Рішення № 77509549, 24.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6458/15-ц

2/357/1087/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа : ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.05.2015 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, третя особа по справі, уклали кредитний договір № K3H1GK15006415 від 18.07.2007 року, за умовами якого, позивач надав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 65790,00 Доларів США на термін до 18.07.2037 р., а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, третя особа повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. За користування кредитом третя особа, щомісяця, в період сплати, повинна сплачувати відсотки у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов’язання за вказаним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки. Позичальник порушила умови договору щодо вчасного повернення кредиту, виникла заборгованість. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає доцільним притягнути до відповідальності поручителя за Кредитним договором № K3H1GK15006415 від 18.07.2007 року, - ОСОБА_1, відповідача у справі. Відповідно до умов Договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань, яка була залишена без задоволення. А тому банк, уточнивши та збільшивши в судовому засіданні свої позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 86729,86дол.США, що за курсом НБУ від 18.06.2018року складає 2 262 228,28грн.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримала уточнений позов.

Представники відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнали, направили відзив на позов, заяву про застосування строків позовної давності.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома, подала до суду пояснення в яких зазначила, що позовні вимоги банку є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, також, просила застосувати положення про строки позовної давності до даних позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 18.07.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № K3H1GK15006415. Згідно договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язався надати третій особі кредит у розмірі 65790,00 доларів США на термін до 18.07.2037 р., а третя особа зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. За користування кредитом третя особа щомісяця в період сплати, сплачує відсотки у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (Т.1 а.с.11-13)

В забезпечення виконання зобов’язання за вказаним договором, ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 18.07.2007 року уклали договір поруки (Т.1а.с.15).

Відповідно до умов даного договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань (п.5 договору поруки) та згідно з п.6 цього договору, поручитель зобов’язаний виконати, зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Згідно з даними реєстру відправлених претензій, письмову вимогу до відповідача було направлено ще 29.01.2015 року.

Відповідно до п.12. порука за Договром поруки припиняється після закінчення п’яти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Встановлено, що у зв’язку порушеннями позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № K3H1GK15006415, станом на 22.05.2018 року виникла заборгованість - 86729,86 USD (Дол. США), що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18-06-2018р. складає 2 262 228,28 грн., яка складається з наступного:

48906,35(Дол. США) - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18.06.2018 складає 1 275 654,40 грн.;

19634,74 (Дол. США) - заборгованість по процентам за користування кредитом, що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18.06.2018р. складає 512145,00 грн.

6184,26 (Дол. США) - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18.06.2018 складає 161307,86 грн.

19634,74 (Дол. США)- заборгованість по процентам за користування кредитом, що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18.06.2018 складає 512145,00 грн.

6184,26 (Дол. США) - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18.06.2018 складає 161307,86 грн.

12004,51 (Дол. США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; що за курсом НБУ 26,0836150 USD відповідно до службового розпорядження від 18.06.2018р. складає 313121,02 грн., за період з 18.06.2017 року по 18.06.2018 року.

Зазначене підтверджено розрахунком заборгованості за договором № K3H1GK15006415 від 18.07.20107р. здійсненим станом на 22.05.2018р.(Т.2 а.с. 8-23).

Встановлено, що відповідач, в зв’язку із збільшенням кредитної процентної ставки за кредитним договором без згоди поручителя і без наявної відповідної умови в договорі поруки, оскаржив договір поруки від 16.07.2007 року до Печерського районного суду м. Києва. Отже, судом вже було досліджено правомірність зміни процентної ставки за кредитним договором та в зв’язку із зазначеним судом надано відповідні висновки при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.

Представник позивача в судовому засіданні, підтримуючи уточнений позов, суду пояснила, що право банку обирати до кого пред’являти позовні вимоги в зв’язку з порушенням виконання умов кредитного договору. І позивач правомірно, відповідно до умов договору поруки ставить вимогу про стягнення боргу з поручителя. Представник позивача заперечила застосування строків позовної давності, вказавши, що дійсно, з серпня 2008 року вбачається порушення позичальником умов договору, але в подальшому позичальник виправляла ситуацію, проводила відповідні оплати згідно умов договору включаючи пеню. Строк дії договору до 18.07.2037 року, станом на 18.06.2014 року позичальник відповідно до умов кредитного договору повністю провела відповідні оплати, сплатила проценти, а останній платіж за кредитним договором позичальник сплатила 13.10.2015 року.

