднім вироком суду.

З цього приводу, всі сумніви судом трактуються на користь обвинуваченого.

Саме тому, суд вважає за доцільне призначити покарання ОСОБА_1 у виді максимального розміру штрафу - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп., оскільки сам обвинувачений повідомив суд про можливість сплати ним такого штрафу.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину (невеликої тяжкості) та особу обвинуваченого, а також наявність двох обтяжуючих і пом'якшуючої обставини.

Крім того, суд враховує, що відповідної шкоди діями ОСОБА_1 потерпілому завдано не було, останній просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с. 48).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Доказів наявності процесуальних витрат прокурором в судовому засіданні не надано, а тому підстав для вирішення питання щодо них не виявлено.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався, підстави для його обрання судом не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_1, зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль. ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 899998, КБК: 21081100, р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: секатор, кусачки, складний ніж, упаковку цигарок, рукавчики та чотири металевих предмети, - передані на зберігання ОСОБА_1, - залишити в користуванні ОСОБА_1; копію державного акту на земельну ділянку ОСОБА_4, - залишити зберегти в матеріалах судового провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк