Рішення № 77509420, 24.10.2018, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1015/18

Провадження № 2/355/584/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

за участю секретаря Котенко Л.О.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

за участю представника третьої особи Майорової Т.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа : Служба у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона з відповідачем по справі ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від спільного сумісного проживання сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактично з моменту загострення конфлікту між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 з жовтня 2017 року і по теперішній час дитина проживає разом з батьком. Відповідач навмисно позбавляє ОСОБА_3 можливості бачитись та спілкування з дитиною. Відповідач добровільно відмовляється повернути позивачці сина. Після розірвання шлюбу з відповідачем позивачка ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 в будинку, що належить батьку позивачці ОСОБА_6. Вказаний будинок придатний для проживання малолітньої дитини. Окрім того, позивачка на відміну від відповідача має регулярний офіційних дохід у вигляді заробітної плати та має можливість самостійно забезпечувати власну дитину. В заявленому позові просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3 та стягнути судові витрати.

Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заявлений позов в повному обсязі та пояснила суду, щовона з відповідачем по справі ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від спільного сумісного проживання сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу сторони проживали окремо. Дитина проживала разом з позивачкою. Півтора роки тому ОСОБА_5 забрали батьки відповідача та перешкоджали їй бачитись з дитиною. На даний час у її сина канікули і дитина перебуває у позивачки. Просила суд позов задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлений позов в повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлений позов не визнав та пояснив суду, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Від проживає разом з своїми батьками. Позивачка спочатку була хорошою матір'ю, до поки дитині не виповнилось чотири роки. Потім в її житті з'явивя інший чоловік , вона залишила дитину без догляду і дитину привели до його батьків. Півтора роки дитина проживає з ним та з його батьками. Дитину довіряє лише батьку позивачці, а не їй самій. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Майорова Т.І. в судовому засіданні пояснила суду, що до служби у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації звернулась ОСОБА_3 щодо усунення перешкод у спілкуванні з сином. Відповідач ОСОБА_4 на виклик для проведення бесіди не з'явився. На виклик до служби з'явились батьки відповідача, які пояснили , що не чинять перешкод у спілкуванні матеі з сином. Не заперечила проти задоволення позову та вважає, що проживання дитини з матір'ю буде відповідати інтересам дитини.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судом встановлено, що 10.12.2011 року укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 який зареєстрований Виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області (актовий запис №5). Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16.11.2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.Від спільного подружнього проживання сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у свідоцтві про народження якого батьком записаний відповідач ОСОБА_4, матір`ю позивачка ОСОБА_3.

В судовому засіданні встановлено, що дитина з народження проживала разом з батьками.

Після припинення спільного проживання сторін, дитина ОСОБА_5 залишилась проживати з матір'ю ОСОБА_4. Однак, з жовтня 2017 року малолітня дитина ОСОБА_5 проживає разом з відповідачем ОСОБА_4 та його батьками по АДРЕСА_2. Між сторонами по справі існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поняття «забезпечення найкращих інтересів дитини» визначається п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, як дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Питання забезпечення інтересів дитини базується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження. Дорослі, поринаючи у свої власні проблеми, скуті взаємними образами, почуття дітей і їх переживання за інерцією відсовують на другий план. Тоді ж як в більшості випадків кардинально змінюється саме життя дитини: це і нове оточення, часто нове місце проживання, неможливість спілкування з обома батьками одночасно тощо. Тоді ж як кожній дитині необхідне емоційно комфортне середовище для нормального фізичного, духовного та морального розвитку.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 15.06.2018 року, встановлено, що ОСОБА_3 дійсно проживає в АДРЕСА_3 без реєстрації з жовтня 2017 року і по даний час в будинку, який належить її батьку ОСОБА_6, житлова площа будинку становить 110 кв.м. та складається з чотирьох кімнат, у будинку є водопровід, каналізація, гаряче водопостачання, ванна кімната, газове опалення.