Представники відповідача, заперечуючи позов, суду пояснили, що внаслідок збільшення процентної ставки по кредиту з 10,08 % до 13,2 % річних була збільшена сума боргу основного зобов’язання позичальника та збільшився обсяг відповідальності відповідача, як поручителя. При укладенні договору поруки, поручителю було відомо, що процентна ставка за користування кредитом становить 10,8 % річних та положення Договору поруки не містять інформації, що відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за повне виконання позичальником зобов’язань на будь-яких інших умовах. Змін та доповнень до договору поруки не було внесено. Відсутні докази, що позивач повідомляв поручителя про зміну процентної ставки. Відповідач ставить під сумнів розрахунки банку щодо зміни (збільшення\зменшення) процентної ставки за минулий період. Сторона відповідача та третьої особи не погоджуються з розрахунком заборгованості та вказують на неправомірне збільшення відсоткової ставки та неправомірну процедуру зменшення цієї відсоткової ставки за невідомий період. А тому, відповідач вважає, що договір поруки слід визнати припиненим, оскільки змінено основне зобов’язання без згоди поручителя і внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності (ч.1 ст. 559 ЦК України). Окрім того, представники відповідача просили суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача, оскільки відповідно до постанови ВСУ від 14.06.2017 року у справі № 6-1009цс17, визначено - якщо договором поруки передбачений строк її дії «до повного припинення зобов’язань боржника», то строк чинності поруки все одно складає 6 місяців з моменту обов’язку боржника виконати основне зобов’язання. За кредитним договором від 18.07.2007 року періодом сплати вважається період з 18 по 22 число кожного місяця. Але у відповідності до п.7.1. Кредитного договору у разі порушення вищевказаних термінів оплати на 120 календарних днів - позичальник зобов’язаний повернути суму кредиту, відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 днів. А відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.04.2015 року заборгованість по процентам у розмірі 118,84 дол. США утворилася ще 23.12.2008 року. Відповідач в письмово викладеній заяві про застосування строків позовної давності наводить розрахунок відсотків в підтвердження зазначеного, доводячи, що з 23.12.2008 року не має жодного місяця, в якому б заборгованість по відсоткам була повністю погашена, а банк не скористався своїм правом пред’явлення вимоги до поручителя в шестимісячний строк, та навіть, в трьохрічний строк з дня коли відбулося порушення умов кредитного договору.

При вирішені даної справи суд входить з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа\ кредитодавець\ зобов»язується надати грошові кошти \ кредит\ позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити процерти\ ч.1 ст.1048 ЦК України\

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що в силу принципу свободи договору ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» договір поруки.

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як було встановлено, відповідно до умов договору поруки, а саме п.5. позивачем було направлено на адресу відповідача, тобто поручителя ОСОБА_1 письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань (Т.1 а.с.8),

Згідно з п.6 договору поруки, поручитель зобов’язаний виконати, зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Згідно з даними реєстру відправлених претензій, письмову вимогу до відповідача було направлено 29.01.2015 року (Т.1 а.с.9-10).

Відповідно до п.12 Договору поруки, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником в певний період, з 18 по 22 число кожного місяця, то сторона відповідача вважає, що початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов’язання по сплаті процентів за користування кредитом, тобто з 23.12.2008 року.

Однак, при цьому, стороною відповідача не враховано, що 18.06.2014 року позичальник повністю сплатила відсотки та наступне порушення умов кредитного договору і нарахування пені за порушення строків розрахунку відбулося 04.08.2014 року, що підтверджено довідками-розрахунками. А також, позичальник здійснила оплату за кредитним договором 13.10.2015 року в сумі 3,50 дол. США, які були враховані, як погашення пені, тобто оплата відбулася вже після того, як з даним позовом банк звернувся до суду, 06.05.2015 року.

При цьому, слід звернути увагу, що самим договором поруки визначено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить при визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності до даних позовних вимог.

Згідно ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Застосування іноземної валюти як засобу платежу врегульовано і дозволено Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про банки і банківську діяльність». Матеріали справи містять Банківську ліцензію №22 від 0510.2011р. про право надання банківських послуг, визначених ч.3 ст. 47 ЗК «Про банки і банківську діяльність» видану ПАТ КБ «Приватбанк» (Т.1 а.с.19)

Пунктом 7.1 кредитного договору визначена валюта кредиту – долари США. Банк надав позичальнику 65790 доларів США .

За ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з поручителя ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № K3H1GK15006415 від 18.07.2007 року. Однак, суд не погоджується з розміром даної заборгованості, зокрема,- з нарахуваннями заборгованості по комісії за користування кредитом на суму 6184,26 доларів США. Оскільки, відповідно до п.7.1. кредитного договору № K3H1GK15006415 від 18.07.2007 року банк встановив, як відсотки за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом так і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 даного договору та винагороду за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.

Так, наприклад, згідно п.6.2. кредитного договору при невиконанні позичальником умов, передбачених п.2.2.11 Договору, банк зобов’язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати.

Положення п.п.22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо заборони кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд вважає неправомірною вимогу про стягнення з відповідача суми комісії за користування кредитом.

Позов підлягає до часткового задоволення та на користь позивача слід стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 1 271 654,40 грн., що еквівалентно 48906,35 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 512 145 грн., що еквівалентно 19 634,74 доларам США та пеню в сумі 313 121 грн.02 коп. А також, згідно ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача розмір судових витрат 7268,73 грн., що підтверджено відповідною квитанцією (Т.2 а.с.24).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 192, 244,253,256, 257, 258, 261, 264, 266, 267, 509,524, 526, 549, 610, 611, 629,638, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 158, 258- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 1 271 654,40 грн. (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча шістсот п’ятдесят чотири гривні сорок копійок) , що еквівалентно 48906,35 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 512 145 грн. (п’ятсот дванадцять тисяч сто сорок п’ять гривень), що еквівалентно 19 634,74 доларам США та пеню в сумі 313 121 грн.02 коп. (триста тринадцять тисяч сто двадцять одна гривня дві копійки), всього: 2100920 грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати по справі в сумі 7268 грн.73 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено не пізніше 31.10.2018 року.

СуддяОСОБА_3