Позивачка ОСОБА_3 працює на посаді касира у ФОП ОСОБА_8 з 01.04.2018 року, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_8 № 36 від 01.06.2018 року. За місцем роботи характеризується як старання , дисциплінована, працелюбна працівниця, у спілкуванні з колегами рівна, доброзичлива, привітна, за характером витримана, миролюбива, сторониться конфліктних ситуацій. Суд не приймає як доказ у справі довідку - характеристику на ОСОБА_3, видану виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області № 349 від 30.07.2018 року, оскільки складена зі слів відповідача ОСОБА_4 та його батьків.

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований АДРЕСА_4 що підтверджується довідкою виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області № 249 від 30.07.2018 року. За місцем проживання характеризується як такий, що має нормальний фізичний та розумовий розвиток, виховує разом з батьками неповнолітнього сина, спілкується з багатьма друзями, у громадській діяльності села участі не приймає, захоплюється технікою. Відомості про свої доходи та місце роботи відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року № 1385, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає до уваги, що малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав разом з матір'ю до жовтня 2017 року, яка піклувалась та займалась вихованням дитини. Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що позивачка була гарною матір'ю. Відповідач заперечував проти позову, однак не надав доказів на спростування заявлених позовних вимог. Крім того, судом встановлено, що проживання малолітньої дитини з батьком з жовтня 2017 року зумовлений конфліктом між сторонами по справі. Протягом останніх чотирьох місяців дитина періодично проживає і у батька , і у матері, що підтвердив суду відповідач

Таким чином, на переконання суду, позивачкою ОСОБА_3 доведено її здатність створити для дитини, виходячи з її віку комфортні умови проживання, які забезпечать належне виховання і всебічний розвиток дитини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 має постійне місце проживання, постійне місце роботи, джерело існування, характеризується позитивно, за місцем мешкання створені умови для проживання, виховання та розвитку дитини. При цьому судом не встановлено виняткових обставин в розумінні положень ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом із матір'ю.

Суд також враховує думку представника Служби у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області про необхідність визначення місця проживання дитини з матір'ю з урахуванням того, що представник Служби у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації попередньо провів бесіди із сторонами та зробив висновок на підставі ряду документів після тривалого їх вивчення.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права для розлучення дитини зі своєю матір'ю.

Виходячи із засад розумності, добросовісності і справедливості, на думку суду місце проживання дитини необхідно визначити з її матір'ю ОСОБА_3, що буде в повній мірі відповідати інтересам дитини.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_5

Разом з тим, суд зазначає, що батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, брати участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Оскільки позивачкою ОСОБА_3 при подачі позову до ОСОБА_4 третя особа : Служба у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитинисплачений судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

-копією паспорта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, серії НОМЕР_3

-копією ідентифікаційного номера ОСОБА_3 № НОМЕР_1;

-копією паспорта ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8, серії НОМЕР_4

-копією ідентифікаційного номера ОСОБА_4 № НОМЕР_2;

-копією повторного свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_5 від 31.05.2018 року, батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

-копією рішення Баришівського районного суду Київської області від 16.11.2017 року, згідно якого розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

-копією ордера на жиле приміщення № 3 від 15.04.1998 року, виданого ОСОБА_6 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 110 кв.м. в АДРЕСА_6

-актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 15.06.2018 року;

-довідкою ФОП ОСОБА_8 № 36 від 01.06.2018 року про те, що ОСОБА_3 дійсно працює у ФОП ОСОБА_8 на посаді касира-контролера з 01.04.2018 року по теперішній час;

-довідкою про доходи ОСОБА_3 від 08.06.2018 року;

-характеристикою ОСОБА_3, виданої 01.06.2018 року ФОП ОСОБА_8;

-довідкою виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області № 249 від 30.07.2018 року, виданої ОСОБА_4 про склад сім'ї;

-довідкою-характеристикою ОСОБА_4, виданої Яблунівською сільською радою Баришівського району Київської області № 248 від 30.07.2018 року;

За даних обставин заявлений позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 76, 81, 141, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 150-155, 157, 160-161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 11 Закону України « Про охорону дитинства», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_5

Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого по АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої АДРЕСА_8 Київської області судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 30.10.2018.

Суддя Баришівського

районного суду О. Л. Литвиненко